Постанова

від 20.10.2021 по справі 344/398/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/398/18

Провадження № 22-ц/4808/1330/21

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Горейко М.Д., Томин О.О.

з участю секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 червня 2021 року , в складі судді Домбровської Г.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_4 , про знесення самочинно збудованого будинку ,

в с т а н о в и в:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про зобов`язання провести перебудову самочинно збудованого індивідуального житлового будинку.

В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що вона є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки площею 0,1964 га, призначеної для обслуговування даного будинку та ведення особистого підсобного господарства. Власником суміжної земельної ділянки площею 0,0451 га, кадастровий номер 2610192001:25:003:0252 за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 . На цій земельній ділянці між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 відповідачем ОСОБА_3 здійснювалося будівництво індивідуального житлового будинку.

Посилаючись на те, що вказане будівництво відповідачем об`єкта житлової нерухомості є самочинним, оскільки будується на частині земельної ділянки ОСОБА_1 , самовільно захопленої ОСОБА_3 , та здійснено з істотним порушенням будівельних норм і правил, позивач просила зобов`язати ОСОБА_3 провести відповідну перебудову самочинного збудованого індивідуального будинку за адресою АДРЕСА_5 відповідно до вимог ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень .

В подальшому, в ході розгляду справи, ОСОБА_1 було подано до суду заяву про зміну предмету позову, в якій позивач, посилаючись на те, що позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_3 провести відповідну перебудову самочинного збудованого індивідуального житлового будинку не відновить порушеного права позивача і не слугуватиме ефективним способом захисту, заявила позовну вимогу про зобов`язання ОСОБА_3 знести самочинно збудований індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 за рахунок ОСОБА_3 .

При цьому, підставою позовної вимоги зобов`язання знести самочинно збудований будинок, позивачем зазначено будівництво відповідачкою об`єкту нерухомості з істотним порушенням будівельних норм і правил, зокрема ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень .

РішеннямІвано-Франківського міського суду від 29 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_4 , про знесення самочинно збудованого будинку відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що перед поданням даного позову повинен бути подано позов відповідного органу про зобов`язання ОСОБА_3 здійснити перебудову об`єкту.

З матеріалів справи вбачається, що постановою по справі про адміністративне правопорушення №190 від 24.06.2014 року притягнуто до адміністративної відповідальності архітектора ОСОБА_4 . В даній постанові встановлено, що ним здійснено відхилення від державних будівельних норм при проектуванні індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_5 в частині відсутності нормативних протипожежних відстаней між новобудовою індивідуального житлового будинку та сусідньою господарською будівлею по АДРЕСА_5 чим порушено ДБН та ЗУ Про основи містобудування .

Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №14 від 28.09.2015 року скасовано будівельний паспорт №53/13-01/1/02 від 25.03.2015 року виданий ОСОБА_3 на будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_5 .

Наказом Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області від 18.11.2015 року №15 скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт №062131200219 від 30.04.2015 року та виключено запис з єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмов у видачі, скасування та анулювання зазначених документів. Дані обставини не заперечуються відповідачем, та не спростовуються поданими ним доказами.

Таким чином, позивачем поданими доказами було доведено факт здійснення відхилення від державних будівельних норм при проектуванні індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_5 , факт скасування будівельного паспорта та скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

04 березня 2019 року на замовлення позивача проведено експертне дослідження, висновок за №004/БТ-19. Експертом встановлено, що будівництво індивідуального житлового будинку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 наявним технічним матеріалам та вимогам державних будівельних норм і правил, зокрема ДБН 360-92 Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень не відповідає. Відповідачем при будівництві індивідуального житлового будинку порушено обов`язкові норми ДБН Пожежна безпека об`єктів будівництва , оскільки між розташованим по межі земельної ділянки дерев`яним парканом та стінами новозбудованого будинку відповідача виявлено відстань менше 1 м, а між стіною будинку ОСОБА_3 і стіною господарських споруд ОСОБА_1 №171 відстань менша 8 метрів (1,99-2,05 м), що значно порушує протипожежні вимоги.

Зазначає, що даний висновок експерта є повним та обґрунтованим із посиланням на відповідні норми ДБН, проведенням відповідних вимірювань відстаней та фото фіксації об`єктів, що безпідставно не враховано судом першої інстанції при ухваленні судового рішення.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги як доказ висновок №045/10-19 експертного будівельно-технічного дослідження від 02.10.2019 року.

Зазначає, що відсутність будівельного паспорта на будівництво відповідачем індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_5 чи без відповідного документа, який дає право виконання таких будівельних робіт є підставою для знесення самочинно збудованого об`єкта не залежно від можливості його перебудови.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом особи, права та інтереси якої порушено таким будівництвом ухвалює рішення про знесення житлового будинку. Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду.

Зазначає, що провадження у справі відкрито у січні 2018 року, протягом всього розгляду справи за 3,5 роки, відповідачка не вживала жодних заходів направлених на здійснення перебудови самочинно збудованого житлового будинку.

Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3

ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу.

Зазначає, що будівництво її індивідуального житлового будинку здійснювалося відповідно до вимог чинного законодавства, які діяли на той час.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №52375214 від 01.02.2016 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомості 837328926101 за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на незавершене будівництво готовністю 78%.

Зазначає, що переобладнати її індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_6 є можливим і вона повністю погоджувалася його переобладнати.

Вважає, що позивачем не доведено можливість застосування у спірних правовідносинах такої крайньої міри, як знесення самочинного будівництва.

Просить залишити рішення суд без мін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні апеляційного суду представники ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити в силі.

Представник третьої особи Лещак Н.І. покладається на вирішення спору судом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд виходив з того, що в ході розгляду даної цивільної справи представниками позивача не доведено існування передбачених чинним законодавством підстав для задоволення позовної вимоги про знесення спірного об`єкту, зокрема не доведено, що даному позову передував позов відповідного органу про зобов`язання ОСОБА_3 здійснити перебудову об`єкту; не надано належних доказів на підтвердження факту технічної неможливості здійснення перебудови об`єкту, оскільки наданий представниками позивача експертний висновок в цій частині є не мотивованим та неповним; не доведено факту відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови, оскільки як в судових засіданнях, так і у письмових поясненнях відповідач наполягала на своєму намірі та готовності здійснити таку перебудову. Позивачем не доведено можливості застосування до у спірних правовідносинах такої крайньої міри, як знесення самочинного будівництва, як і не доведено, що у спірних правовідносинах використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на жилий будинок від 29 червня 1987 року та земельної ділянки площею 0,1964 га, призначеної для обслуговування даного будинку та ведення особистого підсобного господарства (Державний акт на право приватної власності на землю І-ІФ №031546 від 24.06.1996 року).

Власником суміжної земельної ділянки площею 0,0451 га, кадастровий номер 2610192001:25:003:0252 за адресою АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 .

На земельній ділянці по АДРЕСА_6 та АДРЕСА_4 Відповідачем ОСОБА_3 здійснювалося будівництво індивідуального житлового будинку на підставі чинних на час видачі (та скасованих у 2015 році): будівельного паспорту забудови земельної ділянки від 25.03.2013 року №53/13-01/1/02 та повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 30.04.2015 року №062131200219.

Згідно Довідки Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 18.07.2016 року №1018 (том 1, а.с.57) будинок по АДРЕСА_6 та АДРЕСА_4 збудований у 2014 році.

Крім того, питання щодо часу та законності на той період будівництва будинку було предметом іншого судового розгляду. Зокрема, як встановлено в ході розгляду адміністративної справи №809/1187/16 за позовом ОСОБА_7 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 03.08.2016 ОСОБА_3 у 2013 році розпочато будівництво індивідуального житлового будинку із дотриманням встановленого законодавством України порядку, зокрема, одержано Будівельний паспорт та надіслано відповідачу Повідомлення. Будівельний паспорт та реєстрація Повідомлення скасовані у вересні 2015 року, в силу чого будівництво до цього часу здійснювалося законно, на підставі чинних на той час документів. Позивач перед початком будівництва отримав Будівельний паспорт, повідомив Управління про початок виконання будівельних робіт та проведення будівництва, здійснював таке з моменту отримання дозволу до моменту, коли йому стало відомо про допущення саме архітектором порушення державних будівельних норм при розробці складових частин Будівельного паспорту, до 2014 року.

Так, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, залишеною без змін Постановою Верховного Суду від 22 червня 2021 року встановлено, що припис винесений несвоєчасно та на даний момент неможливо усунути порушення шляхом направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт, оскільки будівля вже збудована. Отож, виконання вимог Припису позивачем не зможе відновити права сусідніх землекористувачів.

Станом на даний час згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на вказаний об`єкт житлової нерухомості зареєстровано ОСОБА_3 27.01.2016 року як незавершене будівництво готовністю 78%, А.

При цьому, зі змісту наявної в матеріалах справи Постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №344/11313/14-ц вбачається, що в провадженні Івано-Франківського міського суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - Крихівецька сільська рада Івано-Франківської міської ради, про зобов`язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки та відновлення межі між земельними ділянками.

За результатами розгляду даної справи №344/11313/14-ц рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2016 року, залишеним без змін Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2016 року та Постановою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України .

Статтею 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до частин 4-7 статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил з огляду на положення Законів України Про основи містобудування ; Про архітектурну діяльність ; Про регулювання містобудівної діяльності ; постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт від 13 квітня 2011 року № 466 необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.

Таким чином, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва особа (власник) може заявити за умови доведеності факту порушення своїх прав самочинною забудовою.

У пунктах 5, 22, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) судам роз`яснено, що, розглядаючи позови про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості відповідно до вимог статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та положень частини сьомої статті 376 ЦК України , мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкта та чи відмовляється ця особа від такої перебудови.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України ).

Відповідно до положень частини третьої статті 12 , частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України ).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України ).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України ).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частини 1 статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

На замовлення сторін проведено дві експертизи (Висновок №004/БТ-19 експертів будівельно-технічного дослідження по зверненню адвоката від 04 березня 2019 року та Висновок №045/10-19 експертного будівельно-технічного дослідження від 02 жовтня 2019 року), які містять протилежні висновки щодо можливості перебудови спірного об`єкту.

Статтею 110 передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що обидва висновки не є достатньо обґрунтованими за допомогою конкретних вихідних даних у частині зазначеного питання щодо можливості здійснення перебудови (реконструкції, переобладнання) спірного об`єкту, оскільки експертами не наведено жодних графічних та арифметичних ідентифікаційних даних як земельної ділянки ОСОБА_3 , так і збудованого на ній об`єкту.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновок №004/БТ-19 експертів будівельно-технічного дослідження по зверненню адвоката від 04 березня 2019 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про знесення самочинного будівництва суд першої інстанції виходив з того, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, місцевий суд встановив що є можливість проведення перебудови спірного об`єкта та відповідачка ОСОБА_3 не відмовляється від її проведення.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, врахувавши, що існує можливість проведення перебудови спірного об`єкта, оскільки знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 29 червня 2021 року - без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2021 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: М.Д. Горейко

О.О. Томин