Рішення

від 05.07.2021 по справі 344/398/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/398/18

Провадження № 2/344/268/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.

при секретаріc/з: Герлан Н.В.,

за участі представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , представника Третьої особи 1 ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог:Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_7 про знесення самочинно збудованого будинку -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на жилий будинок від 29 червня 1987 року (том 1, а.с.12), а також земельної ділянки площею 0,1964 га, призначеної для обслуговування даного будинку та ведення особистого підсобного господарства (Державний акт на право приватної власності на землю І-ІФ №031546 від 24.06.1996 року (том 1, а.с.13).

Власником суміжної земельної ділянки площею 0,0451 га, кадастровий номер 2610192001:25:003:0252 за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (том 1, а.с.205-206).

На земельній ділянці по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 Відповідачем ОСОБА_3 здійснювалося будівництво індивідуального житлового будинку на підставі чинних на час видачі (та скасованих у 2015 році):

- будівельного паспорту забудови земельної ділянки від 25.03.2013 року №53/13-01/1/02 (том 1, а.с.198-204);

- повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 30.04.2015 року №062131200219.

Згідно Довідки Крихівецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 18.07.2016 року №1018 (том 1, а.с.57) будинок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 збудований у 2014 році.

Крім того, питання щодо часу та законності на той період будівництва будинку було предметом іншого судового розгляду. Зокрема, як встановлено адміністративними судами в ході розгляду справи №809/1187/16 за позовом ОСОБА_8 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 03.08.2016(том 2, а.с. 233-240; https://reyestr.court.gov.ua/Review/66001270; https://reyestr.court.gov.ua/Review/97807471):

Як видно з матеріалів справи та не оспорюється відповідачем, позивачем у 2013 році розпочато будівництво індивідуального житлового будинку за Адресою із дотриманням встановленого законодавством України порядку, зокрема, одержано Будівельний паспорт та надіслано відповідачу Повідомлення.

Будівельний паспорт та реєстрація Повідомлення скасовані у вересні 2015 року, в силу чого будівництво до цього часу здійснювалося законно, на підставі чинних на той час документів.

Довідкою Крихівецької сільської радиІвано-Франківської міської ради Івано-Франківської області від 18.07.2016 № 1018 підтверджено, що індивідуальний житловий будинок за Адресою позивачем збудований у 2014 році (а.с.82).

Окрім цього з акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 25.11.2014 видно, що будівництво індивідуального житлового будинку за Адресою не здійснюється (а.с.13).

Відтак, аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, який вказав, що на підставі досліджених доказів достовірно підтверджено, що позивач перед початком будівництва отримав Будівельний паспорт, повідомив Управління про початок виконання будівельних робіт та проведення будівництва, здійснював таке з моменту отримання дозволу до моменту, коли йому стало відомо про допущення саме архітектором порушення державних будівельних норм при розробці складових частин Будівельного паспорту, до 2014 року.

Окрім цього, апеляційний суд вважає, що Припис винесений несвоєчасно та на даний момент неможливо усунути порушення шляхом направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт, оскільки будівля вже збудована. Отож, виконання вимог Припису позивачем не зможе відновити права сусідніх землекористувачів (Ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року(том 2 а.с.233-236; https://reyestr.court.gov.ua/Review/66001270), залишена без змін Постановою Верховного Суду від 22 червня 2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97807471).

Станом на даний час згідно відомостей із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (том 2, а.с.150) право власності на вказаний об`єкт житлової нерухомості зареєстровано ОСОБА_3 27.01.2016 року як незавершене будівництво готовністю 78%, А.

Відтак, для цілей даної справи Суд зауважує, що об`єкт, стосовно якого виник даний цивільний спір станом на час розгляду даної справи має статус об`єкта незавершеного будівництва. Вживання сторонами по справі, експертами у відповідних висновках терміну індивідуальний житловий будинок є технічним і не змінює статусу спірного об`єкту як незавершеного будівництва.

Посилаючись на те, що вказане будівництво Відповідачем об`єкта житлової нерухомості є самочинним, оскільки здійснено з істотним порушенням будівельних норм і правил, Позивач звернулась до суду з даним цивільним позовом.

При цьому, Суд зауважує, що первісна позовна заява ОСОБА_6 , підписана нею особисто, на підставі якої відкрито провадження в даній цивільній справі, містила позовну вимогу про зобов`язання ОСОБА_3 провести відповідну перебудову самочинного збудованого індивідуального будинку за адресою АДРЕСА_5 відповідно до вимог ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень .

При цьому, підставами позовних вимог у первісній позовній заяві Позивачем зазначалися дві обставини:

- спірне будівництво є самочинним, оскільки будується на частині земельної ділянки ОСОБА_6 , самовільно захопленої ОСОБА_3 ;

- спірне будівництво здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил.

В подальшому, в ході розгляду справи та у зв`язку зі зміною складу суду та розглядом справи спочатку, Позивачем ОСОБА_6 було подано до суду особисто підписану нею заяву про зміну предмету позову (том 1, а.с. 151-153), в якій Позивач, посилаючись на те, що позовна вимога про зобов`язання ОСОБА_3 провести відповідну перебудову самочинного збудованого індивідуального житлового будинку не відновить порушеного права Позивача і не слугуватиме ефективним способом захисту, заявила позовну вимогу про зобов`язання ОСОБА_3 самочинно збудований індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 за рахунок ОСОБА_3 .

При цьому, підставою позовної вимоги зміненого предмету позову про зобов`язання знести самочинно збудований будинок Позивачем у заяві про зміну позову зазначено:

- будівництво Відповідачем об`єкту нерухомості з істотним порушенням будівельних норм і правил, зокрема ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень .

Інших підстав позову зі зміненим предметом, в тому числі, здійснення спірного будівництва, в т.ч. на самовільно захопленій частині земельної ділянки Позивача, у заяві про зміну предмету позову не зазначено, і представники Позивача в судовому засіданні на інші обставини не посилались.

При цьому, зі змісту наявної в матеріалах справи Постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №344/11313/14-ц (том 1, а.с.144-148; https://reyestr.court.gov.ua/Review/78715203) вбачається, що в провадженні Івано-Франківського міського суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , третя особа - Крихівецька сільська рада Івано-Франківської міської ради, про зобов`язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки та відновлення межі між земельними ділянками.

За результатами розгляду даної справи №344/11313/14-ц рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від02 листопада 2016 року, залишеним без змін Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2016 року та Постановою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Таким чином, надаючи оцінку спірним правовідносинам, Суд зауважує наступне.

Статтею 391 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України ) визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відтак, в розумінні вказаної норми, самочинним будівництвом єжитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони збудовані або будуються:

1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети,

2) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту,

3) з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих приписах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 4 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-180цс14, а також неодноразово була підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 127/27333/16-ц (провадження № 61-663св18), від 24 липня 2019 року у справі № 369/8107/15-ц (провадження № 61-30914св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 685/1537/17-ц (провадження № 61-13076св19), від 10 червня 2020 року у справі № 127/11492/16-ц (провадження № 61-40353св18).

Згідно абзаців першого, другого, дев`ятого пункту 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 30.03.2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) :

При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Будівництвом, яке здійснюється з істотним порушенням будівельних норм і правил, вважається у тому числі будівництво, яке хоча і здійснюється за наявності проекту, але з порушенням державно-будівельних норм та санітарних правил, що загрожують життю та здоров`ю людини у разі невиконання приписів інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил тощо .

В абзацахпершому, другому, четвертому пункту 5 вищевказаної Постанови зазначено:

Відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Розглядаючи зазначені позови відповідно до вимог вказаної норми та положень частини сьомої статті 376 ЦК, суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об`єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови .

Згідно абзацу першого пункту 17 Постанови:

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК, статтею 103 ЗК .

Розглядаючи аналогічні справи про знесення самочинно збудованих об`єктів(справи № 820/3183/16, № 813/6426/14,№ 813/6284/14, № 814/2645/15, № 813/6423/14) Верховний Суд упостановах за наслідками розгляду цих справ сформулював такі висновки:

- відповідно до вимог частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України для задоволення позову у цій категорії справ необхідно наявність таких фактів як неможливість перебудови об`єкту або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови;

- у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову;

- знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року, справа № 725/5630/15-ц зазначила, що юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: 1) істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; 2) неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення. При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проєкту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Отже, у разі наявності такої ознаки самочину, як істотне порушення будівельних норм і правил, частина 7 статті 376 ЦК України встановлює імперативний порядок, відповідно до якого позову про знесення самочинного будівництва має передувати позоввідповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов`язання особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

У разі ж якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Іншими словами, за наявності даної ознаки самочину (істотне порушення будівельних норм і правил) знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Докази на підтвердження того, що відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування звертався з позовом про зобов`язання ОСОБА_3 провести відповідну перебудову спірного об`єкту нерухомості в матеріалах справи відсутні.

Стосовно технічної можливості (неможливості) здійснення такої перебудови, Суд звертає увагу на наступне.

Згідно Висновку №004/БТ-19 експертів будівельно-технічного дослідження по зверненню адвоката від 04 березня 2019 року (том 1, а.с.154-164), який виготовлено за замовленням представника Позивача, експертом встановлено наступне:

1) будівництво індивідуального житлового будинку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 , наявним технічним матеріалам та вимогам державних будівельних норм і правил, зокрема ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень - не відповідає;

2) відстань від стіни індивідуального житлового будинку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 до огорожі господарства ОСОБА_6 №171 складає 0,94м-0,98м, до стіни господарської будівлі гр ОСОБА_6 включаючи огорожу становить 1,99м-2,05м, що суперечить ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень та додатку 3.1 (обов`язковий) ДБН В.1.1-7-2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва .

Дані вимоги гр. ОСОБА_3 порушено, оскільки між розташованим по межі земельної ділянки дерев`яним парканом та стінами новозбудованого будинку відповідача виявлено відстань менше 1 м, а між стіною індивідуального житлового будинку ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_5 і стіною господарських споруд ОСОБА_6 №171 відстань менше 8м, що значно порушує протипожежні вимоги.

Експертним дослідженням виявлено також попадання приміщення літньої кухні ОСОБА_6 в створену новозбудованим житловим будинком між буд. АДРЕСА_6 в зону вітрового підпору повітря, що повністю виключає можливість подальшого безпечного використання газових приладів та відвід продуктів згоряння, створює негативний вплив та небезпеку загоряння будівельних об`єктів. Новозведений у безпосередній близькості цегляний двоповерховий житловий будинок ОСОБА_3 між буд. АДРЕСА_6 , повністю закриває зону вітрового підпору, яка забезпечує газову вентиляцію для вже існуючої будівлі літньої кухні господарства №171 позивача (простір нижче лінії, проведеної під кутом 45? до горизонту від найбільш високої точки, розташованої поблизу досліджуваної споруди). Будівельний об`єкт споруджено не у відповідності вимог ДБН.

Відстань від стіни новозбудованого цегляного індивідуального житлового будинку ОСОБА_3 між буд. АДРЕСА_6 до стіни літньої кухні будинковолодіння ОСОБА_6 №171 становить: К1 - 1,99 м, К2 - 2,05 м, що суперечить вимогам ДБН 360-92** і ДБН В.1.1-7-2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва ;

3) виявлена невідповідність у частині дотримання нормативних вимог ДБН, протипожежних розривів, інсоляційно-технічних норм, виникнення зони вітрового підпору, що є істотним порушенням ДБН 360-92**, які підлягають усуненню.

…

Виходячи з конфігурації земельної ділянки гр. ОСОБА_3 , на якій збудовано індивідуальний житловий будинок та запроектованих площ вказаного об`єкту нерухомого майна, технічна можливість його перебудови з метою усунення виявлених порушень у відповідності до вимог ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень відсутня.

В контексті даного висновку експерта, зокрема, мотивації щодо поставленого на вирішення експерта питання під порядковим №3 (щодо технічної можливості перебудови будинку), Суд зауважує, що мотивувальна частина даного експертного висновку в частині відповіді на питання №3, окрім самого висновку експерта про неможливість перебудови, не містить будь-якої мотивації такого, зокрема, обґрунтування впливу меж та конфігурації належної ОСОБА_9 на праві власності земельної ділянки, на якій здійснено спірне будівництво, на можливість здійснення перебудови будинку.

Зокрема, експертом у даному висновку не наведено жодних графічних та арифметичних ідентифікаційних даних як земельної ділянки ОСОБА_3 , так і збудованого на ній об`єкту, якими би обґрунтовувався висновок щодо реальної неможливості здійснення відповідної перебудови.

Відтак, в цій частині Суд не може вважати висновок №004/БТ-19 експертів будівельно-технічного дослідження по зверненню адвоката від 04 березня 2019 року повним та чітким.

