Постанова

від 13.10.2021 по справі 156/1113/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 156/1113/19

провадження № 61-8846св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Тратніков Ярослав Вікторович,

відповідач - Приватне підприємство Вільна Україна-Р ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Тратніковим Ярославом Вікторовичем, на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 03 лютого 2021 року у складі судді Федечко М. О. та постанову Волинського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Киці С. І., Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства Вільна Україна-Р (далі - ПП Вільна Україна-Р ) про визнання договорів оренди землі недійсними та зобов`язання повернути земельні ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що 02 вересня 2014 року між її матір`ю ОСОБА_2 та ПП Вільна Україна-Р укладено два договори оренди землі:

- на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,5908 га, кадастровий номер 0721183800:06:000:0008, розташовану на території Павлівської сільської ради, державна реєстрація речового права якої відбулася 03 лютого 2015 року та

- на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,8115 га, кадастровий номер 0721183800:06:000:0007, розташовану на території Павлівської сільської ради, державна реєстрація речового права якої відбулась 31 січня 2015 року.

23 березня 2017 року до зазначених договорів було укладено угоди про зміни та доповнення.

Посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а вона на підставі свідоцтва про право на спадщину стала новою власницею земельних ділянок. Саме тому, ознайомившись зі змістом договорів оренди та проаналізувавши їх зміст, вона дійшла висновку, що такі договори слід визнати недійсними, оскільки у них не визначені усі істотні умови договору оренди, зокрема ті, що стосуються орендної плати. Так, відповідно до пункту 9 договорів Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4% від вартості грошової оцінки земельної ділянки під час передачі землі в оренду, що становить __ грн.

У пункті 5 договорів зазначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить __ грн.

Отже, в оспорюваних договорах відсутні дані про розмір орендної плати, про розмір нормативно-грошової оцінки. Крім того, у договорах не визначено питання застосування індексації орендної плати, не зазначено про відповідальність орендаря за несплату орендної плати, не врегульоване питання страхування земельних ділянок та чітко не встановлено чи можливо розірвати договори в односторонньому порядку.

Зазначала, що земельні ділянки були передані в оренду в день підписання договорів, а не протягом трьох днів з моменту державної реєстрації. При цьому вважала, що є сумнів щодо права ОСОБА_3 підписувати оспорювані договори, оскільки орендарем земельних ділянок є ПП Вільна Україна-Р в особі ОСОБА_4 .

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати договори оренди, укладені 02 вересня 2014 року між її матір`ю ОСОБА_2 та ПП Вільна Україна-Р , недійсними, зобов`язати відповідача повернути їй земельні ділянки на підставі актів повернення земельних ділянок та стягнути судові витрати зі сплати судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 03 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачем в судовому засіданні не доведено, що внаслідок укладення оспорюваних договорів оренди землі від 02 вересня 2014 року порушено її права або права ОСОБА_2 .

При цьому районний суд зазначив, що оспорювані договори оренди були укладені та підписані за життя орендодавця, виконувалися сторонами, умовами договору не передбачене автоматичне припинення оренди у зв`язку із переходом права власності на земельну ділянку, договір продовжував виконуватися й позивачем, який отримував орендну плату за землю. Отже, дії позивача, який отримував орендну плату за землю, відтак, виконував умови договорів від 02 вересня 2014 року, а згодом пред`явив позов про визнання їх недійсними, суперечать його попередній поведінці (отриманню плати за користування земельною ділянкою).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав вважати, що оспорювані договори оренди землі є недійсними немає, оскільки вони укладені після досягнення сторонами усіх істотних умов, а це відбулося за життя орендодавця і за його підписом, сторони договорів врегулювали свої відносини на власний розсуд, виконували їх умови у добровільно погодженому порядку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 03 лютого 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення районного суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає, оскільки доводи апеляційної скарги носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи та не впливають на правильність висновків суду.

Апеляційний суд зазначив, що правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачка не була стороною спірного правочину, з моменту укладення договору у 2014 році, її матір за життя, із вимогами про недійсність договору оренди землі, неналежне виконання умов договору до орендаря не зверталася, таких претензій не пред`являла й позивачка з моменту успадкування у 2018 році земельних ділянок.

При цьому невиконання умов договору з боку відповідача не встановлено.

Також апеляційний суд вважав, що позивачем не зазначено, у чому полягає порушення саме її прав при укладенні спірних договорів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 03 лютого 2021 року і постанову Волинського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподілити судові витрати.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції долучено до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу з додатками, які не були надіслані їй і з якими вона не була ознайомлена. При цьому суд апеляційної інстанції залишив поза увагою її посилання на те, що докази, надані відповідачем разом з відзивом на апеляційну скаргу, не можуть бути приєднані до матеріалів справи, оскільки у суді першої інстанції не досліджувалися.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року ПП Вільна Україна-Р подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, отже, оскаржувані судові рішення не підлягають скасуванню.

Зазначає, що під час розгляду справи позивач не надала жодного доказу про невиконання договірних зобов`язань орендарем.

Посилається на те, що оскаржувані судові рішення узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 липня 2020 року у справі № 471/761/17-ц (провадження № 61-24209св18 ).

Доводи особи, яка подала відповідь на відзив на касаційну скаргу

У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Тратніков Я. В. подав відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 липня 2020 року у справі № 471/761/17-ц (провадження № 61-24209св18) не заслуговують на увагу, оскільки зазначена справа має інші фактичні обставини.

При цьому доводи відповідача про те, що позивач є власницею трьох земельних паїв і пообіцяла їх віддати в оренду різним сільськогосподарським виробникам, за що отримала аванс, не підтверджено жодними доказами та не стосується вирішення цієї справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

02 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ПП Вільна Україна-Р укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець надає в оренду, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку 3,59 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0721183800:06:000:0008. Строк дії договору 5 років. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4% від вартості грошової оцінки земельної ділянки під час передачі землі в оренду, що становить __ грн. Орендна плата виплачується в грошовій, натуральній або відробіткових формах. Орендна плата вноситься у строк з 01серпня по 31 грудня щорічно (а. с. 11,12).

До договору оренди додано акт прийому передачі земельної ділянки від 02 вересня 2014 року та акт встановлення границь ділянки в натурі та про передачу на зберігання встановлених межових знаків власнику земельної ділянки (а. с. 13,14).

23 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ПП Вільна Україна-Р укладено угоду про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 03 лютого 2015 року за номером запису про інше речове право 8591289, відповідно до якої сторони погодили, що строк дії договору продовжено до 02 вересня 2026 року та встановили, що нормативно- грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення, змін та доповнень договору з врахуванням індексації становить 88 732,50 грн.

Зазначена угода зареєстрована у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 травня 2017 року (а. с. 15).

02 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ПП Вільна Україна-Р укладено договір оренди землі, згідно з яким орендодавець надає в оренду, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,81 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 0721183800:06:000:0007. Строк дії договору 5 років. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4% від вартості грошової оцінки земельної ділянки під час передачі землі в оренду, що становить __ грн. Орендна плата виплачується в грошовій, натуральній або відробіткових формах. Орендна плата вноситься у строк з 01 серпня по 31 грудня щорічно (а. с. 20, 21).

До договору оренди додано акт прийому передачі земельної ділянки від 02 вересня 2014 року та акт встановлення границь ділянки в натурі та про передачу на зберігання встановлених межових знаків власнику земельної ділянки (а. с. 22, 23).

23 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ПП Вільна Україна Р укладено угоду про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 31 січня 2015 року за номером запису про інше речове право 8565309, відповідно до якої сторони погодили, що строк дії договору продовжено до 02 вересня 2026 року та встановили, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення, змін та доповнень договору з врахуванням індексації становить 88 732,50 грн.

Зазначена угода зареєстрована у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 травня 2017 року (а. с. 24).

22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельну ділянку площею 3,8115 га, місце розташування якої: Волинська область, Іваничівський район, Павлівська сільська рада, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0721183800:06:000:0007 та на земельну ділянку площею 3,5908 га, місце розташування якої: Волинська область Іваничівський район Павлівська сільська рада, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0721183800:06:000:0008 (а. с. 7, 9).

Право власності на зазначені земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 жовтня 2018 року (а. с. 27, 28).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Тратніковим Я. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами частини першої статті 93 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги до змісту та порядок припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ? це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України Про оренду землі визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою статті 19 Закону України Про оренду землі передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, що передбачено у частині першій статті 215 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 02 вересня 2014 року, укладених між її матір`ю ОСОБА_2 і ПП Вільна Україна-Р , та повернення земельних ділянок.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання оспорюваних договорів оренди землі недійсними з огляду на таке.

Верховний Суд України неодноразово робив висновок, згідно якого відсутність однієї із істотних умов у договорі оренди землі, передбачених частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі , може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише у разі встановлення факту порушення, невизнання або оспорення прав, свобод чи інтересів особи, яка звертається із позовом. Зокрема:

- у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-88цс14 вказано, що: відповідно до вимог статті З ЦПК України й статті 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене право, а тому при розгляді справи про визнання недійсним договору оренди землі, з підстав відсутності у договорі передбаченої статтею 15 Закону України Про оренду землі такої істотної умови, як умова передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, суду слід з`ясувати чи дійсно порушено права орендодавця відсутністю такої умови, її істотність та в чому полягає порушення законних прав позивача ;

- у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-94цс14 зроблено висновок, що: відсутність у договорі оренди землі, укладеному 05 грудня 2008 року, істотної умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним. Крім того, судом залишено поза увагою вимоги статті З ЦПК України та статті 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і не встановлено, чи дійсно були порушені права позивача при укладенні договору у зв`язку з відсутністю в ньому зазначеної умови ;

- у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16 зазначено, що: правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав .

Судами встановлено, що 22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на земельну ділянку площею 3,8115 га, кадастровий номер 0721183800:06:000:0007 та на земельну ділянку площею 3,5908 га, кадастровий номер 0721183800:06:000:0008. Право власності на зазначені земельні ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 9 оспорюваних договорів орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4% від вартості грошової оцінки земельної ділянки під час передачі землі в оренду, що становить __ грн. При цьому сторонами договорів оренди землі 23 березня 2017 року укладено угоди про зміни та доповнення до договорів оренди земельних ділянок, якими визначено нормативно-грошову оцінку кожної земельної ділянки у розмірі 88 732,50 грн (а. с. 15, 24).

Посилання ОСОБА_1 на наявність підстав для визнання недійсними договорів оренди землі у зв`язку з відсутністю істотних умов договору колегія суддів відхиляє, оскільки такі твердження не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у першій та апеляційній інстанціях, так і під час касаційного перегляду справи.

Крім того, судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що договір укладено не ОСОБА_1 , а її матір`ю - ОСОБА_2 , яка була первісним орендодавцем, погодила умови договорів та не оскаржувала їх у судовому порядку. Отож, волевиявлення орендодавця щодо наявних в оспорюваних договорах умов було вільним. Доказів наявності заперечень ОСОБА_2 щодо певних умов договорів оренди землі позивачем не надано.

ОСОБА_1 , у зв`язку зі смертю орендодавця, на підставі частини першої статті 7 Закону України Про оренду землі та на підставі пункту 40 оспорюваних договорів набула прав та обов`язків орендодавця на умовах, визначених договорами оренди землі. Право на внесення змін та доповнень до укладених договорів з ініціативи нового орендодавця гарантоване законодавством та реалізується за умови досягнення згоди з орендарем. З огляду на зазначене позивач не позбавлена права на ініціювання змін до договорів оренди землі, на підставі яких до неї перейшло право орендодавця.

Доводи заявника з посиланням на неправомірне долучення судом апеляційної інстанції до матеріалів справи відзиву на апеляційну скаргу з додатками (копією відомостей про видачу сільськогосподарської продукції, як орендну плату за землю), як такі, що не були надіслані їй і з якими вона не була ознайомлена, колегія суддів відхиляє, оскільки у матеріалах справи містяться докази надіслання поштового відправлення, адресованого ОСОБА_1 , а саме - фіскальний чек від 26 березня 2021 року (а. с. 99).

Встановивши, що відсутні підстави для визнання оспорюваних договорів оренди землі недійсними, суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позову,

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими судовими рішеннями.

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, на користь заявника немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Тратніковим Ярославом Вікторовичем, залишити без задоволення.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 03 лютого 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк