Ухвала

від 11.10.2021 по справі 496/4945/20

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/4945/20

Провадження № 2/496/792/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2021 року Біляївського районного суду Одеської області у складі:

головуючого - судді Буран В.М.,

за участю:

секретаря - Стрілець Ж.М.,

представник ТОВ СВІТ СИРУ ТРЕЙД - Шкрібляк М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка Одеської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства УКРСИББАНК до ТОВ СВІТ СИРУ ТРЕЙД , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 30.08.2019 року між АТ УКРСИББАНК до ТОВ СВІТ СИРУ ТРЕЙД було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг №11508819000 та індивідуальну угоду №11509389000 від 30.08.2019 року, відповідно до якої відповідачу було надано транш у розмірі 800 000 грн. Відповідач зобов`язався повернути транш у повному обсязі в терміни не пізніше 28.08.2020 року та сплатити плату за користування кредитом у вигляді процентів, комісій. В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору, прийнята порука ОСОБА_1 . Всупереч умов Кредитного договору ТОВ СВІТ СИРУ ТРЕЙД не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, передбачений договором, у зв`язку з чим, станом на 13.11.2020 року заборгованість за кредитним договором становить 433 783, 21 грн.

11 жовтня 2021 року від представника відповідача ТОВ СВІТ СИРУ ТРЕЙД надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляд в порядку цивільного судочинства, а має вирішуватися господарським судом, оскільки сторонами основного зобов`язання є юридичні особи, а статус співвідповідача-фізичної особи (поручителя) не має значення для вирішення юрисдикції господарського суду.

Представник позивач в судове засідання не з`явився, але в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ТОВ СВІТ СИРУ ТРЕЙД вважала за можливе закрити провадження.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Так, відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями (ч.1 ст. 179 ГК України).

Сторонами основного зобов`язання - кредитного договору від 30 серпня 2019 року № 11508819000, були юридичні особи - АТ УКРСИББАНК і ТОВ СВІТ СИРУ ТРЕЙД . За договором поруки, який укладений на забезпечення основного зобов`язання, стороною виступає фізична особа - ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою.

Отже, для забезпечення виконання основного зобов`язання сторони можуть передбачати як визначені у статті 546 цього Кодексу види забезпечення зобов`язань, так й інші види, встановлені договором або законом.

Законодавство України не розрізняє види забезпечення основного зобов`язання для визначення юрисдикції суду з розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання.

Основне зобов`язання - це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене заставою.

Заставодавцем може бути боржник за основним зобов`язанням або майновий поручитель - особа, яка передає в заставу майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника.

Законодавство України не передбачає солідарного обов`язку боржника (зокрема, позичальника за кредитним договором) та майнового поручителя, який відповідає перед заставодержателем за виконання боржником основного зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Тобто, за загальним правилом, саме позичальник як боржник у зобов`язанні за кредитним договором має виконати свій обов`язок перед кредитодавцем. Втім, якщо таке зобов`язання поручитель забезпечив порукою, то він у встановлених законом та/або договором випадках зобов`язаний виконати обов`язок боржника.

Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного суду від 07 квітня 2021 року у справі № 754/8581/18.

Хоча ОСОБА_1 є фізичною особою, проте відповідно до укладеного договору поруки набула статус особи, що забезпечує виконання основного боргового господарського зобов`язання.

Відповідно до висновку Верховного суду у поставні від 13 березня 2018 року по справі № 415/2542/15-ц, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відтак, з 15 грудня 2017 року у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання.

Таким чином, оскільки спір між позивачем та відповідачами стосується основного зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з вищенаведеними нормами законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладені норми законодавства, враховуючи заявлені позовні вимоги, суд вважає, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і повинна розглядатися в порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України , ст. 19, 20, 45 ГПК України, 179, 173 ГК України -

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі за позовом Акціонерного товариства УКРСИББАНК (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, адреса листування: 65058, м. Одеса, вул. Романа Кармена, 21-А, код ЄДРПОУ 09807750) до Товариства з обмеженою СВІТ СИРУ ТРЕЙД (місцезнаходження: 67600, м. Біляївка, вул. Отамана Головатого, буд. 101, код ЄДРПОУ 40501784), ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 433783, 21 грн., та судових витрат у сумі 6506,75 грн. - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення із цим позовом до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 19.10.2021 року.

Суддя Буран В.М.