Рішення

від 12.10.2021 по справі 286/2928/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48-16-20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua, код згідно ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2021 р. м. Житомир Справа № 286/2928/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бовсунівський О.В. - адвокат, ордер серії ЖТ №080356 від 16.02.2021;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача-2: Білявський В.В., довіреність №3 від 24.03.2021;

від третьої особи: Чижевський А.П., довіреність №4 від 01.11.2020;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом ОСОБА_1 (м.Овруч Житомирської області)

до 1. Виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області (м.Новоград-Волинський Житомирської області);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спарта групп" (м.Київ),

про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

з перервою в судовому засіданні з 22.06.21 до 22.07.21, з 22.07.21 до 15.09.21, з 15.09.21 до 12.10.21 згідно із ст.216 ГПК України.

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Овруцького районного суду Житомирської області з позовом, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Данчук Г.О., індексний номер 47951022 від 25.07.19, яким за АТ "Фінансова компанія "Вернум", код ЄДРПОУ 36301800, здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 8681,98м.кв., який складається з: авто вагової (літера "А") загальною площею 49,5кв.м., складу для насіння (літера "Б") загальною площею 723,4кв.м., дерев`яного складу (літера "В") загальною площею 1104,7кв.м, складу картоплесховища №2 (літера "Г") загальною площею 2398,1кв.м., складу картоплесховища №1 (літера "Д") загальною площею 2459,4кв.м., блок-контори (літера "З") загальною площею 187,2 кв.м., трансформаторної (літера "К") загальною площею 24,98кв.м., складу ПММ (літера "Л") загальною площею 27,2кв.м., гаражу-будівлі (літера "М") загальною площею 198,8кв.м., водонасосної (літера "Н") загальною площею 6,3кв.м., залізничної рампи, електротокарної з рампами (літера "О") загальною площею 1502,4кв.м., який розташований за адресою: Житомирська область, Овруцький район, м.Овруч, вул.Шухевича Романа, 47, скасувавши в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №32552231, внесений на підставі вказаного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Нагаль О.С., індексний номер 47951345 від 25.07.19, яким за АТ "Фінансова компанія "Вернум", код ЄДРПОУ 36301800, здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно земельну ділянку кадастровий номер: 1824210100:01:006:0046 площею 0,8494га, цільове призначення: для комерційного використання, за адресою: Житомирська область, Овруцький район, м.Овруч, вул.Правди, 47, скасувавши в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №32552417, внесений на підставі вказаного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Нагаль О.С., індексний номер 47950789 від 25.07.19, яким за АТ "Фінансова компанія "Вернум", код ЄДРПОУ 36301800, здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно земельну ділянку кадастровий номер: 1824210100:01:006:0047 площею 3,4287га, цільове призначення: для комерційного використання (оптова торгівля та складське господарство), за адресою: Житомирська область, Овруцький район, м.Овруч, вул.Правди, 47, скасувавши в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №32551916, внесений на підставі вказаного рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що їй на підставі свідоцтв про право власності на спадкове майно на праві приватної власності належало наступне майно: комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 8681,98м.кв, земельні ділянки кадастровий номер: 1824210100:01:006:0046 площею 0,8494 га, цільове призначення: для комерційного використання, та кадастровий номер 1824210100:01:006:0047 площею 3,4287 га, цільове призначення: для комерційного використання (оптова торгівля та складське господарство). З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, позивачу стало відомо, що за рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради здійснено державну реєстрацію права власності на зазначене вище та належне позивачу нерухоме майно. Із вказаної інформаційної довідки позивачу також стало відомо, що 22.02.18 між ТОВ "Спарта Групп" та ПАТ "Вернум Банк" укладено кредитний договір № КЮ-305, виконання зобов`язання за яким забезпечене укладеним між ПАТ "Вернум Банк" та ОСОБА_1 , від імені якої діяв Нікандров С.В. , договором іпотеки від 22.02.2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н.В. На думку позивача, державна реєстрація за відповідачем АТ "ФК "Вернум" права власності на вказане вище майно проведена державними реєстраторами з порушенням вимог чинного законодавства, порядку вчинення реєстраційних дій, оскільки позивачу не надсилалася письмова вимога про усунення порушень з застосуванням застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, звернення стягнення здійснено за відсутності окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Всупереч умовам договору іпотеки та норм ст.35 Закону України "Про іпотеку", будь-які повідомлення чи письмова вимога про усунення порушення позивачу не надходили.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 25.03.20 позовні вимоги задоволено (т.2, а.с.21-33).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 01.07.20 апеляційну скаргу АТ "Фінансова компанія "Вернум" задоволено частково: рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 25.03.20 скасовано; закрито провадження у справі; роз`яснено позивачу, що даний спір віднесений до юрисдикції господарського суду (т.2, а.с.117-121).

Супровідним листом від 14.12.20 Житомирський апеляційний суд справу за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинської міської ради Житомирської області, АТ "Фінансова компанія "Вернум", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спарта групп", про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та обтяжень направив за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Житомирської області.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.20 справу передано на розгляд судді Соловей Л.А.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.12.20 позовну заяву залишено без руху; позивачу встановлено строк (протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду) для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою господарського суду від 16.01.2021, зокрема, відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.02.2021 (т.3, а.с.8-9).

01.02.2021від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки з 16.01.2020 законодавець виключив такий спосіб захисту порушеного права як скасування запису про проведену державну реєстрацію прав; також вказує, що у позовній заяві відсутній зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, при цьому ймовірним предметом спору є не стільки дії та рішення держаного реєстратора, як суб`єкта наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення права власності позивача на нерухоме майно. Зазначає, що відповідно до ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку" та умов договору АТ "ФК "Вернум" направило на адреси позивача та третьої особи письмову вимогу №484 від 12.03.2019, в якій повідомлено про існуючий борг та попереджено про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом реєстрації за собою права власності іпотечного майна на підставі ст.37 Закону України "Про іпотеку". Повідомлення були направлені цінними листами з описами вкладення за №0209414962048 від 15.03.2019 та за №0209416568452 від 09.04.2019. Факт їх направлення не заперечується позивачем. Звертає увагу, що у разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку. Враховуючи наявність заборгованості третьої особи перед відовідачем-2 та наявність іпотечного договору, у відлповідача-2 виникло право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (т.3, а.с.59-63).

12.02.2021від представника відповідача - 1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останні просять відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що АТ "ФК "Фернум" були подані всі необхідні документи, передбачені п.61 постанови КМУ від 25.12.2015 №1127 "Про затвердження Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а тому у державних реєстраторів не було підстав для відмови у проведенні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Крім того, заявлені позовні вимоги до виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради є безпідставними, оскільки відповідачем 1 не були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси ОСОБА_1 (т.3, а.с.44-45).

Ухвалою суду від 16.02.2021 відкладено підготовче засідання на 17.03.2021.

17.03.2021 представником позивача подано клопотання про витребування у відповідачів в порядку ч.6 ст.91 ГПК України доказів, а саме: оригіналів повідомлення про порушення основного зобов`язання, описи вкладення та повідомлення про вручення поштових відправлень, адресованих позичальнику ТОВ "Спарта груп" та іпотекодавцю ОСОБА_1 (т.3, а.с.83-84).

Ухвалою господарського суду продовжено термін підготовчого провадження у справі на 30 днів, до 15.04.2021; відкладено підготовче засідання на 06.04.2021; витребувано від відповідачів для огляду в судовому засіданні оригінали повідомлення про порушення основного зобов`язання, описи вкладення та повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані позичальнику ТОВ "Спарта груп" та іпотекодавцю ОСОБА_1 .

05.04.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив АТ "ФК "Вернум", згідно з якою позивач вважає доводи відповідач 2 безпідставними, оскільки на час виникнення спірних правовідносин була чинною редакція статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка передбачала можливість скасування записів про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; повідомлення про порушення основного зобов`язання від 28.12.2018 за вих.№1053 державним реєстратором виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області не надавалося, у реєстраційних справах відсутнє та не зазначене як підстава для виникнення права власності на нерухоме майно як документ, який підтверджує наявність факту завершення 30-денного терміну з моменту отримання вимоги; на адресу позивача (іпотекодавця) повідомлення про порушення основного зобов`язання від 28.12.2018 за вих.№1053 не надходило. Позивач, посилаючись на положення ст.ст.36-37 Закону України "Про іпотеку", вказує на те, що перехід права власності від іпотекодавця до іпотекодержателя пов`язується саме з отриманням повідомлення, а не з фактом його направлення. Також зазначає, що державним реєстраторам під час реалізації процедури позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, всупереч п.7.4 договору та ст.37 Закону України "Про іпотеку", експертна оцінка предмету іпотеки не надавалась (т.3, а.с.108-111).

06.04.2021 позивачем подано клопотання про витребування у Новоград-Волинської міської ради Житомирської області оригіналів реєстраційних справ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких були прийняті оскаржувані рішення державних реєстраторів виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області.

Ухвалою від 06.04.2021 суд продовжив строк підготовчого провадження, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відклав підготовче засідання на 11.05.2021; клопотання позивача про витребування доказів від 06.04.2021 задоволив та витребував у Новоград-Волинської міської ради Житомирської області оригінали реєстраційних справ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких були прийняті рішення державних реєстраторів виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області.

06.05.2021 до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Вернум" надійшло заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень та аргументів від 05.05.2021, згідно з яким відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на те, що звернення позивача до суду спрямовано на відновлення свого права власності на нерухоме майно, разом з тим, таке відновлення неможливо без припинення права власності ТОВ "ФК "Вернум". Водночас, як вбачається з позовної заяві - право власності ТОВ "ФК "Вернум", позивачем не оспорюється. За вищевказаних обставин, та враховуючи визначений законом порядок внесення відомостей до державного реєстру прав, суд, при вирішенні питання про скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора, має обов`язково одночасно вирішити питання щодо визнання, зміну чи припинення права власності на спірні об`єкти для юридичної визначеності правового стану нерухомого майна. Даний припис та обов`язковість його застосування при вирішенні питання про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію міститься у ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п.3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству". Таким чином, позивачем невірно обраний спосіб захисту в частині скасування рішення державного реєстратора, оскільки він не ґрунтується на приписах Закону та не призводить до ефективного захисту порушеного права, за захистом якого позивач звернувся з позовом до суду. Також вказує, що законодавством не вимагається від іпотекодержателя при зверненні стягнення на предмет іпотеки надавати державному реєстратору оцінку або звіт про вартість майна, а лише встановлено обов`язок проведення оцінки на момент такого набуття. Оцінка іпотечного майна була проведена іпотекодержателем для постановки нерухомого майна (земельної ділянки) на баланс та з метою оподаткування (т.3, а.с.145-150).

11.05.2021 на виконання вимог ухвали суду від 06.04.2021 від Відділу державної реєстрації ЦНАП Новоград-Волинської міської ради Житомирської області надійшли реєстраційні справи, на підставі яких були прийняті рішення про державну реєстрацію за ТОВ "Фінансова компанія "Вернум" права власності на нерухоме майно та земельні ділянки, а саме:

- iндексний номер 47951022 вiд 25.07.2019 на комплекс нежитлових будівель та споруд, який розташований за адресою: Житомирська область, м.Овруч, вул.Романа Шухевича, 47;

- iндексний номер 47951345 вiд 25.07.2019 на земельну дiлянку кадастровий номер 1824210100:01:006:0046;

- iндексний номер 47950789 вiд 25.07.2019 на земельну дiлянку кадастровий номер 1824210100:01:006:0047.

Ухвалою суду від 11.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №286/2928/19 до судового розгляду по суті на 22.06.2021

У судовому засіданні 22.06.2021 суд оголосив перерву до 22.07.2021 згідно з ч.2 ст.216 ГПК України, для надання можливості учасникам справи підготуватися до дослідження доказів та судових дебатів.

24.06.2019 на адресу суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, а саме, копії звіту про оцінку майна від 03.12.2018.

У засіданні 22.07.2021 суд продовжив перерву до 15.09.2021 для надання можливості учасникам справи ознайомитися зі звітом про оцінку майна, наданим представником відповідача-2, та прокоментувати його.

23.07.2021 на електронну адресу суду від відповідача-2 надійшло клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів, у якому останній просить поновити строк на подання доказів щодо проведення оцінки майна, задовольнити клопотання відповідача-2 і долучити до матеріалів справи звіт про оцінку майна від 03.12.2018 (наданий в засіданні суду 22.07.2021).

Клопотання про поновлення строку для подання доказів, щодо проведення оцінки предмету іпотеки обґрунтовано тим, що у позовній заяві, як на підставу позову, позивач посилається на неналежне його повідомлення про порушення основного зобов`язання за іпотечним договором, що на його думку призвело до порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Разом з тим, під час виступів у судовому засіданні 22.06.2021 представником позивача висловлено додаткову підставу щодо порушень - відсутність оцінки майна на яке було звернуто стягнення. При цьому будь-яких заяв про зміну підстав та предмету позову позивачем не заявлялося. Оскільки позовні вимоги не обґрунтовуються відсутністю звіту про оцінку майна, цей доказ і не надавався відповідачем-2 разом із відзивом.

Відповідно до ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Згідно із ст.207 ГПК України під час розгляду справи по суті головуючий суддя з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З огляду на викладене, судом враховується, що доводи позивача про відсутність оцінки предмету іпотеки були висловлені після закриття підготовчого провадження у справі, зважаючи на наведені приписи, враховуючи зазначені представником ТОВ "ФК "Вернум" причини своєчасного не подання доказів, які судом визнаються поважними, а також з метою повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи, суд вважає за можливе поновити пропущений відповідачем 2 строк для подачі доказів по справі, задовольнити клопотання відповідача 2, прийняти подані докази до розгляду та долучити їх до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 12.10.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи просив суд задовольнити позовні вимоги позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спарта групп" (позичальник, третя особа) та Публічним акціонерним товариством "Вернум Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вернум" (кредитор, відповідач 2), укладено кредитний договір № КЮ-305 (т.1, а.с.125-129), за умовами якого кредитор зобов`язався надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 3427083,32грн, зі сплатою 25% процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку №1 до цього договору, що є невід`ємною складовою частиною цього договору, та порядком повернення кредиту згідно графіку, викладеному в додатку №2 до цього договору та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 10.12.2018, на умовах, визначених цим договором (п.1.1 кредитного договору).

З метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Спарта групп" за кредитним договором №КЮ-305, 22.02.2018 між відповідачем-2 та ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якої діяв Накандров Сергій Володимирович на підставі довіреності від 25.01.2017, посвідченої приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Павленком П.П. укладено договір іпотеки (т.1, а.с.112-124). Договір іпотеки від 22.02.2018 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Н.В., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №269.

За умовами вказаного договору іпотеки іпотекодавець, з метою забезпечення виконання позичальниками зобов`язань, що передбачені кредитними договорами передала в іпотеку, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку наступне нерухоме майно:

- комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 8681,98 м. кв., який належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Овруцької державної нотаріальної контори Житомирської області Фрусевич І.В. 26.12.2013 року та зареєстрованого в реєстрі за №2-2428 та складається з : авто вагової (літера "А") загальною площею 49,5 кв.м., складу для насіння (літера "Б") загальною площею 723,4 кв.м., дерев`яного складу (літера "В") загальною площею 1104,7 кв.м., складу картоплесховища №2 (літера "Г") загальною площею 2398,1кв.м., складу картоплесховища №1 (літера "Д") загальною площею 2459,4кв.м., блок-контори (літера "З") загальною площею 187,2 кв.м., трансформаторної (літера "К") загальною площею 24,98 кв.м., складу ПММ (літера "Л") загальною площею 27,2 кв.м., гаражу-будівлі (літера "М") загальною площею 198,8 кв.м., водонасосної (літера "Н") загальною площею 6,3 кв.м., залізничної рампи, електротокарної з рампами (літера "О") загальною площею 1502,4 кв.м., який розташований за адресою: Житомирська область, Овруцький район, м.Овруч, вул.Шухевича Романа , 47;

- земельна ділянка кадастровий номер: 1824210100:01:006:0046 площею 0,8494 га, цільове призначення: для комерційного використання, за адресою: Житомирська область, Овруцький район, м.Овруч, вул. Правди, 47, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Овруцької державної нотаріальної контори Житомирської області Фрусевич І.В. 20.09.2013 року та зареєстрованого в реєстрі за №2-1488;

- земельна ділянка кадастровий номер 1824210100:01:006:0047 площею 3,4287 га, цільове призначення: для комерційного використання (оптова торгівля та складське господарство), за адресою: Житомирська область, Овруцький район, м.Овруч, вул. Правди, 47, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Овруцької державної нотаріальної контори Житомирської області Фрусевич І.В. 20.09.2013 року та зареєстрованого в реєстрі за №2-1485.

Відповідно до умов п.3.3.5. договору іпотеки від 22.02.2018 року, у випадку порушення позичальниками зобов`язань, встановлених кредитними договорами чи іпотекодавцем - обов`язків, передбачених в п.п.3.1.1., 3.1.4., 3.1.8., 3.1.10 цього договору, вимагати від позичальників дострокового виконання в повному обсязі зобов`язань, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання зобов`язань та отримати задоволення своїх вимог з вартості предмета іпотеки.

Пунктом 6.2 договору іпотеки передбачено, що у випадках невиконання чи неналежного виконання зобов`язань або в тій чи іншій їх частині та (або) у випадку порушення іпотекодавцем зобов`язань за цим договором, та (або) якщо гарантії та запевнення, надані іпотекодержателю, не відповідають дійсності, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушення зобов`язань, вимога про виконання зобов`язання не менш ніж у тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Згідно з пунктом 6.4 договору іпотеки, сторони домовились, що звернення стягнення щодо предмета іпотеки здійснюється:

- на підставі статті 7 цього договору шляхом застосування механізму позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановленого законодавством України та цим договором:

а) передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому ст.37 Закону України "Про іпотеку", при цьому укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя не є обов`язковим;

б) права Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 Закону України "Про іпотеку":

- на підставі рішення суду;

- на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У зв`язку з порушенням позичальником зобов`язань за кредитним договором №КЮ-305, 28.12.2018 директору ТОВ "Спарта Групп" - Нікандрову С.В. наручно вручено повідомлення №1053/1 від 28.12.2018 з вимогою про усунення порушення зобов`язання у тридцятиденний строк та попередження, що у випадку невиконання вказаної вимоги у зазначений строк, АТ "Вернум Банк" має намір застосувати право на позасудове врегулювання, на підставі ст.37 Закону України "Про іпотеку" шляхом прийняття у власність предметів іпотеки (т.2, а.с.63-64).

Однак вказану вимогу позичальником було залишено без відповіді та задоволення.

В подальшому, 13.03.2019 ПАТ "Вернум Банк" надіслано боржнику - ТОВ "Спарта групп" поштовим відправленням з трек-номером 0209414962048 повідомлення від 12.03.2019 про порушення основного зобов`язання, яке отримано останнім 15.03.2019 (т.1, а.с.36).

14.03.2019 відповідачем-2 направлено на адресу позивача (іпотекодавця) поштовим відправленням з трек-номером 0209416568452 вимогу про виконання порушеного зобов`язання відповідно до ст.ст.33, 35, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, однак повернуто 09.04.2019 на адресу відправника органом поштового зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (т.3, а.с.124-129).

Внаслідок невиконання ТОВ "Спарта Груп" кредитних зобов`язань за кредитним договором №КЮ-305 від 22.02.2018, відповідач 2 ТОВ "ФК "Фернум" звернув стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб шляхом набуття права власності на нерухоме майно позивача ОСОБА_1 .

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.08.2019 року, за рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Данчук Ганни Олександрівни номер 47951022 від 25.07.2019 року за Акціонерним товариством "Фінансова компанія "Вернум", код ЄДРПОУ 36301800, здійснено державну реєстрацію права власності на належне позивачу нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 8681,98 м.кв., який розташований за адресою: Житомирська область, Овруцький район, м.Овруч, вул.Шухевича Романа, 47 . Крім того, за рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Нагаль Олесі Сергіївни, індексний номер 47951345 від 25.07.2019 року, за Акціонерним товариством "Фінансова компанія "Вернум", код ЄДРПОУ 36301800, здійснено державну реєстрацію права власності на належне позивачу нерухоме майно земельну ділянку кадастровий номер: 1824210100:01:006:0046 площею 0,8494 га, цільове призначення: для комерційного використання, за адресою: Житомирська область, Овруцький район, м.Овруч, вул.Правди, 47 . Крім того, за рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області Нагаль Олесі Сергіївни, індексний номер 47950789 від 25.07.2019 року, за Акціонерним товариством "Фінансова компанія "Вернум", код ЄДРПОУ 36301800, здійснено державну реєстрацію права власності на належне позивачу нерухоме майно земельну ділянку кадастровий номер 1824210100:01:006:0047 площею 3,4287 га, цільове призначення: для комерційного використання (оптова торгівля та складське господарство), за адресою: Житомирська область, Овруцький район, м.Овруч, вул.Правди, 47.

Як зазначає позивач, спір між сторонами виник щодо набуття ТОВ "ФК "Вернум" права власності на майно позивача - предмет іпотеки за договором іпотеки від 22.02.2018, посилаючись на те, що:

- ОСОБА_1 не надсилалась письмова вимога про усунення порушення основного зобов`язання в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку";

- окремий договір між іпотекодавем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався, відтак рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі договору іпотеки від 22.02.2018 були прийняті державними реєстраторами з порушеннями вимог Закону України "Про іпотеку";

- відсутня оцінка нерухомого майна на момент набуття ТОВ "ФК "Вернум" у власність предмету іпотеки, що є прямим порушенням ч.3 ст.37 Закону України "Про іпотеку" та унеможливлює набуття майна на предмету іпотеки у власність.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі виходячи з наступного.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування записів про право власності.

В даному випадку для правильного вирішення спору, слід дослідити та установити, чи подавалися іпотекодержателем для державної реєстрації на нерухоме майно усі документи, передбачені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та договором іпотеки та чи дотримано державним реєстратором вимоги пункту 1 частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.07.2020 №8-р/2020 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч.1, 2 ст.23 Закону України "Про іпотеку", іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 Закону України "Про іпотеку").

Положеннями статті 36 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються: умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення; порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки; прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Так, умовами іпотечного договору, сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, зокрема, на підставі п.7 цього договору шляхом застосування механізму позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановленого законодавством України та цим договором: передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку. встановленому ст.37 Закону України "Про іпотеку", при цьому укладання договору про задоволення вимог іпотекодержателя н е є обов`язковим (6.4 договору іпотеки).

Пунктом 7.4 договору іпотеки передбачено, що у разі порушення зобов`язань за кредитним договором та умов цього договору іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, є це застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками. Відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність", іпотекодавець доручає, а іпотекодержатель самостійно вживає заходи по здійсненню суб`єктом оціночної діяльності експертної оцінки ринкової вартості предмету іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною суб`єктом оціночної діяльності на момент такого набуття. Право власності на предмет іпотеки виникає з моменту його державної реєстрації.

Тобто, п.6.4 та п.7.4 договору іпотеки від 22.02.2018 сторони передбачили позасудовий спосіб реалізації предмету іпотеки.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 21.08.2019 року, в реєстрах зазначено, що підставою для виникнення права власності на комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 8681,98кв.м., а також земельні ділянки площею 0,8494га та 3,4287 га є повідомлення про порушення основного зобов`язання, серія та номер: 484, виданий 12.03.2019, видавник: Публічне акціонерне товариство "Вернум Банк"; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги, серія та номер: 0209414962048, виданий 15.03.2019, серія та номер: видавник: 0209416568452, виданий 09.04.2019, Укрпошта (т.1, а.с.25-34).

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у Постанові від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу а б о м а в ї ї о т р и м а т и, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Аналогічна правова позиція наведена у Постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 278/3367/19-ц.

Судом із питання дотримання порядку реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки встановлено, що вимога ПАТ "Вернум Банк" від 12.03.2019 за №484 про усунення порушення основного зобов`язання, була направлена позичальнику за кредитним договором - ТОВ Спарта Груп" рекомендованим листом з описом вкладення 13.03.2019 за адресою, що зазначена у кредитному договорі №КЮ-305 від 22.02.2018: м.Київ, вул.Сирецька, 9 (т.1, а.с.85-89).

ТОВ Спарта Груп" отримано вказану вимогу за довіреністю 15.03.2019, про що свідчить трекінг поштового відправлення "Укрпошта" №0209414962048 (т.1, а.с.36).

Крім того, судом встановлено, що іпотекодержатель в порядку ст.ст.35, 36 Закону України "Про іпотеку" направив іпотекодавцю (позивачу у даній справі), за адресою: м.Овруч, вул.Б.Хмельницького, 26, кв.57, що зазначена у договорі іпотеки від 02.02.2018, повідомлення від 12.03.2019 №484 про погашення заборгованості за кредитним договором протягом 30 днів та попередив про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання наведених вимог (т.3, а.с.124-128).

При цьому з`ясовано, що це відправлення було повернуто на адресу відправника без вручення адресату із відміткою органу поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема, трекінгом поштового відправлення "Укрпошта" №0209416568452 та копією поштового конверта (т.1, а.с.35, т.3, а.с.129).

Наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою позивача та характеризується його ухиленням від отримання кореспонденції.

При цьому, позивачем не надано доказів умисного невручення йому вимоги №484 від 12.03.2019 та відсутності реального наміру у здійсненні таких дій іпотекодержателем та органом поштового зв`язку, а тому, з огляду на фактичні обставини справи та їх підтвердження відповідними доказами, доводи позивача в частині не направлення на адресу іпотекодавця повідомлення про порушення основного зобов`язання спростовуються матеріалами справи відхиляються судом.

У зв`язку із встановленими обставинами слід вказати, що згідно із ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).

Таким чином, за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Вимоги ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку" не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті).

Умови договору іпотеки від 22.02.2018 та вимоги частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" пов`язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання.

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Слід зазначити, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.

За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Відтак, недотримання іпотекодержателем вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання, що і мало місце відповідно до встановлених судами обставин у цій справі.

Аналогічна правова позиція стосовно належного способу надсилання іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, висловлена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 у справі №904/5089/18.

В даному випадку процедура порядку реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки була дотримана, що засвідчуються наявними в матеріалах справи доказами, якими підтверджується виконання узгоджених сторонами умов, що містяться в договорі іпотеки від 22.02.2018 щодо направлення вимоги про усунення порушення, як на адресу іпотекодавця так і позичальника за кредитним договором, та її невиконання протягом 30 днів, що відповідає вимогам Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Щодо твердження позивача про ненадання держаному реєстратору експертної оцінки предмету іпотеки на яке було звернуто стягнення суд зазначає наступне.

Правовий статус і компетенція державного реєстратора прав та їх обтяжень визначені статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". За приписами пунктів 1, 2, 8 ч.3 цієї статті державний реєстратор, зокрема:

- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Статтею 11 Закону України передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

За змістом статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до п.57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету міністрів України №1127 від 25.12.2015 (в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення), для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Пунктом 61 Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки.

Тобто, нормами чинного законодавства України не передбачено обов`язку іпотекодержателя при зверненні стягнення на предмет іпотеки надавати державному реєстратору звіт про оцінку майна, натомість встановлено обов`язок проведення такої оцінки на момент набуття.

Разом з тим, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що станом на момент реєстрації за ТОВ "ФК "Вернум" права власності на предмет іпотеки, суб`єктом оціночної діяльності Комаровським А.А. була проведена оцінка про визначення ринкової вартості іпотечного майна від 03.11.2018 зі строком дії 12 місяців (т.3, а.с.179-181).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що реєстраційні дії державних реєстраторів виконавчого комітету Новорад-Волинської міської ради Данчук Г.О. та Нагаль О.С. щодо державної реєстрації права власності за ТОВ "ФК "Вернум" на нерухоме майно - комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 8681,98кв.м. та земельні ділянки кадастровий номер 1824210100:01:006:0046 площею 0,8494 га, кадастровий номер 1824210100:01:006:0047 площею 3,4287 були здійснені правомірно та відповідно до вимог законодавства.

Аргументи позивача стосовно того, що оскільки окремий договір між іпотекодавем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя не укладався, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі договору іпотеки від 22.02.2018 були прийняті державними реєстраторами з порушеннями вимог Закону України "Про іпотеку" не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про іпотеку" визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За положеннями частини 3 статті 36 Закону України "Про іпотеку", договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Отже, за змістом положень статті 36 Закону України "Про іпотеку", відповідне застереження в іпотечному договорі вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вже судом відмічено вище, іпотечний договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст.36 Закону України "Про іпотеку", а тому не потребує укладення окремого договору між іпотекодавем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

Що стосується позовної вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності №32552231, №32552417, №32551916 суд вважає необхідним зазначити про наступне.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Законом України від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що, на відміну від частини 2 статті 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, суд вважає, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення рішення у даній справі , законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак обраний позивачем спосіб судового захисту у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права, а отже не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах №906/516/19, №905/633/19, №922/2589/19, від 30.06.2020 у справі №922/3130/19, від 03.09.2020 у справі №914/1201/19, від 04.11.2020 у справу №910/7648/19, від 03.03.2021 у справі №914/285/19.

Крім того, суд враховує, що додатковим підтвердженням наведеного висновку є пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", згідно з яким судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Зважаючи на те, що з 16.01.2020 матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, суд зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію права власності №32552231, №32552417, №32551916, які є похідними від вищеозначених позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень, також залишаються судом без задоволення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказам та не підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи ст.129 ГПК України судовий збір у зв`язку з відмовою в задоволенні позову покладається на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 20.10.21

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 5 прим.

1- у справу

2- позивачу (рек.)

3-4 відповідачам (рек.)

5- третій особі (рек.)