ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2652/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
за участю секретаря судового засідання Щерблюк Ю.О.,
представників позивача Бовгирі Я.А., Сидорука А.А.,
представника відповідача М`якоти М.Ф.,
третьої особи ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Ковельагроспецпостач» до Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправними та нечинними рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з додатковою відповідальністю «Ковельагроспецпостач» (далі ТзДВ «Ковельагроспецпостач») звернулося з позовом до Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області (далі - Дубівська сільська рада) про визнання протиправними та скасування рішення від 01 березня 2018 року №29/20-5 «Про розроблення детального плану території земельної ділянки» та рішення від 05 березня 2019 року №40/13-8.1 «Про затвердження детального плану території для розміщення будівель та споруд деревообробного виробництва по АДРЕСА_1 » (а.с.35-39 том 1).
В обґрунтування позову позивач вказав, що на підставі договору, укладеного 28 листопада 2017 року з Дубівською сільською радою, є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 0722182400:04:002:1166. Спірним рішенням від 01 березня 2018 року №29/20-5 відповідач за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 (суборендаря) вирішив виготовити детальний план території (ДПТ) земельної ділянки площею 0,2615 га з кадастровим номером 0722182400:04:002:1166 для будівництва будівель та споруд деревообробного виробництва. Позивач вважає, що рішення від 01 березня 2018 року №29/20-5, а також рішення від 05 березня 2019 року №40/13-8.1 про затвердження ДПТ не відповідають цільовому призначенню цієї земельної ділянки, віднесеної до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а також виду її використання. Позивач зауважив, що у рішенні від 01 березня 2018 року №29/20-5 надано дозвіл на виготовлення ДПТ земельної ділянки для будівництва будівель та споруд, водночас рішенням від 05 березня 2019 року №29/20-5 затверджено ДПТ земельної ділянки для розміщення будівель та споруд деревообробного виробництва; будівництво та розміщення будівель та споруд є різними поняттями. При цьому основний вид діяльності ОСОБА_1 як суб`єкта підприємницької діяльності - лісопильне та стругальне виробництво; така діяльність не пов`язана з промисловою діяльністю чи з діяльністю у сфері транспорту, зв`язку, енергетики, оборони. Зазначення відповідачем такого виду її використання, які не відповідають визначеній категорії, потягло за собою зміну її основного цільового призначення. Як вважає позивач, у даному випадку має місце порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, що відповідно до пункту «а» статті 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади.
На думку позивача, при прийняті спірних рішень відповідачем також порушено вимоги частини сьомої статті 19, пункту 4 частини третьої, частини восьмої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», частини п`ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», пунктів 3, 4 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №555 (далі Порядок №555), пункту 1.4 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16 листопада 2011 року №290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1468/20206; далі Порядок №290), частини одинадцятої статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в частині незабезпечення обов`язкового оприлюднення (розміщення) на офіційному веб-сайті як проекту, так прийнятих оскаржуваних рішень ради, протоколів сесії ради, ДПТ, що позбавило позивача реальної можливості подати свої пропозиції (зауваження).
Позивач вважає, що спірні рішення та реалізація ОСОБА_1 ДПТ шляхом будівництва будівель та споруд деревообробного виробництва порушують право позивача як орендаря використовувати земельну ділянку за її цільовим призначенням у своїй господарській діяльності по закінченню дії договору чи у випадку дострокового розірвання договору суборенди у стані, у якому вона була одержана в оренду.
На підставі наведеного позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі третя особа); справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити повністю (а.с.65-68 том 1). В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що позивачу в оренду на 49 років передана земельна ділянка комунальної власності площею 0,2615 га з кадастровим номером 0722182400:04:002:1166, яка у свою чергу на підставі договору від 20 грудня 2017 року передана в суборенду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 . Надалі Дубівською сільською радою в межах повноважень, визначених пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийнято рішення від 01 березня 2018 року №29/20-5 «Про розроблення детального плану території земельної ділянки» та рішення від 05 березня 2019 року №40/13-8.1 «Про затвердження детального плану території для розміщення будівель та споруд деревообробного виробництва по АДРЕСА_1 ».
Відповідач вважає безпідставними твердження позивача про те, що при прийнятті цих рішень порушено порядок встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки, оскільки зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Відповідно до договору оренди землі від 28 листопада 2017 року та договору суборенди від 20 грудня 2017 року зазначена вище земельна ділянка передана для розміщення і обслуговування виробничих приміщень (цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості із земель промисловості Дубівської сільської ради). Затвердженим ДПТ категорію землі та цільове призначення земельної ділянки не змінено.
Не погоджується відповідач також із доводами позивача про порушення порядку прийняття та оприлюднення оспорюваних рішень. Відповідно до частини восьмої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ДПТ у межах населеного пункту розглядається і затверджується за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території відповідною радою. При цьому 01 березня 2018 року відповідно до положень частин першої, четвертої статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» постійною комісією з питань земельних відносин, сільського господарства, екології, будівництва та перспективного планування Дубівської сільської ради розглянуто питання про розроблення ДПТ земельної ділянки та рекомендовано раді ухвалити відповідне рішення; в такому ж порядку 04 березня 2019 року було розглянуте питання про затвердження ДПТ.
Відповідач вважає, що ним дотримано вимоги статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в частині проведення громадського обговорення розробленого в установленому порядку проекту містобудівної документації на місцевому рівні. Позивач не скористався правом подати свої зауваження (пропозиції) до проекту, участь в громадському обговоренні проекту ДПТ не взяв.
З урахуванням наведеного відповідач вважає, що при прийнятті спірних рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством.
У письмовому пояснення щодо позову (а.с.113-114 том 1) та додатковому поясненні (а.с.176-177 том 1) третя особа зазначила, що передана йому позивачем у суборенду земельна ділянка має цільове призначення за підрозділом 11.01 Класифікації видів цільового призначення земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Відповідно до статті 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Вважає, що позивач безпідставно зробив висновок про можливість розміщення будівель та споруд промисловості без будівництва. Чинне законодавство не забороняє здійснювати будівництво виробничих приміщень на землях промисловості. Оскільки договір суборенди укладено за взаємною згодою орендаря (позивача) та третьої особи, то позивач передбачав і допускав будівництво на земельній ділянці виробничих приміщень, що на думку третьої особи спростовує доводи про порушення спірними рішеннями прав ТзДВ «Ковельагроспецпостач».
У відповіді на відзив (а.с.130-134 том 1) позивач вважає необґрунтованими аргументи відповідача та підтримав власні доводи, викладені у відзиві, при цьому зазначив, що відсутність належних доказів оприлюднення рішення від 01 березня 2018 року №29/20-5 до прийняття рішення від 05 березня 2019 року №40/13-8.1 вказує на те, що початок процедури проведення громадського обговорення проекту ДПТ не може вважатись законним. Позивач наголосив, що оприлюднення шляхом розміщення на офіційному веб-сайті відповідача ДПТ здійснено лише 07 травня 2021 року - пізніше як у місячний строк, визначений абзацом другим пункту 4 Порядку №555, та в порушення абзацу третього пункту 4.12 Порядку №290 поза межами 10 днів з дня затвердження рішенням від 05 березня 2019 року №40/13-8.1; розміщення у виданні «ВСЕ», яке є рекламною газетою, повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості ДПТ є неналежним виконанням обов`язку відповідача приписів пункту 10 Порядку №555, частин сьомої статті 19, частини четвертої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Також позивач вважає, що письмові пояснення третьої особи подані з порушенням строку, встановленого ухвалою про відкриття провадження, та без заяви про продовження цього строку; доводи третьої особи є очевидно безпідставними та позивач вважає, що такі пояснення підлягають поверненню судом без розгляду відповідно до частини другої статті 167 КАС України (а.с.122-124 том 1).
Суд зауважує, що положення статті 167 КАС України стосуються заяв, клопотань, заперечень з процесуальних питань, поряд з тим пояснення третьої особи щодо позову або відзиву є заявою по суті справи (стаття 165 КАС України), тому вимоги статті 167 КАС України не поширюються на розгляд заяв по суті справи. Статтею 165 КАС України окремо не встановлено наслідків ненадання пояснення третьої особи у строк, встановлений судом, як це передбачено у частині шостій статті 162 КАС України щодо неподання відзиву на позов.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Ухвалою суду від 08 липня 2021 року продовжено на тридцять днів строк підготовчого провадження (а.с.31 том 2).
15 липня 2021 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, якою зокрема, уточнив позовні вимоги та просив визнати протиправними та нечинними пункт 1 рішення Дубівської сільської ради від 01 березня 2018 року №29/20-5 та пункт 1 рішення від 05 березня 2019 року №40/13-8.1 (а.с.44-48 том 2).
Ухвалою суду від 16 липня 2021 року розгляд справи вирішено продовжити за правилами загального позовного провадження з урахуванням положень статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с.56-57 том 2).
У додаткових поясненнях до позову від 08 липня 2021 року (а.с.185-189 том 1), від 15 липня 2021 року (а.с.44-48 том 2), від 04 серпня 2021 року (а.с.80-83 том 2) позивач зазначив, що третя особа ОСОБА_1 звертався із заявою про розроблення ДПТ як фізична особа, а не як суб`єкт господарської діяльності; крім того, його діяльність не пов`язана з промисловою діяльністю, чи з діяльністю у сфері транспорту, зв`язку, енергетики, оборони, що підпадає під ознаки класифікації виду цільового призначення, визначеного у підрозділі 11.01-11.05, 12.01-12.11, 13.01-13.05, 14.01-14.03, 15.01-15.10 Класифікації видів цільового призначення земель. Протоколи засідання постійної комісії від 01 березня 2018 року та засідання комісії з питань земельних відносин від 04 березня 2019 року не містять змісту тексту оскаржуваних рішень в тій редакції, у якій вони прийняті. Позивач також з посиланням на використання веб-сервісу Інтернет-архіву «The Wayback Machine» стверджує про неналежне оприлюднення проектів рішень, протоколів сесії сільської ради, протоколів комісій сільської ради, спірних рішень, ДПТ. Також у проекті ДПТ, виготовленому у листопаді 2018 року, в порушення норм статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не була здійснена стратегічна екологічна оцінка в порядку, встановленому Законом України «Про стратегічну екологічну оцінку», у складі містобудівної документації відсутній розділ «Охорона навколишнього природного середовища», чи звіт про стратегічну екологічну оцінку. Сам ДПТ розроблений з урахуванням норм ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», який було затверджено наказом Мінрегіонбуду від 23 квітня 2018 року №100, який мав набути чинності 01 вересня 2018 року, але його дію було зупинено ухвалою суду від 27 серпня 2018 року у справі №826/13433/18 та наказом Мінрегіонбуду від 30 серпня 2018 року №228, а надалі постановою суду від 13 червня 2019 року у справі №826/13433/18 визнано протиправним та нечинним. Відповідач (замовник містобудівної документації) не залучив для професійного обговорення проекту ДПТ представника органу містобудування та архітектури під час проведення громадських слухань. ДПТ розроблений за відсутності затвердженого генерального плану села Вербка, до якого включено земельну ділянку, щодо якої прийнято спірні рішення.
Ухвалою суду від 05 серпня 2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті (а.с.95 том 2).
Ухвалою суду від 17 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (а.с.148-149 том 2).
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги. У додаткових поясненнях представник ОСОБА_2 зазначив, що відповідач, затвердивши ДПТ, фактично змінив функціональне призначення двох інших суміжних земельних ділянок за тою ж адресою (кадастровий номер 07222182400:04:003:1167 та 07222182400:04:003:1168), територія яких є власною виробничою територією підприємства. Фрагмент ДПТ накладається на приватну виробничу територію позивача, що є втручанням у його господарську діяльність.
У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечила та у задоволенні позову просила відмовити. У додатковому поясненні вказала, що видання газета «ТЦК», яка видається ТзОВ «Телевізійний центр Ковель», є друкованим засобом масової інформація, сфера розповсюдження якого охоплена територією Волинської області, тому розміщення у цьому періодичному місцевому виданні повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у містобудівні документації є правомірним. На доводи позивача представник зауважила, що стаття 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не зобов`язує, а надає право утворювати погоджувальну раду для розгляду спірних питань, що виникають у процесі обговорення містобудівної документації. Вважає, що Дубівська сільська рада забезпечила оприлюднення спірних рішень (їх проектів) та протоколів сесії на офіційному сайті, тому власники та землекористувачі суміжних ділянок мали змогу подати свої заперечення стосовно проекту ДПТ.
Третя особа та його представник у судовому засіданні 08 вересня 2021 року вважають позов безпідставним з тих мотивів, що були викладені у письмовому поясненні.
Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
28 листопада 2017 року між Дубівською сільською радою як орендодавцем та ТзДВ «Ковельагроспецпостач» як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , площею 0,2615 га (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166) строком на 49 років. Надалі 18 грудня 2017 року між Дубівською сільською радою та ТзДВ «Ковельагроспецпостач» було укладено угоду про внесення змін до зазначеного договору оренди землі, якою передбачено право орендаря ТзДВ «Ковельагроспецпостач» на передачу орендованої земельної ділянки в суборенду (а.с.201 том 1). 20 грудня 2017 року між ТзДВ «Ковельагроспецпостач» як орендарем та ОСОБА_1 як суборендарем укладено договір суборенди зазначеної земельної ділянки строком на 48 років.
Зазначені вище обставини підтверджуються відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 лютого 2021 року №243514518 (а.с.50-52 том 1).
Цільове призначення вказаної земельної ділянки: 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, про що зазначено у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16 березня 2021 року №НВ-0711232702021 (а.с.45-49 том 1).
На підставі рішення Дубівської сільської ради від 18 жовтня 2017 року №25/14-14 позивачу також передано в оренду дві суміжні земельні ділянки з кадастровими номерами 0722182400:04:002:1167 та 0722182400:04:002:1168 (а.с.69 том 1). Обставина перебування у користуванні зазначених земельних ділянок не є спірною, а також підтверджується витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (Т101:1668:3050-2615-6185) (а.с.216-218 том 2). Цим документом підтверджується також й те, що в межах території земельних ділянок з кадастровими номерами 0722182400:04:002:1167 та 0722182400:04:002:1166 розміщений комплекс «машинний двір» ТзДВ «Ковельагроспецпостач», до якого входять виробничі будинки з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами.
Постійною комісією з питань земельних відносин, сільського господарства, екології, будівництва та перспективного планування 01 березня 2018 року розглянуто питання про розроблення детального плану території земельної ділянки та рекомендовано раді ухвалити рішення (а.с.73-74 том 1).
Того ж дня рішенням Дубівської сільської ради від 01 березня 2018 року №29/20-5 «Про розроблення детального плану території земельної ділянки» (а.с.42 том 1) за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 вирішено виготовити ДПТ земельної ділянки, що перебуває в суборенді площею 0,2615 га з кадастровим номером 0722182400:04:002:1166 в АДРЕСА_1 для будівництва будівель та споруд деревообробного виробництва (пункт 1); замовника зобов`язано забезпечити організацію розроблення, розгляду та затвердження вказаної містобудівної документації відповідно до вимог чинного законодавства (пункт 2).
На підставі завдання на розроблення ДПТ, затвердженого Дубівською сільською радою та погодженого Приватним підприємством «Ковелькомунпроект» (далі - ПП «Ковелькомунпррект»), з метою визначення параметрів забудови окремої земельної ділянки ПП «Ковелькомунпроект» розроблено ДПТ для розміщення будівель та споруд деревообробного виробництва по АДРЕСА_1 (а.с.84-102 том 1).
08 листопада 2018 року у газеті «ВСЕ» (№45) оприлюднено повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у містобудівній документації по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,2615 га (а.с.79).
На засіданні постійної комісії з питань земельних відносин, сільського господарства, екології, будівництва та перспективного планування Дубівської сільської ради 04 березня 2019 року рекомендовано раді ухвалити рішення про затвердження детального плану території земельної ділянки за зверненням ОСОБА_1 (а.с.76-78 том 1).
Як видно зі змісту протоколу громадського обговорення від 27 грудня 2018 року (а.с.80 том 1), за період з 08 листопада по 10 грудня 2018 року письмові зауваження чи пропозиції щодо проекту ДПТ не надходили.
Рішенням Дубівської сільської ради від 05 березня 2019 року №40/13-8.1 затверджено ДПТ для розміщення будівель та споруд деревообробного виробництва по АДРЕСА_1 (а.с.43 том 1).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження Дубівської сільської ради у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом України 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон №280/97-ВР), Законом України від 17 лютого 2011 року №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI; тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статей 25, пункту 42 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
За змістом підпункту 6 пункту «а» частини першої статті 31 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Статтею 12 Закону України від 16 листопада 1992 року №2780-XII «Про основи містобудування» визначено, що до компетенції сільських, селищних, і міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.
За визначенням, наведеним у пункті 7 частини першої статті 1 Закону №3038-VI, містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1, частин першої, другої статті 17 №3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.
Натомість детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території (пункт 3 частини першої статті 1 Закону №3038-VI).
За приписами статті 19 наведеного Закону детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.
На підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід`ємною частиною детального плану території.
Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).
Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Матеріали детального плану території не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.
Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою. Детальний план території не підлягає експертизі.
Частинами третьою, четвертою статті 24 Закону №3038-VI передбачено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.
Зазначені норми права вказують на те, що детальний план території є видом містобудівної документації, яка уточнює положення генерального плану населеного пункту; положення детального плану території мають узгоджуватися з генеральним планом населеного пункту, деталізувати положення останнього та не суперечити йому.
Механізм розроблення або внесення змін до містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України та містобудівної документації з планування території на регіональному і місцевому рівнях (далі - містобудівна документація) визначає Порядок №290.
Як визначено пунктом 4.1 розділу IV Порядку №290 (в редакції станом на 01 березня 2018 року), рішення про розроблення генерального плану, плану зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Відповідно до пунктів 4.3, 4.6, 4.8 розділу IV Порядку №290, замовником розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні або внесення змін до неї є при розробленні генерального плану населеного пункту, плану зонування території, а також детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, - виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Детальний план території розробляється суб`єктами господарювання, які мають у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат. Детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району (в разі відсутності адміністративного району - відповідно до схеми планування території Автономної Республіки Крим, області).
Розроблений в 1970 році генеральний план села Вербка відкоригований у 1984 році. План зонування території після затвердження Генерального плану села Вербка Ковельського району відсутній. Отже, у відповідно до пункту 42 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР, статті 12 Закону України «Про основи містобудування», частини восьмої статті 19 Закону №3038-VI затвердження ДПТ у межах населеного пункту є повноваженням Дубівської сільської ради.
Разом з тим, земельна ділянка з кадастровим номером 0722182400:04:002:1166, щодо якої прийняті спірні рішення про розроблення та затвердження ДПТ, як і суміжні земельні ділянки з кадастровими номерами 0722182400:04:002:1167, 0722182400:04:002:1168, не охоплені генеральним планом села Вербка, оскільки такі були включені у межі населеного пункту на підставі рішення Волинської обласної ради від 27 грудня 2011 року №8/30 «Про встановлення (зміну) меж населених пунктів», підпунктом 6.2 пункту 6 якого затверджено проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населених пунктів сіл Дубове, Вербка, Бахів Дубівської сільської ради Ковельського району та включено у межі села Дубове земельні ділянки площею 109,6732 га та затверджено територію села Вербка загальною площею 267,2732 га (а.с.67-68 том 3; офіційний текст рішення за посиланням http://volynrada.gov.ua/session/8/30).
З пояснень представника відповідача та зі змісту ДПТ земельної ділянки з кадастровим номером 0722182400:04:002:1166 слідує, що його розроблено на підставі Схеми планування території Дубівської сільської ради, яка була затверджена рішенням Дубівської сільської ради від 27 вересня 2011 року №8/4 (а.с.42-64 том 3). Затвердження Схеми планування території Дубівської сільської ради передувало прийняттю Волинською обласною радою рішення про зміни меж населених пунктів сіл Дубове, Вербка та Бахів Дубівської сільської ради Ковельського району. Водночас відповідно до пункту 6.6 розділу «Пояснювальна записка. Вихідні документи» Схеми планування території Дубівської сільської ради на схемі виділені землі, які додатково включено в межі населених пунктів; для подальшого переустрою сіл необхідно виконати коригування проектів генеральних планів, де буде додатково розраховано необхідну кількість об`єктів будівництва житлового, культурно-побутового та виробничого призначення. Проте після затвердження рішенням від 27 грудня 2011 року №8/30 Волинської обласної ради проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населених пунктів сіл Дубове, Вербка, Бахів відповідачем не було затверджено зміни в генеральний план села Вербка, так як це було зроблено щодо інших населених пунктів шляхом внесення змін в генеральний план (суміщений з детальним планом) села Дубове та в генеральний план села Бахів.
Поряд з тим детальний план території не може розроблятися і затверджуватися щодо частин населених пунктів, які не охоплені його генеральним планом. Порушення черговості розроблення містобудівної документації, передбаченої частиною першою статті 16 Закону №3038-VI, є неможливим, оскільки у такому разі не будуть реалізовані цілі та завдання планування і забудов територій, визначені у статті 2 вказаного Закону.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 серпня 2018 року у справі №815/3880/14, від 15 квітня 2020 року у справі №702/1384/16-а.
Суд зауважує, що чинним на момент затвердження Схеми планування території Дубівської сільської ради Законом України від 20 квітня 2000 року №1699-III «Про планування і забудову територій» було передбачено, що планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації (стаття 10 Закону).
Суд погоджується із відповідачем, що схема планування території є містобудівною документацією. Поряд з тим, Закон України «Про планування та забудову територій» втратив чинність 12 березня 2011 року на підставі Закону №3038-VI, який визначає, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території (стаття 16). Ця норма у такій редакції була чинною на час прийняття відповідачем спірних рішень та нею необхідно було керуватися.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі №810/4017/17, орган місцевого самоврядування надає дозвіл на розроблення детального плану тих територій, які включені до генерального плану населеного пункту відповідно до функціонального призначення земельних ділянок, визначеного у генеральному плані міста.
Встановлені обставини у справі та наведені положення чинного на момент прийняття відповідачем рішення від 01 березня 2018 року №29/20-5 «Про розроблення детального плану території земельної ділянки» вказують на те, що відповідач не дотримався послідовності розроблення містобудівної документації на місцевому рівні.
Поряд з тим суд відхиляє доводи позивача про те, що рішенням від 01 березня 2018 року №29/20-5 Дубівська сільська рада фактично змінила цільове призначення земельної ділянки, як тієї, щодо якої прийнято рішення (кадастровий номер 0722182400:04:002:1166), так і суміжних, які перебувають у користуванні ТзДВ «Ковельагроспепостач» (кадастровий номер 0722182400:04:002:1167, 0722182400:04:002:1168).
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Згідно із частинами першою, другою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до абзаців першого, другого частини п`ятої статті 20 ЗК України (в редакції, на момент прийняття рішення від 01 березня 2018 року №29/20-5) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Згідно з частинами першою статті 65, частинами першою, другою статті 66 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 червня 2021 року у справі №925/929/19 вказала, що норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проєктами землеустрою щодо їх відведення. Для зміни виду використання землі законодавством не встановлено такої ж процедури, яка застосовується при зміні категорії цільового призначення землі. Водночас користувачі земельних ділянок повинні використовувати їх відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.
Як уже зазначалося судом, земельна ділянка з кадастровим номером 0722182400:04:002:1166 мала і має цільове призначення 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, як і земельні ділянки з кадастровими номерами 0722182400:04:002:1167 та 0722182400:04:002:1168, що стверджується відомостями витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.45-49 том 1), витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (Т101:1668:3050-2615-6185) (а.с.216-218 том 2), які були видані після прийняття спірних рішень. Тому доводи позивача про зміну цільового призначення земельної ділянки спірними рішеннями суд відхиляє.