Натомість, представником Відповідача було надано Суду виготовлений на його замовлення Висновок №045/10-19 експертного будівельно-технічного дослідження від 02 жовтня 2019 року (том 2, а.с.7-38), на вирішення якого також було поставлено питання щодо існування технічної можливості перебудови індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно даного висновку по питанню №3 щодо технічної моживості перебудови будинку експертом вказано наступне:

перебудувати індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_5 -Франківської міської радите хнічно можливо за певних умов. Це насамперед виготовлення проектної документації на реконструкцію індивідуального житлового будинку, виготовлення будівельного паспорту на реконструкцію індивідуального житлового будинку, кошторисна документація.

Дані документи повинні бути обов`язково погоджені в компетентних органах (Департаменті містобудування та архітектури) .

Стосовно даного висновку в описаній вище частині Суд, аналогічно, як і щодо попереднього експертного висновку, зазначає, що експертом не наведено жодних графічних та арифметичних ідентифікаційних даних як земельної ділянки, так і збудованого на ній об`єкту.

Разом з тим, Суд погоджується з формулюванням експерта щодо технічної можливості перебудувати спірний об`єкт за умови виготовлення проектної документації на реконструкцію індивідуального житлового будинку, виготовлення будівельного паспорту на реконструкцію індивідуального житлового будинку, кошторисної документації, погоджених у компетентних органах.

При цьому, питання щодо існування можливості виготовлення ОСОБА_3 проектної документації на реконструкцію індивідуального житлового будинку, виготовлення будівельного паспорту на реконструкцію індивідуального житлового будинку, кошторисної документації, як і погодження їх компетентними органами, не є предметом розгляду в даній цивільній справі, а тому посилання представників Позивача в судовому засіданні на таку неможливість виготовлення документів на реконструкцію будинку має характер тільки припущень.

Отже, в матеріалах даної цивільної справи містяться два експертні висновки, виготовлені на замовлення сторони Позивача та сторони Відповідача (Висновок №004/БТ-19 експертів будівельно-технічного дослідження по зверненню адвоката від 04 березня 2019 року та Висновок №045/10-19 експертного будівельно-технічного дослідження від 02 жовтня 2019 року), які містять протилежні висновки щодо можливості перебудови спірного об`єкту.

Обидва висновки, на думку Суду, не є достатньо обґрунтованими за допомогою конкретних вихідних даних у частині зазначеного питання щодо можливості здійснення перебудови (реконструкції, переобладнання) спірного об`єкту.

Разом з тим, частинами 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України ) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, статтею 81 ЦПК України встановлено правила обов`язку доказування і подання доказів в цивільній справі.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Згідно ж з частиною 7 статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Для дослідження обставин, які входять до предмета доказування (технічна можливість перебудови об`єкта) та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, сторонами не заявлялося заяв чи клопотань про призначення у даній цивільній справі судової експертизи (попереднє клопотання про призначення у справі експертизи представниками Позивача відкликано), а надані самими сторонами експертні висновки містять протилежні висновки.

При цьому, Суд звертає увагу на те, що як зазначено в пунктах 22-23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 30.03.2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) зазначено:

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов`язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК).

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з`ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

У необхідних випадках для з`ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу згідно з вимогами статті 143 ЦПК.

Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред`явила позов про знесення самочинного будівництва (частина сьома статті 376 ЦК, частина перша статті 60 ЦПК) .

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови (абзац перший пункту 24 даної Постанови).

Враховуючи вищевикладене в сукупності, Суд приходить до висновку про те, що в ході розгляду даної цивільної справи представниками Позивача не доведено існування комплексу передбачених чинним законодавством підстав для задоволення позовної вимоги про знесення спірного об`єкту, зокрема:

- не доведено, що даному позову передував позов відповідного органу про зобов`язання ОСОБА_3 здійснити перебудову об`єкту;

- не надано належних доказів на підтвердження факту технічної неможливості здійснення перебудови об`єкту, оскільки наданий представниками Позивача експертний висновок в цій частині є не мотивованим та неповним;

- не доведено факту відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови, оскільки як в судових засіданнях, так і у письмових поясненнях Відповідач наполягала на своєму намірі та готовності здійснити таку перебудову.

Іншими словами, представниками Позивача не доведено можливості застосування у спірних правовідносинах такої крайньої міри, як знесення самочинного будівництва, як і не доведено, що у спірних правовідносинах використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Зважаючи на вищевикладене, Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 376, 391 ЦК України, пунктів 4, 17, 22-24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 30.03.2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) , керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273,354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_7 про знесення самочинно збудованого будинку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2021 року.

Суддя Домбровська Г.В.