Постанова

від 08.06.2021 по справі 560/4399/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4399/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

08 червня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: Олійника Ю.П.,

представника відповідача: Олійник М.А.,

представника відповідача: Орлов О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" до Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2020 року позивач ТОВ "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування ТОВ "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" простроченої заборгованості в сумі 364799,92 грн. згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженого наказом Міністерства сільського господарства і продовольства, Міністерства фінансів та Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 04.03.1997 №70/54/18 (далі по тексту - Порядок №70/54/18), простроченої заборгованості в сумі 15621,94 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1997 №1003 (далі по тексту - Постанова №1003), простроченої заборгованості в сумі 26959,00 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженим наказом Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12.07.1995 №119/109/193 (далі по тексту - Порядок №119/109/193), простроченої заборгованості в сумі 186600,00 грн згідно з Порядком надання і повернення бюджетної позички, затвердженим наказом Міністерства фінансів та Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11.04.1996 №72/113 (далі по тексту - Порядок №72/113).

Також, позивач просив зобов`язати відповідача вчинити дії щодо списання нарахованої заборгованості в сумі 364799,92 грн згідно з Порядком №70/54/18, в сумі 15621,94 грн згідно з Постановою №1003, в сумі 26959,00 грн згідно з Порядком №119/109/193, в сумі 186600,00 грн згідно з Порядком №72/113.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.11.2020 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на думку позивача суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини, що мають значення для справи та посилався на обставини, що на думку позивача не були встановлені.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши, суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, Управління Державної казначейської служби України у Хмельницькому районі Хмельницької області на виконання Порядку №70/54/18 внесло до Головного управління ДПС в Хмельницькій області подання від 16.07.2020 №102 для здійснення до ТОВ "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" заходів щодо стягнення простроченої заборгованості станом на 01.07.2020 в сумі 364799,92 грн.

Управління Державної казначейської служби України у Хмельницькому районі Хмельницької області на виконання Постанови №1003 внесло до Головного управління ДПС в Хмельницькій області подання від 16.07.2020 №98 для здійснення до ТОВ "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" заходів щодо стягнення простроченої заборгованості станом на 01.07.2020 в сумі 15621,94 грн.

Управління Державної казначейської служби України у Хмельницькому районі Хмельницької області на виконання Порядку №119/109/193 внесло до Головного управління ДПС в Хмельницькій області подання від 16.07.2020 №99 для здійснення до ТОВ "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" заходів щодо стягнення простроченої заборгованості станом на 01.07.2020 в сумі 26959,00 грн.

Управління Державної казначейської служби України у Хмельницькому районі Хмельницької області на виконання Порядку №72/113 внесло до Головного управління ДПС в Хмельницькій області подання від 16.07.2020 №101 для здійснення до ТОВ "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" заходів щодо стягнення простроченої заборгованості станом на 01.07.2020 в сумі 186600,00 грн.

Вважаючи протиправними такі дії відповідача щодо нарахування ТОВ "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" простроченої заборгованості, позивач звернувся до суду з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Будь-які первинні та банківські документи на підтвердження перерахування позивачу і отримання позивачем суми заборгованості відповідач суду не надав.

Саме по собі подання носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою перед державою.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідно визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування ТОВ "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" простроченої заборгованості в сумі 364799,92 грн згідно з Порядком №70/54/18, простроченої заборгованості в сумі 15621,94 грн згідно з Постановою №1003, простроченої заборгованості в сумі 26959,00 грн згідно з Порядком №119/109/193, простроченої заборгованості в сумі 186600,00 грн згідно з Порядком №72/113.

Разом з тим, відповідно до пункту 10 Порядку №174 з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Тобто, саме Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області встановлює розмір простроченої заборгованості. Нормами законодавства не визначене розпорядче рішення відповідача про розмір заборгованості, яке б доводилося до відома та/чи виконання ТОВ "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство". Як наслідок, орган, який визначає розмір заборгованості, може і анулювати (списати) її.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача вчинити дії щодо списання нарахованої заборгованості в сумі 364799,92 грн згідно з Порядком №70/54/18, в сумі 15621,94 грн згідно з Постановою №1003, в сумі 26959,00 грн згідно з Порядком №119/109/193, в сумі 186600,00 грн згідно з Порядком №72/113.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У період виникнення відносин щодо надання бюджетних позичок/фінансової допомоги Міністерства фінансів у 1993-1998 роках діяв Цивільний кодекс УРСР 18.07.1963.

Згідно з ст.4 Цивільного кодексу УРСР цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Відповідно до ст.153 Цивільного кодексу УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. При цьому, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться (стаття 161 Цивільного кодексу УРСР).

У цей період чинним законодавством не були визначені строки та особливі порядки застосування строків щодо стягнення заборгованості у разі невиконання юридичними особами своїх зобов`язань щодо погашення наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов`язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками. Натомість, загальною нормою статті 72 Цивільного кодексу УРСР були визначені скорочені строки позовної давності тривалістю в шість місяців, зокрема, за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені), закінчення яких мало наслідком згідно з статтею 80 цього ж кодексу підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 №174 затверджений Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок №174).

Пунктом 2 Порядку №174 встановлено, що терміни у ньому вживаються у такому значенні:

- боржник - суб`єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку / фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички / фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов`язань за такою угодою;

- бюджетна позичка / фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993 - 1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички / фінансової допомоги;

- прострочена заборгованість за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - заборгованість боржника перед державою за бюджетною позичкою / фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками тощо), не погашена у строк, визначений угодою про надання бюджетної позички / фінансової допомоги;

- заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - зобов`язання перед державою, що виникають у суб`єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку / фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Відповідно до п.10 Порядку №174 з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Згідно з п.12 Порядку №174 пеня нараховується: Мінфіном на прострочену заборгованість за кредитами; територіальними органами Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника на прострочену заборгованість за бюджетними позичками/фінансовою допомогою. Якщо облік заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою здійснюється Державною казначейською службою, її територіальні органи нараховують пеню на підставі інформації про суми простроченої заборгованості, що надійшли від Державної казначейської служби відповідно до пункту 9 цього Порядку.

Пеня нараховується у гривнях на суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками, платою за надання гарантій або кредитів, залучених державою) у порядку, передбаченому відповідними законодавчими актами чи кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги (п.13 Порядку №174).

Однак, відповідач - суб`єкт владних повноважень, не надав суду кредитних (субкредитних) угод, угод про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, доказів надання бюджетних позичок.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначаються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відтак, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Такий правовий висновок також міститься в постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №826/8966/14.

Разом з цим, згідно з пунктами 6, 9, 10 цього Порядку №174 облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією. Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою. З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Відповідно до п.15 Порядку № 174 прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками / фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою / фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що саме по собі подання носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/ фінансовою допомогою перед державою.

Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначаються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ст.1 цього Закону визначено поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року №826/8966/14.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що належних та достатніх первинних та банківських документів на підтвердження перерахування і отримання позивачем спірної суми заборгованості, відповідачем не надано.

В свою чергу, згідно з ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30.07.2020 по справі №824/133/19-а.

Крім того, як зазначено в постанові Верховного Суду від 27.05.2021 справа №560/3357/19, в аналогічному спорі - належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону № 996-XIV, оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Між тим, як установлено судами, будь-яких первинних та банківських документів на підтвердження перерахування позивачу чи іншим суб`єктам господарювання і отримання позивачем суми заборгованості відповідач суду не надав.

Таким чином відповідач у силу положень частини другої статті 77 КАС України не довів правомірності своїх дій та рішень належними та допустимими доказами.

В свою чергу, в межах даного спору відповідачем також не надано первинних та банківських документів на підтвердження перерахування позивачу чи іншим суб`єктам господарювання і отримання позивачем суми заборгованості.

На підставі вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено, що позовні вимоги ТОВ "Чорноострівське Хлібоприймальне підприємство" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України в Хмельницькому районі Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 червня 2021 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.