Постанова

від 12.10.2021 по справі 916/2054/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/2054/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Случ О. В., Уркевич В. Ю.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Приватної фірми "Фіеста"

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.02.2021 (суддя Шаратов Ю. А.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 (Будішевська Л. А. - головуючий, судді Таран С. В., Поліщук Л. В.) у справі

за позовом Приватної фірми "Фіеста"

до Малого приватного підприємства "Сезон-1"

про визнання права власності, зобов`язання внести зміни до державного реєстру та надання безперешкодного доступу для користування,

(за участі представника позивача Наїдко Л .В.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У липні 2020 року Приватна фірма "Фіеста" (далі - ПФ "Фіеста") звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Малого приватного підприємства "Сезон-1" (далі - МПП "Сезон-1"), в якому просила суд: визнати право спільної часткової власності ПФ "Фіеста" на частку у розмірі 38/100 системи очисних споруд, розташованих за адресою: Одеська область, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 30; зобов`язати МПП "Сезон-1" внести зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо закріплення частки у розмірі 38/100 ПФ "Фіеста" на систему очисних споруд; зобов`язати МПП "Сезон-1" надати ПФ "Фіеста" безперешкодний доступ до системи очисних споруд для користування у встановленому між сторонами обсязі.

Позов мотивований тим, що згідно з договором про дольову участь у будівництві та використанні очисних споруд від 11.08.2007 № 1 ПФ "Фіеста" стала власником 38/100 частки від зведених очисних споруд, а відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) отримала право використовувати цю систему для власних потреб у визначеному гарантійним листом від 15.09.2010 обсязі 15 м 3 на добу. Проте МПП "Сезон-1" не вжито належних заходів щодо оформлення права спільної часткової власності на 38/100 частки системи очисних споруд, а також не надано безперешкодного доступу для реалізації права власності ПФ "Фіеста".

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 11.08.2007 між МПП "Сезон-1" та ПФ "Фіеста" укладено договір про дольову участь у будівництві та використанні очисних споруд № 1, за умовами пункту 1.1 якого МПП "Сезон-1" зобов`язується побудувати очисні споруди на базі відпочинку "Сезон" та надати ПФ "Фіеста" можливість використовувати частину їх потужності в своїй господарській діяльності, а ПФ "Фіеста" зобов`язується компенсувати МПП "Сезон-1" частину витрат на будівництво очисних споруд.

МПП "Сезон-1" зобов`язане побудувати та запустити в експлуатацію очисні споруди в строк до 30.09.2007. ПФ "Фіеста" зобов`язана в строк до 22.08.2007 сплатити МПП "Сезон-1" грошові кошти у розмірі відповідно до протоколу договірної ціни, який є невід`ємною частиною цього договору (п.п. 2.1, 2.2. договору).

Після запуску в експлуатацію очисних споруд МПП "Сезон-1" зобов`язується надати ПФ "Фіеста" можливість використовувати їх в обсязі 15 м 3 на добу (п. 2.3. договору).

Підключення додаткових абонентів МПП "Сезон-1" зобов`язане проводити за погодженням з ПФ "Фіеста" (п. 2.4 договору).

ПФ "Фіеста" зобов`язана самостійно за власний рахунок встановити прилад обліку в точці врізки в очисні споруди. ПФ "Фіеста" зобов`язана сплачувати експлуатаційні витрати згідно із калькуляцією, погодженою і підписаною сторонами (п.п. 2.5; 2.6. договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами з додаванням їх печаток та діє безстроково. Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. Одностороння відмова від договору не допускається (п.п. 2.8.-2.10. договору).

Протоколом щодо договірної ціни сторони погодили розмір плати ПФ "Фіеста" за договором у сумі 100 000 грн.

На виконання умов договору ПФ "Фіеста" сплатило МПП "Сезон-1" 100 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 20.08.2007 № 206.

Відповідно до акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 11.12.2007 об`єкт "Артсвердловина та установка очистки стічних вод "Кубо" МПП "Сезон-1" на базі відпочинку "Сезон", Будацька коса, біля селища Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області" прийнято в експлуатацію. Замовником будівництва та експлуатаційною організацією зазначено МПП "Сезон-1".

15.09.2010 МПП "Сезон-1" надало ПФ "Фіеста" гарантійний лист-зобов`язання, в якому зазначено, що з врахуванням попередніх домовленостей на виконання договору МПП "Сезон-1" визнає за ПФ "Фіеста" право спільної часткової власності на 38/100 частки нерухомого майна локальних очисних споруд біологічної очистки стічних вод "Кубо", потужністю 40 м 3 на добу (з користуванням 15 м 3 на добу), розташованих за адресою: Одеська область, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 30. А також МПП "Сезон-1" взяло на себе зобов`язання за першої нагоди провести оформлення права власності на користь ПФ "Фіеста" з врахуванням частки, що визначена відповідним листом. Оформлення відповідного права власності проводиться за рахунок ПФ "Фіеста".

18.02.2011 виконавчим комітетом Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району прийнято рішення № 54/2011 "Про оформлення права власності на будівлі та споруди бази відпочинку "Сезон", Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 30", яким вирішено оформити право власності МПП "Сезон-1" на будівлі та споруди бази відпочинку "Сезон" у складі: будинок відпочинку літ. "1А", будинок відпочинку літ. "1Б", будинок відпочинку літ. "1В", будинок відпочинку літ. "1Г", будинок відпочинку літ. "1Д", кафе-бар літ. "1Є", шашлична літ. "1-Ж", будинок відпочинку літ. "1-З", будинок відпочинку літ. "1І", будинок відпочинку літ. "1К", будинок відпочинку літ. "1Л", будинок відпочинку персоналу з вбудованим складом літ. "1М", насосна "1Н", КНС літ. "1-О", вбиральня літ. "1П", щитова літ. "1Р", побутова будівля літ. "1С", споруди № 7- 21, які розташовані за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Шабівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 30. Також прийнято рішення про видачу МПП "Сезон-1" свідоцтва про право власності на вказані об`єкти.

На підставі вказаного рішення від 18.02.2011 № 54/2011 виконавчим комітетом Шабівської сільської ради видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 10.05.2011, відповідно до якого МПП "Сезон-1" на праві приватної власності належить 1/1 частка об`єкта: будівлі та споруди бази відпочинку "Сезон" за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, сільська рада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 30. До опису об`єкта включено: будинок відпочинку літ "1А", будинок відпочинку літ. "1Б", будинок відпочинку літ "1В", будинок відпочинку літ "1Г", будинок відпочинку літ. "1Д", кафе-бар літ. "1Є", шашлична літ. "1-Ж", будинок відпочинку літ. "1-З", будинок відпочинку літ. "1І", будинок відпочинку літ. "1К", будинок відпочинку літ "1Л", будинок відпочинку персоналу з вбудованим складом літ "1М", насосна літ "1Н", КНС літ "1О", вбиральня літ "1П", щитова літ. "1Р", побутова будівля літ. "1С", споруди № 7- 21.

24.06.2011 на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 10.05.2011 за МПП "Сезон-1" зареєстровано право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомості, реєстраційний номер об`єкта в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 33595314, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 24.06.2011 № 30414989, виданим КП "Білгород-Дністровське БТІ".

18.01.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права приватної власності МПП "Сезон-1" на об`єкт нерухомого майна: будівлі та споруди бази відпочинку "Сезон" загальною площею 2796,00 м 2 , за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, сільська рада Шабівська, комплекс будівель та споруд № 30. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1152988551208, номер об`єкта в РПВН 33595314, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 06.07.2020 № 212982745.

Зі змісту вказаної інформаційної довідки вбачається, що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна, зокрема, щодо його частини КНС літ "1О", загальною площею 3,6 м 2 .

Учасниками справи визнається, що ця частина об`єкта нерухомого майна і є спірними очисними спорудами.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.02.2021 у справі № 916/2054/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, аргументоване тим, що умовами договору передбачено лише набуття позивачем майнового права користування об`єктом нерухомості, який будувався відповідачем. Договір не містить жодних умов щодо набуття позивачем права власності на цей об`єкт або на частку в ньому. Тому договір не є підставою для виникнення права спільної власності позивача на частку у розмірі 38/100 системи очисних споруд. Гарантійний лист-зобов`язання від 15.09.2010 також не може бути підставою для виникнення права власності позивача на частку у розмірі 38/100 системи очисних споруд, оскільки він не є договором, на підставі якого частка у праві спільної часткової власності переходить до іншої особи (набувача), не є невід`ємною частиною договору та не є тлумаченням його змісту. Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем умов п. 2.3 договору щодо надання позивачу можливості використовувати очисні споруди в обсязі 15 м 3 на добу.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. ПФ "Фіеста" звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.02.2021 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 у справі № 916/2054/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано приписи частини 1 статті 202, статті 207, частини 1 статті 328, частини 3 статті 355 ЦК України і висновок Верховного Суду щодо їх застосування у подібних відносинах відсутній.

Заявник вважає, що сторони домовилися про доповнення до договору від 11.08.2007 № 1 шляхом внесення змін гарантійним листом-зобов`язанням відповідача від 15.09.2010, відповідно до якого відповідач визнавав право ПФ "Фієста" на 38/100 частки системи очисних споруд та зобов`язувався оформити таке право власності за позивачем. Суди фактично не визнали гарантійний лист правочином, який може бути підставою для набуття позивачем права спільної часткової власності, всупереч приписам зазначених вище норм ЦК України, згідно з якими гарантійний лист є правочином, оскільки укладений у письмовій формі з викладенням у одному документі - листі, підписаний уповноваженою особою та скріплений печаткою.

Визнання такого гарантійного листа та фактичних дій позивача щодо його схвалення правочином (додатковою угодою про внесення доповнень до договору від 11.08.2007 № 1), вчиненим відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України, надасть підстави для визнання за ним права спільної часткової власності на спірне нерухоме майно.

Відмовляючи у задоволенні вимоги щодо надання безперешкодного доступу до системи очисних споруд, суди не надали сукупної оцінки дозволу на спеціальне водокористування від 24.05.2019 № 883/ОД/49д-19 та договору на вивіз рідких відходів від 29.05.2020 № 71. Зазначені факти підтверджують те, що позивач позбавлений можливості користуватися спірними очисними спорудами.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що скаржник ототожнює поняття доповнення до договору та додаткова угода. Водночас жодного доповнення до договору від 11.08.2007 № 1 не існує. Крім того, в судах попередніх інстанцій заявник не зазначав про те, що гарантійний лист від 15.09.2010 є доповненням до договору від 11.08.2007 № 1. Зазначений гарантійний лист не є документом, на підставі якого набувається, визнається або відчужується право спільної часткової власності.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 30.06.2021 касаційну скаргу ПФ "Фієста" передано для розгляду колегії суддів у складі: Волковицька Н. О. - головуючий, судді Случ О. В., Могил С. К. У зв`язку із перебуванням судді Могила С. К. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2021 справу № 916/2054/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: Волковицька Н. О. - головуючий, судді Случ О. В., Уркевич В. Ю. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Предметом позовних вимог є визнання за ПФ "Фіеста" права спільної часткової власності на частку у розмірі 38/100 системи очисних споруд, зобов`язання МПП "Сезон-1" внести зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо закріплення цієї частки та надати ПФ "Фіеста" безперешкодний доступ до системи очисних споруд для користування у встановленому між сторонами обсязі.

Розглядаючи зазначений спір, суди виходили з того, що договором від 11.08.2007 № 1 передбачалося набуття ПФ "Фіеста" лише права користування очисними спорудами у відповідному обсязі (15 м 3 на добу), будь-яких умов щодо виникнення у ПФ "Фіеста" права власності на цей об`єкт нерухомості договір не містить.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частини 1, 2 статті 331 ЦК України).

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Частиною 1 статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до частин 1- 3 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтею 363 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу.

Аналізуючи умови договору від 11.08.2007 № 1, доводи позивача та норми матеріального права, суди дійшли висновку, що цей договір не передбачав виникнення у ПФ "Фіеста" права спільної власності на 38/100 частки системи очисних споруд.

5.4. Оцінюючи гарантійний лист-зобов`язання, суди дійшли висновку, що він не є договором у розумінні статті 363 ЦК України, на підставі якого частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача. Вказаний гарантійний лист фактично є односторонньою дією МПП "Сезон-1", в той час як договір складений та підписаний обома сторонами. У договорі відсутнє будь-яке посилання на вказаний гарантійний лист, останній не є його невід`ємною частиною та не є тлумаченням його змісту відповідно до статей 213, 637 ЦК України. Таким чином, цей гарантійний лист також не може бути підставою для виникнення у ПФ "Фіеста" права спільної власності на 38/100 частки системи очисних споруд.

З наведеного слідує, що суди досліджували договір від 11.08.2007 № 1 та гарантійний лист-зобов`язання, оцінювали правову природу спірних відносин у контексті доводів позивача, у тому числі вказано, що гарантійний лист не є його невід`ємною частиною та тлумаченням його змісту.

У свою чергу Верховний Суд звертає увагу на те, що зі змісту відповіді на відзив випливає, що позивач визначав вказаний гарантійний лист як додаток до договору від 11.08.2007 № 1, у запереченнях на письмові пояснення стверджував, що гарантійний лист є одностороннім зобов`язанням відповідача перед позивачем щодо договору № 1, у письмових поясненнях, поданих до суду першої інстанції зазначено, що гарантійний лист слід сприймати як тлумачення відповідачем змісту укладеного договору, а в апеляційній скарзі вказував на те, що гарантійний лист є одностороннім зобов`язанням відповідача та тлумаченням змісту укладеного договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ні договір, ні гарантійний лист не передбачали двосторонньої домовленості щодо права спільної власності на очисні споруди, а відтак приписи статті 202 ЦК України не підлягали застосуванню до спірних правовідносин, оскільки згідно з частиною 3 цієї статті односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Для інших осіб, односторонній правочин може створювати обов`язки лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

5.5. Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Звертаючись із касаційною скаргою та обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано приписи частини 1 статті 202, статті 207, частини 1 статті 328, частини 3 статті 355 ЦК України і висновок Верховного Суду щодо їх застосування у подібних відносинах відсутній. Зокрема зазначені статті неправильно застосовані щодо визначення гарантійного листа як правочину, яким сторони домовилися про доповнення договору від 11.08.2007 № 1.

Колегія суддів зауважує, що у разі звернення із скаргою на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України заявник має вказати на те, яким чином судом неправильно застосовано норму права з огляду на встановлені фактичні обставини. У свою чергу відповідне застосування норм матеріального права здійснюється судом з огляду на доводи, якими відповідна сторона аргументує необхідність їх застосування, у тому числі аргументуючи позовні вимоги. Тобто правильність застосування судом норм матеріального права може досліджуватися з огляду на те, які доводи та аргументи ним оцінювалися у контексті застосування таких норм.

Однак з матеріалів справи слідує і зауважено відповідачем, що неправильне застосування норм статей 202, 207, 328, 355 ЦК України щодо оцінки гарантійного листа-зобов`язання як правочину скаржник аргументує іншими доводами ніж ті, які він вказував у судах першої і апеляційної інстанцій. У суді касаційної інстанції позивач фактично стверджує про іншу правову природу вказаного гарантійного листа, а саме як доповнення до договору, попри те, що попередня його позиція також мала різні формулювання: додаток до договору, одностороннє зобов`язання, тлумачення змісту договору.

Верховний Суд зауважує, що відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду щодо неправильного застосування вказаних норм ЦК України у випадку, коли неправильність їх застосування аргументована посиланням на ті доводи, від яких змінюється оцінка фактичних обставин справи і якими позивач не обґрунтовував власну позицію у судах першої і апеляційної інстанцій. Колегія суддів вважає, що у справі, яка розглядається, суди встановлювали фактичні обставини справи та застосовували норми права з огляду на вимоги позивача, а наведення у Верховному Суді нових мотивів є по суті наміром спонукати до встановлення та оцінки інших обставин, що згідно зі статтею 300 ГПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

5.6. У свою чергу стверджуючи, що у задоволенні вимоги щодо надання безперешкодного доступу до системи очисних споруд суди відмовили без надання сукупної оцінки дозволу на спеціальне водокористування від 24.05.2019 № 883/ОД/49д-19 та договору на вивіз рідких відходів від 29.05.2020 № 71, заявник фактично наводить аргументи щодо необхідності нової оцінки доказів, відмінної від тієї, яку надали суди попередніх інстанцій. Однак Верховний Суд додатково зауважує, що суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями на переоцінку доказів, встановлених судами попередніх інстанцій, як і надання їм додаткової оцінки.

Зважаючи на викладене, оскільки відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду внаслідок недоведеності підстави касаційного оскарження, а доводи скаржника не доводять порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, фактично спрямовані на переоцінку доказів та обставин справи, що були предметом розгляду, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених приписами статті 300 ГПК України, відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 23.02.2021 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 у справі № 916/2054/20.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення і постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватної фірми "Фіеста" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.02.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 у справі № 916/2054/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді О. В. Случ

В. Ю. Уркевич