Постанова

від 21.10.2021 по справі 804/5367/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №804/5367/16

адміністративне провадження № К/9901/28205/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року (головуючий суддя Гімон М.М., судді: Чумак С.Ю., Юрко І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма Топстар" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма Топстар" (далі - Товариство, ТОВ НВФ Топстар , позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 серпня 2016 року №0000471400.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом (ТОВ Науково-технічний центр Топстар (далі - ТОВ НТЦ Топстар )), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції зазначив про непідтвердження правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, а також погодився із висновками податкового органу про відсутність реального характеру спірних господарських операцій, оскільки первинні документи, отримані позивачем від ТОВ НТЦ Топстар , не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а відтак мав місце документообіг задля штучного документального забезпечення бухгалтерського, та, як наслідок, податкового обліку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, прийшов до висновку, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.

Судами встановлено, що в період з 18 по 22 липня 2016 року посадовою особою Інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ НТЦ Топстар за січень 2016 року, за результатами якої складено акт №1598/04-65-14-01/33183798 від 29 липня 2016 року, в якому, в свою чергу, зроблено висновок про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ за січень 2016 року в сумі 250 369,00 грн.

Так, перевіркою з`ясовано, що в січні 2016 року Товариство мало господарські взаємовідносини з ТОВ НТЦ Топстар на підставі договору про надання інжинірингових послуг №10-И від 01 жовтня 2012 року, за умовами якого ТОВ НВФ Топстар (як замовник) доручило, а ТОВ НТЦ Топстар (як виконавець) зобов`язалось надати йому інжинірингові послуги по впровадженню на машинобудівних підприємствах України металорізального інструменту і оснастки корпорації ZCC (Китай) і компанії PRAMET (Чехія), відповідно, замовник зі свого боку зобов`язався прийняти вказані послуги та оплатити їх; замовник щоквартально виплачує виконавцю суму за фактично виконані роботи у відповідності до підписаного сторонами акту виконаних робіт; оплата проводиться у безготівковій формі у повному обсязі не пізніше 25 числа поточного місяця.

Разом з тим, розрахунки між суб`єктами господарювання у перевіряємому періоді не проводились й станом на 01 січня 2016 року згідно оборотно-сальдової відомості по рах.631 кредиторська заборгованість по розрахункам з ТОВ НТЦ Топстар по договору від 01 жовтня 2012 року №10-И становила 5 486 568,30 грн, а станом на 31 січня 2016 року - 6 671 568,30 грн.; відповідно до наданої у січні 2016 року податкової декларації з ПДВ та додатків до неї, бази даних Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ НТЦ Топстар у січні 2016 року надано Товариству послуги на загальну суму 1 185 000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 197 500,00 грн.; в той же час, Товариством реалізовано товар, задіяний у цих послугах, лише на суму ПДВ 11 447,11 грн.

Крім того, як зазначено в акті перевірки, ТОВ НТЦ Топстар не могло самостійно надавати вищевказані інжинірингові послуги, оскільки за штатним розкладом від 31 грудня 2015 року (директор - 1 особа, головний бухгалтер - 1 особа, менеджер по збуту - 3 особи, інженер-технолог - 2 особи, програміст - 1 особа) тільки два його співробітника (інженери-технологи) мали для цього відповідну кваліфікацію.

Також, у перевіряємий період ТОВ НВФ Топстар мало взаємовідносини з ТОВ НТЦ Топстар на підставі договору поставки №78 від 24 листопада 2014 року, за умовами якого ТОВ НТЦ Топстар (як продавець) зобов`язалось поставити ТОВ НВФ Топстар (як покупцю), а покупець - прийняти та оплатити товар - металоріжучий інструмент, трубопровідну арматуру та інші товарно-матеріальні цінності в кількості та асортименті відповідно до накладних та рахунків-фактур; оплата за відвантажений продавцем товар здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця в обумовлені строки; однак, розрахунки між суб`єктами господарювання у перевіряємому періоді аналогічно попередньому не проводились.

Водночас податковий орган посилався на те, що згідно аналізу податкової інформації у січні 2016 року ТОВ НТЦ Топстар придбало товар (послуги) у ТОВ Корпорація Транскапітал , проте за відомостями з Єдиного реєстру податкових накладних та відомостей щодо складених митних декларацій це товариство з моменту його реєстрації будь-яких товарів не придбавало та не поставляло ТОВ НТЦ Топстар , тобто під час перевірки не встановлено товару, реалізованого на виконання вищевказаного договору, що, на думку Інспекції, свідчить про заниження суми податкового зобов`язання з ПДВ.

Більш того, за відомостями з ЄДР директор та засновник ТОВ НВФ Топстар ОСОБА_1 є одночасно і засновником ТОВ НТЦ Топстар , а головний бухгалтер ТОВ НВФ Топстар Фрізюк Людмила Миколаївна також є головним бухгалтером ТОВ НТЦ Топстар ; при цьому останнє здійснювало фінансово-господарські операції з ТОВ Акта Компані на суму ПДВ - 166,7 тис. грн., однак за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ НТЦ Топстар придбало послуги, реалізовані ТОВ Акта Компані на адресу ТОВ НВФ Топстар . Згідно з даними акту видом діяльності ТОВ Акта Компані за кодом 46.90 є неспеціалізована оптова торгівля. В ході аналізу податкової звітності ТОВ Акта Компані податковим органом встановлено недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи. В свою чергу, постачальником послуг на адресу ТОВ Акта Компані визначено ТОВ Грантехнологія , а відповідно до отриманої Інспекцією інформації слідчим відділом ФР ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області 10 лютого 2016 року у ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження №32016041640000007 за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України у відношенні посадових осіб ТОВ Грантехнологія . Наведене стало підставою для висновків відповідача про нереальність проведених Товариством з ТОВ НТЦ Топстар господарських операцій.

На підставі акту перевірки 15 серпня 2016 року керівником контролюючого органу прийнято податкове повідомлення-рішення №0000471400, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 250 369,00 грн. - за основним платежем та 125 184,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятим Інспекцією податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською ж операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, як зазначив апеляційний суд, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції; якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством; відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи справу, апеляційний суд з`ясував, що відповідачем під час проведеної перевірки зауважень до повноти, змісту та форми наданих позивачем первинних документів не висловлювалось.

В той же час, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків й така вимога кореспондує з нормами ПК України.

Так, відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї ж статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

За наведеного, апеляційний суд дійшов переконання, що необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту включених у ціну товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків; при цьому оплата вартості товару (послуги) на час включення суми до складу податкового кредиту не є обов`язковою умовою.

Обставини, що виключають можливість віднесення сум до податкового кредиту наведені у пункті 198.6 статті 198 ПК України, згідно якого не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом попередньої інстанції з додатку №5 Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до податкової декларації ТОВ НВФ Топстар з ПДВ за січень 2016 року, останнім до складу податкового кредиту включено суму 250 369 грн. за рахунок придбання товарів/послуг від ТОВ НТЦ Топстар .

Фактичне постачання товарів на користь ТОВ НВФ Топстар за договором поставки №78 від 24 листопада 2014 року з ТОВ НТЦ Топстар , за умовами якого останнє як продавець реалізувало ТОВ НВФ Топстар (покупцю) товар - металоріжучий інструмент, трубопровідну арматуру та інші товарно-матеріальні цінності, як з`ясував апеляційний суд, підтверджено наданими позивачем видатковими накладними №РН-0000016 від 29 січня 2016 року, №РН-0000008 від 18 січня 2016 року; при цьому, придбані товари оприбутковані Товариством, що підтверджено карткою рахунку 631.

Спростовуючи посилання контролюючого органу на відсутність товаросупровідної документації про перевезення придбаного товару, апеляційний суд вказав, що обидва контрагенти на підставі договорів оренди мають нежитлові приміщення за однією адресою (м.Дніпропетровськ, вул.Ю.Савченко 47/3), а обсяги та характеристики товару не потребують спеціальних транспортувальних або навантажувально-розвантажувальних пристроїв.

Та ж обставина, що в подальшому на підставі видаткової накладної на повернення №ВП-0000002 від 11 липня 2016 року позивачем частина придбаного товару була повернута ТОВ НТЦ Топстар , не свідчить про безтоварність господарської операції в січні 2016 року.

Фактичне придбання інжинірингових послуг на користь ТОВ НВФ Топстар за договором про надання послуг №10-И від 01 жовтня 2012 року з ТОВ НТЦ Топстар , за умовами якого позивач (як замовник) доручив, а ТОВ НТЦ Топстар (як виконавець) зобов`язалось надати йому інжинірингові послуги по впровадженню на машинобудівних підприємствах України металорізального інструменту і оснастки корпорації ZCC (Китай) і компанії PRAMET (Чехія), за висновками суду, підтверджується наданими позивачем актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31 січня 2016 року №ОУ-0000001, №ОУ-0000002, №ОУ-0000003, №ОУ-0000004.

Крім того, в матеріалах справи наявні письмові замовлення, які позивач надавав виконавцю послуг, у кількості 4 штук та технічна документація, яка стала частиною отриманих ним інжинірингових послуг, а саме - технологічний процес обробки деталі Футорка , технологічний процес обробки деталі корпус 024 , технологічний процес обробки деталі палець та технологічний процес обробки деталі ексцентрик КАМАЗА .

Як встановив апеляційний суд, зв`язок придбаних послуг із господарською діяльністю позивача, яка полягає у продажу, зокрема, інструментів та деталей для різання й обробки металу та інших матеріалів, визначається необхідністю обґрунтування та впровадження нових технологій, які передбачають використання саме тих інструментів та деталей, які продає позивач; більш того, на підтвердження обов`язку технічного супроводу з боку позивача при продажу ним товарів надано договори постачання та продажу товарів, які містять в собі умови та вимоги по забезпеченню технічного та інжинірингового супроводження.

Замовлення таких послуг, на переконання апеляційного суду, підтверджено також листами ТОВ Автопривод та ТОВ Дет-юа , які є покупцями товару позивача і для його використання просили надати інжинірингові послуги по впровадженню у виробництво інструментів, що закуповуються; крім того, про реалізацію позивачем своїм контрагентам, з якими укладено договори, що містять в собі умови та вимоги по забезпеченню технічного та інжинірингового супроводження товарів (металоріжучого та металообробного інвентарю), свідчать й видаткові накладні.

Також суд встановив, що у ТОВ НТЦ Топстар були наймані працівники, які мали можливість та фах виконувати надані послуги, а твердження відповідача про те, що за січень 2016 року відображений у документах обсяг послуг виконати неможливо, відхилено апеляційним судом з посиланням на те, що в січні 2016 року надання спірних послуг було закінчено і їх результати передано замовнику, але на їх розробку та створення контрагент мав достатньо часу, який не обмежений лише січнем 2016 року (зокрема, замовлення позивач надавав ще у вересні 2015 року).

При цьому доводи податкового органу про те, що вартість придбаних позивачем в січні 2016 року послуг багатократно перевищує вартість реалізованих ним у цьому ж місяці товарів, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність їх зв`язку із господарською діяльністю позивача, суд визнав недоречними, адже результат отриманих послуг не пов`язаний із продажем конкретної партії товару у січні 2016 року, враховуючи, що такий товар Товариство продає на постійній основі тривалий час, а інжинірингові послуги є супутнім продуктом, який буде на постійній основі використовуватись в торгівельній діяльності позивача для невизначеного кола покупців, а тому пов`язаний із його господарською діяльністю.

З приводу висновків акту перевірки про наявність в числі контрагентів ТОВ НТЦ Топстар підприємств із незадовільним станом, суд апеляційної інстанції відмітив, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів; позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами або контрагентами його контрагентів своїх зобов`язань, оскільки поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, що, в свою чергу, є повноваженнями податкового органу для виконання ними своїх функцій.

Отже, за умови невстановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Водночас, суд вказав, що ані наявність спільного засновника у позивача та його контрагента, ані нездійснення на момент перевірки розрахунку за придбані товари / послуги, самі по собі не свідчать про порушення Товариством вимог податкового законодавства, на які вказано в акті перевірки.

При цьому, розглядаючи справу, апеляційний суд з`ясував, що створення двох пов`язаних юридичних осіб обумовлено розподілом між ними основних видів господарської діяльності: за позивачем - торгівля та поставка товарів, а за ТОВ ТНЦ Топстар - розробка технологій, інжинірингові послуги та наукові розробки для запровадження й стимулювання продажу цих товарів.

Відтак, апеляційний суд вказав, що надані позивачем первинні документи є достатніми доказами фактичного виконання спірних господарських операцій, що, в свою чергу, є підставою для їх відображення у податковому обліку Товариства та формування податкового кредиту.

В той же час, податковим органом, всупереч положень частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних обґрунтувань наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Інспекції від 15 серпня 2016 року №0000471400

Що ж до доводів касаційної скарги, то вони не спростовують мотивів, покладених судом в основу оскаржуваного рішення, як і не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко