Постанова

від 26.04.2023 по справі 522/14301/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 522/14301/20

провадження № 61-19198св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради,

відповідачі:ОСОБА_1 , державний реєстратор Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Мельник Тетяна Іванівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на постанову Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог заяви

В серпні 2020 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради (далі - Приморська РДА) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Мельник Т. І. (далі - державний реєстратор) про скасування рішення про державну реєстрацію.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до договору купівлі - продажу від 26 червня 1997 року власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , загальна площа якої становила 118,3 кв. м., житлова площа - 71,25 кв. м., та яка складалася з 4-х житлових кімнат, коридору, кухні, туалету та передньої. В зазначеному договорі купівлі-продажу балкон відсутній.

08 липня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, загальну площу квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , змінено з 118,3 кв. м. на 135,1 кв. м. Загальна площа квартири збільшена за рахунок балкону, а вказані зміни внесені державним реєстратором на підставі рішення № 53028598 від 08 липня 2020 року. Підставою для внесення змін зазначено технічний паспорт від 24 червня 2020 року, виданий ТОВ «АО «ГРОШ ЦЕНА», в якому відображено балкон, не зафіксовано штампом «самочинне будівництво» факт реконструкції даної квартири та довідка від 24 червня 2020 року, видана ТОВ «АО «ГРОШ ЦЕНА», в якій зазначено, що під час проведення технічної інвентаризації квартири, яка належить ОСОБА_1 , встановлено, що загальна площа квартири змінилась у зв`язку з уточненням лінійних розмірів, що не належить до самочинного будівництва і не є реконструкцією, та договір купівлі-продажу нерухомого майна, виданий 26 червня 1997 року Одеською товарною біржею. Позивач зазначав, що дана інформація не відповідає дійсності, оскільки в технічний паспорт та довідку, виготовлені TOB «ГРОШ ЦЕНА» 24 червня 2020 року, внесені недостовірні дані та під час їх виготовлення були допущені порушення Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна № 127 від 24 травня 2001 року.

10 липня 2020 року Управлінням Державного архітектурно - будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління ДАБК), із залученням представників Приморської РДА, Управління з питань культурної спадщини Одеської міської ради, КП «ЖКС Порто-Франківський», проведено комісійне обстеження вказаного об`єкту. За результатами комісійного обстеження будинку підтверджено факт наявності балкону, загальною площею до 20,0 кв. м.

Будинок АДРЕСА_2 прийнятий під охорону держави як пам`ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер №714-Од. ОСОБА_1 проведена реконструкція квартири з порушенням вимог чинного містобудівного законодавства України, без дозволу про проведення будівельних робіт та без видачі сертифікату у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Державним реєстратором здійснена реєстрацію прав на реконструйовану квартиру на підставі документів, які не надають право власності на об`єкт нерухомості.

Приморська РДА просила скасувати рішення державного реєстратора за № 53028598 від 08 липня 2020 року про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2021 року в позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки належним способом захисту права або інтересу позивача у даній справі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради задоволено.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2021 року скасовано.

Позов Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , державного реєстратора про скасування рішення про державну реєстрацію задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора за № 53028598 від 08 липня 2020 року про внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 .

Стягнено з ОСОБА_1 , державного реєстратора судовий збір в сумі 5 255,00 грн, тобто, з кожного по 2 627,50 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з 16 січня 2020 року, тобто на час ухвалення судового рішення судом першої інстанції, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак суд першої інстанції помилково зазначив про необхідність застосування позивачем способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав. Починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952. Таких правових позицій дотримується Верховний Суд у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 у справі № 916/2464/19. Таким чином, наразі чинне законодавство взагалі не передбачає скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають скасуванню або вилученню.

В технічний паспорт та в довідку, виготовлені TOB «АО ГРОШ ЦЕНА» 24 червня 2020 року, внесені недостовірні дані та під час їх виготовлення були допущені порушення Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127. Відповідачем ОСОБА_1 не надано до суду першої та апеляційної інстанцій дозвільні документи, які надають право на реконструкцію вказаної квартири та побудову балкону. Про відсутність дозвільних документів свідчить й запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно якого право власності ОСОБА_1 на реконструйований об`єкт було внесено на підставі технічного паспорта, довідки, договору купівлі - продажу нерухомого майна.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 проведено реконструкцію квартири АДРЕСА_1 з порушенням вимог чинного містобудівного законодавства України та Закону «Про охорону культурної спадщини», а тому у державного реєстратора були відсутні підстави щодо реєстрації прав на реконструйовану квартиру АДРЕСА_3 за вказаною адресою на підставі документів, які були надані заявником ОСОБА_1 .

Доводи представника відповідача про те, що згідно Закону України № 1952 здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації відноситься до компетенції Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а не до компетенції позивача, є необґрунтованими. Компетентними органами було встановлено факт самовільної реконструкції квартири АДРЕСА_1 та проведення реконструкції без - будь яких дозвільних документів. Факт самовільного будівництва підтверджено комісійним обстеженням вказаного будинку, а також договором купівлі - продажу від 26 червня 1997 року, в якому не зафіксовано балкон як приміщення до квартири.

Таким чином, вчиненням оскаржуваної реєстраційної дії, за наслідками якої визнано та підтверджено набуття прав ОСОБА_1 на нерухоме майно із зміною загальної площі квартири з 118,3 кв. м. на 135,1 кв. м., з побудовою балкону, фактично легалізовано самочинне будівництво пам`ятки архітектури місцевого значення охоронний номер № 714-Од.

Аргументи учасників справи

23 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні будь які докази, які б підтвердили обставини, що відповідачем проведено самовільна реконструкція належної йому квартири, що є виключно твердження позивача про це в позовній заяві та апеляційній скарзі.

Позивачем не обґрунтовано, яким чином буде поновлено, захищено чи визнано права, свободи Приморської РДА та законні інтереси територіальної громади і які саме внаслідок скасування державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_1 та яким чином обраний позивачем спосіб захисту порушених прав позивача забезпечить їх реальний захист. ОСОБА_1 не може нести відповідальність через помилки органів влади. Позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами з яких підстав він відносить оскарження рішень у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, тобто у сфері визнання державою таких прав, до повноважень позивача. Позов та апеляційна скарга не містять посилання на встановлені законом випадки, коли до суду може звертатись Приморська РДА в інтересах інших осіб згідно з частиною другою статті 4 ЦПК України. До компетенції позивача перевірка достовірності та достатності документів, наданих для державної реєстрації речових прав, та їх правова оцінка не відноситься.

У січні 2022 року Приморська РДА подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржену постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів).

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом (пункт 5 частини першої статті 19 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд (частина перша статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність»).

Згідно з підпунктом 1 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, а саме: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

До адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 23 листопада 2021 року у справі №175/1571/15 (провадження № 14-51цс21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №1519/2-787/11 (провадження № 14-48цс18) зроблено висновок, що «у справі, яка розглядається, Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду з позовом, у якому просила суд зобов`язати ОСОБА_3 за свій рахунок привести до попереднього стану житловий будинок, мотивувавши свої вимоги тим, що будівництво та реконструкція здійснені відповідачем без необхідних дозвільних документів та з недотриманням вимог зокрема законів України: від 24 лютого 1994 року № 4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», від 17 грудня 1993 року № 3745-XII «Про пожежну безпеку», від 20 травня 1999 року № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» та низки підзаконних актів. Отже, спірні правовідносини в цій справі обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин. Більше того, звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкту самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє з метою захисту прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав та з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту своїх приватних прав та інтересів. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду вважає, що спори, які виникають за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовими».

Схожі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 463/4564/16-а (провадження № 11-346апп18), від 30 травня 2018 року у справі № 464/5495/13-ц (провадження № 14-92цс18), від 11 червня 2019 року у справі № 917/375/18 (провадження № 12-12гс19)

У справі, що переглядається, Приморська РДА звернулася з позовом про скасування рішення про державну реєстрацію у зв`язку зі здійсненням ОСОБА_1 самовільної реконструкції квартири та будівництва балкону, який мотивований порушенням відповідачем архітектурних, містобудівних та інших норм та метою захисту не власних приватних прав та інтересів, а запобігання можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил (захистом прав та інтересів невизначеного кола осіб).

Отже, спірні правовідносини в цій справі зумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин.

За таких обставин колегія суддів вважає, що спір у цій справі, який виник за участю суб`єкта владних повноважень з метою реалізації у спірних відносинах наданих йому законодавством владних управлінських функцій, є публічно-правовим.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати, провадження у справі закрити.

Верховний Суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПКУкраїни роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного адміністративного суду.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 лютого 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року скасувати.

Провадження у справі № 522/14301/20 за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , державного реєстратора Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Мельник Тетяни Іванівни про скасування рішення про державну реєстрацію закрити.

Роз`яснити Приморській районній адміністрації Одеської міської ради право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук