Постанова

від 29.09.2020 по справі 160/12666/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2020 року справа № 160/12666/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 160/12666/19 (суддя Царікова О.В., повний текст рішення складено 27.03.2020р.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро КМР" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агро КМР (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень від 23.10.2019 №ДН2611/739/АВ/П;

- визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу від 18.12.2019 № ДН2611/739/АВ/ТД-ФС/629.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі, судом визнано протиправними та скасовано оскаржені позивачем рішення відповідача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. У скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. У відзиві позивач стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на задоволенні вимог скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги відповідача, прохав залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що у період з 26 вересня по 04 жовтня 2019 року інспектором праці було проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро КМР» з питань виявлення неоформлених трудових відносин. За результатами інспекційного відвідування складено акт від 04.10.2019 №ДН2611/739/АВ.

В ході інспекційного відвідування інспектором досліджені цивільно-правові договори підряду, укладені ТОВ «Арго КМР» з: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та зроблено висновок, що працівники фактично допущені до роботи без оформлення трудових відносин та без укладення трудового договору, характер виконуваної ними роботи передбачає системність, не направлений на отримання кінцевого результату.

Таким чином, ТОВ «Агро КМР» використовувало працю восьми громадян без оформлення трудових відносин, що є порушенням частини першої статті 21 та частини 3 статті 24 КЗпП України, та вчинено дії, спрямовані на приховування трудових відносин, що заборонено пунктом другим п`ятої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» .

23.10.2019 інспектором з питань праці директору ТОВ «Агро КМР» надано припис про усунення виявлених порушень №ДН2611/739/АВ/П, за яким приписано у строк до 05.11.2019 вжити заходи щодо усунення порушень та письмово проінформувати управління з питань праці про усунення порушення з доданням підтверджуючих документів.

18.12.2019 на підставі встановлених під час інспекційного відвідування порушень, першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області винесено постанову № ДН2611/739/АВ/ТД-ФС/629, якою на ТОВ «Арго КМР» накладено штраф у розмірі 1 001 520,00 грн..

Вважаючи прийняті відповідачем припис та постанову протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені позивачем рішення відповідача зазначив, що позивачем надано суду достатньо доказів на спростування висновків відповідача про допущення порушень вимог трудового законодавства. Суд вказав, що у даному випадку мало місце виконання фізичними особами робіт, обумовлених цивільно-правовими угодами, а у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності з накладенням штрафу та внесенням припису.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивача притягнуто до відповідальності з накладенням штрафу за те, що на протязі 2018 - 2019р. вісім осіб були допущені до роботи без укладання трудових договорів в порушення вимог ч.1 ст.21 та ч.3 ст.24 КЗпП України.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення наявності ознак трудових відносин ТОВ Агро КМР з фізичними особами: ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

З матеріалів справи встановлено, що основними видами діяльності ТОВ «Агро КМР» є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) (код КВЕД 01.11); розведення великої рогатої худоби молочних порід (код КВЕД 01.41); розведення свиней (код КВЕД 01.46); допоміжна діяльність у рослинництві (код КВЕД 01.61); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21); складське господарство (код КВЕД 52.10).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в оренді у позивача перебувають земельні ділянки з кадастровиминомерами:1223581300:02:001:0588;1223581300:02:001:0275;1223581300:02:001:0871;1223581300:02:001:0282;1223581300:02:001:0845;1223581300:02:001:0813;1223581300:02:001:0014;1223581300:02:001:0293;1223581300:02:001:0295;1223581300:02:001:0846;1223581300:02:001:0263.

З метою можливості подальшого використання земельних ділянок за їх цільовим призначенням, позивач (Замовник) протягом 2018 та 2019 років укладав з фізичними особами (Підрядники): ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 договори підряду, предметом яких є виконання робіт із розчищення/вирубки чагарників, кущів, деревини та іншої рослинності, які знаходяться на земельних ділянках, що перебувають в оренді Замовника, кадастрові номери 1223581300:02:001:0588, 1223581300:02:001:0275, 1223581300:02:001:0871, 1223581300:02:001:0282, 1223581300:02:001:0845, 1223581300:02:001:0813, 1223581300:02:001:0014, 1223581300:02:001:0293, 1223581300:02:001:0295, 1223581300:02:001:0846, 1223581300:02:001:0263.

За умовами договору підрядник виконує роботу на свій ризик і під свою відповідальність, самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Відповідно до п.1.5. Договорів замовник зобов`язаний своєчасно прийняти та оплатити виконану Підрядником роботу. Факт виконання робіт за цим Договором підтверджується актом здачі-прийняття, який підписується Сторонами не пізніше 30-ти календарних днів з моменту фактичного виконання робіт (п.2.1.договорів).

В матеріалах справи наявні акти виконаних робіт, підписані сторонами договору, та докази оплати за виконані роботи.

З актів виконаних робіт, долучених до матеріалів справи, вбачається, що робота, обумовлена цивільно-правовим договором, виконувалася виконавцями лише в певний період, тобто не мала регулярного характеру постійно виконуваних робіт, як це, зазвичай відбувається під час виконання трудового договору, і полягала лише у викорчовуванні чагарників та кущів, на конкретних земельних ділянках. Оплата за виконану роботу здійснювалася одноразово, в сумі, обумовленій договором.

Наведені в акті інспекційного відвідування особи не мали визначеного робочого місця та не підпорядковувалися внутрішньому трудовому розпорядку ТОВ «Агро КМР» , про що самі зазначили у письмових поясненнях, долучених до матеріалів справи.

Зі свого боку відповідач не надав жодних доказів на підтвердження доводів про фактичні трудові відносини позивача з вказаними вище особами, його доводи ґрунтуються лише на аналізі змісту цивільно-правових угод та власних припущеннях. Жодних пояснень інших працівників Товариства, які б підтвердили перебування кожного дня в робочий час ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та виконання ними трудових функцій в Товаристві у перевіряємий період, до акту інспекційного відвідування не додано.

Таким чином, позивачем спростовано висновки відповідача про допущені ним порушення вимог трудового законодавства, а саме ч.1 ст. 21 та ч. 3 ст. 24 КЗпПУ, а отже штраф нараховано позивачу безпідставно.

Оскільки порушень з боку позивача допущено не було, наявні підстави і для скасування припису.

Доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції, а тому рішення суду першої інстанції у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у справі № 160/12666/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 29.09.2020р.

Повний текст постанови виготовлено 29.09.2020р.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак