Постанова

від 08.10.2021 по справі 185/3976/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5626/21 Справа № 185/3976/20 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Агрофірма "Старт"

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вербківської сільської ради, третя особа: Приватне підприємство "Агрофірма "Старт" про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вербківської сільської ради, третя особа: Приватне підприємство "Агрофірма "Старт" (далі - ПП "АФ "Старт") про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту .

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка (кадастровий номер 1223584000:01:001:0902) площею 1,1876 га, проїзд до якої можливо здійснити лише через суміжну земельну ділянку (кадастровий номер 1223584000:01:001:0887), яка належить Вербківській сільській раді. 10 лютого 2020 року нею на адресу відповідача було подано клопотання про встановлення безоплатного сервітуту, але відповідач відмовив їй у цьому, зазначивши, що можуть бути порушені права ПП АФ Старт , як орендаря щодо користування орендованою ними земельною ділянкою, а тому просила суд встановити на її користь постійний, безоплатний земельний сервітут, який полягає в праві проходу та проїзду на велосипеді, праві проїзду на транспортному засобі по наявному шляху (асфальтована дорога) через земельну ділянку з кадастровим номером 1223584000:01:001:0887, яка належить відповідачу, до земельної ділянки з кадастровим номером 1223584000:01:001:0902, згідно наданому плану частини земельної ділянки, на яку пропонується поширити право земельного сервітуту.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року позов задоволено (а.с. 115-116).

Не погодившись з таким рішенням, тертя особа ПП "АФ "Старт" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач не довела суду, що влаштувати проїзд до її земельної ділянки неможливо у будь-який інший спосіб, окрім як через земельну ділянку орендовану ними. Позивач помилково вважає, що ґрунтова дорога, яка відсипана щебенем та не є заасфальтованою, не може слугувати проїздом до її земельної ділянки. Вказували, що вони повинні бути відповідачами у даній справі (а.с. 193-198).

31 травня 2021 року позивач надала відзив на апеляційну скаргу в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Наголошувала на тому, що доводи апеляційної скарги є надуманими та не відповідають дійсності. Відповідач, який є власником земельної ділянки не заперечував проти встановлення сервітуту. Вказувала, що відповідачем у даній справі нею вірно визначено саме власника земельної ділянки, а не орендаря (а.с.218-230).

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. (п.4 ч.4 ст.19 ЦПК України).

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 1223584000:01:001:0902, площею 1,1876 га з цільовим призначенням: для обслуговування складських приміщень і споруд. Підставою виникнення права власності є наказ № 4-2281/15-19-СГ, виданий Головним управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (а.с. 28,29).

За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 1223584000:01:001:0887 на якій позивач просить встановити сервітут, знаходиться в комунальній власності Вербківської сільської ради (а.с.31-33). Відповідно до договору оренди землі від 02.08.2010 року вказана земельна ділянка передана в оренду ПП Агрофірма Старт (а.с.36).

Як вбачається з письмової відповіді Вербківської сільської ради № 1118/1 від 25.09.2020 р., за змістом генерального плану с. Кочережки Павлоградського району Дніпропетровської області від вулиці Зарічної до земельної ділянки кадастровий номер 1223584000:01:001:0902 (частина якої розташована на земельній ділянці кадастровий номер 1223584000:01:001:0888) по АДРЕСА_1 , влаштовано єдину дорогу з асфальтобетонним покриттям. Будь-які інші дороги з твердим покриттям наявні або будівництво яких заплановано, що пролягають у напрямку з с. Кочережки, до земельних ділянок, кадастровий номер 1223584000:01:001:0902, 1223584000:01:001:0888 відсутні. Відповідно до рішення Вербківської сільської ради від 18 грудня 2019 року № 641-42/VII Про бюджет Вербківської сільської об`єднаної територіальної громади на 2020 рік видатки на будівництво дороги у напрямку з с.Кочережки Павлоградського району до земельних ділянок, кадастровий номер 1223584000:01:001:0902, 1223584000:01:001:0888 не передбачено (а.с. 96-97).

Крім того, відповідач визнав неможливість облаштування іншого проїзду, ніж той, що проходить через земельну ділянку з кадастровим номером 1223584000:01:001:0887 до земельної ділянки позивача з кадастровим номером 1223584000:01:001:0902. Невірне зазначення кадастрових номерів у плані частини земельної ділянки, на яку пропонується поширити право земельного сервітуту, є технічною помилкою, та не впливає на його допустимість, як доказу та на рішення по суті.

Інші земельні ділянки, які оточують земельну ділянку позивача також відносяться до земель Вербківської сільської ради, але не містять асфальтованої дороги та на них не планується їх будівництво, а тому іншим чином неможливо забезпечити проїзд до земельної ділянки позивача.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Встановив, що відповідач, який є власником земельної ділянки на якій позивач просить встановити сервітут, не заперечує проти задоволення позову, що фактично є визнанням позову, а судом не встановлено підстав для неприйняття такого визнання.

Доводи третьої особи зводяться до незгоди з рішенням власника земельної ділянки про визнання позову та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки думка власника земельної ділянки превалює над думкою тимчасового користувача даної земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Подібні положення містяться й у статті 321 Цивільного кодексу України.

Статтею 98 Земельного кодексу України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 ЦК України та статтею 99 ЗК України (у редакції станом на час виникнення спірних відносин) визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Згідно з частиною п`ятою статті 35 ЗК України до земель загального користування садівничого товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мала змогу потрапляти до своєї земельної ділянки без перешкод через земельну ділянку належну відповідачу. Втім саме після того як вказана земельна ділянка була передана в оренду позивачу стали чинити перешкоди.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем вживалися заходи для встановлення сервітуту у позасудовому порядку.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення внаслідок встановлення земельного сервітуту прав ПП "АФ "Старт" є недоведеними.

Крім того, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.

Посилання апеляційної скарги стосовно того, що вони повинні бути відповідачами у даній справі відхиляються, оскільки вони не власники земельної ділянки, а орендарі.

Апелянтом не надано доказів, які б могли свідчити, що встановлення безоплатного земельного сервітуту відносно земельної ділянки наразі перебуває в оренді апелянта буде надмірно обтяжливим для нього.

Інші доводи скарги фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

При цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі Руїз Торіха проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі Гірвісаарі проти Фінляндії ).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма "Старт" залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров