Ухвала

від 13.07.2021 по справі 826/7678/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7678/18

УХВАЛА

13 липня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В., Епель О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Папір Сервіс СК до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Папір Сервіс СК (далі - Позивач, ТОВ Папір Сервіс СК ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), у подальшому 17.06.2021 року заміненої правонаступником - Державною податковою службою України (далі - Відповідач, ДПС України), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України №681034/40910576 від 04.05.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №22 від 23.03.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №22 від 23.03.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України №681035/40910576 від 04.05.2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної №24 від 23.03.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №24 від 23.03.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ДПС України подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.06.2021 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України процесуальний строк оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про поновлення строку причини поважними визнані не були, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, а клопотання про відстрочення сплати судового збору визнано необґрунтованим.

Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ДПС України отримана 22.06.2021 року.

На виконання вимог даної ухвали Апелянтом 01.07.2021 року до суду направлено клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додано платіжне доручення від 21.04.2021 року №2539 про сплату судового збору, чим виконано вимоги ухвали від 17.06.2021 року в частині необхідності надання документу про сплату судового збору.

Крім того, у вказаному клопотанні ДПС України просила визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити його. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що станом на 16.04.2021 року рішення суду від 22.04.2020 року на адресу ДПС України не надходило, у той час як про його існування Відповідач дізнався із змісту ухвали суду від 18.03.2021 року, яку отримано 02.04.2021 року. Крім того, наголошує на гарантованому національним і міжнародним законодавством праві на апеляційне оскарження судового рішення.

Надаючи оцінку викладеним у клопотанні доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як було встановлено в ухвалі від 17.06.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, хоча копія рішення суду першої інстанції на адресу ДФС України не направлялася, однак про його існування Відповідачу мало бути відомо 02.03.2021 року після отримання у цей день копії заяви Позивача про заміну боржника у виконавчому провадженні (а.с. 165). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних і святкових днів було 01.04.2021 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв`язку 16.04.2021 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку. Викладеним, на переконання суду, спростовується посилання Апелянта в якості обґрунтування підстав поновлення строку на апеляційне оскарження на те, що про існування оскаржуваного рішення останній дізнався 02.04.2021 року після надходження ухвали від 18.03.2021 року. Будь-яких інших причин на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку ДПС України у поданому на виконання вимог ухвали клопотанні не наведено.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії , справа Креуз проти Польщі ).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Твердження ДПС України про гарантоване чинним законодавством право останньої на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі Устименко проти України зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ДПС України строку на апеляційне оскарження рішення суду від 22.04.2020 року. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст. ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Державної податкової служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Папір Сервіс СК до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель