Ухвала

від 20.10.2021 по справі 500/1473/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 500/1473/20

адміністративне провадження № К/9901/31318/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року

у справі №500/1473/20

за позовом ОСОБА_1

до Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства охорони здоров`я України

про визнання протиправним скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України), у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ від 18 березня 2020 року №142 Про перенесення дати голосування виборів ректора , виданий виконувачем обов`язків ректора Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України А. Шульгаєм, та наказ від 09 червня 2020 року №228 Про призначення дати проведення виборів ректора Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України, виданий тимчасово виконувачем обов`язків ректора Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України І. Кліщ, яким вибори було призначено на 17 червня 2020 року, а також протокол виборчої комісії з проведення виборів ректора Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України від 17 червня 2020 року № 8;

- зобов`язати МОЗ України відповідно до пунктів 6, 8 та пункту 23 постанови Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2014 №726 та пунктів 2.1, 2.3, 3.1 Положення про порядок проведення виборів ректора Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України, затвердженого протоколом Вченої ради від 15 січня 2020 року №1, повторно оголосити проведення конкурсу на посаду ректора Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України, яке опублікувати у строки і порядку, визначені пунктом 2.2. Положення та постанови Кабінету Міністрів України від 05 грудня 2014 року №726, та визначити нову дату проведення виборів ректора Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського МОЗ України.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

20 серпня 2021 року до Суду втретє надіслано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року в справі №500/1473/20.

Ухвалою Верхового Суду від 14 вересня 2021 року визнано не поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі №500/1473/20. Касаційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.

30 вересня 2021 року від позивача надійшла заява про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашнікової О.В., Білак М.В., Мартинюк Н.М..

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року у справі №500/1473/20, зокрема, визнано необґрунтованою заяву про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашнікової О.В., Білак М.В., Мартинюк Н.М. від розгляду адміністративної справи №500/1473/20, а зазначену справу передано для проведення автоматичного розподілу для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашнікової О.В., Білак М.В., Мартинюк Н.М., у розгляді справи № №500/1473/20 відмовлено.

30 вересня 2021 на адресу Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків та поновлення строку на касаційне оскарження. В обґрунтування вказаного клопотання скаржник зазначає, що частиною 2 статті 329 КАС України чітко передбачено право на поновлення строку у разі коли стороною не було отримано повного судового рішення, яке має бути оформлено і вручено відповідно до вимог законодавства України, при чому, як вказує заявник, обов`язок щодо виготовлення повного тексту судового рішення та вручення його стороні по справі покладається на суд, а не на сторони по справі. Вказує, що суд касаційної інстанції прийшовши до висновку про визнання неповажними причини пропуску подання касаційної скарги, не врахував норми частини 2 статті 332 КАС України та частини 8 статті 169 КАС України де визначено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції. Заявник зазначає, що всі відомості щодо отримання/неотримання позивачем повного тексту судового рішення, що оскаржується наявні в матеріалах справи, тому як вказує позивач, витребувати із справи і потім повторно із заявою про поновлення строку долучати до справи докази по справі, які там вже наявні, КАС України не вимагається.

Також, на думку позивача судді Верховного Суду при вирішенні питання про поновлення строку, незалежно від того чи подані докази сторонами, з метою всебічного та повного з`ясування обставин справи, зобов`язані були самостійно по наявних матеріалах справи встановити коли саме було вручено повний текст судового рішення по справі, для того, щоб визначити протягом скількох днів з дня вручення повного судового рішення було подано касаційну скаргу, щоб мати змогу прийняти всебічне повне і об`єктивне рішення щодо поновлення строку на касаційне оскарження.

Також заявником зазначено, що опублікування судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не може вважатись врученням його стороні у спосіб, визначений законом, а також вказане судове рішення опубліковане в Єдиному державному реєстрі судових рішень без додержання приписів пункту 4 Розділу XI наказу від 20 серпня 2019 року № 814 та статей 321, 322 КАС України.

У зв`язку з відпусткою судді Мартинюк Н.М. (Наказ від 14.09.2021 №160-кв) з метою дотримання строків для вирішення питання про відкриття касаційного провадження, здійснено заміну цього судді та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 жовтня 2021 року, визначено таку колегію суддів: головуючий суддя Калашнікова О.В., судді Білак М.В., Губська О.А.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного.

Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

З першою касаційною скаргою позивач звернувся 15 червня 2021 року проте, ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2021 року первісна касаційна скарга повернута скаржнику, оскільки суд прийшов до висновку, що зазначені скаржником підстави касаційного оскарження належним чином не обґрунтовані.

20 липня 2021 року ОСОБА_1 вдруге звернувся з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції. Проте, ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року касаційна скарга повернута скаржнику, оскільки Суд оцінивши наведені позивачем підстави касаційного оскарження судових рішень, прийшов до висновку про необґрунтованість передбачених КАС України підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку.

Суд звертає увагу скаржника, що в ухвалах Верховного Суду про повернення касаційної скарги скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Однак при поданні касаційних скарг скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Водночас, у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність до статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.

Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.

При цьому, суд касаційної враховує тривалість строку пропущеного строку - майже чотири місяці з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, а непереборних обставин скаржником не наведено, та Судом не встановлено.

Як слідує з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року ухвалена у відкритому судовому засіданні, за участю представника скаржника 28 квітня 2021 року.

Таким чином, скаржник був обізнаний про результат розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Маючи намір оскаржити постанову суду апеляційної інстанції до Верховного Суду та незаперечність факту про обізнаність щодо результату розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції, скаржник мав би вчинити активні дії, що свідчили б про намір своєчасного звернення до суду касаційної інстанції.

Серед іншого, відповідно до статті 2 Закону України від 22 грудня 2005 року №3262- IV Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до положень статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Реєстр - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.

За приписами частин 1 та 2 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Слід зауважити, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі Компанія Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії).

У рішенні у справі Пономарьов проти України Європейський суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року у справі №640/2371/20.

Відповідно до відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року на вказаному веб-порталі зареєстроване 12 травня 2021 року та оприлюднене у вільному доступі 13 травня 2021 року.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до частини третьої статті 334 КАС України питання про витребування матеріалів справи вирішується в ухвалі про відкриття касаційного провадження. На момент відкриття касаційного провадження у Суду відсутня справа, а отже, відсутня можливість перевірити наявність чи відсутність в матеріалах справи поштового повідомлення про отримання/неотримання оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Скаржник, зокрема, зазначає про обов`язок суду вирішити процесуальне питання за матеріалами справи при цьому, не враховуючи відсутність у суду касаційної інстанції адміністративної справи на етапі відкриття касаційного провадження.

Колегія суддів потворно зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України , пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі Меньшакова проти України ).

Слід зауважити на тому, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду та строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Пунктом 1 частини четвертої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ :

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі №500/1473/20.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2021 року у справі №500/1473/20 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства охорони здоров`я України про визнання протиправним скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

СуддіО.В. Калашнікова М.В. Білак О.А. Губська