Постанова

від 05.10.2021 по справі 369/13872/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Янченко А.В.

Єдиний унікальний номер справи № 369/13872/2018

Апеляційне провадження №22-ц/824/11472 /2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.,

секретар -Тютюнник О.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю БРАВО про стягнення боргу за договором позики.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року( 02 листопада 2018 року) позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що згідно заяви посвідченої 04 липня 2017 року, ОСОБА_1 взяв у борг -

у ОСОБА_3 - 1 403 703 грн ( що еквівалентно 54 000 доларів США за курсом НБУ на 04 липня 2017 року) ,

у ОСОБА_2 - 1 403 703 грн ( що еквівалентно 54 000 доларів США за курсом НБУ на 04 липня 2017 року) ,

у ОСОБА_4 - 1 403 703 грн ( що еквівалентно 54 000 доларів США за курсом НБУ на 04 липня 2017 року) Гроші отримані для поповнення оборотних засобів та розширення виробничої бази ТОВ БРАВО .

Як стало відомо позивачам, кошти ОСОБА_1 на рахунки підприємства ТОВ БРАВО не вносились.

У квітні ( 20 квітня 2018 року) позивачі звернулися до відповідача із вимогою у строк до 31 липня 2018 року повернути грошові кошти , які мали піти на поповнення оборотних засобів та розширення виробничої бази ТОВ БРАВО .

ОСОБА_1 у відповідь на вимогу надав письмові розписки 30 травня 2018 року, згідно яких він зобов`язувався повернути грошові кошти відповідно до графіку з червня 2018 року по січень 2019 року .

В подальшому, 10 липня 2018 року ОСОБА_1 надав іншу розписку, в якій зобов`язується повернути грошові кошти в два етапи - до 31 грудня 2018 року та 30 квітня 2019 року .

У визначений у розписці строк, відповідач кошти не повернув, а тому позивачі звернулися за захистом своїх прав до суду.

Посилаючись на положення ст.ст. 625, 1046-1050 ЦК України , позивачі просили стягнути з ОСОБА_1

на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 54 000 доларів США ,що еквівалентно 1 526 358,60 грн , 3% річних - 11 290,87 грн , судовий збір 8810 грн ,

на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 54 000 доларів США ,що еквівалентно 1 526 358,60 грн , 3% річних - 11 290,87 грн , судовий збір 8810 грн ,

на користь ОСОБА_4 - грошові кошти у розмірі 54 000 доларів США ,що еквівалентно 1 526 358,60 грн , 3% річних - 11 290,87 грн , судовий збір 8810 грн .

У лютому 2019 року позивачі подали заяву про зменшення розміру позовних вимог , в якій просили стягнути з ОСОБА_1 -

на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1 403 703 грн

на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1 403 703 грн

на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1 403 703 грн

Вимоги в частині стягнення 3% річних залишити без розгляду .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в частині стягнення трьох процентів річних залишено без розгляду ( т.1 а.с. 59)

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1 403 703 грн, судовий збір в сумі 8 810 грн ,

на користь ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 1 403 703 грн судовий збір в сумі 8 810 грн ,

на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1 403 703 грн, судовий збір в сумі 8 810 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. У скарзі посилався на ту обставину, що суд не з`ясував обставини щодо правовідносин. Крім того, заява посвідчена нотаріусом не містить зобов`язання повернути кошти, а розписки не містять факту отримання коштів відповідачем. За таких обставин висновок суду про те що між сторонами укладено договір позики є помилковим.

Відповідно до ст. 4 4 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 02 вересня 2021 року, 05 жовтня 2021 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи, Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження, заяв про причини неявки в судове засідання від осіб, які приймають участь у справі не надходило. Сторони та їх представники приймали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтовани

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції , 04 липня 2017 року ,згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 підтвердив отримання ним у період з лютого 2014 року по березень 2017 року грошових коштів для поповнення оборотних засобів та розширення виробничої бази Товариства з обмеженою відповідальністю БРАВО (код ЄДРПОУ 32277146), у якому відповідач є власником частки 51 % від:

ОСОБА_3 - суму 1 403 703 грн, що в еквіваленті грошового зобов`язання складає 54 000 доларів США за офіційним курсом НБУ (25,9945 гривень за 1 долар США) на 04 липня 2017 року;

ОСОБА_2 - суму 1 403 703 грн, що в еквіваленті грошового зобов`язання складає 54 000 доларів США за офіційним курсом НБУ (25,9945 гривень за 1 долар США) на 04 липня 2017 року;

ОСОБА_4 - суму 1 403 703 грн, що в еквіваленті грошового зобов`язання складає 54 000 доларів США за офіційним курсом НБУ (25,9945 гривень за 1 долар США) на 04 липня 2017 року.

Факт отримання коштів підтверджується заявою, яка була засвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В. та зареєстрована 04 липня 2017 року за № 1724 (т.1 а.с. 9)

Позивачі, 20 квітня 2018 року звернулися до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів, отриманих відповідачем у ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ,, ОСОБА_4 , які були призначені для поповнення оборотних засобів та розширення виробничої бази Товариства з обмеженою відповідальністю БРАВО (код ЄДРПОУ 32277146) ( т.1 а.с. 14-15).

Даний лист-вимога був надісланий відповідачу 21 квітня 2018 року та залишився без відповіді та задоволення.

ОСОБА_1 у відповідь на вимогу надав письмові розписки 30 травня 2018 року, згідно яких він зобов`язувався повернути

грошові кошти відповідно до графіку з червня 2018 року по січень 2019 року .

В подальшому, 10 липня 2018 року ОСОБА_1 надав іншу розписку, в якій зобов`язується повернути грошові кошти в два етапи - до 31 грудня 2018 року та 30 квітня 2019 року.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 28 вересня 2018 року свої зобов`язання ОСОБА_1 не виконав, грошові кошти на підприємство ТОВ БРАВО не вносились, що підтверджено Фінансовими звітами ТОВ БРАВО за 2014, 2015, 2017 роки (т.1 а.с. 11-13).

Згідно розписки від 30 травня 2018 року, ОСОБА_1 зобов`язався повернути ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 суму в розмірі 4211 109 грн у строк до 31 грудня 2018 року (т.1 а.с. 16)

Згідно розписки від 10 липня 2018 року, ОСОБА_1 зобов`язався надати план погашення заборгованості у сумі ОСОБА_3 - 1403 ;03 1 403 703 грн, ОСОБА_2 - 1 403 703 грн, ОСОБА_4 - 1 403 703 грн.

Строк погашення виглядатиме наступним чином - до 31грудня 2018 року - сума не менше 3 000 000 грн, до 30 квітня 2019 року - сума 1211109 грн (т.1 а.с. 17)

Відповіджно до ст. 76 -81 ЦПК України відповідач не надав суду належних та допустимих доказів повернення грошових коштів у розмірі 1403703 грн кожному позивачу. НЕ надано таких доказів і до апеляційної скарги .

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Згідно вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доводи відповідача відносно того, що заява про отримання коштів від позивачів, а також розписки із строками повернення коштів були написані відповідачем під психологічним тиском та примусом позивачів, але коштів від позивачів відповідач не отримував , суд першої= інстанції вірно не взяв до уваги , оцінив їх критично ,з огляду на те , що , відповідач ОСОБА_1 доказів здійснення психологічного тиску та примусу з боку позивачів відносно нього не надав .

Зокрема, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до правоохоронних органів щодо здійснення примусу позивачами.

Крім того, як вбачається з нотаріально посвідченої заяви від 04 липня 2017 року, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луняченко Н.В., ОСОБА_1 підтвердив, що діє вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу, як фізичного, психічного.

Посилання відповідача на відсутність у заяві від 04 липня 2017 року істотних умов договору договору позики, а сааме, обов`язку з повернення позивачам грошових коштів та строків такого повернення спростовуються змістом розписок від 30 травня 2018 року та 10 липня 2018 року , згідно яких останній строк погашення зобов`язання з повернення грошових коштів - встаовлений до 30квітня 2019 року .

У постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 зазначено, що відповідно до норм ст.ст.1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання .

Постановою Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63цс13 зазначено, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику .

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки .

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що між сторонами 04 липня 2017 року був укладений договір позики. Заява від 04 липня 2017 року, розписки від 30 травня 2018 року та від 10 липня 2018 року, у своїй сукупності свідчать про наявність між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 правовідносин щодо грошових зобов`язань.

Висновок суду першої інстанції, що про задоволення позову і про стягнення з ОСОБА_1 на користь кожного із позивачів суми 1 403 703 грн боргу є таким, що ґрунтується на вимогах закону, підтверджуються наявними матеріалами справи, встановленими фактичними обставинами.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази надані відповідачем на спростування доводів позивачів були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди апелянта із висновком суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи. Із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам відзиву на позовну заяву, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, що свідчить про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи відповідача , викладені у апеляційній скарзі.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає рішення законним та обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375 ,381 - 384 ЦПК України, суд,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 13 жовтня 2021 року.

Головуючий

Судді