Рішення
від 23.10.2021 по справі 120/8964/21-а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

23 жовтня 2021 р. Справа № 120/8964/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20

до Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Гущинецька сільська рада

про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , з урахуванням заяви про зміну предмету позову, яку подано позивачем 12.08.2021, до Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого рішення 11 сесії Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області 8 скликання від 02.07.2021, яким відмовлено позивачам у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею по 2 га для кожного окремо на території Іванівської ОТГ - Гущинецької сільської ради (за межами населених пунктів) Калинівського (Хмільницького) району Вінницької області.

Відповідно до ухвали від 10.08.2021 року про відкриття провадження, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Нормами ч. 2 ст. 49 КАС України розкрито поняття третьої особи - треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

Суд звертає увагу сторін у справі на те, що Позивачі бажають отримати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Іванівської сільської ради, однак зверталися з клопотанням про отримання дозволів на виготовлення проектів землеустрою на земельні ділянки на території Гущинецької сільської ради (Іванівської об`єднаної територіальної громади).

Цією ж ухвалою від 10.08.2021, суд вважав за необхідне, самостійно ініціювати питання щодо залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Гущинецьку сільську раду.

Зобов`язано сторін завчасно до судового засідання надати суду необхідні для вирішення спору докази через канцелярію суду з супровідним листом а саме: витребувано у позивачів - належним чином засвідчені копії звернень до відповідача. А у відповідача, третьої особи суд витребував належним чином засвідчені копії усіх письмових доказів, які брались до уваги при розгляді клопотань Позивачів (клопотання Позивачів про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою з усіма додатками); копії відповіді на звернення позивачів; протокол засідання чергової 11 сесії Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області 8 скликання від 02.07.2021; порядок денний та всі проекти рішень 11 сесії Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області 8 скликання, щодо розгляду клопотань Позивачів; копію Регламенту Іванівської сільської ради Хмільницького району.

Копію ухвали від 10.08.2021 відповідачем, третьою особою отримано 18.08.2021, що підтверджується відправленням на електрону офіційну адресу відповідача та відкриттям електронного ящику.

Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Водночас, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на те, що відповідачем у встановлений судом строк (з урахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції) не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не може бути подано, суд кваліфікує неподання відповідачем Іванівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області відзиву на позов, як визнання цього позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.10.2021 закрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 до Іванівської сільської ради про зобов`язання прийняти рішення, в зв`язку з відмовою позивачів від позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в липні 2021 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 звернулись до Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею по 2 га для кожного окремо на території Гущинецької сільської ради Калинівського (Хмільницького району) Вінницької області Іванівської сільської ради (Іванівської ОТГ)

02.07.2021 року на 11 сесії Іванівської сільської ради Вінницької області 8 скликання розглянуто клопотання позивачів. Під час голосування депутатами сільської ради за результатами розгляду клопотання позивачів, кількість голосів розділилась наступним чином: "За"-0; "Проти"-22; "Утрималось"-0. За відсутності необхідної кількості голосів депутатського корпусу сільської ради, рішення по даному питанню прийнято не було.

Не погоджуючись з таким рішенням Іванівської сільської ради, позивачі звернулися до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у способи, передбаченими Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України (далі по тексту - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Тобто, підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Відповідно до приписів ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280) питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Суд зазначає, що вирішення заяв позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, відноситься виключно до повноважень Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

Нормами статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до норм статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

З аналізу норм чинного законодавства, стає зрозумілим, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, підготовка і розгляд питань, вирішення яких належить до повноважень ради, виносяться на пленарні засідання ради і регулюється Регламентом ради. Це стосується і клопотання позивачів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Слід звернути увагу на те, що процедура прийняття рішень передбачена представницькими колегіальними органами, зокрема, Верховною Радою України.

Так, Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" затверджено Регламент Верховної Ради України. Відповідно до частини першої статті 46 Регламенту Верховної Ради України рішеннями Верховної Ради є акти Верховної Ради, а також процедурні та інші рішення, які заносяться до протоколу пленарних засідань Верховної Ради.

Відповідно до частини другої статті 84, статті 91 Конституції України та частини першої статті 47 Регламенту Верховна Рада приймає рішення виключно на її пленарних засіданнях після обговорення питань більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, крім випадків, передбачених Конституцією України та цим Регламентом.

Відповідно до частини другої статті 54 Регламенту Верховної Ради України у протоколі пленарного засідання Верховної Ради зазначаються, зокрема, окремо колективне питання порядку денного; результати голосування проектів законів, постанов, інших актів Верховної Ради, доручення Верховної Ради, пропозиції народних депутатів і прийняті рішення, у тому числі процедурні.

Отже, ні Конституцією України, ні Регламентом Верховної Ради України не передбачено, що у разі не набрання необхідної кількості голосів за прийняття певного рішення, Верховна Рада України голосувала б за окремий документ про відмову у прийнятті такого рішення.

Із зазначеного слідує, що клопотання позивачів про надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою було розглянуто на 11 сесії Іванівської селищної ради 8 скликання 02.07.2021 року, але прийнято не було з підстав того, що таке не набрало необхідної кількості голосів на його підтримку.

При цьому слід наголосити, що така відмова у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою не передбачена чинними нормами законодавства, оскільки вона не була прийнята з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку

За таких обставин, суд доходить висновку, що оскаржувана відмова у формі рішення не ґрунтується на нормах закону, та є протиправною, відповідно підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким надати дозвіл позивачам на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Суд звертає увагу, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 та Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17.

Частиною 2 ст. 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У даному випадку, суд приходить до переконання, що позивачі обрали належний спосіб захисту своїх порушених прав, а саме, зобов`язання відповідача надати їм дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. У зв`язку з чим, позовні вимоги зобов`язального характеру теж підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач Іванівська сільська рада, як суб`єкт владних повноважень, не довела правомірності своїх дій щодо відмови позивачам у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачами, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивачів, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Таким чином, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

В даному ж випадку, суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.

В прохальній частині позовних вимог позивач просить суд винести окрему ухвалу суду в адресу голови Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області ОСОБА_21 , який є відповідальним за дії ради і який також допустив бездіяльність, що і стало причиною звернень позивачів до суду.

Проте, відповідно до статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

В ході судового розгляду не встановлено порушень, які б викликали необхідність у реагуванні саме шляхом винесення окремої ухвали. Окрім того, не встановлено порушення права позивачів на звернення, адже позивачі таким скористалися, направивши лист до відповідного органу, яким є відповідач.

Відтак, в задоволенні вимоги про винесення окремої ухвали слід відмовити.

При розгляді даної справи суд також враховує положення пунктів 32-41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів щодо якості судових рішень, в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат, враховуються: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також документи що підтверджують оплату наданих послуг.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства, встановлено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04.08.2020 року, № 640/15803/19 від 05.08.2020 року.

До суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивачів подано:

- договір про надання правової допомоги від 15.07.2021 року, у якому встановлено розмір гонорару адвоката на загальну суму 160000 грн, з розрахунку по 8000 грн., за надання послуг правової допомоги одному клієнтові;

- квитанцію до прибуткового касового ордера № 13 від 15.07.2021 року про сплату 160000 грн;

- довіреності від 19.05.2021 підписані із уповноваженою особою Намакарським Станіславом Юрійовичем та позивачем Вечеруком В.С.; довіреності від 24.05.2021 підписані із позивачами - Хомко Г.М., Балинською К.С., Головкіним В.Р., Бєлостигнюком Д.В., Белінською О.О., Лебідєм С.В.; довіреності від 25.05.2021 підписані з позивачами ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; довіреності від 31.05.2021 підписані з позивачами ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , і довіреності від 01.06.2021 підписані позивачами ОСОБА_12 , ОСОБА_22 із уповноваженою особою ОСОБА_23 та ордер Серії ВН № 178984 від 15.07.2021.

Отже, витрати 15 позивачів в розмірі 120000 грн. на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та доводяться належними і допустимими доказами.

Однак, з аналізу матеріалів справи, суд вважає, що суть справи, обсяг робіт та час, витрачений адвокатом Тиховським М.О. на виконання робіт, є неспівмірними з розміром понесених позивачами витрат на правничу допомогу.

Крім того, належним буде наголосити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З огляду на викладене, враховуючи документи, надані представником позивачів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а також на сталу судову практику у даній категорії справ, суд дійшов висновку, що виходячи з реальності витрат на професійну правничу допомогу, обставин справи, складності справи, часу, затраченого на послуги адвоката, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про розподіл судових витрат в частині понесених позивачами витрат на професійну правничу та стягнення з відповідача на користь нотаріального представника позивачів судових витрат на суму 15000грн., тобто, за кожного з позивачів по 1000 грн. за надання послуг правової допомоги.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення 11 сесії Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області 8 скликання від 02.07.2021 року, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею по 2 га позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 для кожного окремо на території Гущинецької сільської ради (за межами населених пунктів) Калинівського (Хмільницького) району Вінницької області - Іванівської об`єднаної територіальної громади.

Зобов`язати Іванівську сільську раду Хмільницького району Вінницької області прийняти рішення, яким надати дозвіл позивачам, зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею по 2 га для кожного окремо на території Гущинецької сільської ради (за межами населених пунктів) Калинівського (Хмільницького) району Вінницької області - Іванівської об`єднаної територіальної громади.

Стягнути на користь ОСОБА_23 , який є нотаріальним представником позивачів по справі 120/8964/21-а, сплачений при зверненні до суду судовий збір в загальній сумі 13620 грн (тринадцять тисяч шістсот двадцять гривень) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень), за рахунок бюджетних асигнувань Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (вул. Свинаря, 17, с. Іванів, Хмільницький район, Вінницька область, ЄДРПОУ 04328565).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо

нотаріальний представник позивачів по справі №120/8964/21-а - ОСОБА_23 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 );

Позивач 1 - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 , );

Позивач 2 - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_3 );

Позивач 3 - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ; АДРЕСА_4 );

Позивач 4 - ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_5 ; АДРЕСА_5 );

Позивач 5 - ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_6 ; АДРЕСА_6 );

Позивач 6 - ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_7 ; АДРЕСА_7 );

Позивач 7 - ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_8 ; АДРЕСА_8 );

Позивач 8 - ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_9 ; АДРЕСА_9 );

Позивач 9 - ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_10 ; АДРЕСА_10 );

Позивач 10 - ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_11 ; АДРЕСА_11 );

Позивач 11 - ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_12 ; АДРЕСА_12 );

Позивач 12 - ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_13 ; АДРЕСА_13 . 21030, ).

Позивач 13 - ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_14 ; АДРЕСА_14 );

Позивач 14 - ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_15 ; АДРЕСА_15 , ).

Позивач 15 - ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_16 ; АДРЕСА_16 );

Відповідач - Іванівська сільська рада Хмільницького району Вінницькій області (код ЄДРПОУ-04328565; вул. Свинаря, 17, с. Іванів, Хмільницький район, Вінницька область, 22432 );

Третя особа - Гущинецька сільська рада (Код ЄДРПОУ-04328507; вул. Шевченка, 102, с. Гущинці, Калинівський район, Вінницька область., 22434, тел.: (04333) 36423).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя:

Секретар:

СудВінницький окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення23.10.2021
Оприлюднено24.10.2021
Номер документу100534081
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —120/8964/21-а

Постанова від 19.04.2022

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Смілянець Е. С.

Ухвала від 17.02.2022

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Смілянець Е. С.

Ухвала від 22.12.2021

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Смілянець Е. С.

Ухвала від 22.12.2021

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Смілянець Е. С.

Ухвала від 06.12.2021

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Смілянець Е. С.

Ухвала від 22.11.2021

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Смілянець Е. С.

Ухвала від 02.11.2021

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Крапівницька Н. Л.

Рішення від 23.10.2021

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Крапівницька Н. Л.

Ухвала від 21.10.2021

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Крапівницька Н. Л.

Ухвала від 10.08.2021

Адміністративне

Вінницький окружний адміністративний суд

Крапівницька Н. Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні