Постанова

від 07.08.2023 по справі 629/3410/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 629/3410/21

провадження № 61-7842св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державне підприємство «Укрхімтрансаміак», Придніпровське управління магістрального аміакопроводу Державного підприємства «Укрхімтрансаміак»,

треті особи: заступник директора з керівництва Придніпровським управлінням магістрального аміакопроводу Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» Кальник Ігор Валерійович, Первинна профспілкова організація Придніпровського управління магістрального аміакопроводу Державного підприємтсва «Укрхімтрансаміак»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області в складі судді Каріщук Т. О. від 13 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду в складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Бутенко С. Б. від 20 квітня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 20212 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (далі - ДП «Укрхімтрансаміак», Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак», треті особи: заступник директора з керівництва Придніпровським управлінням магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак» Кальник І. В., Первинна профспілкова організація Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак», про визнання незаконним та скасування наказу та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак» № 55 к від 10 квітня 2006 року позивачка була прийнята на роботу, відповідно до наказу від 01 квітня 2015 року № 17 к, зайняла посаду начальника служби матеріально-технічного та адміністративно-господарського забезпечення Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак». 24 травня 2021 року видано наказ № 43к «Про припинення трудового договору» з позивачкою, за скороченням чисельності та штату працівників, на підставі частини першої статті 40 КЗпП України.

Позивачка вважає, що її звільнення проведено з порушенням вимог трудового законодавства, а саме: не було проведено консультації з профспілковими органами, в наказі про звільнення об`єднано два види звільнення скорочення чисельності та скорочення штату, позивачці не пропонувалися інші вільні посади на день видання наказу про звільнення та в день звільнення не проведено повний розрахунок з нею. Зазначала про те, що фактичних змін в організації виробництва і праці не відбулось, зміни стосувалися лише назв структурних підрозділів і посад на підприємстві.

Позивачка просила суд визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 № 43к від 24 травня 2021 року, поновити її на роботі на посаді начальника служби матеріально-технічного та адміністративно-господарського забезпечення Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак», стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підприємстві дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, штат працівників було скорочено, відповідачем при звільненні позивачки було дотримано всіх вимог трудового законодавства, їй було запропоновано всі наявні вакансії, від яких вона відмовилася, дозвіл на звільнення в установленому законом порядку надано профспілковим комітетом, а тому позовні вимоги є безпідставними.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вєтрова С. О., залишено без задоволення. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду про відмову в позові, зазначив про те, що суд першої інстанції правомірно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Данько Р. М. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15, від 25 травня 2016 року в справі № 6-3048цс15, від 01 липня 2015 року в справі № 6-491цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також, касаційна скарга містить посилання на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У липні 2023 року ДП ««Укрхімтрансаміак» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що суди попередніх інстанцій відмовляючи в позові ОСОБА_1 , дійшли обгрунтованого висновку про те, що відповідно до наказу про припинення трудового договору від 24 травня 2021 року № 43к позивача було звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог, передбачених статтею 49-2 КЗпП України позивачка була своєчасно повідомлена про наступне вивільнення і їй було запропоновано вакантні посади в установі відповідача. При цьому, розірвання трудового договору було проведено за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 629/3410/21 з Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що наказом № 55к від 10 квітня 2006 року позивачка була прийнята на роботу до Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак», відповідно до наказу від 01 квітня 2015 року № 17 к позивачку переведено на посаду начальника служби матеріально-технічного та адміністративно-господарського забезпечення Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак».

24 травня 2021 року відповідачем видано наказ № 43к «Про припинення трудового договору» з ОСОБА_1 , за скороченням чисельності та штату працівників, на підставі частини першої статті 40 КЗпП України.

Установлено, що наказами ДП «Укрхімтрансаміак» № 209 від 11 грудня 2019 року та Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак» № 468 від 17 грудня 2019 року з метою удосконалення структури управління оптимізації чисельності працівників та витрат на оплату праці затверджено нову структуру та штатний розпис відокремленого підрозділу ДП «Укрхімтрансаміак» - Придніпровського управління магістрального аміакопроводу.

Згідно вказаних наказів відбулась зміна структури Управління, зокрема ліквідовано службу ремонту та обслуговування об`єктів аміакопроводу. Створено виробничо-технічну службу, в підпорядкування якої віднесено лінійні дільниці № 9, 10, 14. Створено службу головного механіка, в підпорядкування якої віднесено ремонтно-механічний відділ Управління, ліквідовано службу матеріально-технічного та адміністративно-господарського забезпечення, яка знаходилась в підпорядкуванні заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу.

Зі штату виведено посаду начальника служби матеріально-технічного та адміністративно-господарського забезпечення, яку обіймала позивачка, заступника начальника управління з питань експлуатації аміакопроводу, радника керівника - дві посади, бухгалтера, начальника служби ремонту та обслуговування об`єктів аміакопроводу, а загалом виведено зі штату Управління 24 посади, введено - 22 посади.

11 листопада 2019 року Придніпровське управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак» направлявся лист з наказом та додатками в.о. директора ДП «Укрхімтрансаміак» про погодження структури Придніпровського управління магістрального аміакопроводу.

Як зазначено, наказом № 468 затверджено нову структуру та штатний розпис відокремленого підрозділу підприємства, у відповідності з чим, виведено зі штатного розпису посаду позивачки, про що свідчить копія наказу з додатками.

02 квітня 2020 року ОСОБА_1 отримано попередження про майбутнє звільнення у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак», у даному попереджені позивачці запропоновано зайняти одну із вакантних посад на підприємстві та зазначено перелік вакантних посад, що підтверджується копією попередження.

Також у матеріалах справи міститься копія повідомлення, яке направлене позивачці 26 січня 2021 року з пропозицією зайняття вакантної посади начальника новоутвореного господарського відділу Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак», яке отримане ОСОБА_1 27 січня 2021 року.

З 20 січня 2021 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці та їй направлялися листи з вимогою вийти на роботу та надати пояснення щодо причин відсутності на робочому місці.

17 травня 2021 року позивачка надала заяву роботодавцю, в якій підтвердила відмову від запропонованих варіантів працевлаштування та просила вирішення питання про надання профспілкою згоди на звільнення, саме звільнення провести без її особистої присутності, трудову книжку просила видати на руки її чоловіку ОСОБА_2 .

Голові профспілкового комітету направлено подання про розгляд на засіданні та дачі згоди на звільнення начальника служби магістрально-технічного та адміністративно-господарського забезпечення ОСОБА_1 за скороченням штату відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до копії Витягу із протоколу засідання профспілкового комітету № 23, профспілкою надано згоду на звільнення начальника служби магістрально-технічного та адміністративно-господарського забезпечення ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Близький за змістом висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-43/асі18).

Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40, пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Із матеріалів справи вбачається, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, що підтверджується наказами ДП «Укрхімтрансаміак» № 209 від 11 грудня 2019 року та Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак» № 468 від 17 грудня 2019 року.

02 квітня 2020 року ОСОБА_1 вручено під особистий підпис повідомлення про скорочення посади начальника служби магістрально-технічного та адміністративно-господарського забезпечення та запропоновано всі вакантні посади на головному Підприємстві та структурних підрозділах Підприємства.

Відповідно до повідомлення, яке направлене позивачці 26 січня 2021 року та отримано нею 27 січня 2021 року. ОСОБА_1 було додатково запропоновано обійняти посаду начальника новоутвореного господарського відділу Придніпровського управління магістрального аміакопроводу ДП «Укрхімтрансаміак».

17 травня 2021 року позивачка надала заяву роботодавцю, в якій підтвердила відмову від запропонованих варіантів працевлаштування.

Відповідно до копії Витягу із протоколу засідання профспілкового комітету № 23, профспілкою надано згоду на звільнення начальника служби магістрально-технічного та адміністративно-господарського забезпечення ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

При таких обставинах, ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що відповідно до наказу про припинення трудового договору від 24 травня 2021 року № 43к позивачку було звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням вимог, передбачених статтею 49-2 КЗпП України, ОСОБА_1 була своєчасно повідомлена про наступне вивільнення і їй запропоновано вакантні посади в установі відповідача. При цьому, розірвання трудового договору було проведено за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації.

Установивши, що у відповідача мали місце зміни в організації праці, роботодавцем дотримано процедуру звільнення позивачки за скороченням штату працівників, що підтверджується відповідними доказами, які містять матеріали справи, ураховуючи похідність вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду України, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судами попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун