Постанова

від 19.10.2021 по справі 522/14301/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2021 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи №522/14301/20

Апеляційне провадження № 22-ц/813/7212/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Кузьмук А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 01 лютого 2021 року, ухвалене під головуванням судді Кузнецової В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

В серпні 2020 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради (далі - Приморська райадміністрація) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Мельник Т.І. (далі - державний реєстратор Мельник Т.І.) про скасування рішення про державну реєстрацію, в якому просила скасувати рішення державного реєстратора Мельник Т.І. за №53028598 від 08 липня 2020 року про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до договору купівлі - продажу від 26 червня 1997 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , загальна площа якої становила 118,3 кв.м., житлова площа - 71,25 кв.м., та яка складалася з 4-х житлових кімнат, коридору, кухні, туалету та передньої. В зазначеному договорі купівлі-продажу балкон відсутній.

10 липня 2020 року Управлінням Державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради (далі-Управління ДАБК), із залученням представників Приморської райадміністрації, Управління з питань культурної спадщини Одеської міської ради, КП "ЖКС Порто-Франківський", проведено комісійне обстеження вказаного об`єкту.

За результатами комісійного обстеження будинку підтверджено факт наявності балкону, загальною площею до 20,0 кв.м,

08 липня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, загальну площу квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , змінено з 118,3 кв.м. на 135,1 кв.м.

Загальна площа квартири збільшена за рахунок балкону, а вказані зміни внесені державним реєстратором Мельник Т.І. на підставі рішення №53028598 від 08 липня 2020 року.

Підставою для внесення змін зазначено технічний паспорт від 24 червня 2020 року, виданий ТОВ АО ГРОШ ЦЕНА , в якому відображено балкон, не зафіксовано штампом самочинне будівництво факт реконструкції даної квартири та довідка від 24 червня 2020 року, видана ТОВ АО ГРОШ ЦЕНА , в якій зазначено, що під час проведення технічної інвентаризації квартири, яка належить ОСОБА_1 , встановлено, що загальна площа квартири змінилась у зв`язку з уточненням лінійних розмірів, що не належить до самочинного будівництва і не є реконструкцією, та договір купівлі-продажу нерухомого майна, виданий 26 червня 1997 року Одеською товарною біржею.

Позивач зазначав, що дана інформація не відповідає дійсності, оскільки в технічний паспорт та довідку, виготовлені TOB "ГРОШ ЦЕНА" 24 червня 2020 року, внесені недостовірні дані та під час їх виготовлення були допущені порушення Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна №127 від 24 травня 2001 року.

Посилаючись на те, що:

-будинок АДРЕСА_2 прийнятий під охорону держави як пам`ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер №714-Од.;

- ОСОБА_1 проведена реконструкція квартири з порушенням вимог чинного містобудівного законодавства України, без дозволу про проведення будівельних робіт та без видачі сертифікату у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

-державним реєстратором Мельник Т.І. здійснена реєстрацію прав на реконструйовану квартиру на підставі документів, які не надають право власності на об`єкт нерухомості,

Приморська райадміністрація просила задовольнити її позов.

Відповідачі свого ставлення до позову не висловили.

Справа розглянута за відсутності сторін.

Зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 01 лютого 2021 року в позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, що належним способом захисту права або інтересу позивача у даній справі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі Приморська райадміністрація просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що наявними у справі доказами доведено, що ОСОБА_1 в будинку, прийнятому під охорону держави як пам`ятка архітектури місцевого значення, проведена реконструкція з порушенням вимог чинного містобудівного законодавства України; що державним реєстратором Мельник Т.І. здійснена реєстрацію прав на реконструйовану квартиру на підставі документів, які не надають право власності на об`єкт нерухомості, що висновок суду першої інстанції про неправильно обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є помилковим.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Боярчук І.В. в інтересах ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів скарги.

У відповіді на відзив представник Приморської райадміністрації наполягав на обґрунтованості скарги та просив її задовольнити.

Представник Приморської райадміністрації та відповідач ОСОБА_2 в судове засідання, призначене на 19 жовтня 2021 року, не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи у зв`язку з поважними причинами не подавали, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутність.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Боярчук І.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Як зазначалось вище, відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з того, що позивач обрав неефективний спосіб захисту права (скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав), а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів вважає такий висновок суд помилковим з таких підстав.

Щодо доводів про неефективний спосіб захисту

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15.

За змістом п.1ч.1ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України №1952 ) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.11 зазначеного Закону , державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У ч.2 ст.26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону , до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Законом України від 05 грудня 2019 року №340-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, ст.26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1,2,3ч.3ст.26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону , а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" п.2 ч.6 ст.37 цього Закону ) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону . Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від ч.2 ст. 26 Закону України №1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, колегія суддів вважає, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення судового рішення, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак суд першої інстанції помилково зазначив про необхідність застосування позивачем способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Крім того, додатковим підтвердженням наведеного висновку є п. 3 Прикінцевих та перехідних положень ЗаконуУкраїни "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" , згідно з яким судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України №1952 .

Таких правових позицій дотримується Верховний Суд у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 у справі № 916/2464/19.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що у зв`язку із викладенням ст.26 Закону України №1952 у новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" , який набрав чинності з 16 січня 2020 року, наразі чинне законодавство взагалі не передбачає скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають скасуванню або вилученню.

Таким чином, позивач обрав належний спосіб захисту, тому апеляційний суд погоджується з доводами скаржника про те, що задоволення позову про скасування рішення про державну реєстрацію у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно призведе до відновлення порушеного права, а тому доводи представника відповідача ОСОБА_1 в цій частині є безпідставними.

Щодо спору по суті заявлених позовних вимог

Предметом спору у цій справі є правомірність рішення про державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яким внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України № 1952.

Так, ч.2ст.5 цього Закону (в редакції, чинній на час прийняття рішень державним реєстратором передбачено, що у разі якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених ст. 31 цього Закону

Відповідно до ст.9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" .

Згідно ч.3ст.10 Закону України №1952, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

За ч.4ст.18 Закону України № 1952, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

В силу ч.1.ст.26 Закону України № 1952, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Так, ч.5ст.26 Закону України №1952 встановлено, що внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

При цьому ч.2ст.18 Закону України №1952 передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ст.22 Закону України №1952 документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки-суб`єктів у сфері державної реєстрації прав визначено Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (надалі- Порядок № 1127).

Пунктом 45 Порядку № 1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються:

- документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності - на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

- технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

В силу п.п.2,3 п.58 Порядку № 1127 за бажанням заявника у разі зміни технічних характеристик об`єкта нерухомого майна для державної реєстрації права власності на такий об`єкт може бути подано технічний паспорт, що містить актуальні відомості про технічні характеристики об`єкта, незалежно від наявності таких відомостей в документах, що подаються для відповідної реєстрації. У разі коли зміни технічних характеристик об`єкта нерухомого майна відбулися у зв`язку з проведенням будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення, також подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. У випадках, передбачених абзацами першим та другим цього пункту, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносить відомості про об`єкт нерухомого майна відповідно до технічного паспорта на такий об`єкт та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Як зазначено вище, за договором купівлі-продажу від 26 червня 1997 року квартира АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 складається із загальної площі 118,3 кв.м. та житлової площі 71,25 кв.м., з 4-х житлових кімнат, коридору, кухні, туалету та передньої. При цьому у вказаному договорі купівлі-продажу наявність в квартирі відповідача ОСОБА_1 балкона відсутня.

08 липня 2020 року державним реєстратором Мельник Т.І. прийнято рішення № 53028598 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири АДРЕСА_1 , а саме: внесено запис про набуття права власності на вказану квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 135,1 кв.м., житловою - 75,5 кв.м., тобто збільшення площі квартири відбулося за рахунок самовільно влаштованого балкону.

Підставою для внесення змін у запис про право власності на квартиру були наступні документи: технічний паспорт, виданий 24 червня 2020 року, видавник TOB "АО ГРОШ ЦЕНА"; довідка видана 24 червня 2020 року, видавник: TOB "АО" ГРОШ ЦЕНА"; договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 26 червня 1997 року, видавник Одеська товарна біржа.

В свою чергу під час реєстрації державний реєстратор не звернув увагу на те, що зміст договору купівлі-продажу від 26 червня 1997 року щодо площі квартири суперечить виготовленому технічному паспорту, оскільки у власника приміщень які знаходяться у його користуванні побудований балкон та збільшення площі квартири відбулося за рахунок самовільно побудованого балкону.

При цьому державним реєстратором не з`ясовані ці суперечності щодо площі квартири та наявність балкону в квартирі при подачі заяви заявником на реєстрацію права власності квартири.

Крім того, згідно експлікації приміщень квартири, окрім приміщень, які зазначені в договорі-купівлі продажу, вказані два підсобних приміщення загальною площею 9,7 кв.м. і 2,2 кв.м.

Більш того, TOB "ГРОШ ЦЕНА". виготовлено технічний паспорт інвентаризації нерухомого майна станом на 24 червня 2020 року, в якому відображено балкон та не зафіксовано штампом "самочинне будівництво" факт реконструкції даної квартири.

Так, TOB "ГРОШ ЦЕНА" видано довідку від 24 червня 2020 року на замовлення власника вищевказаної квартири відповідно до якої збільшення площі відбулося за рахунок уточнення лінійних розмірів, що не належать до самочинного будівництва і не є реконструкцією згідно пункту 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, тому загальна площа становить 135,1 кв.м., житлова 75,5 кв.м.

При цьому автори технічного паспорту та довідки взагалі не зазначили, що в даній квартирі існує побудований балкон, який не входив до приміщень квартири за договором купівлі - продажу.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що в технічний паспорт та в довідку, виготовлені TOB "ГРОШ ЦЕНА" 24 червня 2020 року, внесені недостовірні дані та під час їх виготовлення були допущені порушення Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127.

Відповідачем ОСОБА_1 не надано до суду першої та апеляційної інстанцій дозвільні документи, які надають право на реконструкцію вказаної квартири та побудову балкону.

Про відсутність дозвільних документів свідчить й запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно якого право власності ОСОБА_1 на реконструйований об`єкт було внесено на підставі технічного паспорта, довідки, договору купівлі - продажу нерухомого майна.

В свою чергу, п.п.7,8 ч.1ст.7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів та здійснення державного архітектурно- будівельного контролю щодо об`єктів, розташованих в межах та за межами населених пунктів, на території кількох адміністративно-територіальних одиниць- центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначним (CCI), середнім (СС2) та значним (ССЗ) наслідками, розташованих у межах населених пунктів.

Відповідно до ст.32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ДСТУ-Н.Б.В. 1.2.-16:2013 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва" даний об`єкт будівництва /реконструкції відноситься до категорії об`єктів з значними наслідками (ССЗ).

За нормами ч.5 ст.32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до значних наслідків (ССЗ) відносяться такі об`єкти як пам`ятки культурної спадщини, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини."

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до даних Державного реєстру нерухомих пам`яток України, будинок за адресою: АДРЕСА_2 прийнятий під охорону держави як пам`ятка архітектури місцевого значення охоронний номер № 714-Од.

Із відповіді Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини від 28 вересня 2020 року вбачається, що будинок за адресою: АДРЕСА_2 архітектора ОСОБА_3 , споруджений в сер.1840 року. 20 червня 2008 року занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення.

Під час комісійного огляду будівлі-пам`ятки за вказаною адресою,що був організований Управлінням ДАБК 10 липня 2020 року, фахівцями Управління встановлено, що на другому поверсі чільного корпусу з дворового фасаду наявна прибудова капітального характеру - закритий балкон (площею близько 15 кв.м.). Роботи під час огляду не проводились. Доступ до об`єкта відсутній. Також з`ясовано, що прибудова є частиною квартири АДРЕСА_3 за вказаною адресою та була споруджена більше двох років тому. У зв`язку з цим, Управлінням щодо власника квартири АДРЕСА_3 складено припис про надання дозвільної документації на проведення робіт.

Законом України Про охорону культурної спадщини врегульовано правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою збереження та використання об`єктів культурної спадщини.

Відповідно до змісту п.п.1, 13,14, 19 ч.1 ст.6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить здійснення контролю за виконанням зазначеного Закону , інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління, здійснення інших повноважень відповідно до закону; 13) надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок; 14) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.

За змістом ст.6-1 ст.6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України Про охорону культурної спадщини пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Згідно змісту ч.1ст.26 Закону України Про охорону культурної спадщини консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

У порушення зазначених вимог діючого законодавства відповідач ОСОБА_1 не отримав відповідну дозвільну документацію, яка повинна включати в обов`язковому порядку письмовий дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, та погодженої з ним науково-проектної документації.

Відповідно до ст.37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Згідно ч.2 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (з подальшими змінами) зазначено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно- будівельного контролю сертифіката.

Таким чином, оскільки вказаний будинок по АДРЕСА_2 відноситься до пам`яток архітектури місцевого значення охоронний номер № 714-Од, тому згідно вимог чинного законодавства будь- які роботи на пам`ятці архітектури потребують отримання спеціального дозволу на проведення будь- яких будівельних робіт, а ввід в експлуатацію відбувається лише через отримання відповідного сертифікату.

Відсутність дозвільних документів на проведення реконструкції у відповідача ОСОБА_1 підтверджується листом від 28 вересня 2020 року № 01-29/771 від Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, який наданий до апеляційного суду та приймається як доказ, виходячи із розповсюдження захворювання на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом, за якої виконавчі та місцеві органи самоврядування було переведено тривалий час на дистанційну роботу.

Враховуючи викладене, відповідачем ОСОБА_1 було проведено реконструкцію квартири АДРЕСА_1 з порушенням вимог чинного містобудівного законодавства України та спеціального законодавства Про охорону культурної спадщини , а тому у державного реєстратора Мельник Т.І. були відсутні підстави щодо реєстрації прав на реконструйовану квартиру АДРЕСА_3 за вказаною адресою на підставі документів, які були надані заявником ОСОБА_1 , в зв`язку з чим позов позивача слід задовольнити та скасувати рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області за №53028598 від 08 липня 2020 року про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Доводи представника відповідача про те, що згідно Закону України №1952 здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації відноситься до компетенції Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а не до компетенції позивача, є необґрунтованими.

Відповідно до п.2.8 Положення про Приморську району адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради 26 квітня 2017року за № 1934-УІІ, (далі - Положення) райадміністрація здійснює заходи щодо виявлення на території району фактів самовільного будівництва або реконструкції та вирішує питання щодо знесення самочинно побудованих об`єктів або приведення самочинно реконструйованих об`єктів у первинний стан.

Згідно п.1.2. Положення райадміністрація є самостійною юридичною особою, має гербову печатку, штампи, бланки, рахунок в органах державного казначейства, у своїй роботі керується чинним законодавством України, рішеннями міської ради, її виконавчого комітету, розпорядженнями Одеського міського голови та цим Положенням.

Пунктом 7 Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань пов`язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одеси та вжиттям заходів реагування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради за № 135 від 29 березня 2018 року, районні адміністрації Одеської міської ради здійснюють заходи щодо виявлення фактів самовільного будівництва або реконструкції та вирішують питання щодо знесення самочинно збудованих об`єктів або приведення самочинно реконструйованих об`єктів у первинний стан шляхом видачі розпоряджень щодо демонтажу об`єктів самочинного будівництва на території району.

Відповідно до п.2.13. Положення, райадміністрація у галузі забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян райадміністрація має власні повноваження:

- звертатися до суду з позовами до фізичних та юридичних осіб, які обмежують права та законні інтереси територіальної громади, та з інших питань в межах своїх повноважень;

- складати протоколи про адміністративні правопорушення з питань, які віднесені законодавством до її компетенції.

Таким чином, здійснюючи свої повноваження, щодо запобігання самовільного будівництва Управлінням ДАБК із залученням представників Приморської райадміністрації, Управління з питань культурної спадщини Одеської міської ради, КП "ЖКС Порто-Франківський" проведено комісійне обстеження вказаної квартири та за результатами комісійного обстеження підтверджено факт наявності балкону загальною площею до 20 кв.м.

Тобто, компетентними органами було встановлено факт самовільної реконструкції квартири АДРЕСА_1 та проведення реконструкції без - будь яких дозвільних документів.

Посилання представника відповідача ОСОБА_1 , що позивачем не надано доказів щодо самовільного будівництва є необґрунтованими, оскільки факт самовільного будівництва підтверджено комісійним обстеженням вказаного будинку,а також договором купівлі - продажу від 26 червня 1997 року, в якому не зафіксовано балкон як приміщення до квартири.

Також самочинне будівництво підтверджено квитанціями про оплату комунальних послуг, в яких зазначено, що ОСОБА_1 оплачує комунальні послуги із загальної площі квартири 135,10 кв.м., що не відповідає договору купівлі -продажу від 26 червня 1997 року на квартиру АДРЕСА_1 , в якому загальна площа квартири становить 118,3 кв.м.

Таким чином, вчиненням оскаржуваної реєстраційної дії, за наслідками якої визнано та підтверджено набуття прав ОСОБА_1 на нерухоме майно із зміною загальної площі квартири з 118,3 кв.м. на 135,1 кв.м., з побудовою балкону, фактично легалізовано самочинне будівництво пам`ятки архітектури місцевого значення охоронний номер № 714-Од.

Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не відповідає за помилки органів влади до уваги не приймаються.

Відповідно до ст.41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Зазначені конституційні положення деталізовані, зокрема у ст.319 ЦК України , яка гарантує, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону та відповідають моральним засадам суспільства; держава не втручається у здійснення власником права власності, але діяльність власника може бути обмежена чи припинена у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, власність не тільки надає переваги власнику, а й покладає на нього низку обов`язків перед суспільством та державою. Поняття власність зобов`язує пов`язане з принципом поєднання інтересів власника та інших осіб, обов`язком використовувати власність у своїх інтересах з неухильним обов`язком поважати інтереси всього суспільства.

Саме до вказаного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 15 листопада 2019 року у справі № 826/198/16.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що будинок є пам`яткою містобудування та архітектури місцевого значення, а відповідачем ОСОБА_1 взагалі не було отримано дозволу на проведення будь-яких по реконструкції в квартирі, є не спроможними доводи про те, що його дії при подачі документів державному реєстратору відповідали вимогам закону.

Щодо судових витрат

Згідно правилам ч.13 ст.141 ЦПК України , якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч.1,2ст. 141 ЦПК України ).

Ураховуючи те, що апеляційна скарга позивача задоволена, з відповідачів на його користь підлягає стягненню судовий збір за подачу позову в сумі 2 102 грн. та за подачу апеляційної скарги 3153 грн., а всього в загальному розмірі 5 255 грн., тобто, з кожного по 2627,50 грн.

Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України , апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 01 лютого 2021 року скасувати.

Позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Мельник Тетяни Іванівни про скасування рішення про державну реєстрацію задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Мельник Тетяни Іванівни за №53028598 від 08 липня 2020 року про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Мельник Тетяни Іванівни(ЄДРПОУ: 42474669) судовий збір в сумі 5255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн., тобто, з кожного по 2627 (дві тисячі шістсот двадцять сім) грн.50 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2021 року.

Головуючий

Судді: