Рішення

від 28.09.2021 по справі 478/1603/20

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/1603/20 Провадження № 2/478/36/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2021 року. смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області у складі,

головуючого судді Іщенко Х.В.,

за участю:

секретаря судових засідань Луговської А.І.,

представника позивача, третьої особи ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Ремешевського Є.А.,

представника відповідача - адвоката Порошиної Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу за позовом фермерського господарства Марія-Послушняк до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , Казанківська селищна рада, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: державний реєстратор Новобузької міської ради Альбертін Олена Вадимівна, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

05.11.2020 року представник позивача - адвокат Ремешевський Є.А. звернувся до суду в інтересах фермерського господарства Марія-Послушняк (далі по тексту ФГ Марія-Послушняк до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , Казанківська селищна рада, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: державний реєстратор Новобузької міської ради Альбертін Олена Вадимівна, про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовної заяви зазначило, що дійсно ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , відповідач) дійсно в 1994 році на підставі державного акту році отримав земельну ділянку з метою створення та ведення селянського (фермерського) господарства, але в подальшому не створив ФГ та його державну реєстрацію

реєстрацію не проводив. Оскільки ним не проводилась господарська діяльність в 1995 році відповідач звернувся до районної ради народних депутатів із заявою про відмову від раніше наданої йому земельної ділянки. Рішенням Казанківської районної Ради народних депутатів від 19.05.1995 року № 50/5 у зв`язку з поданням заяви ОСОБА_2 про відмову від земельної ділянки, було припинено право власності позивача на земельну ділянку, площею 21,0 га. В свою чергу, рішенням арбітражного суду Миколаївської області від 12.03.1996 року по справі № 93/7 за позовом ОСОБА_1 , було вирішено виділити для розширення ФГ Марія (правонаступником якого є позивач по справі), 29 га землі у постійне користування із земель запасу Казанківської селищної ради, що прилягають до земель ФГ Марія , а саме: раніше виділених фермерам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . На виконання вказаного судового рішення, ОСОБА_1 було відведено суміжні земельні ділянки, які прилягають до колишніх земель ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , загальною площею 29 га у постійне користування з правом наступного викупу.

На підставі вказаного, на ім`я ОСОБА_1 , як засновника та голови фермерського господарства 04.07.1996 року було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 27,4 га.

В березні 2020 року засновник ФГ звернувся до Казанківської селищної ради за наданням дозволу на розроблення технічної документації з метою відновлення меж та присвоєння кадастрового номеру та довідалась, що вказана земельна ділянка передана у власність відповідачу. Ця інформація після підтвердилась інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Так, згідно інформаційної довідки вбачається, що 29.04.2020 року державним реєстратором Новобузької міської ради Альбертін О.В. було зареєстроване право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4823655100:27:000:0133, площею 21 га та яка знаходиться в межах земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні ОСОБА_1 . Зазначає, що станом на 29.04.2020 року право постійного користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_1 припинено не було, воно до цього часу знаходиться в державному реєстрі а земельна ділянка знаходиться в користуванні позивача.

Вважає, що відповідачем були порушені норми земельного законодавства в частині набуття права власності та здійснення державної реєстрації цього права, оскільки право постійного користування позивача та ОСОБА_1 припинено не було а чинне законодавство не передбачає одночасного існування права власності та права постійного користування на одну і туж земельну ділянку у зв`язку з чим позивач просить суд: визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю за № 20, виданий 01.04.1994 року на ім`я ОСОБА_2 , який був підставою для вчинення реєстраційних дій про право власності в державному реєстрі та скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку.

Ухвалою суду від 23.11.2020 року провадження у справі було відкрито, призначено підготовче судове засідання. Також були витребувано копії матеріалів реєстраційної справи щодо державної реєстрації права власності та користування на земельну ділянку за позивачем та відповідачем, а також архівні матеріали щодо виділення та передачі у власність чи користування спірних земельних ділянок позивачу та відповідачу.

Згідно поданого відзиву, відповідач проти позову заперечував в повному обсязі. Суду зазначив, що він є власником земельної ділянки, площею 21 га, розташованої на території Казанківської селищної ради Миколаївської області на підставі Державного акту, виданого 01.04.1994 року та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 05.03.1994 року № 173. Він особисто ніяких заяв щодо припинення права власності ніколи нікому не подавав, державний аано не було. Вважає, що набуте ним право власності на земельну ділянку на підставі наведених вище документів не припинено, правовстановлюючі документи не оспорені та не скасовані.

Як вбачається з обставин позовної заяви, його право власності на земельну ділянку, було припинено на підставі рішення Казанківскої районної ради від 19.05.1995 року № 50/5, правонаступником якої, на теперішній час є Баштанська районна рада у зв`язку із добровільною відмовою. Вважає, що докази на підтвердження факту його волевиявлення щодо добровільної відмови від земельної ділянки відсутні.

Життєві обставини (погіршення стану здоров`я та сімейні обставини) склались таким чином, що він лише в 2020 році замовив технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки (в натурі), у зв`язку з чим 29.04.2020 року державним реєстратором було проведено державну реєстрацію його права власності на спірну земельну ділянку.

В період між набуттям права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , що відбулось в 1994 році та відновленням її меж та реєстрацією права власності на неї, що відбулось в 2020 році, ФГ Марія-Послушняк на підставі судового рішення арбітражного суду Миколаївської області від 12.03.1996 року у справі № 93/7, розширюючи фермерське господарство, було зайнято земельну ділянку, яка належала відповідачу, та отримало державний акт на право постійного користування землею, яку почало обробляти. ФГ Марія - Послушняк отримала державний акт в порушення порядку набуття права земельних ділянок в постійне користування, на підставі рішення арбітражного суду а не рішення відповідної районної ради а тому безпідставно нею володіє. До того ж, Державний акт на право користування вказаною спірною земельною ділянкою виданий на ім`я ОСОБА_1 а не ФГ. Будь-якого проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ФГ не замовляло та не отримувало, що свідчить про те, що позивач не набув права користування спірною земельною ділянкою.

З огляду на наведене, позивач приходить до висновку, що оскільки позивач не набуло права користування земельною ділянкою, в той час як він, ОСОБА_2 правомірно та у законний спосіб набув на таку земельну ділянку право власності, визначив її межі в натурі та провів державну реєстрацію права, у зв`язку з чим, просить суд у задоволені позовних вимог ФГ Марія-Послушняк відмовити в повному обсязі.

Ухвалою від 22.02.2021 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 05.05.2021 року провадження у цивільній справі № 478/1603/20 (провадження № 2/478/36/2021) за заявою представника відповідача було зупинено до вирішення та набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 478/395/21 за позовом ОСОБА_2 до Баштанської районної державної адміністрації, Фермерського господарства Марія-Послушняк , ОСОБА_1 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконними рішення ради, недійсним державного акту та повернення земельної ділянки.

Ухвалою від 25.06.2021 року провадження у цивільній справі № 478/1603/20 (провадження № 2/478/36/2021) було поновлено, призначене судове засідання.

В ході судового розгляду справи сторони підтримали власні вимоги та заперечення. Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та просив суд вирішити спірні правовідносини на підставі вимог закону.

Представник відповідача проти позову заперечила з підстав того, що його було повідомлено лише про намір припинити фермерське господарство, а не про відмову від земельної ділянки. Відповідач не був обізнаний про припинення його права власності на землю, не повертав Державний акт на право власності на землю, що є свідченням того, що припинення його права власності відбувалось із порушенням встановленої законом процедури.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Про причини своєї неявки, суд не повідомили.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, допитавши свідка, судом встановлено наступне.

Згідно з пунктом 15 рішення Казанківської районної Ради народних депутатів від 18.01.1994 року, розглянувши заяви громадян, зокрема: ОСОБА_2 , було вирішено дати згоду на надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства відповідачу, загальною площею до 21 га, з них: ріллі до 21 га, в т.ч. безоплатно у власність одну середню земельну частку по Казанківській селищній раді (3,75 га), останню за плату із земель запасу Казанківської селищної ради.