Оцінюючи інші доводи сторін, зокрема, щодо дотримання порядку розроблення та затвердження містобудівної документації, суд враховує положення пункту 1.4 розділу І Порядку №290, яким передбачено, що організація розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї здійснюється шляхом забезпечення: оприлюднення рішення про розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї; визначення розробника містобудівної документації або внесення змін до неї та укладання договору з урахуванням положень, встановлених Законом України «Про здійснення державних закупівель»; складання разом із розробником та затвердження проекту завдання на розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї; надання розробнику вихідних даних, а також вимог щодо розміщення об`єктів державного й регіонального значення або доручення щодо їх збирання; фінансування розроблення містобудівної документації або внесення змін до неї відповідно до укладеного договору; надання розробнику оновленої картографічної основи, складеної відповідно до вимог законодавства; здійснення контролю за розробленням або внесенням змін до містобудівної документації; узгодження проекту містобудівної документації з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, в частині врегулювання питань щодо територій спільних інтересів; розгляду проекту містобудівної документації архітектурно-містобудівною радою згідно зі статтею 20 Закону №3038-VI; подання проекту містобудівної документації з планування території на державному рівні в частині схем планування окремих частин території України, містобудівної документації з планування територій на регіональному рівні, генерального плану міст експертній організації для проведення експертизи в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №548 «Про затвердження Порядку проведення експертизи містобудівної документації»; подання на затвердження завершеного проекту містобудівної документації.
Отже, прийняття рішення про розроблення містобудівної документації та його оприлюднення фактично розпочинає процедуру підготовки та розроблення такої містобудівної документації, за якими слідує розгляд пропозицій громадськості до проекту в процесі проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів; затвердження містобудівної документації.
Розробник містобудівної документації: готує проект договору на розроблення або внесення змін до містобудівної документації; бере участь у складанні проекту завдання на розроблення або внесення змін до містобудівної документації; збирає вихідні дані за дорученням замовника; розробляє містобудівну документацію або вносить до неї зміни відповідно до вимог державних будівельних норм, державних стандартів; бере участь у розгляді архітектурно-містобудівною радою відповідного рівня та сесією відповідної ради розробленої ним містобудівної документації; пропонує замовнику у разі необхідності залучити інші науково-дослідні та проектні організації до проведення додаткових досліджень, розроблення окремих розділів містобудівної документації (пункт 1.5 розділу І Порядку №290).
Крім функцій, визначених у пункті 1.4 розділу I цього Порядку, замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні: звертається до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), Мінрегіону України (для міст Києва та Севастополя) щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту; забезпечує проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №555 «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» (пункт 4.9 розділу VІ Порядку №290).
Частинами першою, другою статті 21 Закону №3038-VI (станом на 01 березня 2018 року) передбачено, що громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.
Замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.
Як встановлено частиною четвертою зазначеної статті, оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику містобудівної документації.
Відповідно до частин п`ятої-восьмої статті 21 Закону №3038-VI пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, який не може становити менш як 30 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні. Пропозиції, подані після встановленого строку, не розглядаються.
Громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.
Для розгляду спірних питань, що виникають у процесі громадського обговорення, може утворюватися погоджувальна комісія. У разі неможливості врегулювати спірні питання між сторонами погоджувальною комісією остаточне рішення приймає замовник містобудівної документації. Урегульовані погоджувальною комісією спірні питання між сторонами або прийняті замовником містобудівної документації рішення є підставою для внесення змін до проекту відповідної документації.
Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах замовників містобудівної документації.
Особи, які оприлюднюють проекти містобудівної документації на місцевому рівні, є відповідальними за їх автентичність.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що детальний план територій, дозвіл на розробку якого на місцевому рівні надається органами місцевого самоврядування в інтересах відповідної територіальної громади, підлягає громадському обговоренню. Цьому передує оприлюднення не лише рішення про розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, але й проекту такої містобудівної документації.
Механізм проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні визначає у Порядок проведення громадських слухань проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №555 (Порядок №555)
Як установлено пунктом 4 Порядку №555 (в редакції до 01 лютого 2019 року), виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування. Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 5 Порядку №555 повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити: 1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; 2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; 3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; 4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації; 5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій; 6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; 7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо). Осіб, які забезпечують роботу з розгляду пропозицій громадськості, призначає орган місцевого самоврядування. Зазначені особи є відповідальними за автентичність проектів містобудівної документації.
Згідно з пунктами 6-8, 17 Порядку №555 підставою для подання пропозицій до проектів містобудівної документації відповідному органу місцевого самоврядування є повідомлення про початок процедури їх розгляду.
Пропозиції до проектів містобудівної документації мають право подавати: 1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; 2) юридичні особи, об`єкти нерухомого майна яких розташовані на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; 3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях; 4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію; 5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад. Пропозиції, подані особами, не визначеними пунктом 7 цього Порядку, або подані після встановленого органом місцевого самоврядування строку, залишаються без розгляду.
Затвердження проектів містобудівної документації без проведення процедури розгляду пропозицій громадськості забороняється, а матеріали щодо розгляду таких пропозицій є невід`ємною складовою частиною зазначеної документації.
Наведені положення дають підставу для висновку, що громадські слухання містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються оприлюдненням проектів містобудівної документації на місцевому рівні, наданням особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворенням погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюдненням результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації. Рішення, що стосуються розроблення містобудівної документації здійснюється з урахуванням інтересів громадськості та, відповідно, впливають на інтереси кожного її представника.
Оскільки позивач є орендарем як земельної ділянки, щодо якої розроблявся ДПТ, так і суміжних земельних ділянок, то він мав безумовне право на подання пропозицій до проекту ДПТ, участь в його громадському обговоренні.
Перевіряючи дотримання відповідачем процедури громадського обговорення, що в обов`язковому порядку має передувати затвердженню розробленого ДПТ, суд зазначає таке.
Нормою частини одинадцятої статті 59 Закону України №280/97-ВР передбачене загальне правило, за яким порядок оприлюднення проектів актів органів місцевого самоврядування визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» (Закон №2939-VI). Зокрема, стаття 15 Закону України №2939-VI визначає порядок оприлюднення інформації розпорядниками. Так частина перша цієї статті містить вичерпний перелік інформації, що підлягає оприлюдненню, до якої віднесені нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню та інформація про нормативно-правові засади діяльності (пункт 2), а частина третя цієї статті встановлює обов`язок оприлюднення проектів нормативно-правових актів та рішень органів місцевого самоврядування не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що крім обов`язку оприлюднення органами місцевого самоврядування проектів своїх рішень, нормою статті 15 Закону №2939-VI закріплено й строки оприлюднення проектів тих рішень органів місцевого самоврядування, що підлягають обговоренню.
Суд відхиляє доводи позивача з посиланням на інформаційне наповнення веб-сервісу Інтернет-архіву «Internet Archive: «The Wayback Machine»» за посиланням: https://archive.org/web/ про не оприлюднення спірних рішень у проміжок часу до дати сканування та завантаження як загальнодоступних у текстовому форматі, зокрема, до 28 лютого 2021 року - документа з назвою «Рішення позачергової сесії від 01 березня 2018 року №29/20-5» та до 24 листопада 2020 року - документа «Рішення чергової сесії від 05 березня 2019 року №40/13-8.1». При дослідженні знімків екрана (скриншотів) сторінок веб-сайту «Дубівська громада. Волинська область, Ковельський район», наданих суду позивачем в електронній (цифровій) формі, з перевіркою цих сторінок сайту за допомогою зазначеного вище Інтернет-архіву встановлено, що текст рішення від 01 березня 2018 року №29/20-5 наявний у цьому Інтернет-архіві станом на 21 вересня 2020 року, а рішення від 05 березня 2019 року №40/13-8.1 19 вересня 2020 року. Наведене вказує лише про те, що у вказані дати зроблено знімки цих сторінок сайту, однак не свідчить про те, що до цієї дати такі сторінки не існували, оскільки сканування вмісту сайтів здійснюється програмою вибірково, без будь-якого системного зв`язку від дати оприлюднення інформації.
Поряд з тим позивач не надав доказів оприлюднення у встановленому порядку проектів спірних рішень.
У свою чергу, статтею 24 Закону №2939-VI встановлена відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації безпосередньо для осіб, винних у неоприлюдненні інформації відповідно до статті 15 цього Закону.
Отже, порушення вимог щодо оприлюднення проекту рішення у строк, встановлений статтею 15 Закону №2939-VI, слугує підставою для притягнення винної особи до відповідальності, проте це не може мати своїм наслідком скасування прийнятого рішення.
Судом також встановлено, що при оприлюдненні Дубівською сільською радою на сайті рішення від 01 березня 2018 року №29/20-5 «Про розроблення детального плану території земельної ділянки» відомості, які дозволяють ідентифікувати цю земельну ділянку (кадастровий номер, місцезнаходження) заретушовано (а.с.19-20 том 1). Такі дії відповідача безумовно перешкоджали доступу до ознайомлення зі змістом рішення членів територіальної громади та зацікавлених осіб, позивача зокрема.
В розміщеному у газеті «ВСЕ» (свідоцтво серії ВЛ №238) від 08 листопада 2018 року №45 повідомленні вказано про розроблення ДПТ земельної ділянки по вулиці Ватутіна, 20 в межах села Вербка, у той час як розроблено ДПТ земельної ділянки по вулиці Ватутіна, 20В у межах села Вербка; в повідомленні є посилання на зазначене рішення від 01 березня 2018 року № 29/20-5, яке не дозволяє ідентифікувати земельну ділянку. Отже, зазначене повідомлення свідчить про формальне виконання приписів статті 21 Закону №3038-VI та Порядку №555, проте воно не є таким, що мало на меті реалізацію вимог в частині можливості подання, розгляду та врахуванню пропозицій громадськості.
Також не може залишитися поза увагою суду і та обставина, що відповідачем в порушення пункту 3, 4 Порядку №555 не забезпечено оприлюднення розробленого проекту ДПТ на сайті ради.
Як встановлено судом, на веб-сайті (сторінці) «Дубівська громада. Волинська область, Ковельський район» у розділі «Архів документів» наявна сторінка «Детальний план території АДРЕСА_1 », яка містить файл з посиланням на зовнішні ресурси із назвою файлу та формату «https://rada.info/upload/users files/04333939/488a5el3b778606f2e 405b5538e4401c.pdf», дата створення якого фактично 07 травня 2021 року, що свідчить про розміщення наявного файлу з відсканованим ДПТ цією датою (а.с.139-147 том 1). Ці дані зафіксовано позивачем на цифровий носій та звірено судом з офіційним джерелом у судовому засіданні.
Суд враховує також, що 12 квітня 2018 року набрав чинності Закон України від 20 березня 2018 року №2354-VIII «Про стратегічну екологічну оцінку», який введений в дію 12 жовтня 2018 року. Цим Законом статтю 21 викладено в новій редакції, та відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої цієї статті передбачено оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу «Охорона навколишнього природного середовища» або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості.
Отже, розроблений у листопаді 2018 року проект мав врахувати вимоги цього Закону, однак відповідний розділ «Охорона навколишнього природного середовища» розроблений та затверджений ДПТ не містить.
Суд наголошує, що на законодавчому рівні чітко визначена послідовність дій органів місцевого самоврядування стосовно реалізації процедури проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів, а також закріплений обов`язок такого органу щодо оприлюднення прийнятих рішень із розроблення проектів містобудівної документації, розроблених проектів містобудівної документації, повідомлень про подання пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації, результатів розгляду пропозицій тощо.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про затвердження ДПТ прийняте з порушенням встановленого законодавством порядку та процедури проведення громадських слухань. Незважаючи на складення протоколу громадського обговорення ДПТ по вулиці Ватутіна, 20В у межах села Вербка Ковельського району, фактично затвердження проекту ДПТ здійснювалося без належного проведення громадських слухань у порядку, встановленому статтею 21 Закону №3038-VI, пункту 4 Порядку №555, перешкоди для участі у яких створено не лише позивачу, а й іншим суб`єктам, які мали право на подання пропозицій та зауважень до проекту ДПТ.
Таким чином, оскільки у даному випадку не було забезпечено фактичного проведення громадських слухань, то як наслідок рішення від 05 березня 2019 року №40/13-8.1, яким затверджено містобудівну документацію, прийняте без дотримання встановленого законом порядку щодо його прийняття.
Частиною дев`ятою статті 264 КАС України передбачено, що суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
За правилами пункту 1 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Суд зауважує, що за своєю правовою природою та з огляду на процедуру прийняття, детальний план території, як і генеральний план населеного пункту, є нормативно-правовими актами, що підтверджується висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №363/3101/17 та від 15 травня 2019 року у справі №363/3786/17, постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №809/964/16, від 16 червня 2021 року у справі №805/2784/17-а, від 01 червня 2021 року у справі №463/6912/18 та ін. За змістом цих висновків аналіз положень статті 19 Закону №3038-VI дозволяє стверджувати, що детальний план території містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Затверджуючи своїм рішенням містобудівну документацію щодо детального плану території місцева рада формує обґрунтування щодо деталізації положень генерального плану міста, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.
Отже, слід зробити висновок, що у вказаних правовідносинах Дубівська сільська рада реалізує свої повноваження як суб`єкт владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, пов`язаних із підготовкою та виданням нормативно-правового акта, яким є детальний план території.
У зв`язку із наведеним рішення Дубівської сільської ради від 05 березня 2019 року №40/13-8.1 «Про затвердження детального плану території для розміщення будівель та споруд деревообробного виробництва по вулиці Ватутіна 20В в межах села Вербка Ковельського району Волинської області» має ознаки нормативно-правового акту, особливістю якого є його спрямованість на врегулювання відносин множинної кількості суб`єктів відповідних правовідносин - двох чи більше учасників певного виду відносин, а об`єктом правового регулювання є встановлення загальних правил поведінки між декількома суб`єктами, що беруть на себе права чи обов`язки, що призводить до виникнення, зміни чи припинення відповідних правовідносин. Адресата юридичних приписів нормативного акта неможливо чітко ідентифікувати, оскільки ним потенційно може бути кожна особа, що зацікавлена у реалізації свого суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу.
Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності (частина друга статті 264 КАС України).
Позивач є орендарем земельної ділянки, щодо якої затверджено детальний план території, а також суміжних земельних ділянок, при цьому на одній із них він має комплекс господарських будівель та споруд (машинний двір), які використовує для ведення господарської діяльності. Детальним планом визначено, зокрема, організацію проїзду для обслуговування території, що пересікається з територією діяльності позивача. Отже, затвердження ДПТ впливає на права та інтереси позивача та він є учасником правовідносин і має легітимний інтерес до використання орендованих земельних ділянок.
Під час судового розгляду справи відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не доведено дотримання законодавчо визначених процедур прийняття оскаржуваного рішення.
Також обґрунтованими є аргументи позивача на безпідставне врахування під час розроблення проекту ДПТ норм ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій», які було затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23 квітня 2018 року №100. Зазначені державні будівельні норми мали набути чинності 01 вересня 2018 року, але дію наказу було зупинено ухвалою суду від 27 серпня 2018 року у справі №826/13433/18 та наказом Мінрегіонбуду від 30 серпня 2018 року №228; постановою суду від 13 червня 2019 року у справі №826/13433/18 наказ від 23 квітня 2018 року №100 визнано протиправним та нечинним.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04; пункти 70-77) виклав окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрив елементи змісту принципу «належного урядування». Принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria», заява №30985/96, пункт 84).
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі №810/4017/17 Верховний Суд вказав, що суб`єкти владних повноважень повинні неухильно дотримуватись вимог законодавства під час вчинення будь-яких управлінських дій та прийнятті рішень, у тому числі під час планування забудови території та розроблення та затвердження містобудівної документації відповідно.
Отже, при вирішенні спору відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів, що діяв з дотриманням встановленої процедури на засадах розумності, добросовісності та пропорційності.
Тому з огляду на грубе порушення відповідачем законодавства, що регулює порядок затвердження містобудівної документації на місцевому рівні, затвердження ДПТ земельної ділянки без дотримання послідовності прийняття містобудівної документації (без внесення змін до Генерального плану населеного пункту у зв`язку із зміною меж села Вербка, без оприлюднення проекту ДПТ та належної організації громадського обговорення щодо врахування громадських інтересів) рішення відповідача від 05 березня 2019 року №40/13-8.1 «Про затвердження детального плану території для розміщення будівель та споруд деревообробного виробництва по вулиці Ватутіна, 20В в межах села Вербка Ковельського району Волинської області» не є правомірним, порушує безпосередні права та інтереси позивача як орендаря, який входить до кола потенційних учасників громадського обговорення проекту, а тому відповідно до приписів частини другої статті 245, частини дев`ятої статті 264 КАС України таке рішення слід визнати протиправним та нечинним у цілому.
При цьому суд дійшов висновку, що рішення від 01 березня 2018 року №29/20-5 «Про розроблення детального плану території земельної ділянки» є актом індивідуальної дії, оскільки містить безпосередні приписи окремим адресатам замовнику та комісії з питань земельних відносин, сільського господарства, екології, будівництва та перспективного виконання; має визначений кінцевий етап дії до подання на затвердження вказаної містобудівної документації.
В абзаці четвертому пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Зазначене рішення Дубівської сільської ради від 01 березня 2018 року №29/20-05 фактично вичерпало себе фактом реалізації, оскільки усі його положення, які передбачали виготовлення ДПТ земельної ділянки, розроблення, розгляду та затвердження вказаної документації, перейшли в іншу стадію затвердження містобудівної документації. Тому за таких обставин належним способом захисту порушеного права у такому випадку є саме оскарження рішення про затвердження ДПТ. З огляду на неналежний спосіб захисту в задоволенні позову про визнання протиправним та нечинним (скасування) зазначеного рішення належить відмовити.
Одночасно суд зазначає, що інші доводи сторін не є суттєвими та не змінюють викладених вище висновків суду, тому кожен аргумент не потребує безпосередньої оцінки судом. При цьому суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини. Так у справі «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Як визначено частинами першою, третьою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4540,00 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Відповідач заперечив щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, вважає, що факт понесення позивачем витрат на ці послуги не підтверджується, оскільки заяви по суті справи, заяви, клопотання, копії документів підписані та засвідчені безпосередньо представником позивача (а.с.35-36 том 3).
Для підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано такі документи: копії договору про надання правової допомоги від 04 березня 2019 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Глобал Лігал Груп» (далі Адвокатське об`єднання; також Адвокатське об`єднання «Дженерал Лігал Груп», ідентифікаційний код юридичної особи 42412602) та ТзДВ «Ковельагроспецпостач» (а.с.239-240 том 2), додаткової угоди від 05 березня 2021 року №3-1 (замовлення) до договору від 04 березня 2019 року про надання правової допомоги (а.с.6 том 3), акта виконаних робіт (наданих послуг) від 17 вересня 2021 року (а.с.7-8 том 3), ордеру серії АС №1025784, виданого Адвокатським об`єднанням (а.с.13 том 3), платіжне доручення від 17 вересня 2021 року №925 на суму 10000,00 грн (а.с.9 том 3).
Відповідно до пункту 1.4 договору від 04 березня 2019 року Адвокатське об`єднання надає замовнику (ТзДВ «Ковельагроспецпостач») правову допомогу шляхом надання письмових та усних консультацій, роз`яснень; складання процесуальних документів; збору інформації, документів та їх аналітичної обробки; отримання від третіх осіб будь-яких відомостей, що необхідні для надання правової допомоги за цим договором; представництво та захист інтересів клієнта, в тому числі у судах різної юрисдикції. Договором встановлено, що розмір гонорару визначається додатковою угодою до договору (пункт 5.1 договору).
Додатковою угодою від 05 березня 2021 року №3-1 (замовлення) обумовлено, що Адвокатське об`єднання приймає зобов`язання щодо підготовки проекту позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень Дубівської сільської ради від 01 березня 2018 року №29/20-05 та від 05 березня 2019 року №40/13-8.1, а також інших документів процесуального характеру, у яких виникне необхідність в ході розгляду справи у суді першої інстанції (пункт 2.1). Сторони погодили, що вартість послуг виконавця становитиме у фіксованому розмірі 10000,00 грн за весь спектр послуг, обумовлених в цьому замовленні (незалежно від витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги) і підлягає до сплати у будь-якому випадку незалежно від результату винесеного рішення судом першої інстанції (пункт 3).
Матеріали справи містять акт виконаних робіт (наданих послуг) від 17 вересня 2021 року №3-1 (а.с.7 том 3) із переліком наданих послуг (складених проектів процесуальних документів) у межах судової справи №140/2652/21. При цьому сторони засвідчили надання виконавцем зазначених послуг та сплату коштів у сумі 10000,00 грн клієнтом (позивачем). Оплата послуг підтверджена платіжним дорученням від 17 вересня 2021 року №925 (а.с.9 том 3).
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що за змістом пунктів 4, 6 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 30 Закону №5076-VI обумовлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд звертає увагу, що в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом, а отже є визначеним.
Суд з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи, що в матеріалах справи наявні документи, проекти яких згідно із зазначеним в акті виконаних робіт (наданих послуг) від 17 вересня 2021 року №3-1 переліком складено виконавцем (Адвокатським об`єднанням), то витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи. При цьому позивач сплатив визначену додатковою угодою суму гонорару. За таких обставин у суду відсутні підстави для неврахування первинних документів, які засвідчують виконання зобов`язань сторонами договору про надання правової допомоги (з урахуванням додаткової угоди до нього).
Поряд з тим, відповідач не довів неспівмірність заявлених витрат з урахуванням предмету позову, складності справи, значення справ тощо.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 4540,00 грн, що підтверджуються квитанцією від 21 квітня 2021 року №347, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.15, 56 том 1).
Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову належить відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 7270,00 грн (2270,00 грн витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, та 5000,00 грн витрати на правову допомогу адвоката).
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 244-246, 255, 264, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Ковельагроспецпостач» (45032, Волинська область, Ковельський район, село Вербка, вулиця Ватутіна, 20, ідентифікаційний код юридичної особи 00913195) до Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області (45031, Волинська область, Ковельський район, село Дубове, вулиця Ковельська, 72, ідентифікаційний код юридичної особи 04333939), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про визнання протиправними та нечинними рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним та нечинним рішення Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області від 05 березня 2019 року №40/13-8.1 «Про затвердження детального плану території для розміщення будівель та споруд деревообробного виробництва по АДРЕСА_1 ».
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Ковельагроспецпостач» за рахунок бюджетних асигнувань Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області судові витрати у сумі 7270,00 грн (сім тисяч двісті сімдесят грн 00 коп.).
Зобов`язати Дубівську сільську ради Ковельського району Волинської області після набрання рішенням законної сили невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання протиправним та нечинним рішення Дубівської сільської ради Ковельського району Волинської області від 05 березня 2019 року №40/13-8.1 у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк
Рішення складено 13 жовтня 2021 року
Суд | Волинський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 04.10.2021 |
Оприлюднено | 29.08.2022 |
Номер документу | 100400137 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Шевчук Світлана Михайлівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Шевчук Світлана Михайлівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Шевчук Світлана Михайлівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Шевчук Світлана Михайлівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Шевчук Світлана Михайлівна
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Каленюк Жанна Василівна
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Каленюк Жанна Василівна
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Ковальчук Володимир Дмитрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні