Рішення

від 13.10.2021 по справі 629/3410/21

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/3410/21

Номер провадження 2/629/1073/21

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Коваленко О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м. Лозова цивільну справу №629/3410/21 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Вєтрова Сергія Олександровича, до Державного підприємства Укрхімтрансаміак , Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: заступник директора з керівництва Придніпровським управлінням магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак Кальник Ігор Валерійович, Первинна профспілкова організація Придніпровського управління магістрального аміакопроводу УДП Укрхімтрансаміак , про визнання незаконним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

Представник позивача звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 , поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що наказом Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак №55к від 10.04.2006 року позивач була прийнята на роботу, відповідно до наказу від 01.04.2015 року №17к, ОСОБА_1 останньою обіймала посаду начальника служби матеріально-технічного та адміністративно- господарського забезпечення ПУМА ДП Укрхімтрансаміак . Позивач вказувала на те, що 24.05.2021 року за підписом Кальника І.В. , видано наказ №43к Про припинення трудового договору з позивачем, за скороченням чисельності та штату працівників, на підстав ч.1 ст.40 КЗпП України, з займаної посади начальника СМТ та АГЗ Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак . ОСОБА_1 вказала, що звільнення проведено з порушенням вимог трудового законодавства, а саме: не було проведено консультації з профспілковими органами, в наказі про звільнення об`єднано два види звільнення скорочення чисельності та скорочення штату, позивачу не пропонувалися інші вільні посади на день видання наказу про звільнення наявні на підприємствах відповідача та в день звільнення не проведено повний розрахунок з нею. ОСОБА_1 вказала, що наказ про звільнення та трудову книжку вона отримала 24.05.2021 року, тобто позов подано у строки, визначені законодавством. Позивач вказувала на те, що фактичних змін в організації виробництва і праці не відбулось, зміни стосувалися лише назв структурних підрозділів і посад на підприємстві. ОСОБА_1 зазначила і про те, що їй не було здійснено виплати, передбачені колективним договором. Так, позивач наголошувала, що у разі незаконного звільнення працівник повинен бути поновлений на роботі, йому повинно підприємство виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Враховуючи вказане, позивач звернулась до суду з вище вказаним позовом та просила також стягнути на її користь витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду провадження у справі було відкрито та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ст.274 ЦПК України. Сторонам надано час для подання заяв по суті.

Представником ДП Укрхімтрансаміак було подано відзив на позов, в якому вказано, що позов відповідач не визнає в повному обсязі, оскільки суб`єктний склад сторін, обумовлених позовною заявою, не відповідає вимогам чинного законодавства. Також, представник зазначив,

що роботодавець повідомив профспілкову організацію про заплановане скорочення штату, провів консультації з профспілками, профспілковий комітет прийняв документи та інформацію до відома. На засіданні профспілкового комітету було розглянуто і питання можливого працевлаштування працівників, посади яких підлягатимуть скороченню. Представник відповідача вказував на те, що відповідач дотримався послідовності, порядку та процедури розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , інформувавши профспілковий орган за 3 місяці до запланованого звільнення робітників, не менше ніж за 2 місяці персонально попередив позивача про майбутнє звільнення та до моменту звільнення пропонував працевлаштовуватися на одній із вакантних посад, які відповідали її досвіду, кваліфікації та стану здоров`я. 02.04.2020 року ОСОБА_1 разом з попередженням був вручений перелік вакантних посад для її можливого працевлаштування, про що свідчить її особистий підпис на указаному документі. 22.04.2020 року безпосередньо під час попередження про майбутнє звільнення їй пропонувалися варіанти працевлаштування. Позивач наданим їй правом не скористалася, причин роботодавцеві не пояснила. З 20.01.2021 року ОСОБА_1 взагалі перестала виходити на роботу, письмові виклики та вимоги надати пояснення ігнорувала, 26.01.2021 року їй було запропоновано ще одну вакансію, на що вона також не відреагувала. 17.05.2021 року позивач надала заяву, в якій власноруч підтвердила факт відмови від запропонованих варіантів працевлаштування та просила питання надання профспілкою згоди на звільнення, саме звільнення провести без її особистої присутності, трудову книжку просила видати на руки її чоловіку, що й було зроблено роботодавцем. Наведене свідчить про небажання ОСОБА_1 продовжувати трудові відносини з відповідачем. Як вказує відповідач, позивачем не вказано конкретні посади, які на її думку їй не пропонувалися та які вона могла б обіймати. Щодо посилань позивача на відсутність фактичних змін в організації виробництва і праці, представник вказав, що наказом №209 затверджено нову структуру та штатний розпис відокремленого підрозділу підприємства, у відповідності з чим, виведено зі штатного розпису посаду позивача та деякі інші посади, також введено інші нові посади. Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, позивач не вказує, яка сума підлягає стягненню чи яка оспорюється. Представник ДП Укрімтрансаміак зазначив, що у день звільнення з ОСОБА_1 проведено повний розрахунок, про що свідчить копія особового рахунку позивача за травень 2021 року з відображеними нарахуваннями при звільненні а список перерахувань на картку ПриватБанку на ім`я позивача, також позивачу були надані довідки про середній заробіток у 2020 та 2021 роках. Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні, відповідач вказує, подвійне стягнення середнього заробітку працівника при одному звільненні не буде співмірним з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, представник відповідача зазначив, що вона взагалі не обґрунтована позивачем, відповідач діяв в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для стягнення моральної шкоди. Щодо витрат на правничу допомогу представник вказав, що він не вважає вказану позивачем суму співмірною заявленим вимогам.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій вказано, що відповідач жодним чином не спростовує викладене у позові, не надає доказів на підтвердження викладеного у відзиві. Також ОСОБА_1 зазначила те, що було вже вказано у позові. Додатково вказала, на те, що думка відповідача про необхідність закриття провадження у справі з підстав пред`явлення позову до співвідповідача, який не є юридичною особою, не є слушною, оскільки філія є відокремленим підрозділом юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. В даному випадку, позивач перебувала у трудових відносинах з Придніпровським управлінням магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтраснаміак , заступник директора з керівництва ПУМА підписував наказ про звільнення ОСОБА_1 . Позивач наголошувала на тому, що відповідно до витягу з протоколу засідання профспілкового комітету №61 від 27.12.2019 року зачитані документи лише формально прийняті до відома, консультації не ППО та роботодавцем не проводились, питання про заплановані звільнення працівників не обговорювалося. Позивач вказала, що жодної заяви відповідач не надав, оскільки про зазначене відповідачем вона не писала, відповідач вводить суд в оману. Також позивач наголошує на тому, що з переліком вакантних посад вона ознайомлена не була, доказів ознайомлення відповідач не надав. ОСОБА_1 вказала, що відповідач не виконав обов`язок з надання пропозицій про всі

наявні на підприємствах посади, а зміни, про які зазначає відповідач свідчать лише про наявність фактичних змін у структурі Управління. Щодо суми заборгованості, позивач вказує, що вона не могла вказати її, оскільки відповідачем не було надано відповідну інформацію. Проведено повний розрахунок у день звільнення не було. З посиланням відповідача на неспівмірність вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні, позивач не погоджується. Позивач вказала, що середній заробіток та відповідні компенсації, які підлягають стягненню з відповідача становлять 397 800, 00 грн. + 1120,00 грн. + 7 840,00 грн., 8 287, 50 грн. Підставою для стягнення суми моральної шкоди позивач вказує незаконні та безпідставні дії відповідача, що принижують її честь та гідність, призвели до моральних та фізичних страждань, які призвели до загострення хвороби.

ДП Укрхімтрансаміак подано заперечення на відповідь на відзив, в якому представник вказав, що позивачем у відповіді на відзив повторена позиція викладена у позові, доводи позивача не спростовують викладеного у відзиві. Додатково відповідач наголосив на відомостях, вказаних ним в відзиві на позов, зазначив, що законодавство не містить вимоги про необхідність письмово повідомляти працівника про відсутність робочих місць (посад), які б відповідали освіті такого працівника, його кваліфікації та досвіду.

Відповідно до ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу не здійснювалось.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Основні засади судочинства, установлені частиною другою статті 129 Конституції України, доповнюють основоположний принцип верховенства права, який визнається і діє в Україні відповідно до статті 8 Основного Закону, і означена норма є визначальною у системі державної політики щодо захисту прав та свобод людини і громадянина. Такі конституційні положення кореспондуються із положеннями статтей 2, 4 ЦПК України, статті 5-1 КЗпП України, статті 15 ЦК України.

За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею першою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , передбачено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції закріплено такі елементи права на судовий захист, як право на розгляд справи; справедливість судового розгляду; публічність розгляду справи та проголошення рішення; розумний строк розгляду справи; розгляд справи судом, встановленим законом; незалежність і безсторонність суду. Справедливий розгляд справи включає в себе такі аспекти належного відправлення правосуддя, як право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.

Відповідно до ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого

права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Позов подано у строки, визначені чинним законодавством.

Посилання представника ДП "Укрхімтранаміак" щодо того, що суб`єктний склад сторін, обумовлених позовною заявою, не відповідає вимогам чинного законодавства, суд не погоджується з зазначеним, оскільки ПУМА ДП "Укрхімтрансаміак" є структурним підрозділом ДП "Укрхімтрансаміакт", в якому працювала позивач та керівництвом даного підрозділу було видано оспорюваний ОСОБА_1 наказ про припинення трудового договору.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши заяви по суті, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Наказом Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак №55к від 10.04.2006 року позивач була прийнята на роботу, відповідно до наказу від 01.04.2015 року №17к, ОСОБА_1 останньою обіймала посаду начальника служби матеріально-технічного та адміністративно- господарського забезпечення ПУМА ДП Укрхімтрансаміак .

24.05.2021 року за підписом Кальника І.В. , видано наказ №43к Про припинення трудового договору з позивачем, за скороченням чисельності та штату працівників, на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України, з займаної посади начальника СМТ та АГЗ Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак .

Вище вказане не оспорюється сторонами та підтверджується копіями листів трудової книжки позивача(а.с.41-43), а також копією наказу №43к від 24.05.2021 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 (а.с.44).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

ОСОБА_1 в позові вказувала, що звільнення проведено з порушенням вимог трудового законодавства.

Так, позивач вказувала на те, що не було проведено консультації з профспілковими органами.

Листом начальника ПУМА ДП "Укрхімтрансаміак" Кальника І.В. було повідомлено голову профспілкового комітету ПУМА ДП "Укрхімтрансаміак" про те, відповідно до наказу №209 від 11.12.2019 року планується введення нового штатного розпису ПУМА ДП "Укрхімтрансаміак", у зв`язку з чим планується скорочення посад (серед переліку і посада позивача), орієнтовна дата скорочення -березень 2020 року(а.с.111).

Згідно копії Витягу із протоколу засідання профспілкового комітету від 27.12.2019 року(а.с.112), за результатами розгляду документів від адміністрації на реорганізацію структури підприємства та скорочення 5 посад, ухвалено рішення про прийняття зачитаних документів до відома.

Також голові профспілкового документу направлено подання про розгляд на засіданні та дачі згоди на звільнення начальника служби магістрально - технічного та адміністративно-господарського забезпечення ОСОБА_1 за скороченням штату відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України(а.с.113).

Відповідно до копії Витягу із протоколу засідання профспілкового комітету №23(а.с.114), профспілкою надано згоду на звільнення начальника служби магістрально - технічного та адміністративно-господарського забезпечення ОСОБА_1 з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України.

З вище вказаного, судом встановлено, що профспілковий комітет було повідомлено, документи були прийняті профспілкою та згода на звільнення ОСОБА_1 надана. Жодних порушень судом не встановлено.

Позивач також зазначала в позові про те, що в наказі про звільнення об`єднано два види звільнення скорочення чисельності та скорочення штату.

Як вбачається з Наказу про звільнення, ОСОБА_1 звільнена за скороченням чисельності та штату працівників, на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України.

Згідно п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Таким чином, пункт 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України дозволяє розірвати трудовий договір у зв`язку зі зміною в організації виробництва та праці, у тому числі скороченням чисельності або штату працівників. Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що відбулася зміна внутрішньої структури юрособи, у зв`язку з чим змінився штатний розпис та чисельність працівників.

Так, судом встановлено, що 11.11.2019 року ПУМА ДП "Укрхімтрансаміак" направлявся лист з наказом та додатками в.о. директору ДП "Укрхімтрансаміак" про погодження структури, викладеної у додатку(а.с.109-110).

Наказом №468 затверджено нову структуру та штатний розпис відокремленого підрозділу підприємства, у відповідності з чим, виведено зі штатного розпису посаду позивача, про що свідчить копія наказу з додатками(а.с.61-65).

Враховуючи вище вказане, оцінюючи докази у їх сукупності, суд вважає, що викладене в наказі про звільнення не порушує чинного законодавства та на підприємстві була зміна чисельності та штату працівників, а тому порушень чинного законодавства судом не встановлено.

Посилання позивача на те, що їй не пропонувалися інші вільні посади на день видання наказу про звільнення наявні на підприємствах відповідача, не відповідає дійсності.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Тобто ключовими є пропозиція роботодавця та згода працівника.

Так, 02.04.2020 року позивачем власноручно отримано копію попередження про майбутнє звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників ПУМА ДП "Укрхімтрансаміак", в даному попередженні позивачу запропоновано зайняти одну із вакантних посад на підприємстві та зазначено перелік вакантних посад, що підтверджується копією попередження(а.с.68).

Позивачем надана копія повідомлення від 26.01.2021 року з пропозицією зайняття вакантної посади(а.с.78), інформація про отримання ОСОБА_1 повідомлення відсутня.

Як вбачається з матеріалів справи з 20.01.2021 року позивач була відсутня на робочому місці та їй направлялися листи з вимогою вийти на роботу та надати пояснення щодо причин відсутності на робочому місці, про що свідчить копія листа, опису та рекомендованого повідомлення.

17.05.2021 року позивач надала заяву роботодавцю, в якій власноруч підтвердила факт відмови від запропонованих варіантів працевлаштування та просила питання про надання профспілкою згоди на звільнення, саме звільнення провести без її особистої присутності, трудову книжку просила видати на руки її чоловіку ОСОБА_3 , що й було зроблено роботодавцем, про що свідчить копія даної заяви, надана відповідачем.

З вище вказаного слідує те, що посилання позивача не відповідають дійсним обставинам справи.

Твердження ОСОБА_1 про те, що в день звільнення не було проведено повний розрахунок з нею, не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи, довідки про виплати, розмір заробітної плати, середній заробіток, надані сторонами не свідчать про те, що в день звільнення не було відповідачем здійснено повний розрахунок. Відомості вказані щодо розміру не виплачених позивачу коштів не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.

З урахуванням вище викладеного, зважаючи на те, що незаконність наказу про припинення трудового договору з ОСОБА_1 , судом не встановлено, суд відмовляє у задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №43к від 24.05.2021 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 .

Вимоги щодо поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №43к від 24.05.2021 року про припинення трудового договору з ОСОБА_1 , тому зважаючи на відмову у задоволенні основної вимоги, похідні задоволенню не підлягають. Докази на їх підтвердження досліджуватись не будуть.

Згідно ч.1 ст.188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Щодо вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.05.2021 року, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження не повного розрахунку та наявності затримки суду не надано, розмір заборгованості, вказаний позивачем не знаходить свого підтвердження серед матеріалів, наявних у справі(а.с.142-148).

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Статтею 23, 1167 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як роз`яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З документів, наявних в матеріалах справи, не вбачається наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, так як судом не встановлено жодних порушень чи незаконних дій ДП "Укрхімтрансаміак", наявність причинного зв`язку між шкодою і

протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні, з урахуванням раніше вказаного, встановлена судом бути не може.

Медична документація, надана позивачем(а.с.67, 69-76, 81-84), не підтверджує факту появи чи загострення хвороб, у зв`язку з діями відповідача, а тому вимога щодо стягнення з відповідача моральної шкоди не підлягає задоволенню. Жодних висновків експертів чи інших доказів наявності моральної шкоди суду не надано.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як визначено ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.ч.1,5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вище вказане, з урахуванням викладеного сторонами у заявах по суті та наданих сторонами доказів, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ЦПК України, судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу, у разі відмови у задоволенні позову, не відшкодовуються позивачу. Докази, надані на підтвердження витрат на правничу допомогу, досліджуватися не будуть.

Згідно ЗУ "Про судовий збір", позивач звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вище вказане, суму судового збору суд вважає за необхідне віднести за рахунок держави.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 141, 263-268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог представника ОСОБА_1 - адвоката Вєтрова Сергія Олександровича, до Державного підприємства Укрхімтрансаміак , Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: заступник директора з керівництва Придніпровським управлінням магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак Кальник Ігор Валерійович, Первинна профспілкова організація Придніпровського управління магістрального аміакопроводу УДП Укрхімтрансаміак , про визнання незаконним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії -відмовити.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

Повний текст рішення було виготовлено 18.10.2021 року.

Рішення може бути оскаржене в Харківський апеляційний суд шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Інформація про сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

- Державне підприємство Укрхімтрансаміак , код ЄДРПОУ 31517060, адреса: м.Київ, вул.Євгена Сверстюка, буд.15;

-Придніпровське управління магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак , код ЄДРПОУ 26040646, адреса: Харківська область, м.Лозова, вул.Свободи, буд.53.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

- заступник директора з керівництва Придніпровським управлінням магістрального аміакопроводу ДП Укрхімтрансаміак Кальник Ігор Валерійович, адреса: Харківська область, м.Лозова, вул.Свободи, буд.53;

- Первинна профспілкова організація Придніпровського управління магістрального аміакопроводу УДП Укрхімтрансаміак , код ЄДРПОУ 36899096, адреса: Харківська область, м.Лозова, вул.Свободи, буд.53.

Суддя Т.О. Каращук