Постанова

від 20.07.2021 по справі 644з-21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2021 р. Справа № 644з-21

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О. , суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства Полліс-1 (вх.№1534 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.05.2021 постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Кухар Н.М. у справі № 644з-21

за заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені В.Н. Каразіна, с. Кручик Богодухівського району Харківської області

до: 1) Богодухівської міської ради, м. Богодухів Харківської області

2) Приватного підприємства Полліс-1 , м. Богодухів Харківської області

про визнання незаконним та скасування рішень, визнання права та скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИЛА :

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2021 заяву Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені В.Н. Каразіна (далі - СВК ім. Каразіна В.Н.) про забезпечення позову до подання позовної заяви (вх. № 644 від 05.05.2021) - задоволено, вжито заходи забезпечення позову до подання позовної заяви:

- зупинено дію рішення Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області № 547-VІІ від 08.09.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, передачу в оренду невитребуваних земельних ділянок часток (паїв), нерозподілених часток (паїв) та встановлення орендної плати";

- зобов`язано Приватне підприємство "Полліс-1" утриматись від дій, пов`язаних із обробітком земельних ділянок

6320886000:02:001:1105, 6320886000:02:001:1108, 6320886000:02:001:1109,

6320886000:02:001:1110, 6320886000:02:001:1111, 6320886000:02:001:1112,

6320886000:02:001:1113, 6320886000:02:001:1114, 6320886000:02:001:1117,

6320886000:02:001:1118, 6320886000:02:001:1119, 6320886000:02:001:1120,

6320886000:02:001:1121, 6320886000:02:001:1122, 6320886000:02:001:1123,

6320886000:02:001:1124, 6320886000:02:001:1125, розташованих на території Богодухівської міської ради Харківської області, у тому числі утриматись від дій, пов`язаних із проведенням весняних польових робіт, вирощування урожаю, знищення та/або збору наявного на земельних ділянках врожаю, а також утриматись від дій, пов`язаних з передачею земельних ділянок у суборенду.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що обраний майбутнім позивачем засіб забезпечення позову є збалансованим у порівнянні з негативними наслідками, що можуть настати внаслідок початку польових робіт ПП "Полліс-1" на цих ділянках; а тому, приймаючи до уваги підстави, викладені в заяві про забезпечення позову в її обґрунтування, та додані до позовної заяви матеріали, наявність прямого зв`язку між предметом позову та запропонованими позивачем заходами до його забезпечення, а також те, що обраний позивачем засіб забезпечення позову не порушує прав третіх осіб, суд дійшов висновку дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення заяви позивача.

Приватне підприємство Полліс-1 не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви.

В апеляційній скарзі ПП Полліс-1 зазначає, що оскаржуваною ухвалою повністю заблоковано господарську діяльність підприємства, що може призвести до незворотніх наслідків - втрати прибутку та неможливості сплати до бюджету орендної плати за спірні земельні ділянки. Заявник апеляційної скарги вважає неспівмірними вжиті заходи забезпечення позову, застосування яких призведе до прямого невиправданого втручання у майнові права підприємства.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.05.2021 для розгляду даної справи сформовано наступний склад суду: головуючий суддя-доповідач Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 відкрито апеляційне провадження, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "22" червня 2021 р. о 10:00 у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, каб. № 104.

14.06.2021 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.05.2021 залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу заявник зазначає, що ПП Полліс-1 не надав доказів на підтвердження своєї сільськогосподарської діяльності на спірних земельних ділянках навесні 2021 року, не довів наявності у нього потужностей для забезпечення ведення сільського господарства.

До того ж, СВК ім. ОСОБА_1 вказує, що вжиті заходи не встановлюють ніяких прав ні для кого, а зберігають становище СВК ім. ОСОБА_1 , яке існувало до передачі в оренду спірних земельних ділянок ПП Полліс-1 .

До відзиву на апеляційну скаргу, представником заявника надано докази на підтвердження відкриття провадження у справі №922/1806/21 за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені В.Н. Каразіна, с. Кручик Богодухівського району Харківської області до: 1) Богодухівської міської ради, м. Богодухів Харківської області, 2) Приватного підприємства Полліс-1 , м. Богодухів Харківської області про визнання незаконним та скасування рішень, визнання права та скасування державної реєстрації та копії документів про обробіток земельних ділянок.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.06.2021, у зв`язку із відпусткою судді Крестьянінова О.О., для розгляду даної справи сформовано наступний склад суду: головуючий суддя-доповідач Фоміна В.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 20.07.2021.

20.07.2021 від представника заявника до суду надійшло клопотання про долучення документів, в якому останній просить документи додані до клопотання долучити до матеріалів справи. До клопотання додано копію заяви про зміну предмета та підстав позову у справі 922/1806/21, копії адвокатських запитів від 30.06.2021 та від 15.07.2021, копія державного акту на вічне користування землею колгоспами 1955 року на ім`я КСП Шлях Леніна , копія рішення Павлівської сільської ради від 15.12.1995 року про передачу земель КСП Шлях Леніна у колективну власність та постійне користування, копію виписки з протоколу загальних зборів членів КСП Шлях Леніна №2 від 29.12.1999, копію протоколу загальних зборів членів КСП Шлях Леніна №2 від 29.12.1999 (повний текст).

В судовому засіданні 20.07.2021 учасники процесу підтвердили свої вимоги, представник апелянта просила суд задовольнити апеляційну скаргу та відмовити у задоволенні заяви СВК ім. ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, навела відповідні пояснення, відповіла на питання суду. Представник заявника просила суд залишити оскаржувану ухвалу без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, навела відповідні пояснення, відповіла на питання суду.

Колегія суддів, розглянувши клопотання заявника про долучення до матеріалів справи документів, зазначає, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 сторонам встановлено строк для подання клопотань - до 18.06.2021.

Статтею 113 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до статті 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У клопотанні заявник не ставить питання щодо поновлення строку на подання клопотання, однак зазначає, що отримати додані до клопотання документи виявилось можливим тільки після численних звернень з адвокатськими запитами до архівних установ.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, враховуючи, що заявником надані нові докази у справі, які не були предметом дослідження судом першої інстанції, а також те, що із клопотанням про їх долучення заявник звернувся після строків встановлених судом для їх подання, та без відповідного клопотання про їх поновлення, колегія суддів не приймає вказані докази до уваги та залишає клопотання заявника без розгляду.

З цих же підстав, колегія суддів не приймає докази надані заявником до відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, встановила наступне.

Звертаючись з заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, СВК ім. В.Н.Каразіна зазначає, що 09.04.2020 Павлівською сільською радою Богодухівського району Харківської області було прийняте рішення № 514-VII "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж невитребуваних ділянок часток (паїв) та інвентаризації земель Павлівської сільської ради".

На підставі вказаного рішення була виготовлена технічна документація і проведена інвентаризація земель на території колишньої Павлівської сільської ради, зокрема, на вказаних у цьому позові спірних земельних ділянках за кадастровими номерами:

6320886000:02:001:1105, 6320886000:02:001:1108, 6320886000:02:001:1109,

6320886000:02:001:1110, 6320886000:02:001:1111, 6320886000:02:001:1112,

6320886000:02:001:1113, 6320886000:02:001:1114, 6320886000:02:001:1117,

6320886000:02:001:1118, 6320886000:02:001:1119, 6320886000:02:001:1120,

6320886000:02:001:1121, 6320886000:02:001:1122, 6320886000:02:001:1123,

6320886000:02:001:1124,6320886000:02:001:1125.

14.08.2020 ХХХVІІ сесією VІІ скликання Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області прийнято рішення № 537-VІІ "Про надання згоди на прийняття з державної у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеного пункту".

Вищевказаним рішенням була надана згода на прийняття вказаних земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 87,1718 га, що розташовані за межами села Кручик та села Павлівка, з державної до комунальної власності Павлівської громади на підставі акту приймання-передачі, який сторони були зобов`язані підписати.

08.09.2020 ХХХVІІІ сесія VІІ скликання Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області прийняла рішення № 547-VІІ "Про затвердження технічної документації із землеустрою, передачу в оренду невитребуваних земельних ділянок часток (паїв), нерозподілених часток (паїв) та встановлення орендної плати".

08.09.2020 ХХХVІІІ сесія VІІ скликання Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області прийняла рішення № 547-VІІ "Про затвердження технічної документації із землеустрою, передачу в оренду невитребуваних земельних ділянок часток (паїв), нерозподілених часток (паїв) та встановлення орендної плати".

На підставі рішення від 08.09.2020 Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області № 547-VІІ, була затверджена технічна документація із землеустрою щодо усіх 19 земельних ділянок, та усі вони були передані з невідомих причин в оренду на 49 років до новоствореного у липні 2020 року Приватного підприємства "Полліс-1", яке не має виробничих потужностей, а місцезнаходження його зареєстроване у кімнаті.

Підставами звернення з майбутнім позовом, заявником зазначено, що рішення № 37-VІІ "Про надання згоди на прийняття з державної у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеного пункту" від 14.08.2020 та № 547-VІІ "Про затвердження технічної документації із землеустрою, передачу в оренду невитребуваних земельних ділянок часток (паїв), нерозподілених часток (паїв) та встановлення орендної плати" від 08.09.2020 було прийнято Павлівською сільською радою Богодухівського району Харківської області з порушенням вимог діючого законодавства України, внаслідок чого були порушені права СВК імені Н.В. Каразіна на користування зазначеними земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

При цьому заявник вказує, що земельні ділянки належали до колективної форми власності, а не до державної, не обліковувались за Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, як державна власність, а тому, не могли передаватися з державної у комунальну власність, як землі колективної власності.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка 6320886000:02:001:1107, без відома заявника, була передана у приватну власність ОСОБА_2 на підставі рішення Павлівської сільської ради Богодухівського району № 574-VII від 30.10.2020, а земельна ділянка 6320886000:02:001:1116 передана у приватну власність ОСОБА_3 на підставі рішення Богодухівської районної державної адміністрації № 01-41/Д-129 від 26.12.2019 та рішення Павлівської сільської ради Богодухівського району № 572-VІІ від 30.10.2020. Заявник зазначає, що вказані рішення у нього відсутні.

Сільськогосподарський виробничий кооператив імені В.Н. Каразіна (код ЄДРПОУ 00708176), зареєстрований 21.01.2000 (дата запису: 21.05.2007, номер запису: 1450120000000050) є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Шлях Леніна" (код ЄДРПОУ 00708176).

КСП "Шлях Леніна" на підставі державного акту колективної власності на землю № ХР-04-00-000718 від 20.03.1996 володіло та користувалося спірними земельним ділянками (облікові номери яких вказані нижче), що розташовані на території колишньої Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області (натепер - Богодухівська міська рада), загальною площею 100,3147 га, які натепер мають кадастрові номери (згідно переліку):

1. Обліковий номер ділянки: 460

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1105

Площа земельних ділянок, га: 4,5203

Особа, якій видано сертифікат: ОСОБА_4 .

Місцезнаходження ділянки: Лисицьке

2. Обліковий номер ділянки: 565, 566

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1108

Площа земельних ділянок, га: 4,5643

Особа, якій видано сертифікат: ОСОБА_5 .

Місцезнаходження ділянки:

АДРЕСА_1 . Обліковий номер ділянки: 529

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1109

Площа земельних ділянок, га: 4,4653

Особа, якій видано сертифікат: ОСОБА_6 .

Місцезнаходження ділянки:

АДРЕСА_2 . Обліковий номер ділянки: 487

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1110

Площа земельних ділянок, га: 4,4654

Особа, якій видано сертифікат: ОСОБА_7 .

Місцезнаходження ділянки: Гутянське

5. Обліковий номер ділянки: 474

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1111

Площа земельних ділянок, га: 4,4651

Особа, якій видано сертифікат: ОСОБА_8 .

Місцезнаходження ділянки: Гутянське

6. Обліковий номер ділянки: 433

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1112

Площа земельних ділянок, га: 4,554

Особа, якій видано сертифікат: ОСОБА_9 .

Місцезнаходження ділянки: Гутянське

7. Обліковий номер ділянки: 431

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1114

Площа земельних ділянок, га: 4,5521

Особа, якій видано сертифікат: ОСОБА_10 .

Місцезнаходження ділянки: Гутянське

8. Обліковий номер ділянки: 430

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1117

Площа земельних ділянок, га: 4,5477

Особа, якій видано сертифікат: ОСОБА_11 .

Місцезнаходження ділянки:

9. Обліковий номер ділянки: 367

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1118

Площа земельних ділянок, га: 4,6256

Особа, якій видано сертифікат: ОСОБА_12 .

Місцезнаходження ділянки:

АДРЕСА_3 . Обліковий номер ділянки: 366

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1119

Площа земельних ділянок, га: 4,6337

Особа, якій видано сертифікат: ОСОБА_13 .

Місцезнаходження ділянки:

АДРЕСА_3 . Обліковий номер ділянки: 127

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1116

Площа земельних ділянок, га: 9,1048

Особа, якій видано сертифікат: Ділянка не розподілена

Місцезнаходження ділянки: Переможанські луки

12. Обліковий номер ділянки: 164

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1113

Площа земельних ділянок, га: 9,7653

Особа, якій видано сертифікат: Ділянка не розподілена

Місцезнаходження ділянки: Переможанські луки

13. Обліковий номер ділянки: 128

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1107

Площа земельних ділянок, га: 7,9528

Особа, якій видано сертифікат: Ділянка не розподілена

Місцезнаходження ділянки: Переможанські луки

14. Обліковий номер ділянки: 151

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1125

Площа земельних ділянок, га: 0,7619

Особа, якій видано сертифікат: ОСОБА_14 .

Місцезнаходження ділянки: Чобіток

15. Обліковий номер ділянки: 141

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1124

Площа земельних ділянок, га: 4,4655

Особа, якій видано сертифікат: ОСОБА_15 .

Місцезнаходження ділянки:

16. Обліковий номер ділянки: 142

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1123

Площа земельних ділянок, га: 4,4652

Особа, якій видано сертифікат: ОСОБА_16 .

Місцезнаходження ділянки:

17. Обліковий номер ділянки: 293

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1122

Площа земельних ділянок, га: 4,4653

Особа, якій видано сертифікат: ОСОБА_17 .

Місцезнаходження ділянки:

18. Обліковий номер ділянки: 321

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1121

Площа земельних ділянок, га: 9,4751

Особа, якій видано сертифікат: ОСОБА_18 .

Місцезнаходження ділянки:

19. Обліковий номер ділянки: 340

Кадастровий номер: 632088600:02:001:1120

Площа земельних ділянок, га: 4,4653

Особа, якій видано сертифікат: Ділянка не розподілена

Місцезнаходження ділянки:

Тобто, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник вважає себе належним землекористувачем, який використовує спірні земельні ділянки за цільовим призначенням, проводить нарахування, подає відповідну податкову звітність та в повній мірі і своєчасно сплачує орендну плату за землю.

Підставами звернення із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області № 547-VІІ від 08.09.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, передачу в оренду невитребуваних земельних ділянок часток (паїв), нерозподілених часток (паїв) та встановлення орендної плати" та зобов`язання "Полліс-1" утриматись від дій, пов`язаних із обробітком спірних земельних ділянок, у тому числі утриматись від дій, пов`язаних із проведенням весняних польових робіт, вирощування урожаю, знищення та/або збору наявного на земельних ділянках врожаю, а також утриматись від дій, пов`язаних з передачею земельних ділянок у суборенду, заявник зазначає те, що починаючи з 2000 року він обробляє ці землі на праві оренди та користування. Після отримання в оренду спірних земельних ділянок ПП Полліс-1 неодноразово намагалось знищити врожай озимої пшениці засіяної заявником восени 2020, про що заявник звертався до правоохоронних органів із відповідними заявами.

СВК ім. Каразіна зазначає, що станом на час подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову продовжувався агрономічний сезон і польові роботи 2020/2021 року не закінчені; про передачу в оренду ПП Полліс-1 спірних земельних ділянок заявнику не було відомо, та починаючи з кінця вересня 2020 вчиняв дії щодо підготовки, посіву на спірних земельних ділянках озимої пшениці, сої, кукурудзи.

На думку заявника, є дуже вірогідним, що під час розгляду майбутнього позову по суті, обробіток спірної землі можуть здійснювати також сторонні особи-суборендарі, оскільки ПП "Полліс-1" зареєстроване лише 01.07.2020 у кімнаті, що підтверджується відомостями з ЄДР. А отже є суттєві сумніви щодо того, що ПП "Полліс-1" має власні потужності для обробітку цих ділянок.

Втручання з боку ПП Полліс-1 у сільськогосподарську діяльність СВК ім. В.Н. Каразіна, яку останній здійснює на спірних земельних ділянках, призведе до негативних наслідків для заявника у вигляді фінансових втрат та припинення агрономічного циклу. До того ж, 15 із 19 земельних ділянок є паями фізичних осіб, на підставі сертифікатів, з якими заявником укладені відповідні договори оренди. Чотири земельні ділянки, які не розподілені між фізичними особами, були передані в оренду заявнику строком до витребування цих ділянок їхніми власниками на підставі договору оренди від 27.01.2011.

Тому, невжиття заходів забезпечення позову, про які заявлені СВК ім. В.Н. Каразіна в заяві, може значно утруднить виконання рішення у майбутньому, оскільки реалізація прав майбутніх відповідачів відносно спірних земельних ділянок може призвести до неможливості фактичного відновлення прав СВК ім. В.Н. Каразіна та реалізація покладених на нього функцій збереження цих ділянок до 2025 року до їх витребування власниками.

06.05.2021 Господарським судом Харківської області прийнято ухвалу, якою задоволено заяву про забезпечення позову.

Перевіряючи відповідність оскаржуваної ухвали нормам матеріального та процесуального права, а також обставинам справи та доказам на їх підтвердження, колегія суддів не в повній мірі погоджується із висновком суду про задоволення заяви повністю.

За приписами частини 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Колегія суддів зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу щодо забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків накладення арешту або заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Така правова позиція, наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку повинен оцінювати їх на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності.

Позивач повинен аргументувати: імовірність утруднення або невиконання рішення господарського суду шляхом надання доказів на підтвердження існування обставини утруднення чи можливого невиконання рішення суду в разі задоволення позову; наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов`язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням.

Як зазначалось, СВК ім. В.Н. Каразіна у заяві просить забезпечити позов двома заходами:

зупинення дії рішення Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області № 547-VІІ від 08.09.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, передачу в оренду невитребуваних земельних ділянок часток (паїв), нерозподілених часток (паїв) та встановлення орендної плати";

та

- зобов`язання Приватного підприємства "Полліс-1" утриматись від дій, пов`язаних із обробітком земельних ділянок 6320886000:02:001:1105, 6320886000:02:001:1108, 6320886000:02:001:1109, 6320886000:02:001:1110, 6320886000:02:001:1111, 6320886000:02:001:1112, 6320886000:02:001:1113, 6320886000:02:001:1114, 6320886000:02:001:1117, 6320886000:02:001:1118, 6320886000:02:001:1119, 6320886000:02:001:1120, 6320886000:02:001:1121, 6320886000:02:001:1122, 6320886000:02:001:1123, 6320886000:02:001:1124, 6320886000:02:001:1125, розташованих на території Богодухівської міської ради Харківської області, у тому числі утриматись від дій, пов`язаних із проведенням весняних польових робіт, вирощування урожаю, знищення та/або збору наявного на земельних ділянках врожаю, а також утриматись від дій, пов`язаних з передачею земельних ділянок у суборенду.

Проте, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині зупинення дії рішення Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області № 547-VІІ від 08.09.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, передачу в оренду невитребуваних земельних ділянок часток (паїв), нерозподілених часток (паїв) та встановлення орендної плати", з огляду на таке.

Відповідно до статті 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тож, наведені норми не передбачають такого заходу забезпечення позову як зупинення дії органу місцевого самоврядування.

Визначення у пункті 10 цієї статті - інші заходи, у випадках встановлених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України , також не дає підстав вважати обраний позивачем захід забезпечення у вигляді зупиненні дії рішення органу місцевого самоврядування правомірним, і таким, що підпадає під визначення пункту 10, оскільки ні в Законі України Про місцеве самоврядування , ні в інших нормах чинного законодавства, відсутня відповідна норма.

До того ж, відповідно рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009, гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).

Із матеріалів даної справи вбачається, що ПП Полліс-1 на виконання рішення Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області № 547-VІІ від 08.09.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, передачу в оренду невитребуваних земельних ділянок часток (паїв), нерозподілених часток (паїв) та встановлення орендної плати" уклало із Павлівською сільською радою договори оренди спірних земельних ділянок та зареєструвало свої право у Державному реєстрі речових прав.

Отже, враховуючи, що рішення Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області № 547-VІІ від 08.09.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, передачу в оренду невитребуваних земельних ділянок часток (паїв), нерозподілених часток (паїв) та встановлення орендної плати" передбачає приписи, які звернені до конкретного суб`єкта (ПП Полліс-1 ), воно носить ненормативний характер, а тому вичерпало свою дію шляхом його виконання - укладенням договорів оренди із ПП Полліс-1 .

Тому, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині зупинення дії вказаного рішення є безпідставними, оскільки такі заходи не призведуть до захисту та поновлення прав СВК ім. В.Н. Каразіна, у зв`язку з тим, що дія рішення припинилась після укладення договорів оренди ПП Полліс-1 на спірні земельні ділянки.

Що ж до розгляду заяви в частині зобов`язання Приватного підприємства "Полліс-1" утриматись від дій, пов`язаних із обробітком земельних ділянок 6320886000:02:001:1105, 6320886000:02:001:1108, 6320886000:02:001:1109, 6320886000:02:001:1110, 6320886000:02:001:1111, 6320886000:02:001:1112, 6320886000:02:001:1113, 6320886000:02:001:1114, 6320886000:02:001:1117, 6320886000:02:001:1118, 6320886000:02:001:1119, 6320886000:02:001:1120, 6320886000:02:001:1121, 6320886000:02:001:1122, 6320886000:02:001:1123, 6320886000:02:001:1124, 6320886000:02:001:1125, розташованих на території Богодухівської міської ради Харківської області, у тому числі утриматись від дій, пов`язаних із проведенням весняних польових робіт, вирощування урожаю, знищення та/або збору наявного на земельних ділянках врожаю, а також утриматись від дій, пов`язаних з передачею земельних ділянок у суборенду, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначає заявник, він як належний землекористувач та виробник сільськогосподарської продукції, що працює в реальному секторі економіки, на даний час вже фактично поніс значні затрати, пов`язані з обробітком землі, посівом сільськогосподарської продукції, внесенням засобів захисту рослин та мінеральних добрив, тому не убезпечений від неправомірних дій ПП Полліс-1 щодо передачі ним цих же земельних ділянок в суборенду іншим юридичним чи фізичним особам, чи взагалі збирання врожаю який належить СВК ім. В.Н. Каразіна і безумовно може призвести до завдання значних йому збитків.

Як вбачається, предметом майбутнього позову є немайнові вимоги про визнання незаконними та скасування рішень Павлівської сільської ради, визнання за Сільськогосподарським виробничим кооперативом імені В.Н. Каразіна права користування спірними земельними ділянками та скасування державної реєстрації речового права оренди на спірні земельні ділянки за ПП Полліс- 1 .

Оскільки позивач в майбутньому має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (зазначена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2019 року у справі № 917/138/19).

Із матеріалів справи вбачається, що СВК ім. В.Н. Каразіна, користується спірними земельними ділянками, які належали на праві вічного користування КПС Шлях Леніна , на підставі Указу Президента України № 1529/99 від 03.12.1999 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" та протоколу загальних зборів членів КСП "Шлях Леніна" № 2 від 29.12.1999, Статуту СВК імені В.Н.Каразіна, затвердженого протоколом № 1 від 29.12.1999, Бухгалтерського звіту КСП "Шлях Леніна" від 01.01.1999.

В обгрунтування спірної заяви СВК ім. В.Н. Каразіна до матеріалів справи надано копію Статуту СВК ім. В.Н. Каразіна, затвердженого протоколом № 1 від 29.12.1999, копію протоколу загальних зборів членів КСП "Шлях Леніна" № 2 від 29.12.1999, копію бухгалтерського звіту сільськогосподарського підприємства за 1999 рік КСП Шлях Леніна , копію фінансового звіту за 2000 рік СВК ім. В.Н. Каразіна, копію довідки від 26.04.2021 №24 про перебування на обліку заявника спірних земельних ділянок, акт інвентаризації СВК ім. В.Н. Каразіна земельних часток (паїв) №1 від 26.04.2021.

Також СВК ім. В.Н. Каразіна до матеріалів справи надані звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду станом на 01.12.2018, аналогічний звіт станом на 01.12.2019, аналогічний звіт станом на 2020 рік, звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 року, аналогічні звіти на 2019 і 2020 роки.

Із пояснень представника СВК ім. Каразіна, адвоката Камінської А.А., наданих в суді апеляційної інстанції вбачається, що у користуванні СВК ім. В.Н. Каразіна перебувають тільки спірні земельні ділянки, загальною площею близько 85 га., що підтверджується наданими до матеріалів справи копією довідки від 26.04.2021 №24 про перебування на обліку заявника спірних земельних ділянок та акту інвентаризації СВК ім. В.Н. Каразіна земельних часток (паїв) №1 від 26.04.2021.

Спірні земельні ділянки перебували на фінансовому обліку у СВК ім. Каразіна та останній сплачував відповідні податки, про що також свідчать наявні у матеріалах справи податкові декларації за 2018, 2019 роки.

Вищенаведене свідчить, що у 2018-2020 роках СВК ім. В.Н. Каразіна здійснював на спірних земельних ділянках сільськогосподарську діяльність та вирощував озиму пшеницю, кукурудзу, соняшник, ячмінь ярий та сою, про що свідчать звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду та звіти про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай, за 2018 - 2020 роки.

Також представником ПП Полліс-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції під час надання усних пояснень підтверджено факт засіювання спірних земельних ділянок восени 2020 та навесні 2021 року.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Отже в ході судового розгляду справи має бути з`ясовано її істотні обставини із застосуванням передбачених статтею 86 ГПК України критеріїв дослідження доказів щодо оцінки кожного такого доказу окремо і їх сукупності в цілому та забезпечено дотримання стандартів доказування, визначених процесуальним законом.

Відповідні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №908/1879/17.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 зазначеного Кодексу).

Належність доказів по суті це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Колегія суддів, з`ясувавши обставини справи та перевіривши надані в їх обгрунтування докази, вважає доведеним факт перебування у користуванні СВК ім. Каразіна спірних земельних ділянок протягом 2018-2020 роках, та, відповідно, здійснення останнім на вказаних землях сільськогосподарської діяльності з вирощуванню наведених вище культур.

Як вбачається, спірні у майбутньому позові рішення прийняті радою напочатку вересня 2020 року, а договори оренди укладені із ПП Полліс-1 всередині вересня 2020, тобто в розпал посівної кампанії із засіювання озимої пшениці, збирання якої припадає на літні місяці 2021 року, тому на спірних земельних ділянках станом на день звернення із заявою про забезпечення позову засіяний врожай, якій належить СВК ім. В.Н. Каразіна.

Жодних доказів щодо здійснення ПП Полліс-1 весняно-польових робіт на спірних земельних ділянках у 2021 році в матеріалах справи не має.

Тому, колегія суддів вважає цілком обгрунтованим побоювання СВК ім. В.Н. Каразіна щодо знищення ПП Полліс-1 врожаю на спірних земельних ділянках навесні 2021 року. Про такі дії, з боку ПП Полліс-1 , СВК ім. В.Н. Каразіна зазначає в заяві про вчинення кримінального правопорушення, яку подано заявником до Богодухівського відділу поліції ГУНП в Харківській області та прийнята відділом 14.04.2021, про що свідчить талон-повідомлення №1524.

З огляду на викладене забезпечення позову шляхом зобов`язання ПП Полліс-1 утриматись від вчинення дій пов`язаних із обробітком спірних земельних ділянок, пов`язаних із проведенням весняних польових робіт, вирощування урожаю, знищення та/або збору наявного на земельних ділянках врожаю, а також утриматись від дій, пов`язаних з передачею земельних ділянок у суборенду, колегія суддів вважає таким, що спрямоване передусім на запобігання подальшому порушенню прав майбутнього позивача та забезпечення можливості реального судового захисту, а також недопущення перешкод з боку ПП Полліс-1 по збиранню врожаю.

В разі, якщо з боку ПП Полліс-1 будуть вчинятись дії, від яких заявник просить в заяві утриматись, СВК ім. В.Н. Каразіна по-перше: понесе значні фінансові втрати із підготовки землі та засіювання на ній сільськогосподарських культур, а по-друге: це призведе до захисту СВК ім. В.Н. Каразіна своїх майнових інтересів шляхом подання інших, додаткових позовів, заяв, тощо.

При цьому, ПП Полліс-1 не спростовано того факту, що застосування заходів забезпечення позову, не порушить прав та охоронюваних законом інтересів майбутніх відповідачів чи інших осіб, які не є учасниками справи. Іх застосування, насамперед, лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Отже, посилаючись в апеляційній скарзі на блокування ведення весняної посівної кампанії, чим паралізовано господарську діяльність ПП Полліс-1 , останній не довів, що веде господарську діяльність, має відповідні потужності та мав намір засіяти спірні земельні ділянки сільськогосподарськими культурами навесні 2021 року.

На думку колегії суддів, в даному випадку, має місце існування обставин, відповідно до яких, здійснення іншою особою за час вирішення цього спору дій із спірними земельними ділянками фактично порушить принцип ефективного судового захисту прав і інтересів позивача в обраний ним спосіб в межах майбутнього спору.

Крім того, вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову щодо зобов`язання ПП Полліс-1 утриматись від вчинення дій, наведених в заяві, відповідають процесуальним нормам, що регулюють такі правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної заяви, доведеності обставин щодо ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів заявника.

Тож, висновки суду в цій частині заяви про забезпечення позову є цілком обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам чинного законодавства та обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПП Полліс-1 підлягає задоволенню частково.

У справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Процедура розгляду справи судами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Керуючись практикою Європейського Суду з прав людини, колегія суддів зазначає, що у Рішенні «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року) Високий Суд вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 277, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Полліс-1 задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.05.2021 у справі № 644з-21 скасувати в частині зупинення дії рішення Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області № 547-VІІ від 08.09.2020 "Про затвердження технічної документації із землеустрою, передачу в оренду невитребуваних земельних ділянок часток (паїв), нерозподілених часток (паїв) та встановлення орендної плати".

В цій частині в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

В іншій частині ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.05.2021 у справі №644з-21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286- 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.07.2021

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Шевель