Ухвала

від 19.10.2021 по справі 160/12666/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 жовтня 2021 року

Київ

справа №160/12666/19

адміністративне провадження № К/9901/28886/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Тацій Л.В.,

суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держпраці) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року (прийняте судом у складі судді Царікової О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро КМР (далі - ТОВ Агро КМР ) до ГУ Держпраці про визнання протиправними та скасування припису та постанови, -

УСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ТОВ Агро КМР звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 23.10.2019 №ДН2611/739/АВ/П (далі - Спірний припис);

- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу від 18.12.2019 № ДН2611/739/АВ/ТД-ФС/629 (далі - Спірна постанова).

На обґрунтування позову зазначало, що із Спірними приписом та постановою не погоджується, оскільки зазначені у цих документах працівники не були допущені до роботи без укладання трудового договору, а лише надавали послуги за укладеними цивільно - правовими договорами підряду. Також позивач вказав, що складений акт інспекційного відвідування ТОВ Агро КМР та винесені за наслідками проведеного заходу припис та постанова не можуть бути прийняті судом як належні докази, оскільки відсутня затверджена у встановленому порядку форма цих документів.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 17 березня 2020 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував припис ГУ Держпраці про усунення виявлених порушень від 23.10.2019 №ДН2611/739/АВ/П.

Визнав протиправною та скасував постанову ГУ Держпраці про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 18.12.2019 № ДН2611/739/АВ/ТД-ФС/629 у сумі 1 001 520,00 грн.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 29 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач (замовник) протягом 2018 та 2019 років укладав з фізичними особами (підрядники): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 договори підряду, предметом яких є виконання робіт із розчищення/вирубки чагарників, кущів, деревини та іншої рослинності, які знаходяться на земельних ділянках, що перебувають в оренді замовника. За умовами договору підрядник виконує роботу на свій ризик і під свою відповідальність, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Відповідно до п.1.5. Договорів замовник зобов`язаний своєчасно прийняти та оплатити виконану Підрядником роботу. Факт виконання робіт за цим Договором підтверджується актом здачі-прийняття, який підписується Сторонами не пізніше 30-ти календарних днів з моменту фактичного виконання робіт (п. 2.1. договорів). У матеріалах справи наявні акти виконаних робіт, підписані сторонами договору, та докази оплати за виконані роботи. З актів виконаних робіт, долучених до матеріалів справи, вбачається, що робота, обумовлена цивільно-правовим договором, виконувалася виконавцями лише в певний період, тобто не мала регулярного характеру постійно виконуваних робіт, як це, зазвичай відбувається під час виконання трудового договору, і полягала лише у викорчовуванні чагарників та кущів, на конкретних земельних ділянках. Оплата за виконану роботу здійснювалася одноразово, в сумі, обумовленій договором. Наведені в акті інспекційного відвідування особи не мали визначеного робочого місця та не підпорядковувалися внутрішньому трудовому розпорядку ТОВ Агро КМР , про що самі зазначили у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи. Зі свого боку відповідач не надав жодних доказів на підтвердження доводів про фактичні трудові відносини позивача з вказаними вище особами, його доводи ґрунтуються лише на аналізі змісту цивільно-правових угод та власних припущеннях. Жодних пояснень інших працівників Товариства, які б підтвердили перебування кожного дня в робочий час ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та виконання ними трудових функцій в Товаристві у перевіряємий період, до акту інспекційного відвідування не додано.

ГУ Держпраці не погодилося із цими рішеннями та 02 листопада 2020 року звернулося із касаційною скаргою про їх перегляд у касаційному порядку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17.

Так, зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційним судом не був врахований висновок Верховного Суду у зазначених вище справах, висловлений у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у розглядуваній справі. Посилається на те, що суди неповно дослідили докази у справі та надали їм неправильну оцінку, оскільки ТОВ Агро КМР застосовувало працю восьми громадян без належного оформлення трудових відносин, що є порушенням частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП).

Верховний Суд ухвалою від 23 листопада 2020 року відкрив касаційне провадження.

Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, проаналізувала постанови Верховного Суду від 08 травня, 04 липня 2018 року, 16 червня 2020 року у справах №№ 127/21595/16-ц, 820/1432/17, 815/5427/17 відповідно, висновки яких, на думку скаржника, не враховано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні, вивчила зміст оскаржуваних судових рішень і дійшла висновку про таке.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19 травня 2020 року (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз зазначених ГУ Держпраці постанов Верховного Суду на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах правовідносини у яких є подібними.

Так, у постановах:

- від 04 липня 2018 року Верховний Суд виходив із того, що, як вбачається з п. 1.3 Додаткових угод № 1 до трудових угод від 30 квітня 2015 року, при наданні послуг головний інженер - ОСОБА_9 , виконроб - ОСОБА_10 , бригадир - ОСОБА_11 , бригадир - ОСОБА_12 , підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку та наказам ТОВ Альптехпром . Крім того, згідно з висновком експертизи №36034851.01ю2.01-063412 від 11.11.2015 ТОВ Центр охорони праці Новатор сервіс , ТОВ Альптехпром було заявлено ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 як наявних у штаті працівників підприємства, які виконують наступні роботи: з монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту та технічного обслуговування устаткування підвищеної небезпеки (парових і водогрійних котлів і систем газопостачання газовикористовуючого обладнання); зварювальні роботи; газонебезпечні роботи; роботи верхолазні; висотно-верхолазні роботи із застосуванням ІСЗ; роботи по обстеженню димарів, вентиляційних каналів; земляні роботи, що виконуються на глибині понад 2 метри або в зоні розташування підземних комунікацій, а також роботи в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, бункерах, камерах, колекторах, замкнутому просторі (ємностях, боксах, топках, трубопроводах). Окрім того, щодо угоди ОСОБА_9 з позивачем, суди зазначили, що посада головного інженера визначена Класифікатором професій ДК 003:2010, при цьому класифікатор призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб`єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників. Отже, зі змісту трудових угод, працівники самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідним посадовим особам, відповідальність виконавця послуг не була передбачена в трудових угодах та додаткових угодах. Тому договори, укладені позивачем з фізичними особами мають ознаки трудового характеру;

- від 16 червня 2020 року Верховний Суд виходив із того, що, не дивлячись на підписання сторонами цивільно-правового договору № 1К від 3 липня 2017 року, існування якого на момент проведення відповідачем перевірки позивача належними та допустимими доказами не підтверджено, між сторонами існували трудові правовідносини, оскільки ОСОБА_13 виконувала конкретну трудову функцію - офіціанта, робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції (тобто не мала кінцевого результату, а носила системний, постійний характер), а саме сервірування столів посудом, столовими приборами та інші послуги на вимогу позивача, а також у разі необхідності прибирання сторонніх речей з 13 столів. Робота, яка виконувалася ОСОБА_13 , була несамостійною і виконувалася за дорученням позивача, що притаманно трудовим правовідносинам. Крім того, судом першої інстанції було встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_13 підпорядковувалася внутрішньому трудовому розпорядку підприємства, так режим роботи передбачав чергування два робочих дні і два вихідних; робота виконувалася з 9:00 до 24:00 години. Отже, колегія суддів Верховного Суду погодилася із висновками суду першої інстанції, який вірно визначив сутність правовідносин, які виникли між ПП КІНГ ЛТД та ОСОБА_13 , а саме, що такі правовідносини мають ознаки трудових і повинні врегульовуватися за правилами КЗпП.

Тоді як у справі, на судові рішення в якій подано цю касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач (замовник) протягом 2018 та 2019 років укладав з фізичними особами (підрядники): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 договори підряду, предметом яких є виконання робіт із розчищення/вирубки чагарників, кущів, деревини та іншої рослинності, які знаходяться на земельних ділянках, що перебувають в оренді замовника. За умовами договору підрядник виконує роботу на свій ризик і під свою відповідальність, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Відповідно до п.1.5. Договорів замовник зобов`язаний своєчасно прийняти та оплатити виконану Підрядником роботу. Факт виконання робіт за цим Договором підтверджується актом здачі-прийняття, який підписується Сторонами не пізніше 30-ти календарних днів з моменту фактичного виконання робіт (п. 2.1. договорів). У матеріалах справи наявні акти виконаних робіт, підписані сторонами договору, та докази оплати за виконані роботи. З актів виконаних робіт, долучених до матеріалів справи, вбачається, що робота, обумовлена цивільно-правовим договором, виконувалася виконавцями лише в певний період, тобто не мала регулярного характеру постійно виконуваних робіт, як це, зазвичай відбувається під час виконання трудового договору, і полягала лише у викорчовуванні чагарників та кущів, на конкретних земельних ділянках. Оплата за виконану роботу здійснювалася одноразово, в сумі, обумовленій договором. Наведені в акті інспекційного відвідування особи не мали визначеного робочого місця та не підпорядковувалися внутрішньому трудовому розпорядку ТОВ Агро КМР , про що самі зазначили у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи. Зі свого боку відповідач не надав жодних доказів на підтвердження доводів про фактичні трудові відносини позивача з вказаними вище особами, його доводи ґрунтуються лише на аналізі змісту цивільно-правових угод та власних припущеннях. Жодних пояснень інших працівників Товариства, які б підтвердили перебування кожного дня в робочий час ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та виконання ними трудових функцій в Товаристві у перевіряємий період, до акту інспекційного відвідування не додано.

Підсумовуючи викладене, можна узагальнити, що у зазначених скаржником на порівняння справах суд проаналізував цивільно-правові договори, дослідив інші докази у справі та дійшов висновку про те, що угода укладена між позивачем та фізичною особою не була спрямована на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а була пов`язана із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій. Тоді як у справі, на судові рішення у якій подану цю касаційну скаргу, суди встановили, що робота працівників, зазначених в акті інспекційного відвідування, обумовлена цивільно-правовим договором, виконувалася виконавцями лише в певний період, тобто не мала регулярного характеру постійно виконуваних робіт, як це, зазвичай відбувається під час виконання трудового договору, і полягала лише у викорчовуванні чагарників та кущів, на конкретних земельних ділянках, оплата за виконану роботу здійснювалася одноразово, в сумі, обумовленій договором, наведені в акті інспекційного відвідування особи не мали визначеного робочого місця та не підпорядковувалися внутрішньому трудовому розпорядку ТОВ Агро КМР , про що самі зазначили у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

У справі № 127/21595/16-ц (постанова Верховного Суду від 08 травня 2018 року) спір виник між фізичною особою та фізичною особою-підприємцем про встановлення факту перебування у трудових відносинах, отже предмет спору є очевидно не подібним до предмету спору у справі, судові рішення в якій оскаржено.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що відповідно до статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, правовідносини у справі, в якій оскаржено рішення суду апеляційної інстанції, та правовідносини у справах, в яких ухвалено постанови Верховного Суду від 08 травня, 04 липня 2018 року, 16 червня 2020 року у справах №№ 127/21595/16-ц, 820/1432/17, 815/5427/17 відповідно, не є подібними, що виключає касаційний перегляд оскаржуваної постанови апеляційного суду з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС.

Висновки Верховного Суду у постановах, на які в касаційній скарзі зроблено посилання в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС, не є іншими, ніж висновки викладені в оскаржуваних судових рішеннях.

Інше вирішення судом апеляційної інстанції спору у цій справі в порівнянні із результатами касаційного перегляду справи № 815/5427/17 обумовлено іншим складом обставин у справі та оцінкою доказів. Сформовані Верховним Судом правові позиції щодо застосування правових норм при розгляді справ цієї категорії повинні враховуватися судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС стосовно встановлених обставин у справі.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З огляду на викладене, керуючись статтями 345, 339 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро КМР до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови, з підстави, встановленої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Л.В. Тацій

Судді: С.Г. Стеценко

Т.Г. Стрелець