Постанова

від 13.10.2021 по справі 540/1185/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1185/21 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Стас Л.В.,

суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О.

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю представника апелянта -Лігінович Н.С.

за участю представника відповідача -Литовської Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Лекс на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Лекс до Головного управління ДПС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Лекс" (далі - позивач, ТОВ "Агро Лекс") звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просив:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 року №00015120722, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на суму 726 252 грн. та за штрафними санкціями - 181 563 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.03.2021 року №00015130722, яким зменшено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 221 836 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Агро Лекс" з питань дотримання вимог законодавства, за результатами якої складені спірні ППР. Позивач вважає їх незаконними, оскільки перевіркою не вірно надана оцінка обставинам господарської діяльності ТОВ "Агро Лекс". Зокрема, помилковими, на думку позивача є доводи контролюючого органу про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Рибоводна ферма -Ювент", оскільки надані при перевірці документи, складені за результатом проведених операцій містять необхідну для цілей оподаткування інформацію, а податкові накладні з приводу спірних операцій зареєстровані відповідачем.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року - в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, ТОВ "Агро Лекс", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 20 травня 2021 року - скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що наведені податковим органом в акті перевірки висновки про завищення позивачем суми відшкодування ПДВ є необгрунтованими, надуманими та такими, що суперечать наявним первинним документам. Позивачем були правомірно віднесені до складу податкового кредиту суми за господарськими операціями з ТОВ "Рибоводна ферма - Ювент", оскільки господарські операції між вказаними суб`єктами господарювання спрямовані на настання реальних наслідків, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач послався на доводи, ідентичні тим, що викладені в рішенні суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Агро Лекс", код ЄДРПОУ 38121927, зареєстроване 02.04.2012 №14971020000002536 за адресою: 75144, Херсонська область, Олешківський район, с. Виноградове, вул. Ларіонова, 12. Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.04.2012 року за №39471144. Є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом №9 з Реєстру платників податку на додану вартість.

З 19.01.2020 року по 26.01.2021 року ГУ ДПС на підставі направлення від 16.01.2020 року №8/21-22-07-02, головним державним ревізором-інспектором відділу позапланових перевірок платників ризикових платників управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Херсонській області. Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Задачиною Ольгою Вікторівною відповідно до п.п.20.1.4 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 та п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами і доповненнями), на підставі наказу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 14.01.2021 №12-ж1 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Лекс" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.12.2020 №9339500305 від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах - липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року.

02.02.2021 року за результатами перевірки складено Акт № 374/21-22-07-02/38121927 (далі - акт перевірки), яким встановлені порушення:

1. пп.44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за перевіряє мий період на загальну суму 221836 грн. за листопад 2020 року.

2. пп.44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряє мий період на загальну суму 726252 грн. за жовтень 2020 року.

На підставі Акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення рішення від 11.03.2021 року :

№00015120722, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на суму 726 252 грн. та за штрафними санкціями - 181 563 грн.;

№00015130722, яким зменшено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 221 836 грн.

Не погодившись з висновками контролюючого органу, ТОВ "Агро Лекс" звернулось до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що контролюючим органом надано докази, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності. Про відсутність реального характеру господарських операцій з поставки органічного добрива "Organic mineral VST" від ТОВ "Рибоводна ферма - Ювент" свідчить, серед іншого, відсутність факту перевезення придбаного добрива та не підтвердження первинними документами факту його використання в господарській діяльності підприємства. Крім того, суд зазначив, що жодного аргументу з приводу протиправності висновків відповідача в частині зменшення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 221 836 грн., ТОВ "Агро Лекс" не наведено.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду з таких підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Таким чином, основною (первинною) ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

При цьому, оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00015120722, стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Рибоводна ферма - Ювент" з поставки органічного добрива "Organic mineral VST".

Так, згідно акту перевірки та її матеріалів, 20.07.2020 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Рибоводна ферма - Ювент" (постачальник) укладено договір поставки, відповідно якого постачальник зобов`язується поставити в порядку та на умовах договору органічне добриво "Organic mineral VST".

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано видаткові накладні: від 22.07.2020 №РН-00000060 на загальну суму 1404480,00 грн. (154 т добрива), від 21.07.2020 №РН-0000055 на загальну суму 1197456,00 грн. (131,3 т добрива), від 21.07.2020 №РН-0000056 на загальну суму 1003200,00 грн. (132 т добрива), від 21.07.2020 №РН-0000058 на загальну суму 11919840,00 грн. (130,7 т).

За результатом господарських операцій ТОВ "Агро Лекс" включено до складу податкового кредиту липня 2020 року суму в 832 960,00 грн. (загальна вартість здійснених господарських операцій - 4 997 760,00 грн.).

Стверджуючи про нереальність операцій, відповідач, окрім іншого, посилається на неправдивість даних, наявних в товарно-транспортних накладних. Детальніше далі.

Так, відповідно умов означеного вище договору, поставка товару здійснюється постачальником своїм транспортом до узгодженого покупцем місця.

Перевезення органічного добрива документувалось товарно-транспортними накладними ( т.1 а.с.100-121) за переліком, наведеним в акті перевірки.

Кожна з вказаних товарно-транспортних накладних оформлена з порушенням п.11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 - без вказівки часу прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, відомості щодо якого згідно приписів наведеної норми, є обов`язковими.

Окрім викладеного, з витягів з баз даних "НАІС ДДАІ" МВС України вбачається, що транспортні засоби, які вказані в товарно-транспортних накладних, не належать постачальнику - ТОВ "Рибоводна ферма - Ювент". Особи ж, власники транспортних засобів згідно відомостей з ЄРПН та податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2020 року, не мали взаємовідносин з ТОВ "Рибоводна ферма - Ювент".

Також, контролюючим органом надано відповідь власника транспортного засобу Renault Magnum (згідно ТТН №346, 352, 358 від 21.07.2020 року, №364 від 22.07.2020 року використовувався в забезпеченні спірної поставки) номерний знак: НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 , за вих. №1-12-20 від 28.12.2020 року, який повідомив, що ніколи не надавав в оренду належний йому транспортний засіб та не надавав послуг з перевезення ТОВ "Рибоводна ферма - Ювент" взагалі.

Відповідачем також звернуто увагу на те, що згідно копії свідоцтва про реєстрацію зазначеного транспортного засобу в 2019 році напівпричіп було переобладнано з бортового на контейнеровоз. Враховуючи, що згідно відомостей з товарно-транспортних накладних поставка добрива здійснювалась насипом, транспортування його в непристосованому для цього контейнеровозі, є малоймовірною.

Контролюючим органом отримано інформацію з головного управління Національної поліції, згідно якої, за даними обліку інформаційної системи "Гарпун" інформаційного порталу Національної поліції України щодо пересування транспортних засобів та причепів по території України за 21-22 липня 2020 року, не встановлено руху за маршрутом с. Софіївка Білозерського району Херсонської області до с. Виноградове Олешківського району Херсонської області транспортних засобів, зазначених в ТТН, як таких, на яких здійснювалось перевезення.

Натомість, згідно відомостей системи, транспортні засоби з державним номером НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_4 та НОМЕР_5 з причепом НОМЕР_6 22.07.2020 року знаходились в русі в Київській та Одеській областях відповідно.

Наведене, на думку суду першої інстанції, є достатніми доказами того, що автомобілі, вказані як перевізники за спірної господарською операцією, вказаних перевезень не здійснювали.

Стосовно цих доводів, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно п. 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 (далі - Правила), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси і посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, та/або експедитора.

З аналізу наведеного, вбачається, що дотримання форми товарно-транспортної накладної, затвердженої Правилами не є обов`язковим, альтернативним є складання документа з вказівкою перелічених 11.1. Правил реквізитів, серед яких відсутній такий реквізит як час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження .

А тому, відсутність такого реквізиту не може вважатись порушенням форми товарно- транспортної накладної, що має наслідком недійсність самої накладної.

Крім наведеного, апелянт обґрунтовано зазначає, що п.11.7 Правил визначає конкретний суб`єкт, на якого покладено обов`язок зазначення часу прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, а саме - на замовника.

Замовником, в розумінні Розділу 1 Правил є вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

З урахуванням того, що перевезення вантажу, входило до договірних зобов`язань постачальника добрив - ТОВ Рибоводна Ферма-Ювент , вказане підприємство і є замовником в розумінні Правил, а тому обов`язок виконати п.11.7 Правил покладено на ТОВ Рибоводна Ферма-Ювент .

Таким чином, в силу викладених обґрунтувань, виявлений недолік змісту товарно- транспортних накладних не є порушенням Правил, а обов`язок щодо вказівки інформації, відсутньої в накладних, належить контрагенту апелянта.

Таким чином, посилання податкового органу на відсутність доказів транспортування товарно-матеріальних цінностей за спірними господарськими операціями, зокрема, належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, також не можуть свідчити про безтоварність спірних операцій, оскільки товарно-транспортна накладна призначена виключно для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 року у справі № 826/12528/17.

Окрім викладеного, відповідачем також зазначено, що з витягів з баз даних "НАІС ДДАІ" МВС України вбачається, що транспортні засоби, які вказані в товарно-транспортних накладних, не належать постачальнику - ТОВ "Рибоводна ферма - Ювент". Особи ж, власники транспортних засобів згідно відомостей з ЄРПН та податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за III квартал 2020 року, не мали взаємовідносин з ТОВ "Рибоводна ферма - Ювент".

На спростування наведеного аргументу апелянт зазначив, що спірні правовідносини виникли за результатом аналізу контролюючим органом господарської операції за договором поставки №20/07-20 від 20.07.2020 року, укладеним між позивачем (покупець) та ТОВ "Рибоводна ферма - Ювент" (постачальник), відповідно якого постачальник зобов`язується поставити в порядку та на умовах договору органічне добриво "Ог§апіс шіпегаї У8Т".

Однак, на вимогу апеляційного суду, на підтвердження реальності поставки товару, позивач надав нотаріально засвідчені договори оренди всіх без виключення транспортних засобів, які, згідно товарно-транспортних накладних, були залучені до перевезення органічного добрива на адресу ТОВ "Агро Лекс" за спірною операцією, укладених між ТОВ "Рибоводна ферма - Ювент" та власниками цих транспортних засобів.

З огляду на наведене, колегія суддів не приймає до уваги посилання обох сторін (позивача та відповідача) на письмові пояснення власника транспортного засобу Renault Magnum (згідно ТТН №346, 352, 358 від 21.07.2020 року, №364 від 22.07.2020 року використовувався в забезпеченні спірної поставки) номерний знак: НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , який не був допитаний судом в якості свідка, оскільки ці пояснення не мають для суду доказового значення в розумінні ст. 72 КАС України.

Таким чином, на думку колегії суддів, факт поставки продукції, її ціна та кількість підтверджена підприємством - покупцем в передбачений договором спосіб - належним чином оформленими видатковими накладними (перелік яких наведено в Акті перевірки), документами щодо якості придбаного товару, товарно-транспортними накладними.

Факт сплати коштів, за придбані добрива також не заперечується контролюючим органом в Акті перевірки, оскільки ним же кредиторська заборгованість підприємства станом на 01.12.2020 року визначена на рівні 1837760,00 грн. з загальної суми операції 4997760,00 грн.

По кожній з операцій продавцем складено та зареєстровано податкову накладну, а суми зобов`язань з ПДВ включені до звітності підприємства.

Таким чином, в повній відповідності з умовами договору, позивач прийняв придбану продукцію від контрагента та оформив всю передбачену законом первинну документацію (недоліки в якій з боку апелянта не встановлені контролюючим органом при проведенні перевірки).

Щодо використання в якості доказу податковим органом інформації системи Гарпун на спростування факту постачання товару позивачу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, порядок формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" передбачений Інструкцією з формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України", затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 червня 2018 року № 497.

Відповідно п.1 наведеної Інструкції, ІП "Гарпун" є інформаційно-телекомунікаційною системою "Інформаційний портал Національної поліції України", призначеної для обробки відомостей про транспортні засоби усіх типів (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них ТЗ та мопеди) та номерні знаки ТЗ (далі - номерні знаки), що розшукуються у рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності, а також за ухвалою слідчого судді, суду.

Облік об`єктів в ІП "Гарпун" відповідно п.5 наведеної Інструкції ведеться за такими категоріями: орієнтування про незаконне заволодіння ТЗ; орієнтування про залишення ТЗ місця дорожньо-транспортної пригоди; орієнтування про залишення ТЗ місця вчинення іншого правопорушення; орієнтування оперативне про ТЗ; евакуйовані ТЗ; розшук ТЗ у зв`язку із незаконним заволодінням; розшук ТЗ, що залишив місце дорожньо-транспортної пригоди; розшук ТЗ за іншими кримінальними правопорушеннями; розшук ТЗ боржника державним виконавцем; розшук ТЗ боржника приватним виконавцем; розшук викраденого номерного знака; розшук втраченого номерного знака; знищені номерні знаки.

Метою ІП "Гарпун" є об`єднання інформації про розшук ТЗ та номерних знаків в єдиному інформаційному просторі з використанням сучасних інформаційних технологій, комп`ютерного та телекомунікаційного обладнання; забезпечення оперативного реагування та прийняття управлінських рішень посадовими особами органів (підрозділів) поліції щодо розшуку ТЗ та номерних знаків; моніторинг тимчасових потоків даних про номерні знаки, що надходять із систем відеофіксації, на предмет їх розшуку, одночасного перебування на різних ТЗ (номерні знаки - двійники), використання номерних знаків, що за даними Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ України знищено; забезпечення взаємодії з державними та приватними виконавцями під час розшуку ТЗ боржника у виконавчому провадженні.

Як вбачається з наведеного, облік відомостей щодо всіх транспортних засобів, які знаходяться на дорогах України, а також використання ІП "Гарпун" з метою здійснення податкового контролю за транспортними засобами, які використовуються платниками податків в господарській діяльності не віднесено до функцій, мети та об`єктів контролю наведеної системи.

Крім викладеного, як вбачається з відповіді Управління інформаційно-аналітичної підтримки, в системі "Гарпун" відсутня інформація про пересування транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення. Проте, відсутність інформації не є аналогією того, що перевезення не здійснювались взагалі, особливо за тієї умови, що відповідачем не надано відомостей ані щодо наявності в ІП "Гарпун" можливості фіксувати переміщення транспортних засобів за маршрутом перевезення (з с. Софіївка Білозерського району Херсонської області до с. Виноградове Олешківського району Херсонської області), ані щодо повноти інформації, яка створюється системою на теперішньому етапі її розвитку. Таким чином, надані відповідачем та використані судом в якості доказів відомості з ІП Гарпун не відповідають ознакам достовірності та допустимості, які є для них обов`язковими згідно положень ст. 74, 75 КАС України.

Відомості ж стосовно того, що транспортні засоби з державними номерами НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_4 та НОМЕР_5 з причепом НОМЕР_6 22.07.2020 року, на момент здійснення органічних добрив, знаходились в русі в Київській та Одеській областях відповідно, взагалі не можуть бути використані як докази того, що перелічений транспорт не здійснював перевезень за спірними господарськими операціями в силу наступного.

Так, перелічені автомобілі зазначені в товарно-транспортних накладних №355 від 21.07. 2020 року, №350 від 21.07.2020 року, №356 від 21.07.2020 року, перевезення за якими здійснювалось 21.07.2020 року, а тому перебування цих же транспортних засобів в Одеській та Київських областях на наступний день після виконаного за спірною господарською операцією перевезення, жодним чином не нівелює можливості існування двох цих обставин одночасно.

Аналогічним апелянт пояснює й факт руху автомобілю з реєстраційним номером НОМЕР_5 , яким здійснювалось перевезення за товарно-транспортною накладною №362 від 22.07.2020 року по території Одеської чи Київських областей. Виконання одним цим транспортним засобом в один день перевезень в Херсонській, Одеській чи Київській областях є можливим, оскільки відстані між областями знаходяться в межах 500 км (максимальна відстань від Херсонської до Київської області), що покриває можливість транспорту для її подолання та не може бути підставою для спростування факту перевезення.

Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Щодо подальшого використання придбаного добрива, колегією суддів встановлено наступне.

Так, як неодноразово вказувалося підприємством та встановлено судом ТОВ Агро Лекс є сільськогосподарським підприємством, основним видом економічної діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11).

Як пояснив представник позивача в суді апеляційної інстанції, саме з цією метою було вчинено спірну господарську операцію. Щодо обґрунтування очікуваного ефекту від внесення добрив, зазначив, що станом на дату прийняття рішення про його придбання, підприємством не проводилось будь-яких хімічних аналізів ґрунту, науково-обгрунтованих розрахунків, тощо, а тому таких відомостей відповідачу надано не було. ТОВ Агро Лекс не є великим сільськогосподарським виробником (у 2020 році підприємство мало близько 116,00 га посівних площ), а тому не має фінансової можливості замовляти вище згадані розрахунки в спеціалізованих організаціях через їх високу вартість. Саме тому, при прийняття рішення щодо придбання добрив ТОВ Агро Лекс керується рекомендаціями виробників добрив та відгуками інших підприємств агросектору стосовно ефекту від застосування того чи іншого препарату або добрива. Також, визначальним для підприємства є попит ринку на продукцію, вирощену з застосуванням органічних добрив. В даному випадку, саме цими критеріями підприємство керувалось при прийнятті рішення щодо придбання органічного добрива - сапропелю, очікуючи від нього загального ефекту щодо підвищення родючості ґрунту, а не конкретного збільшення показника вмісту в ґрунті певного хімічного елементу, що досягається шляхом внесення мінеральних добрив.

Жоден нормативний акт не зобов`язує ТОВ Агро Лекс замовляти наукові розрахунки або проводити інші дослідження перед прийняттям сільськогосподарським підприємством рішення про придбання та внесення добрив. Саме тому, ТОВ Агро Лекс вказало контролюючому органу, що з метою з`ясування ефекту від внесення добрив з наукової точки зору, їм необхідно звернутись до постачальника цих добрив. Очікуваним для підприємства ефектом є загальне збільшення родючості ґрунтів, що, на думку апелянта є очевидним.

Стосовно первинних документів, що підтверджує використання добрив, ТОВ Агро Лекс зазначає, що внесення добрив відбувалось з використанням власної та орендованої підприємством техніки, а саме: трактора Білорус-1025.2 з причіпним ковшем НФУ-800Б та трактора К-701 .

Договори оренди трактора та ковша надавались контролюючому органу та додані до додаткових пояснень позивача до справи.

Внесення добрив оформлено документально шляхом складення подорожніх листів трактора №3 від 03.08.2020 року (добриво вносилось на полі площею 6,42 га після кавуна), №4 від 04.08.2020 року (добриво вносилось на полі площею 16,42 га після ячменю), №12 від 01.09.2020 року (добриво вносилось на полі 3,58 га після кавуна), №18 від 16.09.2020 року (добриво вносилось на полі 10 га після тютюну), №19 від 17.09.2020 року (добриво вносилось на полі 10 га після тютюну), №20 від 18.09.2020 року (добриво вносилось на полі 10 га після тютюну).

Також, ТОВ Агро Лекс до наведених подорожніх листів надано акти використання мінеральних, органічних, і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, акти щодо їх списання.

Крім наведеного, позивачем надані й докази того, що в період, коли добрива вносились до ґрунту, відбувалось списання пального, використаного сільськогосподарською технікою, зокрема, акти списання №СпТ-008801 від 03.08.2020 року, № СпТ-005001 від 04.08.2020 року, СпТ- 002001 від 01.09.2020 року, СпТ-001001 від 16.09.2020 року, СпТ-055001 від 17.09.2020 року СпТ-002201 від 18.09.2020 року.

Вказані обставини контролюючим органом також не спростовані.

Таким чином, підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що наведені відповідачем в акті перевірки доводи щодо відсутності економічної мети придбання сільськогосподарським підприємством органічних добрив, спростовуються матеріалами справи.

Крім того, представник позивача в суду апеляційної інстанції наголосив, що не всі вищезазначені первинні документи були надані до перевірки, а також в суд першої інстанції, оскільки перевірка податкового органу стосувалася питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, тому, на думку позивача не стосувалася спірної господарської операції.

У цьому зв`язку, колегія суддів зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

В обґрунтування наведених вище обставин, позивач до суду апеляційної інстанції додав відповідні докази, які зазначені вище, та, відповідно до ч. 4 ст. 296 КАС України зазначив про причини їх подання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3,4 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Обов`язок суду оцінити відповідні докази за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) є однією з гарантій установлення об`єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з вимогами статті 242 КАС України.

Наведене узгоджується з висновками Вищого Адміністративного суду України, які зазначені у постанові від 08 квітня 2015 року у справі № 2а-2916/11/2170.

В цьому зв`язку, колегія суддів вважала за необхідне прийняти та дослідити вказані письмові докази.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що по податковому повідомленню - рішенню №00015130722 від 11.03.2021 року позивачем не наведено жодного аргументу щодо його протиправності та скасування, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відмови в цій частині позову.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не встановлює обов`язку позивача при визначенні податкового кредиту здійснювати надмірну сплату ПДВ до бюджету. Позивач як покупець товарів (робіт, послуг) не сплачує при придбанні товару (робіт, послуг) ПДВ до бюджету, а сплачує такий податок у складі ціни товару (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (робіт, послуг). Саме це є умовою при визначенні відшкодування покупця. Припущення відповідача про невиконання постачальниками зобов`язання зі сплати податку до бюджету не є підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, який виконав усі передбачені Податковим кодексом України умови щодо його отримання.

Податковим кодексом України не встановлена обумовленість між підтвердженням сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Закон не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов`язань та сплати ними сум податку на додану вартість до державного бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, позивач не має правових підстав перевіряти чи включена контрагентами постачальника сума податку на додану вартість від реалізованих товарів (робіт, послуг) до складу податкових зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а в разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частиною 1 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Зміст наведеної норми свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого податковий орган посилається як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів зазначає, що за обставин, які склалися, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що відповідачем не надано: рішень суду відносно контрагентів позивача, які б набрали законної сили та які б були прийняті в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання» ); рішення суду, прийняті в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішеннями суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення продавцем правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

При цьому, невиконання своїх податкових зобов`язань контрагентами платника податків не можуть бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, який ці дані задекларував. Також, наявність або відсутність матеріально - технічної бази у контрагента господарюючого суб`єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього та не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними угодами або порушення позивачем правил оподаткування.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.

Водночас, оскільки на суд покладено обов`язок здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Законів України Про судоустрій і статус суддів у редакціях від 07 липня 2010 року та 02 червня 2016 року), зазначений обов`язок суду полягає в закладенні у свої мотиви відповідної аргументації з дотриманням принципів верховенства права.

Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не встановлено в повній мірі фактичні обставини справи, та не надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених позивачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено повно та правильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього спростовують неправильних по суті висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 242 КАС України КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи

У відповідності до ст.ст. 315, 317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення на підставі неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Лекс - задовольнити частково.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Лекс до Головного управління ДПС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Лекс - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Херсонській області від 11 березня 2021 року № 00015120722, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 726 252 грн. - основного зобов`язання, та 181 563 грн. - штрафних санкцій.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області ( 73022, м. Херсон, проспект Ушакова ,75, Код ЄДРПОУ ВП 43995495) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Лекс ( 75144, Херсонська область, Олешківський район, с. Виноградове, вул. Ларіонова, буд.12, Код ЄДРПОУ 38121927) сплачений судовий збір у загальному розмірі 34 043 ( тридцять чотири тисячі сорок три ) гривні 06 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 19 жовтня 2021р.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.