Постанова

від 04.07.2023 по справі 540/1185/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року

м. Київ

справа № 540/1185/21

адміністративне провадження № К/9901/42070/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №540/1185/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Лекс» до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 (головуючий суддя Стас Л.В., судді: Шеметенко Л.П., Турецька І.О.),

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Лекс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 11.03.2021 №00015120722 на основну суму 726252,00грн та за штрафними санкціями 181563,00грн, №00015130722 на суму 221836,00грн.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду 20.05.2021 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду 20.05.2021 та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі №540/1185/21 за касаційною скаргою податкового органу.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Верховний Суд у справі, що розглядається, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "Агро Лекс", код ЄДРПОУ 38121927, зареєстроване 02.04.2012 №14971020000002536 за адресою: 75144, Херсонська область, Олешківський район, с. Виноградове, вул. Ларіонова, 12. Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.04.2012 року за №39471144. Є платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом №9 з Реєстру платників податку на додану вартість.

З 19.01.2020 по 26.01.2021 ГУ ДПС на підставі направлення від 16.01.2020 №8/21-22-07-02, відповідно до п.п.20.1.4 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 та п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України, на підставі наказу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 14.01.2021 №12-ж1 посадовою особою контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агро Лекс" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 21.12.2020 №9339500305 від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах - липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року.

02.02.2021 за результатами перевірки складено Акт № 374/21-22-07-02/38121927 (далі - акт перевірки), яким встановлені порушення:

пп.44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за перевіряє мий період на загальну суму 221836 грн. за листопад 2020 року.

пп.44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряє мий період на загальну суму 726252 грн. за жовтень 2020 року.

На підставі Акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення рішення від 11.03.2021:

№00015120722, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями на суму 726252грн. та за штрафними санкціями - 181563грн.;

№00015130722, яким зменшено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 221836грн.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся з позовом до суду про їх скасування. Позов обґрунтований тим, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Агро Лекс" з питань дотримання вимог законодавства, за результатами якої складені спірні ППР. Позивач вважає їх незаконними, оскільки перевіркою не вірно надана оцінка обставинам господарської діяльності ТОВ "Агро Лекс". Зокрема, помилковими, на думку позивача є доводи контролюючого органу про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Рибоводна ферма-Ювент", оскільки надані при перевірці документи, складені за результатом проведених операцій містять необхідну для цілей оподаткування інформацію, а податкові накладні з приводу спірних операцій зареєстровані відповідачем.

У свою чергу, відповідач, посилаючись на недоліки в оформленні первинної документації та наявність доказів що спростовують транспортування придбаного товару, стверджує про нереальність задокументованих операцій зі згаданим контрагентом.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, виходив з того, що контролюючим органом наведено аргументи та надано докази, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків в свою чергу наведені доводи не спростував.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 11.03.2021 №00015120722, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 726252 грн. - основного зобов`язання, та 181563 грн. - штрафних санкцій.

Судове рішення в частині задоволення позову мотивовано тим, що відповідачем не надано належних доказів щодо фіктивності суб`єкта господарювання, фіктивності правочинів, визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, визнання недійсними операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону. Апеляційний суд вважав, що судом першої інстанції не встановлено в повній мірі фактичні обставини справи, та не надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених позивачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено повно та правильно.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган оскаржив його у касаційному порядку. Відповідач у касаційній скарзі вказує доводи та мотиви, викладені судом першої інстанції у судовому рішенні. В обґрунтування податковий орган посилається на те, що в оскаржуваному судовому рішенні суд застосував норми права, зокрема, п.11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, п.198.3, 198.6 статті 198, п.201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Також, відповідач вказує, що під час розгляду справи не встановлено обставин, не надано у повному обсязі оцінку первинним документам та доказам. Не вжито заходів щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи для повного і об`єктивного розгляду справи. Крім того, у касаційній скарзі відповідач зазначає, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду апеляційної інстанції не оскаржується. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві, посилаючись на висновки Верховного Суду в подібних спорах, Товариство зазначає про законність рішення суду апеляційної інстанції, вважає, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судового рішення, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00015120722 стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Рибоводна ферма - Ювент" з поставки органічного добрива "Organic mineral VST".

Згідно акту перевірки та її матеріалів, 20.07.2020 між позивачем (покупець) та ТОВ "Рибоводна ферма - Ювент" (постачальник) укладено договір поставки, відповідно якого постачальник зобов`язується поставити в порядку та на умовах договору органічне добриво "Organic mineral VST".

На підтвердження виконання умов договору, позивачем надано видаткові накладні на загальну суму 11' 919' 840,00грн. За результатом господарських операцій ТОВ "Агро Лекс" включено до складу податкового кредиту липня 2020 року суму в 832960,00грн.

Факт сплати коштів, за придбані добрива також не заперечується контролюючим органом в Акті перевірки, оскільки ним же кредиторська заборгованість підприємства станом на 01.12.2020 визначена на рівні 1837760,00грн. з загальної суми операції 4997760,00 грн.

У цій справі суд першої інстанції дійшов висновку, що про відсутність реального характеру господарських операцій з поставки органічного добрива "Organic mineral VST" від ТОВ "Рибоводна ферма - Ювент" свідчить, серед іншого, відсутність факту перевезення придбаного добрива та непідтвердженість первинними документами факту його використання в господарській діяльності підприємства.

Як слідує, перевезення органічного добрива документувалось товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.100-121) за переліком, наведеним в акті перевірки.

Податковий орган доводить, що кожна з вказаних товарно-транспортних накладних оформлена з порушенням п.11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 - без вказівки часу прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження, відомості щодо якого згідно приписів наведеної норми, є обов`язковими.

З витягів з баз даних "НАІС ДДАІ" МВС України вбачається, що транспортні засоби, які вказані в товарно-транспортних накладних, не належать постачальнику - ТОВ "Рибоводна ферма - Ювент".

Також, контролюючим органом надано відповідь власника транспортного засобу Renault Magnum (згідно ТТН №346, 352, 358 від 21.07.2020, №364 від 22.07.2020, який використовувався в забезпеченні спірної поставки). Останній повідомив, що ніколи не надавав в оренду належний йому транспортний засіб та не надавав послуг з перевезення ТОВ "Рибоводна ферма - Ювент" взагалі.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію зазначеного транспортного засобу в 2019 році напівпричіп було переобладнано з бортового на контейнеровоз. Враховуючи, що згідно відомостей з товарно-транспортних накладних поставка добрива здійснювалась насипом, транспортування його в непристосованому для цього контейнеровозі, є малоймовірною.

Контролюючим органом отримано інформацію з головного управління Національної поліції, згідно якої, за даними обліку інформаційної системи "Гарпун" інформаційного порталу Національної поліції України щодо пересування транспортних засобів та причепів по території України за 21-22 липня 2020 року, не встановлено руху за маршрутом с. Софіївка Білозерського району Херсонської області до с. Виноградове Олешківського району Херсонської області транспортних засобів, зазначених в ТТН, як таких, на яких здійснювалось перевезення. Натомість, згідно відомостей системи, транспортні засоби з державним номером НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 та НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_4 22.07.2020 знаходились в русі в Київській та Одеській областях відповідно.

Суд апеляційної інстанції розглянувши згадані вище доводи, з наведеного вбачав, що дотримання форми товарно-транспортної накладної, затвердженої Правилами не є обов`язковим, альтернативним є складання документа з вказівкою перелічених 11.1. Правил реквізитів, серед яких відсутній такий реквізит як «час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження».

А тому, відсутність такого реквізиту не може вважатись порушенням форми товарно- транспортної накладної, що має наслідком недійсність самої накладної. перевезення вантажу, входило до договірних зобов`язань постачальника добрив - ТОВ «Рибоводна Ферма-Ювент», вказане підприємство і є замовником в розумінні Правил, а тому обов`язок виконати п.11.7 Правил покладено на ТОВ «Рибоводна Ферма-Ювент».

Касаційний суд погоджується, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Поряд з цим, на підтвердження реальності поставки товару, позивач надав нотаріально засвідчені договори оренди всіх без виключення транспортних засобів, які, згідно товарно-транспортних накладних, були залучені до перевезення органічного добрива на адресу ТОВ "Агро Лекс" за спірною операцією, укладених між ТОВ "Рибоводна ферма - Ювент" та власниками цих транспортних засобів.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду правомірно не прийняла до уваги посилання обох сторін (позивача та відповідача) на письмові пояснення власника транспортного засобу Renault Magnum (згідно ТТН №346, 352, 358 від 21.07.2020, №364 від 22.07.2020 використовувався в забезпеченні спірної поставки), який не був допитаний судом в якості свідка, оскільки ці пояснення не мають для суду доказового значення в розумінні статті 72 КАС України.

Також, апеляційним судом враховано, що облік відомостей щодо всіх транспортних засобів, які знаходяться на дорогах України, а також використання ІП "Гарпун" з метою здійснення податкового контролю за транспортними засобами, які використовуються платниками податків в господарській діяльності не віднесено до функцій, мети та об`єктів контролю наведеної системи.

Апеляційний суд констатував, що відомості стосовно того, що транспортні засоби з державними номерами НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 та НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_4 22.07.2020 на момент здійснення транспортування органічних добрив знаходились в русі в Київській та Одеській областях відповідно, взагалі не можуть бути використані як докази того, що перелічений транспорт не здійснював перевезень за спірними господарськими операціями в силу того, що перебування цих же транспортних засобів в Одеській та Київських областях на наступний день після виконаного за спірною господарською операцією перевезення, жодним чином не нівелює можливості існування двох цих обставин одночасно. Одночасно, надані відповідачем та використані судом першої інстанції в якості доказів відомості з ІП «Гарпун» не відповідають ознакам достовірності та допустимості, які є для них обов`язковими згідно положень статей 74, 75 КАС України.

Стосовно первинних документів, що підтверджує використання добрив, ТОВ «Агро Лекс» зазначає, що внесення добрив відбувалось з використанням власної та орендованої підприємством техніки, а саме: трактора «Білорус-1025.2» з причіпним ковшем НФУ-800Б та трактора «К-701».

Суд першої інстанції вважав доречними зауваження відповідача в частині того, що непідтвердженими документально є пояснення ТОВ "Агро Лекс" про внесення добрив за допомогою власного та орендованого тракторів в період з серпня по вересень 2020 року, оскільки використання тракторів без витрат палива неможливе. Тоді як з оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 "Паливо" (а.с.210) за вказаний період рух активів відсутній.

Як слідує з рішення суду першої інстанції, у відповіді на запит ТОВ "Агро Лекс" не надало ані пояснень щодо очікуваного чи дійсного ефекту від внесення придбаного добрива, ані щодо порядку та способу внесення добрива, ані щодо норми в якій воно було внесено, ані щодо конкретних земельних ділянок на яких воно було використано, зокрема, посилаючись на те, що склад добрива має запитуватись у виробника, а не у споживача.

Оцінюючи обґрунтованість такої поведінки позивача в розрізі спірних правовідносин, суд зазначив, що позивач є підприємством основним видом діяльності якого є сільськогосподарське виробництво. Очевидно, що вказана діяльність передбачає наявність спеціалістів з наведеного напряму господарювання. Отже, придбанню добрива передує очікуваний ефект зазначеного капіталовкладення.

У свою чергу, апеляційний суд вказав, що договори оренди трактора та ковша надавались контролюючому органу та додані до додаткових пояснень позивача до справи. Внесення добрив оформлено документально шляхом складення подорожніх листів трактора №3 від 03.08.2020 (добриво вносилось на полі площею 6,42 га після кавуна), №4 від 04.08.2020 (добриво вносилось на полі площею 16,42 га після ячменю), №12 від 01.09.2020 (добриво вносилось на полі 3,58 га після кавуна), №18 від 16.09.2020 (добриво вносилось на полі 10 га після тютюну), №19 від 17.09.2020 (добриво вносилось на полі 10 га після тютюну), №20 від 18.09.2020 (добриво вносилось на полі 10 га після тютюну).

Суд касаційної інстанції відзначає, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У свою чергу, саме податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Як вбачається, викладаючи висновки в акті перевірки, відповідач жодними належними доказами в розумінні КАС України не довів обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем.

Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами та наданими доказами під час розгляду справи.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальника.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, відповідач у касаційній скарзі не обґрунтував незгоду з таким висновком, порушення норм права заявником касаційної скарги не доведено.

Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди відповідача з висновками суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені відповідачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

Крім того, Суд зауважує, що обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021 у справі №540/1185/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду