Ухвала

від 01.10.2021 по справі 953/18465/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/18465/21

н/п 1-кс/953/9317/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2021 р. Київський районний суд м. Харкова у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора який здійснює процесуальне керівництво, прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220000000891 від 17.06.2021, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора, який здійснює процесуальне керівництво, прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза№ 12021220000000891 від 17.06.2021 про накладення арештуна квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ТОВ «ЕЛЕКТРО-ЛАБ» (ЄДРПОУ 43987950)та являється його юридичною адресою, шляхом заборони користування, розпорядження,проведення будь-яких реєстраційних дій та її відчуження.

В обґрунтування клопотання зазначає, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному 17.06.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220000000891 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 20.12.2018 вищевказана квартира на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 13.01.1999 Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, належала гр. ОСОБА_4 , 1975 р.н., а свідоцтво було видане згідно розпорядження № 1989 від 13.01.1999, зареєстрованого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 15.01.1999 та записано в реєстрову книгу за № П-1-30269. Також згідно вказаного договору купівлі-продажу 20.12.2018 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_4 придбала ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1

29.06.2021 до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ХМР направлено запит з метою встановлення власників вищевказаної квартири та інформації щодо того, чи дійсно видавалось зазначене у договорі купівлі-продажу свідоцтво та на чиє ім`я. 13.07.2021 отримано відповідь, згідно якої свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 від 13.01.1999 видане Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради на ім`я ОСОБА_4 та саме за останнім зареєстровано право власності на зазначену квартиру станом на 31.12.2012.

У зв`язку із вищевикладеним 13.07.2021 до Харківської міської ради було надано запит з метою отримання копії розпорядження № 1989 від 13.01.1999, на що 19.07.2021 отримано відповідь, згідно якої вказаного в запиті розпорядження у Архівному відділі Харківської міської ради не виявлено, а в документах комунального майна та приватизації розпорядження № 1989 від 13.01.1999 не існує. Після цього 27.07.2021 до Харківської міської ради знову було надано запит з метою встановлення інформації щодо того, чи видавалось свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 13.01.1999 Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, згідно розпорядження № 1989 від 13.01.1999, зареєстрованого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 15.01.1999 та записано в реєстрову книгу за № П-1-30269, якщо так, то кому та згідно якого документу. 04.08.2021 отримано відповідь, згідно якої на підставі розпорядження № 1989 від 13.01.1999 оформлено свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_2 , уповноважений власник ОСОБА_6 .

Таким чином, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно заволоділи невстановлені особи шахрайським шляхом, а зазначені вище документи, які підтверджували право власності на неї за ОСОБА_4 , являються підробленими.

У зв`язку із вищевикладеним виникла необхідність у накладенні арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме з метою забезпечення збереження речових доказів, щоб виключити можливість протиправно розпорядитись вказаним об`єктом нерухомості та повернути право власності законному володільцю.

Прокурор всудове засіданняне з`явився,надавзаявупро розгляд клопотання зайого відсутності, клопотанняпросив задовольнити.Неприбуття прокурора у судове засідання відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.Власник майна у судове засідання не викликався на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч. 4 ст. 107 КПК України.

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, виходячи з наступного.

Слідчим суддеювстановлено, таяк вбачаєтьсязізмістувитягу з ЄРДР № 12021220000000891, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному 17.06.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220000000891за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 190 КК України.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №262176024 від 17.06.2021 квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на теперішній час на праві приватної власності належить ТОВ «ЕЛЕКТРО-ЛАБ» (ЄДРПОУ 43987950) на підставі акту прийому-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ «ЕЛЕКТРО-ЛАБ», серія та номер: б/н, виданий 11.12.2020, видавник: сторони; Рішення № 1 Установчих зборів Засновників ТОВ «ЕЛЕКТРО-ЛАБ», серія та номер: б/н, виданий 09.12.2020, видавник: Засновник: ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 116 КПК України, строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.

Як вбачається з матеріалів клопотання, стороною обвинувачення дотримані процесуальні строки, передбачені ст. 171 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно п. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до вимог ст. 116 КПК України, строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.

Таким чином, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що стороною обвинувачення дотримано вимоги ст. 171 КПК України, клопотання подано до суду у передбачений кримінальним процесуальним законодавством строк.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 КПК України.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні майно, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

Крім того, слідчий суддя роз`яснює, що у відповідності до ст. 174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні цього заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170 173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора який здійснює процесуальне керівництво, прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220000000891 від 17.06.2021, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України задовольнити.

Накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ТОВ «ЕЛЕКТРО-ЛАБ» (ЄДРПОУ 43987950) та являється його юридичною адресою, шляхом заборони користування, розпорядження, проведення будь-яких реєстраційних дій та її відчуження.

Відповідно до ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя - ОСОБА_1