Постанова

від 05.10.2021 по справі 635/1893/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року

м. Харків

справа № 635/1893/20

провадження №22-ц/818/4298/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю. ,

за участю секретаря: Проневича Д.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди

за апеляційною ОСОБА_2

на рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2021 року у складі судді Савченка Д.М.,-

в с т а н о в и в:

31.03.2020 року ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 . звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати інформацію недостовірною та такою, що порушує честь та гідність ОСОБА_1 , опубліковану 26.03.2020 ОСОБА_2 в мережі Інтернет на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook за посиланням https://www.facebook.com/100000667733948/роsts/2336533 899712178 стосовно того, що: ....первый официально больной коронавирусом в Харькове это сын Геннадия Кернеса - Родион Гайсинский. Сейчас он в тяжелом состоянии в 22 инфекционной больнице ;

- зобов`язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, опубліковану у мережі Інтернет на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом опублікування ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook спростування такої інформації, повідомлення про ухвалення рішення у цій справі, включаючи публікацію його тексту, у 3-денний строк з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 360 000 грн, заподіяну поширенням інформації відносно ОСОБА_1 .

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано інформацію недостовірною та такою, що порушує честь та гідність ОСОБА_1 , опубліковану 26.03.2020 ОСОБА_2 в мережі Інтернет на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно того, що: ....первый официально больной коронавирусом в Харькове это сын Геннадия Кернеса - Родион Гайсинский. Сейчас он в тяжелом состоянии в 22 инфекционной больнице .

Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію, опубліковану у мережі Інтернет на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом опублікування ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook спростування такої інформації, повідомлення про ухвалення рішення у цій справі, включаючи публікацію його тексту, у 3-денний строк з моменту набрання рішенням у даній справі законної сили.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 360 000 грн, заподіяну поширенням інформації відносно ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5281 грн 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що матеріали справи не містять доказів про те, що саме особисто відповідач у соціальній мережі facebook здійснив публікацію спірної статті, що начебто спричинило моральну шкоду позивачу.

Зазначив, що взагалі не має відношення до сторінки у мережі Facebook, на якій розміщено спірну публікацію. За оголошенням у ЗМІ ним знайдено особу, яка здійснила вказану публікацію.

Звертає увагу, що відповідачем, на спростування доводів позивача, було надано афідевіт від імені ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом 25.12.2020, з якого убачається, що саме ця фізична особа створила спірну сторінку соціальної мережі Facebook за посиланням https://www.facebook.com/100000667733948/роsts/2336533 899712178 та зробила там спірну публікацію. Тобто позовні вимоги вважає недоведеними та такими, що пред`явлені до неналежного відповідача.

Зазначає, що він спростував аргументи, якими позивач обґрунтував належність спірної сторінки саме відповідачу, на що суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_5 , просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що позивач не надавав згоду відповідачу на поширення інформації відносно стану свого здоров`я у будь-який формі та спосіб. Стаття, що опублікована відповідачем так само не містить застережень, що така інформація публікується за згодою позивача.

Крім того, опублікування такої інформації вчинено відповідачем як усупереч нормам матеріального права у сфері захисту інформації та персональних даних, так і усупереч рекомендаціям компетентних органів держави у сфері охорони здоров`я, що очевидно свідчить про непропорційність втручання у приватне життя позивача.

Відтак, сам по собі факт поширення відповідачем інформації про стан здоров`я позивача без згоди на це останнього - свідчить про порушення особистого немайнового права позивача на таємницю про стан здоров`я, а таке поширення - є непропорційним втручанням у право позивача на таємницю приватного життя, яке підлягає захисту судом.

Судом першої інстанції на підставі належних, допустимих та достовірних доказів у справі вірно встановлено наявність у діях відповідача юридичного складу правопорушення, пов`язаного із публікацією спірної статті.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що спірна інформація була доведена до відома невизначеного кола осіб, оскільки 26.03.2020 р. була опублікована в мережі Інтернет у соціальній мережі facebook на персональній сторінці ОСОБА_2 . Факт публікації спірної статі, тобто доведення її до відома невизначеного кола осіб - не заперечував і відповідач у справі.

Спірна інформація стосується позивача, оскільки стаття містила його фото, а сам позивач у статті ідентифікований за прізвищем, ім`ям та пов`язаність його із публічною особою - Харківським міським головою. Той факт, що спірна публікація стосується позивача - не заперечував і відповідач у справі.

Суд вірно вважав, що поширена інформація є недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності, взявши до уваги наявні в матеріалах справи докази, а саме:

результат аналізу №16 КНП ХОР ОДІКЛ КДЛ ПЛР від 30.03.2020 року;

-довідку КНП Харківської обласної ради Обласна клінічна інфекційна лікарня від 01.04.2020 вих. №541;

-відповідь на адвокатський запит від Державної установи Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України від 14.05.2020 вих. №448-к, -

які підтверджують недостовірність викладеної відповідачем інформації.

Вважає, що відповідачем у суді першої інстанції не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження достовірності викладеної ним інформації у спірній статті.

Спірна публікація порушує особисті немайнові права позивача та завдає шкоди, у т.ч. моральної, що повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами:

-висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 28.09.2020 №9771/9772/20-61, яким встановлено, що спірна стаття за своїм об`єктивним змістом містить інформацію про стан здоров`я позивача; містить інформацію негативного характеру та висловлювання потенційно образливого характеру щодо позивача; висловлювання, викладені у тексті зі статті є фактичним твердженням;

- висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової психологічної експертизи від 28.09.2020 №9784/20-61, яким встановлено, що обставина опублікування статті зазначеного змісту є психотравмувальною для позивача; позивачу спричинені страждання (моральна шкода) у зв`язку із опублікуванням відповідачем спірної статті, орієнтовний розмір грошової компенсації за завдання якої становить 72 мінімальні заробітні плати, установлені на момент розгляду справи судом.

Зазначені обставини, та докази, що їх підтверджують не були спростовані відповідачем.

Вказує, що фактично єдиним доводом апеляційної скарги є начебто відсутність доказів належності відповідачу сторінки у соціальній мережі facebook на якій опубліковано спірну статтю, та начебто відсутність доказів опублікування спірної статті безпосередньо останнім.

Судом надано належну правову оцінку та вірно встановлено, що відомості, викладені у афідевіті не є джерелом доказів та не можуть бути враховані судом, оскільки ОСОБА_6 як свідок у судовому засіданні не допитаний.

Відповідач зазначав, що начебто звертався до адміністратора facebook із заявою про зкомпрометрованість сторінки (начебто використання його імені іншою особою), однак доказів зазначеного не надав.

Поряд з цим, вважає, що судом надано належну правову оцінку доказам, на підтвердження того, що вказана сторінка у соціальній мережі належить відповідачеві, та вірно встановлено відповідну належність, і що спірний допис на вказаній сторінці зроблено саме ним.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку в діях відповідача міститься склад цивільного правопорушення, оскільки наявні всі необхідні елементи такого правопорушення - розповсюджена інформація є недостовірною, негативною, стосується позивача та порушує його честь і гідність.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Зазначене дає підстави для визнання спірної інформації недостовірною і такою, що порушує честь та гідність позивача, та зобов`язання відповідача спростувати спірну інформацію шляхом опублікування на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook спростування такої інформації, повідомлення про ухвалене рішення у цій справі.

Враховуючи, що розмір мінімальної заробітної плати у період з 01.09.2020 по 31.12.2020 становив 5 000 грн., суду вважав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 360 000 грн. (72 х 5 000) є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом установлено, що 26.03.2020 в мережі Інтернет у соціальній мережі Facebook на персональній сторінці від імені ОСОБА_2 за посиланням https://www.facebook.com/10000Q667733948/ posts/2336533899712178 опубліковано статтю під заголовком (мовою оригіналу): ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зміст статті: Друзья! Мне в личку сообщили, что первый официальный больной коронавирусом в Харькове это сын Геннадия Кернеса - Родион Гайсинский. Сейчас он в тяжелом состоянии в 22 инфекционной больнице. Несмотря на то, что мне пока не могут официально подтвердить или опровергнуть эту информацию, я пишу об этом, потому что считаю ее социально значимой. И поэтому прошу ответственных лиц либо подтвердить этот факт, либо опровергнуть! Это важно, потому что в случае, если это правда, то руководство ОСОБА_7 должно быть изолировано и город может оказаться в это сложное время в анархии! Я считаю, что незаменимых людей нет и нужно найти быстрое решение этой проблемы! Несмотря на то, что у меня другое видение управления Харьковом, чем у ОСОБА_8 , если информация правдива - я искренне сочувствую ему, его жене ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 03.04.2020 судом оглянуто сторінку за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 у мережі ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до результату аналізу №16 КНП ХОР ОДІКЛ КДЛ ПЛР при дослідженні мазку з ротоглотки ОСОБА_9 , дата взяття матеріалу ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНК 2019-nCoV не виявлено.

Згідно з інформацією КНП Харківської обласної ради Обласна клінічна інфекційна лікарня від 01.04.2020 вих. №541, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у період з 20.03.2020 по 27.03.2020 амбулаторно не звертався та не перебував на стаціонарному лікуванні в КНП Харківської обласної ради Обласна клінічна інфекційна лікарня .

Згідно з інформацією Державної установи Центр громадського здоров`я Міністерства охорони здоров`я України від 14.05.2020 вих.№448-к, станом на 09.30 26 березня 2020 року за інформацією, яка отримана від Державної установи Харківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України , у Харківській області не було зареєстровано лабораторного підтвердження випадків захворювання на COVID-19.

Згідно з інформацією КНП Харківської обласної ради Обласна клінічна інфекційна лікарня від 19.08.2020 вих.№1714, наданою на підстави ухвали суду про витребування доказів, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , був обстежений у КНП ХОР ОКІЛ методом ПЛР. Результат аналізу: РНК SARS-CoV-2 від 15.03.2020 №164 не виявлено.

Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 28.09.2020 №9771/9772/20-61 встановлено:

- текст зі статті під заголовком (мов. оригіналу) - ІНФОРМАЦІЯ_2 , розміщеної в мережі Інтернет у соціальній мережі Facebook на персональній сторінці ОСОБА_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 коронавирусом в Харькове это сын Геннадия Кернеса - Родион Гайсинский. Сейчас он в тяжелом состоянии в 22 инфекционной больнице за своїм об`єктивним змістом містить інформацію про стан здоров`я ОСОБА_1 ;

- текст зі статті під заголовком (мов. оригіналу) - ІНФОРМАЦІЯ_2 , розміщеної в мережі Інтернет у соціальній мережі Facebook на персональній сторінці ОСОБА_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_7 это сын Геннадия Кернеса - Родион Гайсинский. Сейчас он в тяжелом состоянии в 22 инфекционной больнице містить інформацію негативного характеру та висловлювання потенційно образливого характеру щодо ОСОБА_1 ;

- висловлювання, викладені у тексті зі статті під заголовком (мов. оригіналу) - ІНФОРМАЦІЯ_2 , розміщеної в мережі Інтернет у соціальній мережі Facebook на персональній сторінці ОСОБА_2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 : ІНФОРМАЦІЯ_8 коронавирусом в Харькове это сын Геннадия Кернеса - Родион Гайсинский. Сейчас он в тяжелом состоянии в 22 инфекционной больнице є фактичним твердженням.

Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової психологічної експертизи від 28.09.2020 №9784/20-61:

- у ОСОБА_9 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості, і виникли внаслідок опублікування ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook у мережі Інтернет за посиланням https://www.facebook.com/10000Q667733948/posts/2336533899712178 статті, у якій зазначені відомості про стан здоров`я ОСОБА_9 , такого змісту: Друзья! Мне в личку сообщили, что первый официально больной коронавирусом в Харькове это сын Геннадия Кернеса - Родион Гайсинский. Сейчас он в тяжелом состоянии в 22 инфекционной больнице . Обставина опублікування статті зазначеного змісту є психотравмувальною для ОСОБА_9 ;

- ОСОБА_1 спричинені страждання (моральна шкода) у зв`язку із опублікуванням ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці у соціальній мережі Facebook у мережі Інтернет за посиланням https://www.facebook.com/10000Q667733948 /posts/2336533899712178 статті, у якій зазначені відомості про стан здоров`я ОСОБА_9 , такого змісту: Друзья! Мне в личку сообщили, что первый официально больной коронавирусом в Харькове это сын Геннадия Кернеса - Родион Гайсинский. Сейчас он в тяжелом состоянии в 22 инфекционной больнице ;

- орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання (моральну шкоду) становить 72 мінімальні заробітні плати, установлені на момент розгляду справи судом.

Відповідачем надано суду афідевіт, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С.Д. 25.12.2020 за №2169, згідно з яким ОСОБА_6 заявив, що здійснював публікацію у соціальній мережі Facebook під іменем ОСОБА_10 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 та ним особисто було здійснено публікацію за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 зі змістом:

ОСОБА_11 ! Мне в личку сообщили, что первый официальный больной коронавирусом в Харькове это сын Геннадия Кернеса - Родион Гайсинский. Сейчас он в тяжелом состоянии в 22 инфекционной больнице. Несмотря на то, что мне пока не могут официально подтвердить или опровергнуть эту информацию, я пишу об этом, потому что считаю ее социально значимой. И поэтому прошу ответственных лиц либо подтвердить этот факт, либо опровергнуть! Это важно, потому что в случае, если это правда, то руководство ОСОБА_7 должно быть изолировано и город может оказаться в это сложное время в анархии! Я считаю, что незаменимых людей нет и нужно найти быстрое решение этой проблемы! ОСОБА_12 , на то что у меня другое видение управления ОСОБА_7 , чем у ОСОБА_8 , если информация правдива - я искренне сочувствую ему, его жене ОСОБА_13 и его семье. Всем добра! Не болейте! , надавши фотографію зі соціальної мережі.

Представником позивача надано скріншоти сторінки у соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 з відображенням фотографії ОСОБА_2 , його особистої інформації, соціального статусу, а також відомостей про публічну діяльність останнього, з публікаціями та дописами за період з 31 жовтня 2020 року по 03 квітня 2021 року.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_14 мотивував позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_10 в мережі Інтернет у соціальній мережі Facebook на персональній сторінці ОСОБА_2 за посиланням https://www.facebook.com/10000Q667733948/ posts/2336533899712178 останній опублікував статтю під заголовком (мовою оригіналу): ІНФОРМАЦІЯ_2 . Загальний зміст вказаної статті свідчить, що відповідач розголошує відомості про стан здоров`я ОСОБА_9 та стверджує: ОСОБА_15 в личку сообщили, что первый официально больной коронавирусом в Харькове это сын Геннадия Кернеса - Родион Гайсинский. Сейчас он в тяжелом состоянии в 22 инфекционной больнице . Інформація, що розміщена відповідачем на його персональній сторінці у соціальній мережі Facebook, є неправдивою та негативною, а факт поширення такої інформації відповідачем порушує особисті немайнові права, честь та гідність позивача. Як убачається зі змісту статті, відповідач стверджує про захворювання позивача на коронавірус , який станом на час подачі позовної заяви охопив увесь світ та отримав офіційно закріплену назву на законодавчому рівні Гостра респіраторна хвороба COVID-19, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2 . Тобто відповідач розголошує та поширює відомості про стан здоров`я позивача. Позивач не надавав згоду відповідачеві на поширення інформації відносно стану свого здоров`я у будь-який формі та спосіб. Факт поширення відповідачем інформації про стан здоров`я позивача без згоди на це останнього свідчить про порушення особистого немайнового права позивача на таємницю про стан здоров`я, а таке поширення є непропорційним втручанням у право позивача на таємницю приватного життя, яке підлягає захисту судом. Крім того, поширена відповідачем інформація про стан здоров`я позивача є недостовірною та такою, що порушує його особисте немайнове право на повагу до гідності та честі. На час опублікування статті відповідачем, ані станом на момент подання даного позову, позивач не піддався захворюванню на коронавірус COVID-19, він не є першим офіційно хворим на коронавірус у м. Харкові та не перебував у тяжкому стані у 22-й інфекційній лікарні станом на 26.03.2020, як про це зазначив відповідач. Позивачем отримано висновок експертів за результатами проведення судової психологічної експертизи №9784/20-61 від 28.09.2020, зміст якої свідчить, що позивачу завдана моральна шкода, орієнтований розмір якої становить 72 мінімальні заробітні плати, що складає 360 000 грн.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснив судам, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Питання щодо захисту честі, гідності та ділової репутації фізичної особи регулюється також постановою Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , а саме в п. п. 1, 4, абз. 5, 6 п. 15 якої визначено: право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію; чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин; при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право; недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи є оціночним судженням. Для визнання інформації негативною, а відтак недостовірною, та покладення на відповідача обов`язку довести протилежне, достатньо щоб позивач вважав, що інформація порушує його немайнові права; при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною і спростовується особою, яка її поширила.

За змістом частини першої статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснено, що відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Згідно із п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконання нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, в тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до роз`яснень, викладених у абзацах 3, 5 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обгунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обгунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надані. Свобода слова передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або навіть провокаційних. При дотриманні умов параграфа 2 статті 10 Конвенції право вільно передавати інформацію поширюється не лише на інформацію та ідеї , які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає демократичного суспільства.

У рішенні у справі Ляшко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 Конвенції застосовується не тільки до інформації чи ідей , які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе демократичне суспільство . Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Таким чином, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачений статтею 10 Конвенції.

Дослідивши зміст опублікованої в мережі Інтернет у соціальній мережі Facebook на персональній сторінці від імені ОСОБА_2 за посиланням https://www.facebook.com/10000Q667733948/posts/2336533899712178 статті під заголовком (мовою оригіналу): ІНФОРМАЦІЯ_2 Друзья! Мне в личку сообщили, что первый официальный больной коронавирусом в Харькове это сын Геннадия Кернеса - Родион Гайсинский. Сейчас он в тяжелом состоянии в 22 инфекционной больнице. Несмотря на то, что мне пока не могут официально подтвердить или опровергнуть эту информацию, я пишу об этом, потому что считаю ее социально значимой. И поэтому прошу ответственных лиц либо подтвердить этот факт, либо опровергнуть! Это важно, потому что в случае, если это правда, то руководство ОСОБА_7 должно быть изолировано и город может оказаться в это сложное время в анархии! Я считаю, что незаменимых людей нет и нужно найти быстрое решение этой проблемы! Несмотря на то, что у меня другое видение управления ОСОБА_7 , чем у ОСОБА_8 , если информация правдива - я искренне сочувствую ему, его жене ОСОБА_13 и его семье. Всем добра! Не болейте! колегія суддів приходить до висновку, що інформація, яку позивач просить визнати недостовірною , а саме …первый официальный больной коронавирусом в ОСОБА_7 это сын ОСОБА_16 - Родион Гайсинский. Сейчас он в тяжелом состоянии в 22 инфекционной больнице. за своїм змістом є оціночними судженнями, яка, враховуючи повний зміст публікації, не містить стверджувальних висловів щодо позивача та не мав не меті приниження честі та гідності позивача, є вираженням суб`єктивної думки особи щодо зазначених в них обставин, тому не є недостовірною інформацією. При цьому, автор статті, висловлюючи зазначені припущення, просить відповідальних осіб підтвердити або спростувати вказані обставини, оскільки вони пов`язані із можливим поширенням на території міста Харкова тяжкої інфеційної хвороби, тому викликають суспільний інтерес.

Аналіз змісту оспорюваних позивачем висловлювань та публікацій свідчить про відсутність твердження про конкретні факти (час, спосіб, кількість тощо) і вказує на те, що по суті в них викладені оціночні судження особи. Оцінити правдивість чи правильність такого висновку неможливо, а оціночні судження спростуванню не підлягають.

Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Колегія суддів вважає, що доводи викладені відповідачем про начебто відсутність доказів належності йому сторінки у соціальній мережі facebook на якій опубліковано спірну статтю, та відсутності доказів опублікування цієї статті саме безпосередньо ним, а також посилання на афідевіт від імені ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом 25.12.2020, в якому останній вказує про те, що саме він здійснив спірну інформацію на сторінці під ім`ям ОСОБА_2 , не є джерелом доказів, у розумінні ст. ст. 76-80 ЦПК України та не приймаються судом апеляційної інстанції.

Сторона позивача в позовній заяві як на доказ підтвердження факту поширення недостовірної інформації відносно позивача, яка за своїм змістом має негативний характер, порушує немайнові інтереси позивача та не може вважатися оціночним судженням, посилається на Висновок №285/08/2018 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 06.08.2018, який долучено до матеріалів позовної заяви.

Відповідно до вказаного висновку, висловлювання які містяться в поширеній інформації є твердженнями (фактичними даними), а не оціночними судженнями.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27.02.2009 р. № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Висновки за результатами проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи щодо характеру суджень відповідача як фактичних тверджень не можуть бути прийняті судом, оскільки визначення характеру висловлювань відповідача є предметом доказування у даній справі, а отже такий висновок може бути зроблений виключно судом в процесі оцінки наявних у провадженні доказів (пояснень сторін, показань свідків, дослідження письмових доказів, електронних доказів, висновку експерта) за результатами їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження.

Таким чином, ураховуючи те, що визначення характеру висловлювань відповідача, які є предметом доказування у даній справі, не потребує спеціальних знань, вищезазначений експертний висновок не є обов`язковим при вирішенні даної справи та може бути прийнятий до уваги на розсуд суду у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду № 5 від 12.06.2009, у разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз`яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Оцінюючи зміст оспорюваної позивачем інформації та враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що інформація, про спростування якої пред`явлено вимоги є оціночним судженням.

Зазначені фрази, які позивач вважає недостовірними твердженнями, не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій і відповідно не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності. Крім того, інформація зазначена у соціальній мережі на сторінці під ім`ям ОСОБА_2 сформована як звернення до громадян та містить лише інформативний характер .При цьому, автор просить компетентних осіб підтвердити або спростувати викладену інформацію.

Отже, спірна інформація, яку позивач у даному позові просить визнати недостовірною інформацією відносно нього є нічим іншим, як оціночними судженнями, без втручання у його приватне життя, а відтак, згідно зі статтею 30 Закону України Про інформацію , такі судження не підлягають спростуванню, і за їх висловлювання ніхто не може бути притягнутий до відповідальності. Вказана інформація не носить образливого характеру, не порушує честі та гідності позивача.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання спірної інформації опублікованої 26.03.2020 в мережі Інтернет на персональній сторінці ОСОБА_2 у соціальній мережі Facebook недостовірною та такою, що порушує честь і гідність позивача, та як наслідок спростування цієї інформації .

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто суди, при вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди мають з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань та їх причинно-наслідковий зв`язок з обставинами, на які позивач вказує як на підставу спричинення йому моральної шкоди, ступень вини заподіювача, яких саме моральних страждань зазнав потерпілий, у якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов`язані з ним витрати та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 5 постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995р. № 4, розглядаючи позов про відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати, за яких обставин і якими діями вони завдані, яким є ступень вини заподіювана, в якій грошовій сумі потерпілий вказує на пов`язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.

Згідно роз`яснень, даних у пункті 9 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України із змінами, внесеними постановою № 5 від 25 травня 2001 року, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Згідно роз`яснень, наданих Пленумом ВС України, моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.

За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено факту поширення відповідачем щодо позивача недостовірної інформації, що ганьбить його честь та гідність, порушує особисті немайнові права, то відсутні підстави для задоволення позову у частині відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141, п. п. б , в ч. 1 ст. 382 ЦПК України судовий збір сплачений за розгляд справи у суді першої інстанції покладаються на позивача, а судовий збір у розмірі 9 361,20 гри., сплачений відповідачем за перегляд справі у суді апеляційної інстанції підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. І ст.374, п.п.2,3,4 ч. 1 ст.376, 381, 382-384, 389,390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 15 квітня 2021 року - скасувати і ухвалити нове.

У задоволені позову ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 9 361 (дев`ять тисяч триста шістдесят одну) грн 20 (двадцять) коп, сплачений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення складено 20 жовтня 2021 року.