Постанова

від 21.10.2021 по справі 826/7678/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №826/7678/18

адміністративне провадження № К/9901/30838/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової служби України

на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року (судді Степанюк А.Г., Губська Л.В., Епель О.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Папір Сервіс СК

до Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Папір Сервіс СК (надалі також Позивач) звернулося до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України №681034/40910576 від 4 травня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №22 від 23 березня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №22 від 23 березня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України №681035/40910576 від 4 травня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №24 від 23 березня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №24 від 23 березня 2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

1.2. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваного рішення

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року позов задоволено повністю.

Згідно з відміткою на зворотному боці останньої сторінки судового рішення (а.с. 140, зворотній бік) направлено сторонам 22 квітня 2020 року.

На виконання вищезазначеного рішення, Окружним адміністративним судом міста Києва 10 листопада 2020 року видано виконавчі листи.

2 березня 2021 року представником Позивача до суду першої інстанції подано заяву про заміну Державної фіскальної служби України на її правонаступника - Державну податкову службу України.

Копії цієї заяви, як підтверджується матеріалами справи, скеровано Позивачем на адресу Державної фіскальної служби України та Державної податкової служби України.

Копію цієї заяви, як встановлено судом апеляційної інстанції та не спростовується у касаційній скарзі, отримано Державною податковою службою України 2 березня 2021 року.

Ухвалою від 18 березня 2021 року заяву Позивача про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено боржника у виконавчих листах, виданих Окружним адміністративним судом міста Києва 10 листопада 2020 року у справі №826/7678/18, з Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) на Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393).

Копію цієї ухвали отримано останньою 2 квітня 2021 року.

Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва 28 квітня 2021 року від представника Державної фіскальної служби України надійшла заява про заміну боржника в порядку правонаступництва, а саме: Державну фіскальну службу України на її правонаступника - Державну податкову службу України.

У цьому клопотанні відсутні посилання про неотримання Державною фіскальною службою України рішення від 22 квітня 2020 року.

Ухвалою від 19 травня 2021 року суд першої інстанції заяву представника Державної фіскальної служби України про заміну сторони виконавчого провадження у справі №826/7678/18 повернув без розгляду.

16 квітня 2021 року, не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року, Державна податкова служба України як правонаступник ДФС України подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також заявлено клопотання про процесуальне правонаступництво Державної фіскальної служби України на Державну податкову службу України та визнання поважними підстав пропуску строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування підстав поважності пропуску строку звернення до суду Державна податкова служба України вказала, що рішення суду першої інстанції до Державної податкової служби України не надходило, про дату складення повного тексту Державній податковій службі України стало відомо у зв`язку із надходженням ухвали Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 березня 2021 року.

Ухвалою від 17 червня 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд у задоволенні клопотання Державної податкової служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення відмовив. У задоволенні клопотання Державної податкової служби України про відстрочення сплати судового збору - відмовлено. Клопотання Державної податкової служби України про процесуальне правонаступництво - задоволено. Допущено заміну відповідача - Державної фіскальної служби України її правонаступником - Державною податковою службою України. Апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Папір Сервіс СК до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - залишено без руху.

Вважаючи відсутніми підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції зазначив, про існування рішення суду першої інстанції ДПС України мало бути відомо 2 березня 2021 року після отримання копії заяви Позивача про заміну боржника у виконавчому провадженні. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних і святкових днів було 1 квітня 2021 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв`язку 16 квітня 2021 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку. Викладеним, на переконання суду, спростовується посилання ДПС України в якості обґрунтування підстав поновлення строку на апеляційне оскарження на те, що про існування оскаржуваного рішення останній дізнався 2 квітня 2021 року після надходження ухвали від 18 березня 2021 року.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху представником Державної податкової служби України надіслано, зокрема, клопотання, у якому поставлено питання щодо визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження та поновлення його.

В обґрунтування доводів зазначено, що станом на 16 квітня 2021 року рішення суду першої інстанції на адресу ДПС України не надходило, у той час як про його існування Державна податкова служба України дізналася із змісту ухвали суду від 18 березня 2021 року, яку отримано 2 квітня 2021 року.

1.3. Короткий зміст ухвали і мотиви її прийняття

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у задоволенні клопотання Державної податкової служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Папір Сервіс СК до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Постановляючи рішення, суд апеляційної інстанції з посиланням на положення статті 295, 299 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) зазначив, що наведені Державною податковою службою України підстави пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, що зумовлює такий правовий наслідок як відмову у відкритті апеляційного провадження.

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІЗДИВУ НА НЕЇ

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням, Державна податкова служба України звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції порушенні положення статей 8, 293, 295, 298, 299, 300 Кодексу адміністративного судочинства України та надано неправильну юридичну оцінку обставинам щодо поважності підстав пропуску строку звернення до суду. Державна податкова служба України акцентує увагу на неотримання нею рішення суду першої інстанції, а тому вважає, що для цілей таких правовідносин необхідним є застосування положень частини статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення. Звертає увагу на положення КАС України щодо продовження строків у зв`язку із запровадженням карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби, а також на те, що недопустимим є позбавлення права на апеляційне оскарження судового рішення з підстав неможливості підготовки платіжного доручення для сплати судового збору.

Представник Позивача не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу, хоч ухвала про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги отримані останнім 29 вересня 2021 року.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновку апеляційної інстанції

Верховний Суд, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частина другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частина перша статті 293 КАС України визначає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі ( пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження відбувся з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Перевіряючи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального прави при наданні правової оцінки зазначим у клопотаннях про поновлення строку на апеляційне оскарження доводам щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, Суд звертає увагу на таке.

Як підтверджується матеріалами справи, рішення суду першої інстанції ухвалено 22 квітня 2020 року.

Відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 лютого 2020 року, Кабінет Міністрів України починаючи з 12 березня 2020 року по всій території України встановив карантин (постанова від 11 березня 2020 року №211 (зі змінами та доповненнями)).

У зв`язку із установленими Урядом заходами пов`язаними із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України, Законом №540-IX (набрав чинності 02 квітня 2020 року) розділ VI Прикінцеві положення КАС України доповнено пунктом 3 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Зазначена редакція пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України була чинною до 16 липня 2020 включно.

В подальшому, 17 липня 2020 року набрав чинності Закон №731-IX, яким пункт 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України викладено в новій редакції, яким унормовано, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Згідно із пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до (…) пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України в редакції Закону №540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, зміст наведених норм права дає підстави для висновку, що визначені КАС України процесуальні строки за по 16 липня 2020 року, у тому числі (…) на апеляційне оскарження, були продовжені на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Водночас починаючи з 17 липня 2020 року законодавець змінив порядок застосування процесуальних строків в адміністративному судочинстві визначивши обов`язкові умови з настанням яких закон пов`язує можливість поновлення строків, в т.ч., на апеляційне оскарження. Також із внесеними Законом №731-IX змінами, законодавець з метою забезпечення основоположних гарантій учасників справи на оскарження судових рішень передбачив додатковий 20-дениий строк, який обчислюється з дня набрання цим Законом чинності, протягом якого особи мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України в редакції Закону №540-IX, закінчилися 6 серпня 2020 року (четвер).

Як підтверджується матеріалами справи, Державна податкова служби звернулась із апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2020 року 16 квітня 2021 року, тобто поза межами цього строку.

Як підтверджується матеріалами справи, у клопотаннях про поновлення строку звернення до суду (як того, що подане разом із апеляційною скаргою, так і того, що подане на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги) Державна податкова служба зазначала лише щодо неотримання нею судового рішення суду першої інстанції і не вказувала про неотримання такого Державною фіскальною службою України.

За змістом матеріалів справи, відповідачем до постановлення рішення від 22 квітня 2020 року значилась Державна фіскальна служба України, жодних клопотань щодо заміни останньої Державною податковою службою України як правонаступником до 22 квітня 2020 року не подавалось, а відтак у суду першої інстанції не було правових підстав для направлення судового рішення іншому, аніж Державна фіскальна служба України, відповідачу.

Необхідно зазначити й те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо дати отримання рішення суду першої інстанції Державною фіскальною службою України, однак оскільки протягом судового розгляду у судах апеляційної та касаційної інстанцій Державна податкова служба України не заперечувала факту отримання рішення суду Державною фіскальною службою України та не зазначала про об`єктивну неможливість останньої реалізувати свої повноваження щодо апеляційного оскарження рішення суду, суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано зазначив, що зазначені у клопотаннях про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини не є поважними.

Варто звернути увагу і на тому, що в матеріалах справи містяться докази, якими підтверджено, що Державна податкова служба України могла дізнатись про наявність рішення суду першої інстанції від 22 квітня 2020 року, зокрема, не пізніше, аніж 2 березня 2021 року, тобто в день, коли отримано копію заяви Позивача про заміну Державної фіскальної служби України правонаступником -Державною податковою службою України.

Поряд із цим, остання стверджує про те, що дізналась про відповідне судове рішення після отримання ухвали про заміну правонаступником сторони у виконавчому провадженні від 18 березня 2021 року.

Водночас, колегія суддів вважає ці доводи надуманими та необґрунтованими, адже в касаційній скарзі взагалі не наведено доводів, які б спростували встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо отримання Державною податковою службою України 2 березня 2021 року копії заяви про заміну відповідача правонаступником, де чітко зазначено про ухвалення 22 квітня 2020 року Окружним адміністративним судом м. Києва про задоволенні позову. Не зазначено в касаційній скарзі й доводів про те, що оцінка доказів судом апеляційної інстанції при встановленні цих обставин зроблена з порушенням вимог КАС України.

Таким чином, необхідно погодитися із висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції Державною податковою службою України подано 16 квітня 2021 року, тобто з порушенням строку звернення до суду, при цьому не наведено об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі скаржника, причин, що не давали можливості реалізувати право на апеляційне оскарження, правовим наслідком такої поведінки відповідно до положень статті 299 КАС України є відмова у відкриття апеляційного провадження.

В касаційній скарзі Державна податкова служба України наводить доводи, відповідно до яких стверджує, що неможливість своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції обумовлена неможливістю своєчасного оформлення платіжного доручення щодо сплати судового збору, разом з тим, суд касаційної позбавлений повноважень надання оцінки таким доводам, адже вони не наводились при поданні апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що наведені у касаційній скарзі доводи не можуть свідчити про необхідність скасування постановленої апеляційним судом ухвали.

Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 345, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді І.А. Васильєва

І.А. Гончарова