Рішенням Казанківської районної Ради народних депутатів від 25.03.1994 року було вирішено затвердити проекти відведення земельних ділянок громадянам, зокрема відповідачу, та видати Державні акти на право приватної власності на земельну ділянку, площею 3,75 га ріллі.

Як вбачається з договору купівлі - продажу від 05.03.1994 року, відповідач придбав у Казанківської селищної ради народних депутатів земельну ділянку, розміром 17,25 га, яка знаходилась в смт. Казанка на території КАСП Заповіт Ілліча , відділення № 1, поле № 1. Вказаний договір посвідчений нотаріусом та містить реєстрацію в реєстрі за № 173.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу, відповідач 01.04.1994 року отримав Державний акт на право приватної власності на землю, площею 21,0 га., серії МК № 18.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію селянського (фермерського) господарства, 12.05.1994 року було зареєстровано СФГ Заблоцький , про що вчинено реєстраційний запис за № 38.

Як вбачається з листа Казанківської районної Ради народних депутатів від 11.05.1995 року № 359, рада звернулась на адресу відповідача за вирішенням питання щодо невикористання останнім з серпня 1994 року земельної ділянки, площею 21 га, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства. Враховуючи ту обставину, що відповідач не обробляє земельну ділянку та не проживає на території Казанківського району та не бажає вести фермерське господарство, вказаним листом йому було запропоновано відмовитися від земельної ділянки. В протилежному випадку, позивача було попереджено про майбутній розгляд питання щодо вилучення належної йому земельної ділянки, розгляд якого було заплановано на 19.05.1995 року.

Як вбачається із запису, вчиненого в нижній частині наведеного вище листа, відповідач відмовився від фермерського господарства.

В судовому засіданні представник відповідача не заперечувала, що у наведеному листі вчинений запис зроблений саме позивачем, але цей припис є свідченням небажання останнього вести фермерське господарство, а не володіти землею.

В подальшому, згідно відмови відповідача від ведення фермерського господарства, зробленому у виді відповідного запису в листі Казанківської районної Ради народних депутатів від 11.05.1995 року № 359, було ухвалено рішення Казанківської районної Ради народних депутатів від 19.05.1995 року № 50/5, згідно якого, у зв`язку з поданням заяви ОСОБА_2 про відмову від земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, на підставі п. 1 ст. 24 ЗК України, було припинено право власності позивача на земельну ділянку, площею 21,0 га.

Як вбачається з архівних копій справи, наданого суду листом Державного архіву Миколаївської області від 20.07.2021 року № П-720/03-06, до Казанківської районної Ради народних депутатів звернулась ОСОБА_1 із заявою від 11.03.1995 року, щодо надання земельної ділянки для розширення фермерського господарства ФГ Марія з подальшим правом їх викупу. Із змісту вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просила виділити їй земельну ділянку розташовану поруч із фермерським господарством.

В судовому засіданні сторони визнали, що позивач у справі - ФГ Марія-Послушняк є правонаступником ФГ Марія .

Рішенням Казанківської селищної Ради народних депутатів від 19.05.1995 року № 52/5 було відмовлено ОСОБА_1 в розширені земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що слугувало підставою для її подальшого звернення до арбітражного суду із позовом про визнання такого рішення недійсним.

Як вбачається з рішення арбітражного суду Миколаївської області від 12.03.1996 року № 93/7, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено: визнано недійсним рішення Казанківської селищної Ради народних депутатів від 19.05.1995 року № 52/5 в частині відмови у виділенні земельної ділянки для розширення фермерського господарства Марія ; зобов`язано району раду виділити фермерському господарству Марія 29 га землі в постійне користування з земель запасу Казанківської селищної Ради народних депутатів, яка суміжна із землями ФГ Марія (раніше виділені фермерам Заблоцькому та Гаман). Як вбачається з пункту 4 вказаного судового рішення, судом також вирішено, що таке рішення є підставою для виготовлення проекту відводу земельної ділянки, виділення його меж в натурі (на місцевості), складання документів, які посвідчують право користування землею.

На виконання вказаного судового рішення арбітражного суду, рішенням Казанківської селищної Ради народних депутатів від 15.05.1996 року № 182-р було вирішено надати згоду ОСОБА_1 на відведення земельної ділянки для розширення фермерського господарства голові ФГ Марія , загальною площею 29,0 га ріллі у постійне користування з правом наступного викупу із земель запасу Казанківської селищної Ради, яка прилягає до земель ФГ Марія (раніше була виділена фермерам ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ).

Пунктом 2 вказаного рішення було вирішено замовити проект відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 .

На підставі вказаного рішення ДП Миколаївський інститут землеустрою було складено Технічний звіт щодо перенесення в натуру проекту відводу земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для розширення селянського (фермерського) господарства із земель запасу в межах території Казанківської селищної Ради народних депутатів Казанківського району, складеного в 1996 році, яким між іншим було встановлено межі ділянки в натурі (на місцевості).

За таких обставин, на ім`я ОСОБА_1 3 було видано Державний акт на право постійного користування землею, площею 27,4 га для розширення фермерського господарства від 04.07.1996 року.

Однак, як було встановлено судом, 16.03.2020 року відповідачем було замовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). За даними Технічної документації було проведено державну реєстрацію речових прав відповідача на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 21,0 га, за кадастровим номером: 4823655100:27:000:0133, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 208273137 від 06.05.2020 року.

В свою чергу, як було встановлено судом, спірна земельна ділянка, площею 21,0 га, яка складається із 3,75 га отриманої відповідачем безоплатно, та 17,25 га, яку відповідач отримав за договором-купівлі продажу, а загалом належала останньому на підставі Державного акту про право приватної власності та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 208273137 від 06.05.2020 року, яка знаходиться в межах поля, сумісного із земельною ділянкою позивача, площею 21,0 га, яка також складається із земельної ділянки, площею 3,75 га отриманої позивачем безоплатно у власність, та 17,25 га отриманої для ведення фермерського господарства за плату, яку останнє отримало на підставі розпорядження Казанківської селищної Ради народних депутатів від 18.01.1994 року (пункт 16), рішення Казанківської селищної Ради народних депутатів від 25.03.1994 року № 18/186 про затвердження технічної документації та державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, площею 3,75 грн., Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, площею 21,0 га, виданого 01.04.1994 року на підставі договору купівлі-продажу від 05.03.1994 року № 169 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4809425912020 від 21.04.2020 року, яким вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 4823655100:27:000:0132.

Факт сумісності земельних ділянок, отриманих на підставі Державних актів від 01.04.1994 року відповідачем та позивачем доводиться викопіюваннями з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), а також визнанням цих обставин сторонами в ході судового розгляду справи.

За таких обставин, судом встановлено, що відповідач в квітні 1994 року отримав у власність земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка складалась із безоплатно наданої землі, площею 3,75 га та 17,25 га придбаної на підставі договору купівлі-продажу. В подальшому відповідачем було створено фермерське господарство. У зв`язку з тим, що земельну ділянку відповідач не обробляв, в травні 1995 року селищною радою було ініційовано звернення на його адресу для вирішення питання щодо добровільної відмови від наданої позивачу земельної ділянки та попереджено, що питання щодо її вилучення буде предметом майбутньої сесії депутатів. Вказане звернення було датоване 11 травня 1995 року, на якому відповідачем було вчинено особистий запис щодо того, що він відмовляється від фермерського господарства. На підставі вчиненого відповідачем запису, Казанківською селищною Радою народних депутатів, було припинено право власності відповідача на земельну ділянку, а в подальшому на підставі судового рішення арбітражного суду було надано в користування ОСОБА_1 для розширення фермерського господарства. В 2020 році на замовлення відповідача було виготовлено Технічну документацію, присвоєно кадастровий номер земельній ділянці та проведено державну реєстрацію права власності на неї.

Як вбачається з листа Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 , яким було розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за замовленням відповідача, то після складання такої документації, ним було виявлено, що відповідач раніше відмовився від вказаної земельної ділянки, а саму земельну ділянку було передано в користування позивачу. У зв`язку з цим вказана особа просила відділ Держгеокадастру розглянути можливість видалення вказаної земельної ділянки з Державного земельного кадастру.

Оцінюючи встановлені обставини, суд вирішуючи спірні правовідносини керується наступним.

Відповідно до статті 6 Земельного кодексу України (в редакції від 1990 року із змінами та доповненнями станом на 1994 рік), громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема: для ведення селянського (фермерського) господарства. Громадяни набувають право власності на земельні ділянки у разі, зокрема: купівлі-продажу, дарування та обміну.

Передача земельних ділянок у власність провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно. Безоплатно земельні ділянки передаються у власність громадян, для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею. За плату передаються у власність громадян для ведення селянського (фермерського) господарства земельні ділянки, розмір яких перевищує середню земельну частку.

Відповідно до статті 17 вказаної редакції ЗК України, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї.

Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується сільською (селищною) Радою народних депутатів і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Відповідно до статті 18 вказаної редакції ЗК України придбання громадянами у місцевих Рад народних депутатів земельних ділянок у власність для ведення селянського (фермерського) господарства понад площу, що передається безплатно, провадиться за плату в порядку, передбаченому статтею 17 цього Кодексу.

Рішення відповідної Ради народних депутатів з цього питання є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки з посвідченням у нотаріальному порядку. Договір купівлі-продажу земельної ділянки і документ про оплату вартості землі є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і видачі державного акта на право власності.

Згідно з частиною 1 статті 22 цього Кодексу, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

З огляду на частину 1 статті 23 цього Кодексу право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими. Районними Радами народних депутатів.

Умови надання земель для ведення селянського (фермерського) господарства були визначені в статті 50 ЗК України (в редакції 1990 року із змінами та доповненнями станом на 1994 рік). Так, згідно зі статтею 50 вказаної редакції Кодексу, громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Передача земельної ділянки у приватну власність або надання її в користування здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених у встановленому порядку.

Згідно зі статтею 51 цього Кодексу, громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської. Районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства. Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання в користування відповідна Рада народних депутатів розглядає у місячний строк і у разі згоди замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації розробку проекту її відведення.

Як було встановлено судом, відповідач на підставі рішення селищної ради отримав земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, загальною площею до 21 га, в т.ч. безоплатно у власність одну середню земельну частку по Казанківській селищній раді (3,75 га), останню за плату із земель запасу Казанківської селищної ради. В подальшому Радою було затверджено проект відведення земельної ділянки позивачу та видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 3,75 га ріллі.

05 березня 1994 року на підставі договору купівлі-продажу посвідченого нотаріально, відповідач придбав останню земельну ділянку, розміром 17,25 га, який перевищував середню земельну частку. На підставі вказаного договору купівлі-продажу, позивач 01.04.1994 року отримав Державний акт на право приватної власності на землю, площею 21,0 га., серії МК № 18.

Відтак, судом встановлено, що відповідач набув права власності на земельну ділянку, яку отримав у власність для ведення сільського (фермерського) господарства.

На момент отримання відповідачем Державного акту на право приватної власності на землю був чинний Закон України Про селянське (фермерське) господарство . Згідно статті 9 вказаного Закону було передбачено, що після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Отже, процедура створення селянського (фермерського) господарства відповідно до Закону України Про селянське (фермерське) господарство передбачала вчинення декількох обов`язкових дій, однією з яких було отримання земельної ділянки у власність чи користування. Саме після отримання земельної ділянки та державного акту селянське (фермерське) господарство підлягало державній реєстрації протягом 30-ти днів (ст. 9 вказаного Закону).

Як було встановлено судом, відповідачем після отримання у власність земельної ділянки було створено СФГ Заблоцький , про що свідчить відповідне свідоцтво про державну реєстрацію селянського (фермерського) господарства.

Підстави та порядок припинення права власності на землю було встановлено ст. 28, 29 ЗК України (в редакції 1990 року із змінами та доповненнями станом на 1994 рік). Так, з огляду на частини 1, 3 статті 28 вказаного Кодексу, право колективної та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів; 3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; 4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4, 6-8 статті 27 цього Кодексу.

Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів.

Згідно з пунктами 4,6-8 статті 27 цього Кодексу, на які посилається пункт 4 статті 28 Кодексу передбачає припинення права користування земельної ділянки в разі невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва. і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб.

Як було встановлено судом, 11 травня 1995 року, тобто через рік після отримання відповідачем Державного акту про право власності на земельну ділянку та через одинадцять місяців після реєстрації відповідачем ФГ, Казанківською районною Радою народних депутатів було ініційоване звернення до відповідача, де вказано, що останній не обробляє з серпня 1994 року земельну ділянку та фактично не займається фермерським господарством. Вказаним листом районна Рада пропонувала відповідачу добровільно відмовитися від земельної ділянки, а в протилежному випадку поставити на майбутній сесії питання щодо вилучення такої земельної ділянки.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач на вказаному листі вчинив запис про те, що відмовляється від фермерського господарства, що стало в подальшому підставою для ухвалення рішення про припинення права власності відповідача на таку земельну ділянку. Оцінюючи встановлені обставини з огляду на наведені норми чинного на той період часу законодавства, суд приходить до висновку, що рішення Казанківської районної Ради народних депутатів відповідає вимогам закону.

Так, з викладених в листі Казанківської районної Ради народних депутатів питань, які були адресовані відповідачу, чітко вбачається, що саме невикористання позивачем земельної ділянки та небажання вести фермерське господарство були предметом відповідного звернення до відповідача. А тому, суд вважає, що саме в контексті поставлених питань відповідач вчинив власноручний запис щодо відмови від фермерського господарства, фактично ототожнюючи ведення фермерського господарства із правом власності на земельну ділянку.

Аналіз норм чинного на той період часу законодавства, а саме Земельного кодексу України та Закону України Про селянське (фермерське) господарство (про що було наведено вище) свідчить, що громадяни України набували право власності на земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства з метою створення юридичної особи - фермерського господарства, як відповідної підстави для використання отриманої землі у вказаних цілях.

За таких обставин, суд вважає, що відмова від проведення фермерського господарства є відмовою від земельної ділянки.

Таким чином, суд не погоджується з доводами представника відповідача щодо відсутності волевиявлення позивача на припинення права власності на земельні ділянки.

Факт відсутності нотаріального посвідчення підпису відповідача не свідчить про відсутність волевиявлення останнього, в той час як і сама Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка була чинною на момент вчинення відповідного запису позивачем, не вимагала обов`язкового нотаріального посвідчення такого підпису.

Оцінюючи доводи представника відповідача щодо того, що позивачем було подано заяву щодо виділення додаткової земельної ділянки для розширення фермерського господарства в день, коли відповідач вчинив запис про відмову від фермерського господарства але до припинення його права власності на землю, то суд приходить до висновку, що вказані обставини не впливають на законність прийнятого рішення щодо припинення права власності відповідача на землю.

Що стосується змісту рішення, то з нього чітко вбачаються підставі для припинення права власності відповідача на належні йому земельні ділянки, а саме: добровільна відмова від неї і наведена правова норма, яка хоч і не регулює відповідні відносини, проте все ж таки не спростовує зміст, суть та підстави прийнятого рішення.

Щодо форми поданої заяви, як і обов`язкового повернення Державного акту про право власності на земельну ділянку в разі добровільної відмови від неї, то суд зазначає, що норми ЗК України в редакції 1990 року не визначали як точної форми заяви про відмову від земельної ділянки так і самого механізму її подання або розгляду. Суд враховує, що підстава для припинення права власності на земельну ділянку відповідно до вимог закону того часу, вимагала лише наявність волевиявлення особи на добровільне припинення її права власності, яке необхідно були посвідчити власною заявою. Відтак, заявивши селищній Раді про своє небажання вести фермерське господарство, позивач виказав власну волю, направлену на припинення права власності на землю.

Не може погодитись суд із твердженням представника відповідача щодо того, що позивач (ФГ Марія - Послушняк ) не отримало право на користування земельною ділянкою, яка належала позивачу.

Так, з огляду на статті 50, 51 ЗК України (в редакції ЗК України від 1990 року із змінами та доповненнями станом на 1995 рік) саме громадяни України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, зверталися до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів для одержання земельної ділянки у власність або користування. Аналогічні норми було закріплено в статтях 4, 5 Закону України Про селянське (фермерське) господарство .

Саме надання громадянам земельних ділянок, слугувало підставою для створення фермерського господарства (стаття 9 вказаного Закону). Іншого порядку отримання земельних ділянок у власність не передбачалось.

З приводу доводів представника відповідача про не дослідження арбітражним судом всіх обставин справи та посилання на те, що вказаним рішенням лише визнано право позивача на розширення фермерського господарства до 50 га, то суд також не погоджується із наведеними обставинами. Так, зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що суд встановив факт незаконної відмови селищною Радою у розширенні фермерського господарства ФГ Марія , правонаступником якого є позивач, щодо виділення конкретної земельної ділянки, яка зокрема, належала відповідачу. Зміст резолютивної частини судового рішення вказує на обов`язок виділити позивачу конкретної земельної ділянки, яка саме належала відповідачу.

Натомість, на момент розгляду арбітражним судом вимог позивача, право власності відповідача було припинено рішенням Казанківської селищної Ради народних депутатів, а отже встановлені цим судом обставини, не можуть бути переоцінені судом в разі незгоди із мотивами його ухвалення чи з інших підстав.

Щодо відсутності у позивача проекту землеустрою щодо спірної земельної ділянки, то таке твердження представника відповідача спростовується матеріалами справи, оскільки одержанню Державного акту на право користування земельною ділянкою передувало складання проекту землеустрою. Будь-яких законодавчих вимог щодо повторного визначення (відновлення) меж земельної ділянки законодавством не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу та способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема шляхом: припинення дій, які порушують право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інше. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Звернувшись з даним позовом, позивач просив суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії МК № 18, виданого 01.04.1994 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 20.

В ході судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що підстави позову в частині визнання недійсним державного акту знайшли своє підтвердження, доводи позивача в цій частині є аргументовані та підтверджені доказами.

Враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши відповідні норми права, дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

До 16.01.2020 р. була чинною редакція ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до якої: У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав .

Однак, підпунктом 15 п. 11 Закону України від 05.12.2019 № 340-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності 16.01.2020 р., у Законі України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень законодавець змінив зазначену норму, виклавши її наступним чином: У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону .

Із зазначеного вбачається, що законодавець виключив з конструкції статті можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, у зв`язку з чим задоволення позовної вимоги про скасування записів державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, не призведе до ефективного захисту прав, оскільки нормою воно не передбачене,

Саме такий вектор правової визначеності прослідковується у постановах Верховного Суду, Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 р. у справі №352/1021/19 та Касаційного господарського суду у постанові від 03.09.2020 р. у справі №914/1201/19, де суди зазначили, що починаючи з 16.01.2020 р. скасування запису про проведену державну реєстрацію права не може привести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі.

З наведеного вбачається, що рішення суду про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав є підставою для державного реєстратора проводити державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно Закону.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 10-13, 96, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги фермерського господарства Марія-Послушняк до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , Казанківська селищна рада, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: державний реєстратор Новобузької міської ради Альбертін Олена Вадимівна, про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку - задовольнити частково.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю № 20, виданий 01.04.1994 року Казанківською районною радою народних депутатів ОСОБА_2 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь фермерського господарства Марія-Послушняк в сумі 2102 грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області : Х.В. Іщенко