Постанова

від 06.10.2021 по справі 644з-21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 644з-21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства "Полліс-1"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 (у складі колегії суддів: Фоміна В.О. (головуючий), Пуль О.А., Шевель О.В.) в частині залишення без змін ухвали Господарського суду Харківської області від 06.05.2021

та ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.05.2021 (суддя Кухар Н.М.)

у справі № 644з-21

за заявою Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені В. Н. Каразіна про забезпечення позову до пред`явлення позову Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені В. Н. Каразіна до Богодухівської міської ради, Приватного підприємства "Полліс-1" про визнання незаконним та скасування рішень, визнання права та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року Сільськогосподарський виробничий кооператив імені В. Н. Каразіна (далі - СВК імені В. Н. Каразіна) звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом:

- зупинення дії рішення Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області № 547-VІІ від 08.09.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, передачу в оренду невитребуваних земельних ділянок часток (паїв), нерозподілених часток (паїв) та встановлення орендної плати" (далі - Рішення № 547-VІІ від 08.09.2020);

- зобов`язання Приватного підприємства "Полліс-1" (далі - ПП "Полліс-1") утриматись від дій, пов`язаних із обробітком земельних ділянок 6320886000:02:001:1105, 6320886000:02:001:1108, 6320886000:02:001:1109, 6320886000:02:001:1110, 6320886000:02:001:1111, 6320886000:02:001:1112, 6320886000:02:001:1113, 6320886000:02:001:1114, 6320886000:02:001:1117, 6320886000:02:001:1118, 6320886000:02:001:1119, 6320886000:02:001:1120, 6320886000:02:001:1121, 6320886000:02:001:1122, 6320886000:02:001:1123, 6320886000:02:001:1124, 6320886000:02:001:1125, розташованих на території Богодухівської міської ради Харківської області, у тому числі утриматись від дій, пов`язаних із проведенням весняних польових робіт, вирощування урожаю, знищення та/або збору наявного на земельних ділянках врожаю, а також утриматись від дій, пов`язаних з передачею земельних ділянок у суборенду.

Заяву обґрунтовано тим, що на підставі Рішення № 547-VІІ від 08.09.2020, яке заявник має намір оскаржувати у судовому порядку, за укладеними на його виконання договорами оренди землі від 18.09.2020 було передано зазначені земельні ділянки сільськогосподарського призначення в оренду на 49 років до новоствореного у липні 2020 року ПП "Полліс-1", яке не має виробничих потужностей. Втім, право користування цими земельними ділянками належить СВК імені В. Н. Каразіна, яке є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Шлях Леніна" (далі - КСП "Шлях Леніна"), якому зазначені земельні ділянки було надано на підставі державного акту на право колективної власності на землю № ХР-04-00-000718 від 20.03.1996, зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 12, для ведення сільськогосподарського виробництва. Заявник як належний землекористувач здійснює обробіток цих земель та з кінця вересня 2020 року вчиняв дії щодо підготовки та посіву озимої пшениці, які ПП "Полліс-1" після отримання в оренду спірних земельних ділянок намагалось знищити, про що подавалися заяви до правоохоронних органів із відповідними повідомленнями. Станом на час подання заяви про вжиття заходів забезпечення майбутнього позову, СВК імені В. Н. Каразіна продовжує агрономічний сезон і польові роботи 2020/2021 років, а тому є дуже вірогідним, що під час розгляду спору з приводу захисту порушеного права заявника як законного землекористувача, буде втручання ПП "Полліс-1" в його діяльність на спірних земельних ділянках шляхом передачі їх в суборенду стороннім особам, що вже має місце по двох земельних ділянках та матиме негативні наслідки для землекористувача у вигляді фінансових втрат та припинення агрономічного циклу. До того ж, СВК імені В. Н. Каразіна зазначив, що 15 із 19 земельних ділянок (за обліковими номерами кожної ділянки) є паями фізичних осіб, на підставі сертифікатів на право на земельну частку (пай), з якими ним укладено відповідні договори оренди, а 4 земельні ділянки, які не розподілені між фізичними особами, були передані йому в оренду строком до витребування цих ділянок їхніми власниками, на підставі договору оренди від 27.01.2011.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2021 заяву СВК імені В.Н. Каразіна про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено повністю.

Ухвалу суду мотивовано тим, що обрані майбутнім позивачем заходи забезпечення позову є збалансованим у порівнянні з негативними наслідками, що можуть настати внаслідок початку польових робіт ПП "Полліс-1" на цих ділянках, а тому, приймаючи до уваги підстави, викладені в заяві про забезпечення позову в її обґрунтування, та додані до заяви матеріали, наявність прямого зв`язку між предметом позову та запропонованими позивачем заходами до його забезпечення, а також те, що обрані позивачем заходи забезпечення позову не порушують прав третіх осіб, наявні законні підстави для задоволення заяви.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.05.2021 скасовано в частині зупинення дії рішення Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області № 547-VІІ від 08.09.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, передачу в оренду невитребуваних земельних ділянок часток (паїв), нерозподілених часток (паїв) та встановлення орендної плати". В цій частині в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. В іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.05.2021 залишено без змін.

Постанову в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову мотивовано тим, що Рішення № 547-VІІ від 08.09.2020 є актом ненормативного характеру, яке вичерпало свою дію шляхом його виконання - укладенням договорів оренди землі від 18.09.2020 із ПП "Полліс-1", тому забезпечення позову шляхом зупинення дії вказаного рішення не призведе до захисту матеріально-правових інтересів СВК ім. В.Н. Каразіна від можливих недобросовісних дій із боку ПП "Полліс-1" та такий захід забезпечення позову не передбачено статтею 137 ГПК України.

В частині задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зобов`язання ПП "Полліс-1" утриматись від дій, пов`язаних із обробітком спірних земельних ділянок, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що СВК ім. В.Н. Каразіна доведено факт використання спірних земельних ділянок на момент виникнення спірних правовідносин (прийняття радою рішення та укладення договорів оренди нерозподілених земельних ділянок або невитребуваних часток (паїв) з ПП "Полліс-1"), тому вжиті заходи спрямовані на запобігання порушенню прав майбутнього позивача та забезпечення можливості їх реального судового захисту, оскільки такі заходи спрямовані на недопущення вчинення перешкод з боку нового орендаря для завершення постійним землекористувачем сільськогосподарського циклу на спірних земельних ділянках, що відповідає принципу ефективного судового захисту прав та інтересів заявника в обраний ним спосіб в межах майбутнього спору.

Не погоджуючись з висновками суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення заяви про забезпечення позову, ПП "Полліс-1" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 в частині залишення без змін ухвали Господарського суду Харківської області від 06.05.2021, і ухвалити в цій частині рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову; в іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 залишити без змін.

Подана ПП "Полліс-1" касаційна скарга в оскаржуваній частині судових рішень обґрунтована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм частини 1 статті 2, статей 76, 86, частини 2 статті 136, частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вжиті заходи забезпечення позову порушують законні права учасника відповідного процесу, до якого мають бути застосовані зазначені заходи забезпечення, з огляду на те, що вжитими заходами заблоковано правомірну господарську діяльність цього учасника з вирощування та збирання врожаю; крім того, вжитими заходами суди визнали правомірним користування спірними земельними ділянками СВК ім. В.Н. Каразіна, фактично вирішивши спір по суті та вирішили питання, що виходять за межі позовних вимог - визнали право власності СВК ім. В.Н. Каразіна на посіви на спірних земельних ділянках. При цьому скаржник послався на не врахування судами правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.05.2021 у № 914/1576/20, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 23.10.2020 у справі № 912/1711/20, від 15.07.2020 у справі № 909/835/18 щодо оцінки обґрунтованості доводів заявника та співвідношення заявлених до вжиття заходів з предметом позовних вимог, а також безпідставне посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, оскільки предмет спору у зазначеній справі, не відповідає предмету спору у справі (№922/1806/21), яка розглядається між учасниками даного забезпечення.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 644з-21 за касаційною скаргою ПП "Полліс-1" з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, та постановлено здійснити перегляд постанови Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 та ухвали Господарського суду Харківської області від 06.05.2021 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

22.09.2021 СВК ім. В.Н. Каразіна направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заявник заперечив доводи скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову - без змін.

Богодухівська міська рада відзив на касаційну скаргу не надала, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень в оскаржуваній частині у касаційному порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення заявника, викладені у відзиві на касаційну скаргу та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

За приписами статті 136 ГПК України, в редакції чинній на час звернення з заявою про забезпечення позову, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами частини 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України щодо дотримання справедливості, викладеною у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України).

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.07.2020 у справах № 914/2157/19, від 10.04.2018 № 910/19256/16, від 14.05.2018 № 910/20479/17, від 11.09.2018 № 922/1605/18, від 14.01.2019 № 909/526/19, від 25.01.2019 № 925/288/17, від 26.09.2019 № 904/1417/19).

Варто зазначити, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони вчиняти певні дії.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, який враховується судом у силу частини 4 статті 236 ГПК України, умовою застосування заходів до забезпечення позову за немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах суд досліджує, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою суду першої інстанції зобов`язано ПП "Полліс-1" утриматись від дій, пов`язаних із обробітком земельних ділянок 6320886000:02:001:1105, 6320886000:02:001:1108, 6320886000:02:001:1109,

6320886000:02:001:1110, 6320886000:02:001:1111, 6320886000:02:001:1112,

6320886000:02:001:1113, 6320886000:02:001:1114, 6320886000:02:001:1117,

6320886000:02:001:1118, 6320886000:02:001:1119, 6320886000:02:001:1120,

6320886000:02:001:1121, 6320886000:02:001:1122, 6320886000:02:001:1123,

6320886000:02:001:1124, 6320886000:02:001:1125, розташованих на території Богодухівської міської ради Харківської області, у тому числі утриматись від дій, пов`язаних із проведенням весняних польових робіт, вирощування урожаю, знищення та/або збору наявного на земельних ділянках врожаю, а також утриматись від дій, пов`язаних з передачею земельних ділянок у суборенду.

Залишаючи без змін у цій частині ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд виходив з того, що спірні правовідносини виникли з рішень Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, на підставі яких проведено інвентаризацію невитребуваних земельних ділянок часток (паїв)) з присвоєнням цим земельним ділянкам кадастрових номерів, надано згоду на прийняття цих земель з державної у комунальну власність та, в подальшому, передано їх в оренду за договорами оренди землі ПП "Полліс-1".

При цьому необхідність звернення з майбутнім позовом, предметом якого є вимоги немайнового характеру, зокрема, про визнання незаконним та скасування рішення Павлівської сільської ради, визнання за СВК імені В.Н. Каразіна права користування спірними земельними ділянками та скасування державної реєстрації речового права оренди на спірні земельні ділянки за ПП "Полліс-1", обґрунтовано незаконністю оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування, який розпорядився землями колективної форми власності, що не обліковувались за Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області як землі державної форми власності, а також порушенням таким рішенням прав та законних інтересів майбутнього позивача як землекористувача такими земельними ділянками.

З наданих до заяви про забезпечення позову доказів вбачається, що спірні земельні ділянки перебувають у користуванні та оренді СВК імені В. Н. Каразіна (є правонаступником розпайованого КСП "Шлях Леніна") як невитребувані земельні частки (паї), які використовуються останнім за їх цільовим призначенням: здійснюється обробіток цих земель та вирощується сільськогосподарська продукція; спірні земельні ділянки перебувають на фінансовому обліку у СВК ім. Каразіна, за які сплачуються відповідні податки.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції врахував зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом майбутніх позовних вимог, співмірність вжитих заходів забезпечення позову і предмету позову, вказав, що зазначені заходи тимчасові (до закінчення розгляду справи), спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті, оскільки з урахуванням стандарту доказування "вірогідності доказів" заявником доведено належними та допустимими доказами знаходження у його користування спірних земельних ділянок на час виникнення спірних правовідносин, у той час, як ПП "Полліс-1" не надало будь-яких доказів, що воно веде відповідну господарську діяльність, має відповідні потужності та мало намір засіяти спірні земельні ділянки сільськогосподарськими культурами навесні 2021 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони майбутньому відповідачу вчиняти дії на спірних земельних ділянках, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, оскільки реалізація ПП "Полліс-1" своїх прав відносно спірних земельних ділянок може призвести до неможливості фактичного відновлення прав СВК ім. В.Н. Каразіна та реалізації покладених на нього функцій збереження цих ділянок до 2025 року до їх витребування власниками.

При цьому судом взято до уваги, що у даному випадку наявний зв`язок між обраними майбутнім позивачем заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог у цій справі, оскільки заборона майбутньому відповідачу вчиняти певні дії щодо предмета спору стосується земельних ділянок, які належить до предмета спору.

За таких обставин правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що вимоги заявника, наведені у заяві про забезпечення позову щодо заборони відповідачу вчиняти певні дії щодо предмета спору є співмірними із заявленими майбутніми вимогами, що узгоджується з положеннями частини 4 статті 137 ГПК України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, на не врахування яких посилається скаржник у касаційній скарзі.

Згідно з частиною 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З урахуванням того, що предметом спору є немайнові вимоги - визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання права користування спірними земельними ділянками та скасування державної реєстрації речового права оренди на спірні земельні ділянки за ПП "Полліс-1", згідно з висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, які повинні судом враховуватись в силу частини 4 статті 236 ГПК України, суди попередніх інстанцій правомірно досліджували в цьому випадку питання, чи не призведе невжиття заявлених позивачем заходів до істотного ускладнення, чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів майбутнього позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та чи зможе майбутній позивач захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази відповідно до вимог статті 86 ГПК України та встановивши, що у 2018 - 2021 роках СВК ім. В.Н. Каразіна здійснював на спірних земельних ділянках сільськогосподарську діяльність, що також підтверджується фінансовою звітністю, а між сторонами існує спір щодо права використання спірних земельних ділянок, суди дійшли обґрунтованого висновку, що невжиття зазначених заходів до забезпечення позову може призвести до негативних наслідків для СВК ім. В.Н. Каразіна як фактичного землекористувача до вирішення даного спору по суті, у той час як забезпечення позову не спричинить шкоди майновому становищу ПП "Полліс-1" і не створить ризиків завдання останньому збитків. При цьому, з урахуванням предмету спору, заявлений захід забезпечення позову не є тотожним позовним вимогам, що спростовує доводи скаржника про порушення судами частини 11 статті 137 ГПК України.

За встановленого, Верховний Суд вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають вимогам статей 136, 137 ГПК України щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, при цьому не порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, а тому висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для залишення ухвали суду першої інстанції в цій частині без змін є обґрунтованим.

З огляду на викладене вище, суд касаційної інстанції зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про вжиття заходів забезпечення у цьому спорі відповідає процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини.

Твердження скаржника, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки про застосування норми права у подібних правовідносинах, що міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, та у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 912/1711/20, від 15.07.2020 у справі № 909/835/18 судом касаційної інстанції відхиляються з огляду на таке:

- у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду розглянувши доводи касаційної скарги по суті заяви про забезпечення позову, дійшла висновку, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами, проте заявником не було обґрунтовано та підтверджено належними доказами, що товари, щодо яких було вжито заходів шляхом заборони митного оформлення, призначені лише для Республіки Польща і не можуть використовуватись (експлуатуватись) на території інших держав;

- у справі № 381/4019/18 Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, оскільки такий захід є співмірним із заявленими позовними вимогами вимога (про стягнення боргу), а необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову;

- у справі № 912/1711/20 Верховний Суд скасував судові рішення судів попередніх інстанцій про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо розпорядження, в тому числі, але не виключено: про продаж права оренди спірної земельної ділянки на аукціоні та заборони державним кадастровим реєстраторам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються спірної земельної ділянки, вказавши на те, що наведені позивачем у відповідній заяві обґрунтування не підтверджують існування реальної загрози ефективному захисту його порушених (оспорюваних) прав у разі задоволення позову про поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки сама по собі обставина існування проекту рішення відповідача не свідчить про реальну загрозу відчуження останнім права оренди земельної ділянки.

- у справі № 909/835/18 Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони третій особі користуватися та вчиняти будь-які дії, направлені на перешкоджання позивачу (чи його підрядним організаціям) здійснювати обробіток земельної ділянки, виходячи з того, що вжиті (відповідно до ухвал Господарського суду Івано-Франківської області від 06.03.2019, від 03.05.2019 та від 05.03.2020) заходи забезпечення позову повністю охоплюють мету та завдання їх вжиття - уникнення істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у цьому спорі, за захистом яких він звернувся до суду. В свою чергу, спір щодо здійснення господарської діяльності на земельних ділянках сільськогосподарського призначення, а також права власності на посіви, розміщені на цих земельних ділянках, що виник між позивачем у справі та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, не входить до предмету дослідження в межах спору у справі № 909/835/19.

Однак, у даній справі № 644з-21, яка розглядається, позов поданий на захист права особи, яка вважає себе законним землекористувачем на відповідних правових підставах та довгий період часу використовує спірні земельні ділянки для здійснення сільськогосподарської діяльності, а отже між сторонами існує спір про право, який вирішується у справі № 922/1806/21, для забезпечення позову у якій вжито відповідні заходи оспорюваними судовими рішеннями.

Отже, висновки, зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, та у постановах Верховного Суду від 23.10.2020 у справі № 912/1711/20, від 15.07.2020 у справі № 909/835/18 не є релевантними для цієї справи, а тому відповідні доводи касаційної скарги у цій частині не знайшли своє підтвердження.

Доводи скаржника щодо неправомірності посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, Судом відхиляються, оскільки відповідно до частини 2 статті 315 ГПК України у постанові об`єднаної палати викладено правовий висновок про умови застосування заходів до забезпечення позову, визначених положеннями статей 136, 137 ГПК України, за немайновими позовними вимогами, який, з урахуванням встановлених судами обставин у даній справі, що розглядається, є релевантними у вирішення питання щодо оцінки умов застосування заходу забезпечення позову немайнового характеру.

Інші аргументи скаржника зводяться до необхідності переоцінки встановлених судоми попередніх інстанцій обставин справи, та необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про надання переваги доказам та доводам скаржника над іншими, тобто здійснення відмінної від апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить вимогам статті 300 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 304, пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Положеннями статті 309 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відтак, в межах доводів касаційної скарги, за наслідками надання оцінки доводам та аргументам скаржника, Верховним Судом не встановлено порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в оскаржуваній частині.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм процесуального права.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Полліс-1" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.05.2021 у справі № 644з-21 в частині задоволення заяви про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко