Постанова

від 19.10.2021 по справі 620/2584/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 жовтня 2021 року

Київ

справа №620/2584/19

адміністративне провадження №К/9901/3867/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №620/2584/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 до Державної фіскальної служби України, правонаступником якої є Державна податкова служба України, про визнання протиправним та скасування наказу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року (суддя Житняк Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року (головуючий суддя - Бабенко К.А., судді: Бараненко І.І., Єгорова Н.М.),-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 (далі за текстом - позивач, ТОВ Основа-Буд-7 ) звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, правонаступником якої є Державна податкова служба України (далі за текстом - відповідач, ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 27 серпня 2019 року №665 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Основа-Буд-7 .

В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначено, що підставою для прийняття спірного наказу вказано лише проведення службового розслідування стосовно посадових осіб, які здійснювали перевірку, що саме по собі не є достатньою підставою для проведення перевірки відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України). На думку позивача, викладені в указаній нормі підстави мають більш широкий аспект, що не було враховано податковим органом. При цьому спірним наказом вже втретє призначається перевірка з одного і того ж самого питання та за період, що вже двічі перевірявся.

Чернігівський окружний адміністративний суд рішенням від 30 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року, у задоволенні позову відмовив.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що посадовими особами Головного управління ДФС у Чернігівській області відповідно до статей 20, 77, 82 ПК України згідно з планом-графіком проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік на підставі наказу начальника ГУ ДФС у Чернігівській області від 6 грудня 2018 року №2306 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Основа-Буд-7 за період з 1 січня 2017 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт документальної планової виїзної перевірки від 6 лютого 2019 року № 103/14/35109145.

Частково не погодившись з висновками акта перевірки, позивач подав відповідні заперечення, у зв`язку з чим була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Основа-Буд-7 згідно з вимогами статті 20, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, статті 82 ПК України з питань правильності нарахування податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, військового збору в частині питань, викладених у запереченні від 18 лютого 2019 року №01-06/218 за період з 1 січня 2017 року по 30 вересня 2018 року (щодо операцій з реалізації квартир за цінами, що є нижчими за звичайні).

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено акт від 1 квітня 2019 року №192/14/35109145, яким підтверджено висновки акта документальної планової виїзної перевірки від 6 лютого 2019 року №103/14/35109145, та 5 квітня 2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення №00000941400, №00000951400, №00004581306, №00004571306.

ДФС України рішенням №27511/6/99-99-11-04-01-25 від 14 червня 2019 року задовольнила скаргу ТОВ Основа-Буд-7 та скасувала податкові повідомлення-рішення від 5 квітня 2019 року №00000941400, №00000951400, №00004581306, №00004571306 щодо донарахування податку на додану вартість, штрафної санкції щодо нереєстрації податкових накладних, податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Разом з тим, згідно з указаним рішенням ДФС зобов`язала Головне управління ДФС у Чернігівській області вжити заходи відповідно до підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України в частині висновків акта перевірки щодо заниження скаржником бази оподаткування податком на додану вартість, з податку на доходи фізичних осіб, військового збору.

Згідно з розпорядженням ГУ ДФС у Чернігівській області про ініціювання дисциплінарного провадження від 30 липня 2019 року №224-р з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку ініційовано дисциплінарне провадження стосовно головного державного ревізор-інспектора відділу перевірок платників податків основних та інших галузей економіки управління аудиту ОСОБА_2, головного державного ревізор-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_1 за неналежне виконання посадових обов`язків, що призвело до складання неякісних матеріалів документальної позапланової перевірки ТОВ Основа-Буд-7 .

Відповідно до розпорядження ГУ ДФС у Чернігівській області від 31 липня 2019 року №225-р з метою вивчення питання, порушеного у рішенні ДФС України від 14 червня 2019 року №27511/6/99-99-11-04-01-25, розпочато службове розслідування стосовно головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок платників податків основних та інших галузей економіки управління аудиту ОСОБА_2, головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_1 .

На виконання вимог підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України, у зв`язку з проведенням службового розслідування стосовно посадових осіб, які здійснювали перевірку, ДФС України наказом від 27 серпня 2019 року №665 зобов`язала ГУ ДФС у Чернігівській області провести документальну позапланову перевірку ТОВ Основа-Буд-7 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та з військового збору за період з 1 січня 2017 року по 30 вересня 2018 року терміном 5 робочих днів з 29 серпня 2019 року.

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 11 вересня 2019 року №676/14/35109145, який підписаний посадовими особами ТОВ "Основа-Буд-7" з зауваженнями та отриманий ними.

Вважаючи указаний наказ ДФС України протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні вимог адміністративного позову, суд першої інстанції вказав, що зважаючи на наявність службового розслідування стосовно посадової особи контролюючого органу нижчого рівня, яка проводила документальну перевірку зазначеного платника податків, у податкового органу вищого рівня були наявні правові підстави для прийняття оскаржуваного наказу, що узгоджується із позицією Верховного Суду згідно з постановою від 5 вересня 2018 року (справа №810/4165/16). Крім того, при вирішенні спору суд першої інстанції врахував висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 22 серпня 2019 року (справа №826/15717/15), згідно з яким позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі, наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулось допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Водночас, на підставі спірного наказу була проведена документальна позапланова виїзна перевірка та за її результатами складено акт від 11 вересня 2019 року №676/14/35109145, відтак, останній є реалізованим.

Апеляційний суд погодився з такими висновками та залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Не погодившись з судовими рішеннями, ТОВ Основа-Буд-7 подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Порушення норм матеріального права при вирішенні спору скаржник вбачає у неправильному застосуванні приписів підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України. На переконання позивача, умовами для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі наведеної норми права є сукупність наступних підстав: 1) невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства; 2) неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства; 3) існування розпочатого службового розслідування щодо посадових осіб нижчого рівня або повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Водночас, відповідач при прийнятті спірного наказу не довів існування перших двох умов. Скаржник наголошує, що і у рішенні від 14 червня 2019 року №27511/6/99-99-11-04-01-25 ДФС не зазначала питання, які не були перевірені чи з`ясовані (неповно з`ясовані) при проведенні попередньої перевірки. Сам факт початку службового розслідування не є достатньою підставою для проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України, оскільки вимоги, що містяться в указаній нормі мають більш широкий аспект, про що також вказував Верховний Суд в постанові від 23 квітня 2019 року (справа №820/3753/16).

Крім того, скаржник не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для скасування спірного наказу з огляду на допуск посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Факт допуску лише вказує на дотримання платником податків своїх обов`язків та сам по собі не доводить безпідставність заявлених вимог щодо скасування наказу про проведення такої перевірки. На думку позивача, право на судовий захист пов`язане з протиправністю оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень та не ставиться у залежність від наслідків його реалізації. З огляду на передачу на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справи №826/17123/18, у якій серед спірних питань є питання можливості оскарження наказу про проведення перевірки після допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення, скаржник вважав, що ця справа підлягає касаційному оскарженню відповідно до підпункту а пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Порушення норм процесуального права скаржник вбачає у необґрунтованій відмові суду першої інстанції у розгляді цієї справи за правилами загального позовного провадження. Позивач зазначає, що внаслідок проведення перевірки на підставі спірного наказу прийняті податкові повідомлення-рішення на суму, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому ця справа згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 257 КАС України не могла бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Скаржник також наголошує на тому, що з відзиву на позов йому стало відомо, що службове розслідування проводиться лише щодо двох посадових осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , тоді як, окрім зазначених осіб, у проведенні попередньої перевірки приймала участь також головний інспектор відділу перевірок платників основних та інших галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Чернігівській області Вашуленко О. Позивач звертався до суду першої інстанції з клопотанням про витребування матеріалів службового розслідування, проте у його задоволенні було необґрунтовано відмовлено. Заявлене при подачі апеляційної скарги аналогічне клопотання Шостим апеляційним адміністративним судом взагалі не було розглянуте.

Верховний Суд ухвалою від 18 лютого 2020 року відкрив касаційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року з метою формування єдиної правозастосовчої практики.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити в її задоволенні, а судові рішення - залишити без змін як законні та обґрунтовані. Наголошено на помилковості посилань на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23 квітня 2019 року (справа №820/3753/16), з огляду на відмінність обставин справи. Неприйнятним, на думку відповідача, є і посилання скаржника на обставини перебування на розгляді у Верховному Суді справи №826/17123/18, оскільки у наведеній справі, окрім наказу, також оскаржені і податкові повідомлення-рішення. Відсутніми були і підстави для задоволення клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, оскільки на підставі наказу не можуть заявлені ніякі вимоги про стягнення будь-яких сум грошових коштів.

Відповідач також просив про заміну відповідача у справі - Державної фіскальної служби України на правонаступника - Державну податкову службу України з огляду на реорганізацію, проведену на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року касаційне провадження у справі №620/2584/19 було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у справі №816/228/17.

Верховний Суд ухвалою від 5 жовтня 2021 року поновив касаційне провадження у справі №620/2584/19 та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 19 жовтня 2021 року.

На підставі статті 52 КАС України колегія суддів здійснила заміну Державної фіскальної служби України на її правонаступника - Державну податкову службу України, для якої усі дії, вчинені в адміністративному процесі, обов`язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку вона замінила.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ця касаційна скарга, направлена до суду 7 лютого 2020 року, розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).

Відмовляючи в задоволенні позову з підстав правомірності оскаржуваного наказу, суди попередніх інстанцій не врахували наступного.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Зі змісту положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 ПК України вбачається, що контролюючим органам надано право проводити відповідно до законодавства камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Положення абзацу шостого пункту 81.1 статті 81 ПК України надають право платнику податків на недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) документів, визначених у пункті 81.1 статті 81 ПК України, або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що посадові особи податкового органу були допущені до проведення документальної виїзної перевірки на підставі оскаржуваного наказу від 27 серпня 2019 року №665, а наслідки здійсненого контрольного заходу оформлені актом документальної позапланової виїзної перевірки від 11 вересня 2019 року №676/14/35109145, який підписаний посадовими особами ТОВ Основа-Буд-7 із зауваженнями та отриманий ними. Більш того, у матеріалах справи містяться податкові повідомлення-рішення від 2 жовтня 2019 року №00000280500, №00000290500, №00001643306, №00001633306, прийняті ГУ ДПС у Чернігівській області на підставі вказаного акта перевірки та відповіді на заперечення від 1 жовтня 2019 року №772/10/25-01-05-01-06 (а.с.102, 104, 106, 108).

При вирішенні питання про належний спосіб захисту порушеного права в кожному конкретному випадку суду необхідно виходити з того, що такий захист повинен найбільш повно відповідати меті (цілі), задля досягнення якої був направлений позов.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що …за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи правового акту індивідуальної дії правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2020 року (справа №826/17123/18) сформулювала правовий висновок, згідно з яким у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Водночас, Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду також було сформульовано правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 8 вересня 2021 року (справа №816/228/17) Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступний правовий висновок: У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, то його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення .

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору дійшли правильного висновку, що спірний наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, зокрема допуском посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення. Відтак, права позивача не можуть бути поновлені шляхом визнання протиправним та скасування цього наказу, а належним способом захисту прав є оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Разом з тим, встановивши обставини допуску посадових осіб відповідача до перевірки, її проведення та прийняття за її наслідками податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій передчасно вдались до аналізу питання дотримання контролюючим органом вимог законодавства при призначенні та проведенні перевірки на підставі спірного наказу. Ці обставини підлягають дослідженню та правовій оцінці судами у разі подання позивачем адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятого на підставі акта перевірки від 11 вересня 2019 року №676/14/35109145, у разі визначення процедурних порушень як підстави позову.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність прийняття наказу від 27 серпня 2019 року №665 на підставі положень підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 ПК України підлягають виключенню з мотивувальної частини судових рішень. Відповідно, відсутні підстави для надання судом касаційної інстанції оцінки висновкам судів попередніх інстанцій та доводам касаційної скарги в цій частині.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права в частині необґрунтованого відхилення клопотання про витребування доказів (копій матеріалів службового розслідування щодо посадових осіб контролюючого органу, які проводили попередню перевірку). З огляду на наведені вище висновки, зазначені позивачем докази не могли мати значення для правильного вирішення справи, тому відсутні підстави для застосування положень пункту 3 частини другої статті 353 КАС України.

Поряд з цим питання витребування таких доказів може бути поставлене перед судами у разі реалізації позивачем права на оскарження податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акта перевірки від 11 вересня 2019 року №676/14/35109145, зокрема з підстав порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення документальної позапланової перевірки.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки суди безпідставно розглянули справу за правилами спрощеного позовного провадження, колегія суддів зазначає, що правила статей 12 та 257 КАС України не передбачають, що справи про визнання протиправними та скасування наказів про проведення перевірки не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження.

Крім того, відповідно до частини другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Твердження скаржника, що за наслідками проведення перевірки на підставі спірного наказу прийнято податкові повідомлення-рішення на суму, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є помилковими. Положення пункту 4 частини четвертої статті 12, пункту 4 частини четвертої статті 257 КАС України пов`язують обов`язок суду із розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у разі безпосереднього оскарження рішення, на підставі якого може бути стягнута зазначена сума. Разом з тим, на підставі наказу про проведення перевірки не можуть стягуватися ніякі кошти.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій прийняте правильне по суті рішення щодо відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу від 27 серпня 2019 року №665 Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Основа-Буд-7 , проте, з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення судів в частині мотивів їх прийняття. В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Основа-Буд-7 задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі №620/2584/19 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі №620/2584/19 залишити без змін

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко