Постанова

від 16.09.2016 по справі 804/5367/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2016 р. Справа № 804/5367/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОлійника В. М. при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Данилової О.І. Колупаєва О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма Топстар» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2016 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма Топстар» (далі - ТОВ «НВФ Топстар») з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 15.08.2016 року №0000471400 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 375553,50грн. (в тому числі на 250369,00грн. за основним платежем та 125184,50грн. за штрафними санкціями).

В обґрунтування своїх позовних вимог товариство зазначило, що зроблені за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки висновки є протиправними, не відповідають дійсності, як і винесене на їх підставі податкове повідомлення-рішення від 15.08.2016 року №0000471400 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 375553,50грн. Адже проведені господарські операції з ТОВ «НТЦ «Топстар» є реальними та це підтверджується відповідними первинними документами.

Представник позивача під час судового засідання пояснив обставини справи таким чином, як про це зазначено вище та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача під час судового засідання заперечував проти заявленого адміністративного позову у повному обсязі та зазначив, що встановлені в ході проведеної перевірки порушення вимог податкового законодавства є правомірними та відповідають дійсності. А винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення об'єктивне та правомірно відображає нараховані податкові зобов'язання та штрафні санкції, тому скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні цього адміністративного позову з огляду на наступне.

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в рядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 18.07.2016 року по 22.07.2016 року податковою інспекцією на підставі наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 15.07.2016 року №498 та згідно пп.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України податковою інспекцією була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «НВФ Топстар» (код ЄДРПОУ - 33183798) щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (ПДВ) по взаємовідносинам з ТОВ «НТЦ «Топстар» (код ЄДРПОУ - 35201525) за період січень 2016 року.

Хід та результати проведеної перевірки були зафіксовані в акті перевірки від 29.07.2016 року №1598/04-65-14-01/33183798.

За відомостями з акту при проведенні перевірки були використані такі документи:

- податкова декларація з ПДВ ТОВ «НВФ Топстар» за січень 2016 року від 18.02.2016 року №9019347071;

- додаток №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за січень 2016 року;

- додаток 1 «Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за січень 2016 року»;

- матеріали, отримані від ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі ГУ ДФС у Дніпропетровській області - узагальнена податкова інформація від 21.04.2016 року №1309/04-61-12-01/35201525 щодо ТОВ «НТЦ «Топстар» за звітний період декларування ПДВ січень 2016 року з питань проведення фінансово-господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за січень 2016 року;

- матеріали, отримані від ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - узагальнена податкова інформація від 21.04.2016 року №1309/04-61-12-01/35201525 щодо ТОВ «НТЦ «Топстар» за звітний період декларування ПДВ з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року, узагальнена податкова інформація від 22.04.2016 року №1309/04-61-14-02/35201525 щодо ТОВ «НТЦ «Топстар» за звітний період декларування ПДВ з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року;

- дані інформаційних ресурсів ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ДПС - АІС «Податковий Блок», база даних Єдиного реєстру податкових накладних;

- наказ про призначення на посаду керівника та головного бухгалтера, угоди про використання офісних та складських приміщень, договори з постачальником, додатки до договорів, видаткові накладні;

- акти виконаних робіт (надання послуг), платіжні доручення;

- розшифровки по бухгалтерським рахункам за перевіряємий період: 28, 36, 63.

За результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки встановлено:

- порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: відсутність реальності здійснення господарських операцій ТОВ «НВФ Топстар», відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «НВФ Топстар» операцій з придбання товарів/послуг по ланцюгу постачання від ТОВ «НТЦ «Топстар», що призвело до заниження ПДВ за січень 2016 року в сумі 250369,00грн.

Позивач не погодився із такими висновками та подав свої заперечення на акт перевірки, втім вони не були прийняті до уваги контролюючим органом та на підставі акту перевірки винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.08.2016 року №0000471400, встановлення правомірності чи протиправності якого є предметом доказування в цій адміністративній справі.

Відтак, в ході судового розгляду справи була встановлена обґрунтованість та правомірність висновків перевіряючих щодо виявлених порушень вимог чинного податкового законодавства та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення, а позиція податкового органу знайшла своє підтвердження, з огляду на таке.

Судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «НВФ Топстар» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «НТЦ «Топстар» на підставі договору про надання інжинірингових послуг №10-И від 01.10.2012 року, за умовами якого ТОВ «НВФ Топстар» (замовник) доручає, а ТОВ «НТЦ «Топстар» (виконавець) зобов'язується надати йому інжинірингові послуги по впровадженню на машинобудівних підприємствах України металорізального інструменту і оснастки корпорації ZCC (Китай) і компанії PRAMET (Чехія), відповідно замовник зі свого боку зобов'язується прийняти вказані послуги та оплатити їх. За порядком розрахунків замовник щоквартально виплачує виконавцю суму за фактично виконані роботи у відповідності до підписаного сторонами акту виконаних робіт. Оплата проводиться у безготівковій формі у повному обсязі не пізніше 25 числа поточного місяця.

Втім, під час перевірки було встановлено, що розрахунки між суб'єктами господарювання у перевіряємому періоді не проводились. Станом на 01.01.2016 року згідно оборотно-сальдової відомості по рах. 631, наданої до перевірки кредиторська заборгованість по розрахункам з ТОВ «НТЦ «Топстар» по договору від 01.10.2012 року №10-И становить 5486568,30грн., а станом на 31.01.2016 року - 6671568,30грн.

Також суд вважає за необхідне зазначити щодо строків виконання договору. Так, за умовами вищевказаного договору від 01.10.2012 року №10-И його укладено строком до 31.12.2012 року, та обумовлено, що він автоматично пролонгується кожний раз на 1 рік, якщо одна зі сторін не направить письмове повідомлення про закінчення його дії за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору.

Відповідно до наданої у січні 2016 року податкової декларації з ПДВ та додатків до неї, бази даних Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «НТЦ «Топстар» у січні 2016 року було надано послуги ТОВ «НВФ Топстар» на загальну кількість - 1185000,00грн., у т.ч. ПДВ - 197500,00грн. Однак, ТОВ «НВФ Топстар» замовлено послуги інжинірингу у ТОВ «НТЦ «Топстар» на суму ПДВ - 197500,00грн., при цьому реалізовано товар, задіяний у цих послугах лише на суму ПДВ - 11447,11грн.

Крім того, як було встановлено перевіркою, в наданих актах виконаних робіт не міститься інформація щодо визначення сутності виконаних інжинірингових послуг, а саме: їх кількості, детального опису найменування послуги, до якого виду технологічного процесу обробки деталі відноситься цей акт, яка вартість розробки кожного технологічного процесу обробки деталі, яка кількість фахівців задіяна в розробці необхідної документації та наданні інжинірингових послуг.

Для з'ясування цього питання ТОВ «НВФ Топстар» було направлено листа на адресу ТОВ «НТЦ «Топстар» щодо надання інформації стосовно фактичного виконавця робіт з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року та документального підтвердження кваліфікації співробітників, що виконували послуги. ТОВ «НТЦ «Топстар» повідомило, що самостійно надає вищевказані інжинірингові послуги, однак за штатним розкладом від 31.12.2015 року (директор - 1 особа, головний бухгалтер - 1 особа, менеджер по збуту - 3 особи, інженер-технолог - 2 особи, програміст - 1 особа), тільки дві особи мають можливість надавати такі послуги, а саме: інженер-технолог - 2 особи. Втім, товариство не надало документальні підтвердження щодо кваліфікації цих співробітників та можливості ними виконувати такі послуги.

Суд звернув увагу і на той факт, що за відомостями з ЄДР директор та засновник товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничої фірми Топстар» (ТОВ «НВФ Топстар») ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_1) є одночасно і засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Науково технічний центр «Топстар» (ТОВ «НТЦ «Топстар»), а головний бухгалтер ТОВ «НВФ «Топстар» ОСОБА_6 (РНОКПП - НОМЕР_2) - також головним бухгалтером ТОВ «НТЦ «Топстар». Тобто, суд прийняв до уваги те, що у ТОВ «НВФ Топстар» та ТОВ «НТЦ «Топстар» є наявним зв'язок як між засновником, бухгалтером, так і за назвою товариств. А за договором, що аналізується, ці товариства значаться як замовник та виконавець, що, на думку суду, ставить під сумнів реальність проведеної господарської операції та його виконання, неможливість підтвердити факт виконання інжинірингових послуг ТОВ «НТЦ «Топстар».

Крім того, було встановлено, що ТОВ «НТЦ «Топстар» здійснювало фінансово-господарські операції з ТОВ «Акта Компані» на суму ПДВ - 166,7 тис. грн. За результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «НТЦ «Топстар» придбало послуги, реалізовані ТОВ «Акта Компані» на адресу ТОВ «НВФ Топстар». Згідно акту видом діяльності ТОВ «Акта Компані» за кодом 46.90 є неспеціалізована оптова торгівля. Товариство знаходиться на обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ТУ ДФС у Харківській області, остання податкова декларація з ПДВ подавалась за лютий 2015 року, звіт 1 - ДФ у 2016 році - не надавався. Згідно бази ЄДРПН підприємством придбаний товар: смола епоксидна, макуха соняшникова, бітум, друкована продукція (рекламна листівка), інжинірингові послуги, труби сталеві, запчастини в асортименті. В ході аналізу податкової звітності ТОВ «Акта Компані» податковою інспекцією було встановлено недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи. У свою чергу постачальником послуг на адресу ТОВ «Акта Компані» визначено ТОВ «Грантехнологія».

Відповідно до отриманої ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська інформації слідчим відділом ФР ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області 10.02.2016 року у ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження №32016041640000007 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України у відношенні посадових осіб ТОВ «Грантехнологія».

Таким чином, вищевикладене стало підставою для висновків відповідача про нереальність проведеної господарської операції за договором, який аналізувався вище, що знайшло своє підтвердження та жодним чином не спростовано позивачем.

Також у перевіряємий період ТОВ «НВФ Топстар» мало взаємовідносини з ТОВ «НТЦ «Топстар» на підставі договору поставки №78 від 24.11.2014 року, за умовами якого ТОВ «НТЦ «Топстар» (продавець) зобов'язується поставити ТОВ «НВФ Топстар» (покупцю), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - металоріжучий інструмент, трубопровідну арматуру та інші товарно-матеріальні цінності в кількості та асортименті відповідно до накладних та рахунків-фактур. Оплата за відвантажений продавцем товар здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця в обумовлені строки. Однак, було визначено, що розрахунки між суб'єктами господарювання у перевіряємому періоді аналогічно попередньому не проводились.

Як вбачається з акту перевірки, станом на 01.01.2016 року згідно оборотно-сальдової відомості по рах. 631, наданої до перевірки, кредиторська заборгованість по розрахункам з ТОВ «НТЦ «Топстар» по договору від 24.11.2014 року №78 становило 487765,03грн., а станом на 31.01.2016 року - 804976,39грн.

Згідно аналізу податкової інформації у січні 2016 року ТОВ «НТЦ Топстар» придбало товар (послуги) у ТОВ «Корпорація Транскапітал», проте за відомостями з Єдиного реєстру податкових накладних та відомостей щодо складених митних декларацій це товариство з моменту його реєстрації будь-яких товарів не придбавало та не поставляло ТОВ «НТЦ Топстар». Тобто, під час перевірки не було встановлено товару, реалізованого на виконання вищевказаного договору.

В ході перевірки в січні 2016 року не встановлено факту поставок товарів/послуг по ланцюгу: ТОВ «НТЦ «Топстар» - ТОВ «НВФ Топстар», та під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки податкового органу щодо нереальності такої господарської операції, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п.44.6 ст.44 ПК України у разі, якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів, або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, вважається, що документи були відсутні на час складання звітності.

Фактичне не отримання товару/послуги, відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів.

Підставою для формування податкового обліку платника податків є фактично здійснені господарські операції, підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають її реальність.

За положеннями п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в країні» від 16.07.1999 року № 996-XIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення кожної господарської операції.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищий адміністративний суд України листом «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» від 02.06.2011 року №742/11/13-11 та листом «Щодо підтвердження даних податкового обліку» від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 наголошує на тому, що підставою права на податкові витрати та податковий кредит з ПДВ є: по-перше, реальність здійсненого платником податків придбання товарів, робіт, послуг, у зв'язку з чим ці витрати й були понесені, та, по-друге, належне оформлення таких операцій первинними документами бухгалтерського обліку та іншими документами.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно положень ст.ст.69, 70, 71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, під час судового розгляду даної адміністративної справи суд не знайшов підтвердження правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Слід наголосити і на тому, що судовою практикою (ухвали ВАСУ від 12.02.2014 року по справі №К/9991/48350/12, №К/9991/48339/12, №К/9991/54260/12, ухвали ВАСУ від 26.03.2014 року по справі №К/9991/26540/11, №К/9991/28864/11) вироблено правову позицію, за якою при вирішенні аналогічних спорів необхідно з'ясовувати обставини щодо прояву платником розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду. Доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства. Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на податковий кредит в силу відсутності документів, що мають силу первинних.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що винесене податкове повідомлення-рішення є правомірним, об'єктивно відбиває результати проведеної перевірки та зроблених висновків, та є таким, що не підлягає скасуванню, тому у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Що стосується вирішення питання про розподіл судових витрат, то суд зазначає таке.

Відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» та ст.87, ст.94 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні даного адміністративного позову у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2016 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 21 вересня 2016 року. Суддя З оригіналом згідно. Суддя В.М. Олійник В.М. Олійник В.М. Олійник