Ухвала

від 30.07.2021 по справі 560/4399/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 липня 2021 року

м. Київ

справа № 560/4399/20

адміністративне провадження № К/9901/24829/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі за позовом ТОВ "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" до Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2020 року ТОВ "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" звернулося до суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області, у якому просило:

визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування ТОВ "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" простроченої заборгованості в сумі 364799,92 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства, Міністерства фінансів та Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 04 березня 1997 року №70/54/18 (далі - Порядок № №70/54/18), простроченої заборгованості в сумі 15621,94 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1997 року №1003 (далі - Постанова № 1003), простроченої заборгованості в сумі 26959,00 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженим наказом Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12 липня 1995 року №119/109/193 (далі - Порядок № 119/109/193), простроченої заборгованості в сумі 186600,00 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженим наказом Міністерства фінансів та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11 квітня 1996 року №72/113 (далі - Порядок № 72/113);

зобов`язати відповідача вчинити дії щодо списання нарахованої заборгованості в сумі 364799,92 грн згідно з Порядком №70/54/18, в сумі 15621,94 грн згідно з Постановою № 1003, в сумі 26959,00 грн згідно з Порядком №119/109/193, в сумі 186600,00 згідно з Порядком №72/113.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, позов задоволено.

05 липня 2021 року відповідач засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2021 року задоволено заяви суддів Желєзного І.В., Берназюка Я.О., Коваленко Н.В. про самовідвід.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 липня 2021 року визначено новий склад колегії суддів: Кашпур О.В. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Радишевська О.Р., Уханенко С.А.

З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

У касаційній скарзі відповідач посилається на застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 820/1009/17 і відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Проте яку саме норму права неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, щодо якої наявні висновки, викладені у постанові Верховного Суду, не зазначено.

Суд касаційної інстанції звертає окрему увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем вказано дві взаємовиключні підстави для касаційного оскарження, оскільки ним спочатку зазначається, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а у подальшому вказується про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи скаржника зводяться до наведення цитат із судових рішень та норм законодавства, переоцінки доказів у справі та неповного з`ясування обставин справи судами, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року у справі за позовом ТОВ "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" до Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала .

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Кашпур