Постанова

від 13.10.2021 по справі 766/7805/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи 766/7805/20 Головуючий у І інстанції Кузьміна О.І.

Номер провадження 22-ц/819/1448/21 Доповідач Семиженко Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Семиженка Г.В.,

суддів: Вейтас І.В.,

Радченка С.В.,

секретар Плохотніченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні апеляційні скарги адвоката Доготер Оксани Георгіївни від імені ОСОБА_1 та адвоката Стельниковича Олександра Ігоровича від імені ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області, ухваленого 24 травня 2021 року під головуванням судді Кузьміної О.І. та складенням повного тексту 27 травня 2021 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя та стягнення грошових коштів в рахунок компенсації 1/2 частини майна,

ВСТАНОВИВ:

Вимоги позову

У позові від 18 травня 2020 року з уточненнями до нього від 23 вересня 2020 року позивачка просила:

-визнати домоволодіння АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності сторін-подружжя;

-визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 як спільно набутого майна;

-стягнути на її користь вартість 1/2 частини автомобіля Hyundaі Santa Fe, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, як спільно набутого майна, ринкова вартість якого складає 294420 гривень;

-стягнути на її користь вартість 1/2 частини автомобіля DAF FT XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 як спільно набутого майна, ринкова вартість якого складає 511956 гривень;

-стягнути на її користь вартість 1/2 частини автомобіля DAF FT XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 як спільно набутого майна, ринкова вартість якого складає 531627 гривень;

-стягнути на її користь вартість 1/2 частини напівпричепу SCHWARZMULLER SPA-3E, реєстраційний номер НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 як спільно набутого майна, ринкова вартість якого складає 181963 гривень;

-стягнути на її користь вартість 1/2 частини напівпричепу SCHWARZMULLER SPA-3E, реєстраційний номер НОМЕР_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 як спільно набутого майна, ринкова вартість якого складає 172865 гривень.

Підстави та обґрунтування позову

Посилалася на те, що вона з 27 червня 1998 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, під час якого сторонами було придбано вказані житловий будинок та автомобілі, які є їхнім спільним майном, право власності на житловий будинок та автомобілі було зареєстровано за відповідачем, спірне домоволодіння реконструювалося за спільні кошти подружжя та перебудовувалося, в результаті чого його вартість значно збільшилася, і частка позивачки, яка безпосередню приймала участь своїми силами та коштами, складає 1/2 частину від всього домоволодіння, проте згоди про добровільний поділ майна сторонами не досягнуто.

Судове рішення у справі суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня 2021 року позов задоволено частково, ухвалено:

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 147210 гривень в рахунок компенсації 1/2 частини автомобіля Hyundaі Santa Fe, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, загальною вартістю 294420 гривень, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_2 ;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 255978 гривень в рахунок компенсації 1/2 частини автомобіля DAF FT XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , загальною вартістю 511956 гривень, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_2 ;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 265813,50 гривні в рахунок компенсації 1/2 частини автомобіля DAF FT XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , загальною вартістю 531627 гривень, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_2 ;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 90981,50 гривні в рахунок компенсації 1/2 частини напівпричепу SCHWARZMULLER SPA-3E, реєстраційний номер НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , загальною вартістю 181963 гривень, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_2 ;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 86432,50 гривні в рахунок компенсації 1/2 частини напівпричепу SCHWARZMULLER SPA-3E, реєстраційний номер НОМЕР_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 , загальною вартістю 172865 гривень;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8464,16 гривні в рахунок відшкодування витрат на сплату судового збору та 10000 гривень в рахунок відшкодування витрат на сплату правової допомоги.

У задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Мотиви суду першої інстанції

Суд прийшов до висновку, що придбані сторонами під час шлюбу за спільні кошти подружжя транспортні засоби та напівпричепи є об`єктом їх спільної сумісної власності, так як ОСОБА_2 продав їх без згоди ОСОБА_1 , половина їх вартості має бути сплачена позивачці, натомість відмовив у задоволенні позовних вимог щодо визнання спільним сумісним майном подружжя та визнання права власності за позивачкою на житловий будинок АДРЕСА_1 з посиланням на те, що будинок є особистою власністю відповідача.

Вимоги апеляційної скарги адвоката Доготер О.Г. від імені ОСОБА_1 .

Адвокат просила скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо будинку та ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення.

Підстави та обґрунтування апеляційної скарги

Посилалася на те, що вказаний будинок зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 15 березня 1993 року на 39/100 частини житлового будинку, договору дарування № 1297 від 16 лютого 2008 року на 4/100 частини житлового будинку, спадкового договору № 7176 від 28 жовтня 2010 року на 57/100 частин житлового будинку та на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 08 квітня 2019 року, загальною площею 194,6 кв.м, житловою 94 кв.м, виданої Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради, згідно вказаної декларації початок будівництва та реконструкція спірного житлового будинку розпочалася 17 листопада 2013 року та тривала до 08 квітня 2019 року, з 2013 року будинок будувався (реконструювався), у цей час між сторонами з 1998 року вже був зареєстрований шлюб, отже житловий будинок є спільною сумісною власністю подружжя, так як його будівництво відбулося за спільні кошти та зусилля подружжя, за період спільного проживання вони повністю перебудували спірний будинок, у зв`язку з чим його ринкова вартість значно збільшилася, фактично було створено нове майно, площа будівлі збільшилася з 139,3 кв.м до 194,6 кв.м, вказаний факт було підтверджено свідками, проте суд першої інстанції не прийняв їх до уваги, право власності на новостворений об`єкт нерухомого майна (спірне домоволодіння) було зареєстровано за ОСОБА_2 в період шлюбу 08 квітня 2019 року, Верховний суд України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 зазначив, що той з подружжя, хто оспорює презумпцію права спільної сумісної власності на окремі об`єкти майна, повинен на підставі ч. 3 ст. 61 СК України довести у суді, що справжньою метою укладання договору, у даному випадку довічного утримання, були не інтереси сім`ї, а його особисті інтереси, однак відповідач вказаного не довів, аналогічна позиція міститься і в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 725/1776/18, суд не зважив, що частка спірного домоволодіння була набута за спадковим договором, укладеним в період шлюбу між сторонами 28 жовтня 2010 року, отже ОСОБА_1 має право на частку набутого за цим договором домоволодіння навіть на підставі вказаного правочину, в цілому право власності на спірне домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 08 квітня 2019 року, яка свідчить про те, що спірний будинок є новоствореним та будувався у період з 17 листопада 2013 року по 08 квітня 2019 року, отже він є об`єктом спільного набутого майна подружжя та підлягає поділу між сторонами.

Вимоги апеляційної скарги адвоката Стельниковича О.І. від імені ОСОБА_2 .

Адвокат просив рішення суду в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення грошових коштів в рахунок компенсації 1/2 частин автомобіля DAF FT XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 у розмірі 255978 гривень, автомобіля DAF FT XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 у розмірі 265813,50 гривні, напівпричепу SCHWARZMULLER SPA-3E, реєстраційний номер НОМЕР_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 у розмірі 90981,50 гривні, напівпричепу SCHWARZMULLER SPA-3E, реєстраційний номер НОМЕР_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 у розмірі 86432,50 гривні та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивачку.

Підстави та обґрунтування апеляційної скарги

Покликався на те, що вказані автомобілі було придбано відповідачем для ведення підприємницької діяльності та за кошти від такої діяльності, суд першої інстанції не взяв до уваги висновок Верховного Суду України у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-1327цс15, у якому зазначено, що майно фізичної особи - підприємця, яке придбане за кошти від своєї діяльності і не в інтересах сім`ї та використовується в його підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність відповідно до ст. 57 СК України, а не як об`єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст. ст. 60, 61 СК України, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду України у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-801цс16, згідно якої у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, згідно витягу з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, видами діяльності якого зазначено вантажний автомобільний транспорт, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, вказані спірні автомобілі та напівпричепи у своїй сукупності створюють вантажний автомобіль для перевезення вантажів, що підтверджує факт їх придбання лише для здійснення відповідачем підприємницької діяльності, а не для сімейних інтересів, позивачка не заперечувала, що ці автомобілі та напівпричепи купувалися для здійснення ОСОБА_2 його підприємницької діяльності, на що суд уваги не звернув, факти використання вказаних транспортних засобів відповідачем для здійснення власної підприємницької діяльності підтверджується виписками з поточного рахунку суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 № НОМЕР_10 у Акціонерному товаристві Приватбанк за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2019 року, серед них купівля палива, проходження огляду транспортного засобу, купівля зеленої карти для транспортного засобу (з метою перетину кордону), здійснення платежів за перевезення вантажів із зазначенням транспортного засобу, вказані обставини підтверджуються доданими договорами, судом залишено поза увагою надані відповідачем договори купівлі-продажу транспортних засобів № 933/01/4647/2016 від 16 березня 2016 року, № 010123 від 10 березня 2017 року, № 6547/18/004714 від 20 вересня 2018 року, № PML-111297/2019 від 21 березня 2019 року, за якими загальна вартість транспортних засобів складала 579320 гривень, за податковими деклараціями платника Єдиного податку фізичної особи-підприємця за період з 2015 року по 2019 рік включно сума доходу ОСОБА_2 значно перевищувала вартість транспортних засобів та дозволяла купувати вказані автомобілі для ведення підприємницької діяльності, відповідач знімав грошові кошти з свого рахунку та здійснював оплату купівлі спірних транспортних засобів, що підтверджується випискою по рахунку, посилання суду першої інстанції на те, що транспортні засоби у технічних паспортах не зазначаються власністю фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , тому не є його майном, не відповідають дійсності, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами, судом першої інстанції було встановлено, що автомобілі DAF FT XF 105.460 та напівпричепи SCHWARZMULLER SPA-3E вибули з володіння відповідача 18 червня 2020 року, надані позивачкою докази оцінки майна не є належними та допустимими доказами його вартості, адже така оцінка проводилася до подання позовної заяви, вартість майна після вибуття з 18 червня 2020 року судом першої інстанції не перевірялася, розрахунок вартості автомобілів був здійснений у порушення принципів та формул п. 7.35 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, тому присудження грошової компенсації не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відзиви на апеляційні скарги

У відзивах на апеляційні скарги протилежної сторони адвокат Стельникович О.І. від імені ОСОБА_2 та адвокат Доготер О.Г. від імені ОСОБА_1 вважали їх такими, що задоволенню не підлягають.

Процесуальні позиції учасників при апеляційному розгляді справи

Адвокат Доготер О.Г. від імені позивачки ОСОБА_1 та адвокат Стельникович О.І. від імені відповідача ОСОБА_2 свої процесуальні позиції підтримали.

Позиція апеляційного суду

Апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Спірні правовідносини сторін врегульовано положеннми СК України, за його ст. ст. 57, 58 особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто, якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

Згідно ст. ст. 60, 61, 62, 65 цього Кодексу майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово, згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Право на поділ спільного майна подружжя передбачено ст. 69 СК України, за його ст. ст. 70, 71 у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Таким чином приведеними нормами матеріального права встановлена презумпція спільності набутого подружжям у шлюбі майна за виключенням, коли воно набувається одним із них не як подружжям, а особисто.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що ними 27 червня 1998 року було укладено шлюб, вони обидва є підприємцями та здійснювали свою підприємницьку діяльність з транспортних перевезень із використанням вказаних у позові транспортних засобів шляхом укладання відповідних угод як між собою, так і з третіми особами, транспортні засоби були придбані під час шлюбу сторін, зареєстровані на ім`я відповідача та були відчужені ним, їх вартість визначена Приватним підприємством ПКФ Експерт 07 травня 2020 року та не спростована іншою стороною.

Поєднана підприємницька діяльність сторін із використанням спірних транспортних засобів свідчить на користь доводів сторони позивачки про те, що джерелом придбання цих транспортних засобів були спільні кошти подружжя та їх спільна праця, отже вони перебували у складі їх спільного сумісного майна та підлягають поділу у порядку, визначеному судом.

Щодо поділу домоволодіння колегія суддів вважає, що воно є особистою власністю ОСОБА_2 , оскільки право на його 39/100 частин він набув до шлюбу за свідоцтвом про право власності на домоволодіння від 15 березня 1993 року, право на його 4/100 частини за договором дарування від 16 лютого 2008 року, право на решту 57/100 частин за спадковим договором від 27 жовтня 2010 року.

Як у договорі дарування, так і у спадковому договорі, який не є тотожним договору довічного утримання, відповідач виступав не у якості одного з подружжя, а особисто, за умовами спадкового договору, укладеного між батьком відповідача ОСОБА_3 та відповідачем, останній зобов`язався виконувати немайнові розпорядження відчужувача та у зв`язку із його смертю набув у особисту власність зазначену частину будинку, позивачка не була учасником даного договору, її згода на його укладення не вимагалася, його виконання не потребувало спільних коштів сторін, отже вказаний договір було укладено в особистих інтересах відповідача, не пов`язаних з сімейними, матеріали справи не містять даних щодо участі позивачки у виконанні умов цього договору, доводи позову щодо істотного збільшення вартості спірного домоволодіння в результаті його реконструкції, здійсненої під час шлюбу, не були доведені належними доказами, зокрема проведенням відповідної судової експертизи, відповідне клопотання стороною позивачки не заявлялося та судом не вирішувалося.

Таким чином колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційних скарг не містять обґрунтованих посилань на норми права чи обставини у справі, які б могли бути підставами для задоволення їх вимог, скарги слід залишити без задоволення, рішення у справі залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги адвоката Стельниковича Олександра Ігоровича від імені ОСОБА_2 та адвоката Доготер Оксани Георгіївни від імені ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 24 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, її повний текст буде складено протягом п`яти днів, з дня складення повного тексту постанови на неї протягом тридцяти днів може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Г.В. Семиженко

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ І.В. Вейтас

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ С.В. Радченко