Постанова

від 18.03.2020 по справі 160/12666/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2020 року м. Дніпросправа № 160/12666/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро КМР на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 р. (суддя Царікова О.В., повне судове рішення складено 22.01.2020 р.) в справі № 160/12666/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро КМР до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агро КМР звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень № ДН2611/739/АВ/П від 23.10.2019 р., визнання протиправною та скасування постанови від 18.12.2019 р. № ДН2611/739/АВ/ТД-ФС/629 про накладення штрафу в розмірі 1 001 520 грн.

21.01.2020 р. позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу від 18.12.2019 р. № ДН2611/739/АВ/ТД-ФС/629 до набрання законної сили судовим рішенням в справі з тих підстав, що постанова може бути звернута до примусового виконання, а з урахуванням відсутності за рахунках підприємства грошових коштів у достатньому розмірі, в порядку примусового виконання можуть бути здійснені заходи щодо накладення арешту на рахунки, відповідно, позивач не зможе виконати зобов`язання зі сплати податків, інших обов`язкових платежів, а також виплачувати заробітну плату найманим працівникам. Крім того, послався на наявність очевидних ознак протиправності постанови через відсутність доказів порушення позивачем ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 КЗпП щодо використання праці без оформлення трудових правовідносин, а також порушення відповідачем порядку проведення інспекційного відвідування.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 р. в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, ухвалити нове рішення про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про накладення штрафу. Підстави апеляційної скарги повторюють підстави, зазначені позивачем в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

На виконання розпорядження голови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 р. № 12-РО щодо рекомендації розгляду в порядку письмового провадження справ, призначених до розгляду в судовому засіданні на час, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , учасники справи повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Від учасників справи не надійшло заперечень проти розгляду справи в порядку письмового провадження та клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН2611/739/АВ/ТД-ФС/629 від 18.12.2019 р. на ТОВ Агро КМР накладено штраф у сумі 1 001 520,00 грн., яка є виконавчим документом та у разі несплати штрафу в добровільному порядку може бути звернута до примусового виконання.

В матеріалах справи відсутні докази звернення або такого наміру звернення постанови до примусового виконання.

Зважаючи на те, що позивачем не надано достатніх та переконливих доказів того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, а саме через не надання позивачем доказів не виплати заробітної плати працівникам позивача внаслідок накладення арешту на грошові кошти позивача, доказів не сплати у встановлений строк податків і зборів, передбачених чинним законодавством України; не надано суду переконливих доказів того, що стягнення грошових коштів з позивача може призвести в подальшому до неплатоспроможності останнього; не надано доказів, які б свідчили про очевидну протиправність рішення та дій відповідача, а зазначена обставина підлягає встановленню в ході судового розгляду даної адміністративної справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Суд визнає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за результатами інспекційного відвідування ТОВ Агро КМР Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області встановлені певні порушення трудового законодавства.

Саме за результатами такого інспекційного відвідування ГУ Держпраці позивачу видано припис про усунення порушень, а також до позивача застосовано штраф постановою від 18.12.2019 р. № ДН2611/739/АВ/ТД-ФС/629 в розмірі 1 001 520 грн.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Видами забезпечення позову за приписами статті 151 КАС України в редакції, що діяла на час прийняття судом першої інстанції ухвали, були: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Для задоволення судом поданої заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Правова позиція з цього питання висловлена в постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову в тій частині, яка стосується загальних положень застосування інституту забезпечення позову, а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ , за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Судом не встановлено очевидних ознак протиправності постанови, дію якої просить зупинити позивач, а встановлення протиправності такої постанови як індивідуального акту, який порушує права особи, до якої застосовано штраф, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Встановлення протиправності чи обгрунтованості постанови про накладення штрафу як індивідуального акту потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні по справі.

Доводи апелянта, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, ускладнить відновлення прав позивача є безпідставними.

Як вказано вище, в контексті цих доводів позивач посилається на те, що постанова є виконавчим документом та може бути звернута до примусового виконання, а з урахуванням відсутності за рахунках підприємства такої суми в порядку примусового виконання можуть бути вчинені заходи щодо накладення арешту на рахунки, відповідно, позивач не зможе виконати зобов`язання зі сплати податків, інших обов`язкових платежів, а також виплачувати заробітну платну найманим працівникам.

Разом з тим, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність таких доводів, з огляду на те, що на час розгляду питання про вжиття заходів забезпечення судом першої інстанції оскаржена постанова не звернута відповідачем до примусового виконання.

Зазначення представником відповідача про намір подання заяви про примусове виконання постанови не може розглядатися як обґрунтовані підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відповідачем не вчинялось дій із пред`явлення постанови для примусового виконання.

Таким чином, позивачем не надано доказів, а судом не встановлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам позивача, а також тому, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів.

Крім того, суд зазначає, що у разі прийняття в подальшому судом рішення в справі про задоволення позовних вимог, не вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупиненні дії постанови ніяким чином не ускладниться або унеможливиться виконання такого рішення.

Тобто, не зупинення постанови до вирішення справи по суті жодним чином не може перешкоджати виконанню рішення суду про скасування такої постанови.

Також суд вважає, що забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, а саме зупинення дії постанови, може бути розцінено як фактичне вирішення позовних вимог на період дії ухвали про забезпечення позову.

Зважаючи на те, що заявником не наведено переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, наявності фактичних обставин, з якими заявник пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали не вбачається.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро КМР на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 р. в справі № 160/12666/19 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 р. в справі № 160/12666/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро КМР до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправною та скасування постанови залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 18.03.2020 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.03.2020 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко