ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
01 грудня 2016 рокусправа № 804/5367/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.
суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.
за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.,
за участю представників позивача Данилової О.І., Лелякова І.І., представника відповідача Колупаєва О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма Топстар» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року по справі № 804/5367/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма Топстар» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма Топстар» звернулося до суду із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 15.08.2016 № 0000471400.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року у задоволенні позову ТОВ «Науково-виробнича фірма Топстар» відмовлено.
Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати і постановити нову, якою позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що по взаємовідносинах з ТОВ «НТЦ «Топстар» Позивач мав в наявності первинні документи, що підтверджують правильність обчислення задекларованого податку. Згідно з отриманими податковими накладними мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту за фактом отримання послуг та товарів.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити в силі.
Вивчивши матеріали справи, пояснення представників сторін та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 29 липня 2016 року уповноваженими посадовими особами Відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НВФ Топстар» (код за ЄД?РПОУ 33183798) щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «НТЦ «Топстар» (код за ЄДРПОУ 35201525) за січень 2016 року, за результатами якої складено Акт № 1598/04-65-14-01/33183798 (далі Акт перевірки).
Згідно висновків Акту перевірки встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме відсутність реальності здійснення господарських операцій ТОВ «НВФ Топстар», відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій з придбання товарів/послуг по ланцюгу постачання від ТОВ «НТЦ «Топстар», що призвело до заниження ПДВ за січень 2016 року в сумі 250369,00 грн.
Не погодившись із такими висновками позивач подав свої заперечення на Акт перевірки, втім, вони не були прийняті до уваги контролюючим органом.
На підставі Акту перевірки 15 серпня 2016 року керівником контролюючого органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000471400, яким ТОВ «Науково-виробнича фірма Топстар» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 250369,00 грн. за основним платежем та 125184,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Крім того, щодо характеру взаємовідносин позивача встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «НВФ Топстар» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «НТЦ «Топстар» на підставі договору про надання інжинірингових послуг № 10-И від 01.10.2012, за умовами якого ТОВ «НВФ Топстар» (замовник) доручає, а ТОВ «НТЦ «Топстар» (виконавець) зобов'язується надати йому інжинірингові послуги по впровадженню на машинобудівних підприємствах України металорізального інструменту і оснастки корпорації ZCC (Китай) і компанії PRAMET (Чехія), відповідно замовник зі свого боку зобов'язується прийняти вказані послуги та оплатити їх.
Згідно вказаного договору замовник щоквартально виплачує виконавцю суму за фактично виконані роботи у відповідності до підписаного сторонами акту виконаних робіт. Оплата проводиться у безготівковій формі у повному обсязі не пізніше 25 числа поточного місяця.
Проте, як вбачається з Акту перевірки, під час перевірки було встановлено, що розрахунки між суб'єктами господарювання у перевіряємому періоді не проводились. Станом на 01.01.2016, згідно оборотно-сальдової відомості по рах. 631, наданої до перевірки, кредиторська заборгованість по розрахункам з ТОВ «НТЦ «Топстар» по договору від 01.10.2012 № 10-И становить 5486568,30 грн, а станом на 31.01.2016 - 6671568,30 грн. Відповідно до наданої у січні 2016 року податкової декларації з ПДВ та додатків до неї, бази даних Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «НТЦ «Топстар» у січні 2016 року було надано послуги ТОВ «НВФ Топстар» на загальну кількість - 1185000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 197500,00 грн. В той же час, ТОВ «НВФ Топстар» реалізовано товар, задіяний у цих послугах, лише на суму ПДВ - 11447,11 грн.
Також встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «НВФ Топстар» мало взаємовідносини з ТОВ «НТЦ «Топстар» на підставі договору поставки № 78 від 24.11.2014, за умовами якого ТОВ «НТЦ «Топстар» (продавець) зобов'язується поставити ТОВ «НВФ Топстар» (покупцю), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - металоріжучий інструмент, трубопровідну арматуру та інші товарно-матеріальні цінності в кількості та асортименті відповідно до накладних та рахунків-фактур. Оплата за відвантажений продавцем товар здійснюється покупцем на поточний рахунок продавця в обумовлені строки. Однак, розрахунки між суб'єктами господарювання у перевіряємому періоді аналогічно попередньому не проводились.
Згідно аналізу податкової інформації у січні 2016 року ТОВ «НТЦ Топстар» придбало товар (послуги) у ТОВ «Корпорація Транскапітал», проте за відомостями з Єдиного реєстру податкових накладних та відомостей щодо складених митних декларацій це товариство з моменту його реєстрації будь-яких товарів не придбавало та не поставляло ТОВ «НТЦ Топстар». Тобто, під час перевірки не було встановлено товару, реалізованого на виконання вищевказаного договору. Факт поставок товарів/послуг по ланцюгу ТОВ «НТЦ «Топстар» - ТОВ «НВФ Топстар» в ході перевірки не встановлено що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Крім того, в Акті перевірки зазначено, що ТОВ «НТЦ «Топстар» самостійно надає вищевказані інжинірингові послуги, однак за штатним розкладом від 31.12.2015 (директор - 1 особа, головний бухгалтер - 1 особа, менеджер по збуту - 3 особи, інженер-технолог - 2 особи, програміст - 1 особа), тільки дві особи мають можливість за фахом надавати такі послуги, а саме: інженер-технолог - 2 особи. Втім, товариство не надало документальні підтвердження щодо кваліфікації цих співробітників та можливості ними виконувати такі послуги.
Також встановлено, що за відомостями з ЄДР директор та засновник ТОВ «НВФ Топстар») Леляков Ігор Іванович (РНОКПП - НОМЕР_1) є одночасно і засновником ТОВ «НТЦ «Топстар»), а головний бухгалтер ТОВ «НВФ «Топстар» Фрізюк Людмила Миколаївна (РНОКПП - НОМЕР_2) - також головним бухгалтером ТОВ «НТЦ «Топстар». Крім того, було встановлено, що ТОВ «НТЦ «Топстар» здійснювало фінансово-господарські операції з ТОВ «Акта Компані» на суму ПДВ - 166,7 тис. грн. За результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «НТЦ «Топстар» придбало послуги, реалізовані ТОВ «Акта Компані» на адресу ТОВ «НВФ Топстар». Згідно з даними акта, видом діяльності ТОВ «Акта Компані» за кодом 46.90 є неспеціалізована оптова торгівля. В ході аналізу податкової звітності ТОВ «Акта Компані» податковою інспекцією встановлено недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи. В свою чергу, постачальником послуг на адресу ТОВ «Акта Компані» визначено ТОВ «Грантехнологія». Відповідно до отриманої ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська інформації слідчим відділом ФР ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області 10.02.2016 у ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження № 32016041640000007 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України у відношенні посадових осіб ТОВ «Грантехнологія». Вищевикладене стало підставою для висновків відповідача про нереальність проведеної господарської операції за договором з ТОВ «НТЦ «Топстар».
Відмовивши в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції не знайшов підтвердження правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог. При цьому суд погодився із висновками податкового органу про відсутність реального характеру спірних господарських операцій і вважав, що первинні документи, отримані позивачем від ТОВ «НТЦ «Топстар» не мають юридичної сили та доказовості у зв'язку з тим, що не підтверджена реальність здійснення господарських операцій. Отже, мав місце документообіг задля штучного документального забезпечення бухгалтерського, та, як наслідок, податкового обліку.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем під час проведеної перевірки зауважень до повноти, змісту та форми наданих позивачем первинних документів зауважень не висловлювалось.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2. цієї статті передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту включених у ціну товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому сплата вартості товару (послуги) на час включення суми до складу податкового кредиту не є обов'язковою умовою.
Обставини, що виключать можливість віднесення сум до податкового кредиту наведені у пункті 198.6. ПКУ, згідно якого не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Норми Податкового кодексу України встановлюють, а судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто, з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Слід зазначити, що одним із принципів адміністративного судочинства є офіційність з'ясування всіх обставин у справі, який зобов'язує суд вживати передбачені законом заходи для з'ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів, яких на думку суду не вистачає, з власної ініціативи. Натомість суд першої інстанції при розгляді даної справи не виконав вказаних вимог, відкрив провадження у справі і в першому ж судовому засіданні на підставі наданих із позовом доказів ухвалив рішення по суті спору, яке обґрунтовано, в тому числі, і не доведенням належними доказами обґрунтованості позову.
В той же час, суд апеляційної інстанції на підставі доказів, що надавалися позивачем до суду першої інстанції, а також долучених до справи і досліджених під час апеляційного розгляду, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.
З додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за січень 2016 року до податкової декларації з ПДВ ТОВ «НВФ Топстар» за січень 2016 року від 18.02.2016 № 9019347071 вбачається, що до складу податкового кредиту за січень 2016 року позивачем включено суму 250369 грн. за рахунок придбання товарів/послуг від ТОВ «НТЦ Топстар» (податковий номер 352015204616) (т.1 а.с. 192-193).
Фактичне постачання товарів на користь ТОВ «НВФ Топстар» за договором поставки № 78 від 24.11.2014 з ТОВ «НТЦ «Топстар» (т.1 а.с. 61), за умовами якого останнє як продавець поставляло ТОВ «НВФ Топстар» (покупцю) товар - металоріжучий інструмент, трубопровідну арматуру та інші товарно-матеріальні цінності, підтверджено наданими позивачем видатковими накладними № РН-0000016 від 29.01.2016, № РН-0000008 від 18.01.2016 (т.1 а.с. 63,64). Придбані товари оприбутковані позивачем, що підтверджено карткою рахунку 631 (т.1 а.с. 59).
Щодо посилань контролюючого органу про відсутність товаросупровідної документації про перевезення придбаного товару, то колегія суддів вважає їх недоречними, оскільки обидва контрагенти мають нежитлові приміщення за однією адресою (м.Дніпропетровськ, вул.Ю.Савченко 47/3) на підставі договору оренди (т.1 а.с. 127-130), а обсяги та характеристики товару не потребують спеціальних транспортувальних або навантажувально-розвантажувальних пристроїв.
Та обставина, що в подальшому на підставі видаткової накладної на повернення № ВП-0000002 від 11.07.2016 року позивачем частина придбаного товару була повернута ТОВ «НТЦ «Топстар» (т.1 а.с. 67), не свідчить про безтоварність господарської операції в січні 2016 року, як і те, що на час передачі товару оплата за нього здійснена не була.
Фактичне придбання інжинірингових послуг на користь ТОВ «НВФ Топстар» за договором про надання послуг № 10-И від 01.10.2012 з ТОВ «НТЦ «Топстар» (т.1 а.с. 66), за умовами якого ТОВ «НВФ Топстар» (замовник) доручає, а ТОВ «НТЦ «Топстар» (виконавець) зобов'язується надати йому інжинірингові послуги по впровадженню на машинобудівних підприємствах України металорізального інструменту і оснастки корпорації ZCC (Китай) і компанії PRAMET (Чехія), підтверджено наданими позивачем актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31.01.2016 р. № ОУ-0000001, № ОУ-0000002, № ОУ-0000003, № ОУ-0000004 (т.1 а.с. 205-208).
Крім того, позивачем надано до суду письмові замовлення, які позивач надавав виконавцю послуг, у кількості 4 штук (т.2 а.с. 22-25), а також технічну документацію, яка стала частиною отриманих ним інжинірингових послуг, а саме технологічний процес обробки деталі «Футорка», технологічний процес обробки деталі «корпус 024», технологічний процес обробки деталі «палець», та технологічний процес обробки деталі «ексцентрик КАМАЗА» (т.2 а.с. 30-58).
Як пояснив представник позивача, зв'язок придбаних послуг із господарською діяльністю позивача, яка полягає у продажу, зокрема, інструментів та деталей для різання та обробки металу та інших матеріалів, визначається необхідністю обґрунтування та впровадження нових технологій, які передбачають використання саме тих інструментів та деталей, які продає позивач.
На підтвердження обов'язку технічного супроводу з боку позивача при продажі ним товарів позивачем надано договори постачання та продажу товарів, які містять в собі умови та вимоги по забезпеченню технічного та інжинірингового супроводження (т.2 а.с. 61-203).
Замовлення таких послуг підтверджено також листами ТОВ «Автопривод» та ТОВ «Дет-юа», які є покупцями товару позивача і для його використання просили надати інжинірингові послуги по впровадженню у виробництво інструментів, що закуповуються (т.2 а.с.59-60).
На підтвердження факту реалізації позивачем товарів (металоріжучого та металообробного інвентарю) на адресу контрагентів, з якими укладені договори, що містять в собі умови та вимоги по забезпеченню технічного та інжинірингового супроводження, зокрема і інструменту, який вказаний у вищенаведених технологічних процесах обробки деталей, підтверджено видатковими накладними (т.2 а.с. 204-333).
Не є спірним у справі, що ТОВ «НТЦ «Топстар» на момент виписки податкових накладних було платником ПДВ та вправі було виписувати відповідні податкові накладні.
Також встановлено, що у ТОВ «НТЦ «Топстар» були наймані працівники, які мали можливість та фах виконувати надані послуги. При цьому посилання відповідача, що за січень 2016 року відображений у документах обсяг послуг виконати неможливо, судом до уваги не приймається, оскільки обставини справи свідчать про те, що в січні 2016 року спірні послуги були закінчені і передані замовнику, але на їх розробку та створення контрагент мав достатньо часу, який не обмежений лише січнем місяцем 2016 року. Зокрема замовлення позивач надавав ще у вересні 2015 року.
При цьому посилання податкового органу на те, що вартість придбаних послуг в січні 2016 року багатократно перевищує вартість реалізованих позивачем у січні 2016 року товарів, що свідчить про відсутність їх зв'язку із господарською діяльністю позивача, колегія суддів вважає недоречними. Судом встановлено, що результат отриманих послуг не пов'язаний із продажем конкретної партії товару у січні 2016 р. Такий товар позивач продає на постійній основі тривалий час, а інжинірингові послуги є супутнім продуктом, який буде на постійній основі використовуватись в торгівельній діяльності позивача для невизначеного кола покупців, а тому пов'язаний із його господарською діяльністю.
Крім того колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на наявність в числі контрагентів ТОВ «НТЦ «Топстар» підприємств із незадовільним станом, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами, або контрагентами його контрагентів своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.
Разом з тим, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Згідно положень частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів зазначає, що ані наявність спільного засновника у позивача та його контрагента, ані нездійснення на момент перевірки розрахунку за придбані товари / послуги, самі по собі не свідчать про наявність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, на які вказано в Акті перевірки. При цьому судом логічними вважаються пояснення представника позивача, що створення двох пов'язаних юридичних осіб обумовлено розподілом між ними основних видів господарської діяльності - за позивачем торгівля та поставка товарів, а за ТОВ «ТНЦ Топстар» - розробка технологій, інжинірингові послуги та наукові розробки для запровадження та стимулювання продажу цих товарів.
Інформація щодо сутності виконаних інжинірингових послуг, про отримання яких складено акти виконаних робіт в січні 2016 року, судом з'ясована та зроблено висновок про їх реальність та наявність зв'язку із господарською діяльністю позивача.
Вищенаведене в сукупності дає змогу колегії суддів дійти висновку, що надані позивачем первинні документи є достатніми доказами фактичного виконання розглянутих господарських операцій, що є підставою для їх відображення у податковому обліку Товариства та формування податкового кредиту.
Крім того, судом апеляційної інстанції досліджувалась правомірність застосування при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення штрафу в розмірі 50 %, але на вимогу суду представником позивача обґрунтувань та доказів наявності повторності порушень податкового законодавства з боку позивача не надано, отже не доведено обґрунтованість застосування такої ставки штрафу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про дотримання позивачем у справі необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування, а тому податкове повідомлення-рішення від 15.08.2016 № 0000471400 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи припустив порушення норм матеріального права та обставинам справи надав невірну оцінку, що призвело до неправильного її вирішення, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а адміністративний позов - задоволенню.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд апеляційної інстанції виходить з того, що позов та апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, отже сплачений при зверненні до суду та поданні апеляційної скарги судовий збір підлягає стягненню на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма Топстар» задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року у справі № 804/5367/16 - скасувати.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма Топстар» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська податкове повідомлення-рішення від 15.08.2016 № 0000471400 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 375553,50 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма Топстар» судові витрати на сплату судового збору в сумі 14723,75 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
Повний текст постанови складено 05 грудня 2016 р.
Головуючий: М.М.Гімон
Суддя: С.Ю. Чумак
Суддя: І.В. Юрко
Суд | Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.12.2016 |
Оприлюднено | 12.12.2016 |
Номер документу | 63225234 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Гімон М.М.
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Олійник Віктор Миколайович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Олійник Віктор Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні