Ухвала

від 19.10.2021 по справі 756/12615/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

19 жовтня 2021 року

місто Київ

справа № 756/12615/19

провадження № 61-16693ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Техенерго-Клімат , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , у вересні 2019 року звернулася до суду з позовом про визнання дій Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго (далі - КП Київтеплоенерго ) щодо неприйняття на абонентський облік вузлів обліку теплової енергії у квартирі АДРЕСА_1 та нарахування оплати за послуги з надання теплової енергії з жовтня 2018 року і до теперішнього часу без урахування показань вузлів обліку необґрунтованими та протиправними; зобов`язання відповідача прийняти на абонентський облік два квартирні вузли обліку теплової енергії, що були встановлені у зазначеній квартирі з 11 жовтня 2018 року; зобов`язання здійснити перерахунок платежів за фактично спожиту теплову енергію згідно з показаннями вузлів обліку, встановлених у зазначеній квартирі, за опалювальний період з жовтня 2018 року до квітня 2019 року, з жовтня 2019 року до квітня 2020 року та з жовтня 2020 року до теперішнього часу.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , 13 жовтня 2021 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року; ухвалити у справі нове рішення, яким зобов`язати КП Київтеплоенерго прийняти на абонентський облік два вузла обліку теплової енергії, що встановлені у квартирі позивача; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок платежів за фактично спожиту теплову енергію згідно з показаннями двох вузлів обліку, встановлених у квартирі позивача, за опалювальний період: з жовтня 2018 року до квітня 2019 року, з жовтня 2019 року до квітня 2020 року, з жовтня 2020 року до квітня 2021 року .

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі незначної складності, тобто які не підлягають касаційному оскарженню.

Щодо оцінки судових рішень, які оскаржуються учасником справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є немайнові вимоги про визнання дій щодо неприйняття на абонентський облік вузлів обліку теплової енергії та нарахування оплати за послуги з надання теплової енергії протиправними; зобов`язання відповідача прийняти на абонентський облік два квартирні вузли обліку теплової енергії; зобов`язання провести перерахунок платежів за фактично спожиту теплову енергію згідно показань вузлів обліку.

Верховний Суд врахував, що ОСОБА_1 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , звернулася до суду із позовом за захистом порушеного права як побутовий споживач, втім враховуючи, що позов містить вимоги немайнового характеру, застосуванню підлягає пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для визначення справи як малозначної.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Урахувавши предмет позову, судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Щодо наявності винятків для допуску оскарження судового рішення у малозначній справі

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі не обґрунтовується наявність умов застосування винятків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у справі незначної складності підлягає касаційному оскарженню.

При цьому, Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа Станєв проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та Козліца проти Хорватії (Kozlica v. Croatia), § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; Шамоян проти Вірменії (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості

( Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії , § 36; рішення у справі Козліца проти Хорватії , § 33; рішення у справі Булфрахт Лтд проти Хорватії , § 34, Добріч проти Сербії (Dobric v. Serbia), Зубац проти Хорватії

(Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та Йовановіч проти Сербії (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

Саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі Добріч проти Сербії , § 54).

Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі Азюковська проти України

(Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Отже, за прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Оскільки, оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у справі незначної складності, а отже, не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Техенерго-Клімат , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 02 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2021 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко