Ухвала

від 19.10.2021 по справі 560/4399/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 жовтня 2021 року

Київ

справа №560/4399/20

адміністративне провадження №К/9901/35847/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Данилевич Н.А.,

суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В.

перевірив касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі за позовом ТОВ "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" до Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

29 вересня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (надіслано засобами поштового зв`язку 27.09.2021).

В серпні 2020 року ТОВ "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" звернулося до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області, у якому просило:

визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування ТОВ "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" простроченої заборгованості в сумі 364799,92 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства, Міністерства фінансів та Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 04 березня 1997 року №70/54/18 (далі - Порядок № №70/54/18), простроченої заборгованості в сумі 15621,94 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року №1003 (далі - Постанова № 1003), простроченої заборгованості в сумі 26959,00 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженим наказом Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12 липня 1995 року №119/109/193 (далі - Порядок № 119/109/193), простроченої заборгованості в сумі 186600,00 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженим наказом Міністерства фінансів та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11 квітня 1996 року №72/113 (далі - Порядок № 72/113);

зобов`язати відповідача вчинити дії щодо списання нарахованої заборгованості в сумі 364799,92 грн згідно з Порядком №70/54/18, в сумі 15621,94 грн згідно з Постановою № 1003, в сумі 26959,00 грн згідно з Порядком №119/109/193, в сумі 186600,00 грн згідно з Порядком №72/113.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, позов задоволено.

Підставами перегляду оскаржуваних судових рішень казначейська служба зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (п.3 ч.4 ст.328 КАС України), а саме щодо питання застосування положень п.п.4.4 Порядку №119/109/193 від 12.07.1995, п.4.10 Порядку №72/113 від 11.04.1996, абз.2 п.3.6 Порядку №70/54/18 від 04.03.1997, п.14 ст.17 Бюджетного кодексу України, абз.4 п.20, п.24, п.10 Порядку №174 від 02.03.2011 стосовно розміру та порядку визначення (обліку) простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог частини четвертої статті 330 КАС України, а саме до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Натомість, скаржник просить звільнити його від сплати судового збору, оскільки управління утримується за рахунок державного бюджету з відповідним обсягом фінансування та затвердженим кошторисом для фінансування власної установи та не має змоги своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату судового збору.

Частиною першою статті 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Умови, за яких суд може звільнити повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк та перелік суб`єктів, до яких такі умови застосовуються, визначені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".

Так, суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вищезазначені умови, за наявності яких можливо було б відстрочити чи звільнити повністю або частково від сплати судового збору у скаржника відсутні.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Крім того, суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією з основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку з цим, обставини, пов`язані з фінансуванням суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення або звільнення від сплати судового збору.

Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя. У справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia", заява № 26746/05, п.108-112) Європейський суд з прав людини нагадує, що право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб ("Ashingdane v. the United Kingdom", Заява №8225/78, п. 57).

З урахуванням викладеного, Верховний Суд прийшов до висновку про неможливість задоволення клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору.

За приписами частини другої статті 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - "Закон № 3674-VI").

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду, судовий збір сплачується у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при подання позовної заяви.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що позивач звернувся до суду у 2020 році та заявив дві вимоги немайнового характеру.

Згідно з підпункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання юридичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру, судовий збір справляється у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року становив 2102 грн 00 коп.

Отже, судовий збір, який підлягає сплаті становить (2102 грн*2)*200% = 8408 грн.

Реквізити для сплати судового збору:

ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;

банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;

код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";

призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".

Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Предметом касаційного оскарження в даній справі є постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року.

Касаційну скаргу подано 27 вересня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. Одночасно з касаційною скаргою заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що касаційна скарга подана повторно після її повернення, що не позбавляє права звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду, та є поважною причиною пропуску строку.

При цьому, ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року касаційну скаргу Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області було повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Також Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.

У цій справі у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України. Проте касаційна скарга подана вдруге майже через два місяці після її повернення вперше Верховним Судом, що свідчить про неналежне користування своїми процесуальними правами та виконання процесуальних обов`язків.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення відповідачем необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження є неповажними.

Отже, скаржник не надав доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. У зв`язку з цим, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, а отже відповідачу необхідно довести наявність об`єктивних перешкод, які не дозволили подати касаційну скаргу в строк, передбачений статтею 329 КАС України.

Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідно до правил статті 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів, документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.

Керуючись статтями 329, частиною другою, третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі за позовом ТОВ "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" до Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.Е. Мацедонська

Н.В. Шевцова