Постанова

від 21.10.2021 по справі 904/6845/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2021 року м. Дніпро Справа № 904/6845/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Чус О.В., Орєшкіної Е.В.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Вогник"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2021 р.

( суддя Рудь І.А., м. Дніпро, повний текст рішення складено 18.06.2021 р. )

у справі

за позовом Приватного підприємства "Вогник",

м. Кам`янське Дніпропетровської області

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніком",

смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Холдінг",

с. Старі Кодаки Дніпровського району Дніпропетровської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -

Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест",

смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області

про скасування записів про державну реєстрацію права власності

ВСТАНОВИВ :

1. Короткий зміст позовних вимог.

Приватне підприємство "Вогник" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Холдінг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніком", в якому просить суд: скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Запис про право власності/довірчої власності № 22998933, дата та час державної реєстрації 20.10.2017 р. 14:19:51 про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніком" ( ЄДРПОУ 20221507 ) на нерухоме майно приміщення магазину продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, будинок 32Г; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Запис про право власності/довірчої власності № 22999488 дата та час державної реєстрації 20.10.2017 р. 14:05:18 про право власності Приватного підприємства "Універсал-Холдинг" (ЄДРПОУ 32931116) на нерухоме майно службове приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, будинок 32В.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Приватному підприємству "Вогник" не затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення 5-ти поверхової будівлі будинку побуту "Лада", яке належить Позивачу на праві власності та знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, буд. 32, оскільки реєстрація нерухомого майна відповідачів порушує право Приватного підприємства "Вогник" на одержання ним у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, закріплене у ст. 123 Земельного кодексу України.

Обраний Позивачем спосіб захисту обґрунтовано неможливістю відведення земельної ділянки для обслуговування належної ПП "Вогник" на праві власності будівлі, у зв`язку з тим, що самочинне будівництво торгового павільйону було здійснено на земельній ділянці, яка передана Позивачу для проходів, під`їздів, площадок, тобто на земельній ділянці, яка необхідна для обслуговування нерухомого майна - будівлі будинку побуту "Лада". При цьому, Позивач стверджує, що на теперішній час земельна ділянка перебуває у його фактичному користуванні, ПП "Вогник" сплачує земельні платежі, рішення міської щодо вилучення земельної ділянки з користування ПП "Вогник" не приймались.

Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки заявлені позовні вимоги за своїми наслідками становлять втручання Позивача у право відповідачів на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. В обґрунтування заперечень Відповідач-1 зазначає, що Позивач не вказує жодних підстав, аргументів, доказів, з посиланням на Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які б свідчили про протиправність проведеної реєстраційної дії, що фактично є підтвердженням правомірності державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Крім того, протягом 2017-2020 років розглядалися численні судові справи між ПП "Вогник" та відповідачами і третьою особою ( в основному за ініціативою ПП "Вогник" ), за результатами яких встановлено, зокрема, відсутність прав Позивача на землю, відсутність перешкод у користуванні нерухомим майном Позивача, відсутність порушень прав Позивача у зв`язку з проведенням реконструкції нежитлової будівлі торгового павільйону в магазин продовольчих та непродовольчих товарів, та у службове приміщення за адресою: м. Кам`янське, пр. Свободи, 32А, відсутність підстав вважати спірні об`єкти нерухомого майна самочинно збудованими тощо (справи № № 904/6241/19, 904/2471/19, 904/2061/18). Право власності ТОВ "Уніком" та ПП "Універсал-Холдинг" на спірні обпекти виникло після проходження минулим власником належної законодавчої процедури, яка включала в себе придбання належним чином зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав об`єкта нерухомого майна за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу від 04.08.2016 р. та від 05.08.2016 р.; реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлової будівлі торгового павільйону в магазин продовольчих та непродовольчих товарів та службове приміщення; реєстрацію Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, без жодного зауваження з боку управління ДАБК Кам`янської міської ради, а також наступної державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомості, які утворилися в результаті поділу. Зазначене спростовує доводи позивача щодо порушення будівельних норм та правил при спорудженні спірних будівель. При цьому слід зазначити, що позивач не вказує жодної будівельної норми яка є порушеною, наводячи лише загальні висновки, без підстав на яких ці висновки базуються.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву повністю підтримав заперечення, викладені у відзиві Відповідача-1 та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2021 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності проведених реєстраційних дій, Позивачем до матеріалів справи не надано, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для скасування спірних записів з огляду на неправомірність дій державного реєстратора щодо внесення оскаржуваних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Господарським судом також були враховані висновки, викладені у судових рішеннях по справах № 904/2471/19, № 904/2061/18 при вирішенні спору у даній справі № 904/6845/20. Таким чином, підстави позову, на які посилається Позивач, щодо неправомірності проведення реконструкції нерухомого майна за адресою: м. Кам`янське, просп. Свободи, 32А, самовільності забудови та щодо порушення прав Позивача на землю, були предметом розгляду в інших судових справах та господарським судом надана належна оцінка таким підставам.

Крім того, господарський суд констатував, що станом на час розгляду справи Позивачем не було надано належних доказів на підтвердження користування земельною ділянкою, в тому числі доказів щодо сплати земельних внесків за її користування. При цьому, посилання Позивача на проведення роботи з укладення договору оренди та сплату відповідних платежів за землю, суд вважав не належним доказом на підтвердження такого землекористування.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судового експерта Харченко В.В., господарський суд знайшов його таким, що не є належним доказом на підтвердження обставин, які покладено Позивачем в якості підстав позову, оскільки питання, які досліджувалися у вказаному висновку експерта стосуються об`єктів нерухомості, які не є предметом дослідження у даній справі.

Крім того, надаючи оцінку обраного Позивачем способу захисту порушеного права, господарський суд дійшов висновку про неефективність обраного Позивачем способу захисту та відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки у зв`язку із викладенням ст. 26 Закону України № 1952 у новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020 р., наразі чинне законодавство взагалі не передбачає скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають скасуванню або вилученню.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Вогник" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що судом не встановлено дійсних обставин справи, норми матеріального права не вірно застосовані, були порушені принципи процесуального законодавства: верховенство права, диспозитивність, рівність учасників процесу, змагальність. Судом першої інстанції не враховано те, що Позивачем до суду були надані незаперечні докази самочинного будівництва об`єкту торгового павільйону, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, просп. Свободи, 32А, в результаті поділу якого виникли спірні об`єкти нерухомого майна. Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що у рішенні Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.11.2017 р. по справі № 208/1293/13-ц встановлено порушення інтересів власника земельної ділянки Дніпродзержинської міської ради щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою, оскільки земельна ділянка ніколи не відводилася за рішенням міської ради під будівництво об`єкту торгового павільйону, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, 32А.

Водночас, на думку Скаржника, за відсутності рішення суду про визнання права власності на самочинно збудований об`єкт, декларація про готовність до експлуатації об`єкта від 14.07.2017 р. № ДП 141171950740 Реконструкція нежитлової будівлі торгового павільйону в магазин продовольчих товарів та непродовольчих товарів, та службове приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, просп. Свободи, 32А , не виключає віднесення такого об`єкту до самочинного та не є декларацією про готовність об`єкту до експлуатації, яка зареєстрована на підставі рішення суду ( п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461).

При цьому Скаржник зазначає, що винесене судом першої інстанції рішення про відмову в позові є фактично узаконенням самочинного будівництва, що є недопустимим.

Скаржник наголошує на тому, що на теперішній час скасовані усі правовстановлюючі документи на це нерухоме майно - торговий павільйон за адресою: Дніпропетровська область, м.Кам`янське, просп. Свободи, 32А, а саме рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.02.2013 р. по справі № 208/1293/13-ц та декларація про готовність об`єкта до експлуатації № ДП 142131020730 від 12.04.2013 р.

Скаржник вважає, що відсутність рішення суду про визнання права власності на самочинне будівництво та відсутність декларації про введення об`єкту в експлуатацію виключає існування цього об`єкту. Подальша державна реєстрація права власності на майно за відповідачами не призводить до його узаконення без наявності інших фактів виникнення права власності на таке майно.

Скаржник зазначає, що на теперішній час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані об`єкти, які не є нерухомим майном, що є однією з підстав для скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Записів про право власності відповідачів в порядку ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Проте, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність порушеного права Позивача, за захистом якого він звернувся, спираючись на справи, які розглянуті судом № 904/2471/19, № 904/2061/18. Саме розгляд справ № 904/2471/19, № 904/2061/18 та висновки судів за результатами розгляду, стали підставою для звернення Позивача з даною позовною заявою, обрання Позивачем ефективного захисту порушеного права, обрання позивачем правильного предмету позову. Також, судом першої інстанції не враховано те, що Позивач зазначав, що порушення його прав відбулося у зв`язку з тим, що самочинне будівництво торгового павільйону було здійснено на земельній ділянці ПП ВОГНИК .

Крім того, на теперішній час проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП ВОГНИК не затверджено, вказане порушує право Позивача на одержання у користування земельної ділянки за проектом землеустрою щодо її відведення, закріплене у ст. 123 Земельного кодексу України.

Позивач зазначає, що позовна вимога у редакції скасування запису про право власності є способом захисту, який передбачений у ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зокрема це - скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав. Оскільки державна реєстрація відбувається шляхом внесення запису в Державний реєстр прав, то скасуванням державної реєстрації прав є скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Запису про право власності.

Відтак, на думку Скаржника, ефективним способом захисту права є вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Запису про право власності/довірчої власності № 22998933 від 20.10.2017 р. про право власності ТОВ УНІКОМ на нерухоме майно приміщення магазину продовольчих товарів за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр-т Свободи, буд. 32Г та Запису про право власності/довірчої власності № 22999488 від 20.10.2017 р. про право власності ПП "УНІВЕРСАЛ-ХОЛДИНГ" на нерухоме майно службове приміщення за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр-т Свободи, буд. 32В.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніком" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що на протязі 2018 - 2021 років за ініціативою ПП Вогник відбувалися численні судові процеси, які стосувалися спірних земельних ділянок та нерухомого майна, яке знаходиться на них: - Справа № 904/2061/18 про усунення перешкод у користуванні ПП "Вогник" земельною ділянкою і в користуванні та розпорядженні нерухомим майном ( рішення апеляційного суду, залишене без змін Верховним Судом ). За результатами розгляду було встановлено: відсутність прав позивача на землю; відсутність перешкод у користуванні нерухомим майном позивача; - Справа № 904/2471/19 про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації ( рішення апеляційного суду, залишене без змін Верховним Судом ). За результатами розгляду було встановлено: відсутність порушень прав позивача у зв`язку з проведенням реконструкції нежитлової будівлі торгового павільйону в магазин продовольчих та непродовольчих товарів, та службове приміщення за адресою: м. Кам`янське, пр. Свободи, 32А; відсутність підстав вважати спірні об`єкти нерухомого майна самочинно збудованими; - Справа № 904/6241/19 про скасування реєстрації земельної ділянки зареєстрованої за ініціативою ПП "Вогник" ( рішення апеляційного суду, залишене без змін Верховним Судом ). За результатами розгляду було встановлено: протиправність дій ПП "ВОГНИК" при розробці проекту землеустрою та реєстрації земельної ділянки під нерухомим майном ТОВ "УНІКОМ" та ТОВ "УНІВЕРСАЛ-ХОЛДИНГ". Це єдина справа ініційована ТОВ "УНІКОМ", а не ПП "Вогник". Крім того на розгляді господарському суду Дніпропетровської області перебуває судова справа № 904/3465/21 за позовом ПП "Вогник" про скасування рішення Кам`янської міської ради та скасування реєстрації земельних ділянок. Всі вказані судові справи поєднані одними й тими ж підставами та подібними предметами позову, що на погляд Відповідача свідчить про зловживання ПП "Вогник" своїми процесуальними правами в контексті ч. 2 ст. 43 ГПК України. Крім того Позивач по суті вимагає у суду повторного дослідження обставин щодо неправомірності проведення реконструкції нерухомого майна, за адресою: м. Кам`янське, просп. Свободи, 32А, самовільності забудови та щодо порушення прав позивача на землю, що вже були предметом розгляду в інших судових справах та господарським судом надана належна оцінка таким підставам.

Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІКОМ" та Приватного підприємства "УНІВЕРСАЛ-ХОЛДИНГ" на спірні об`єкти виникло після проходження минулим власником належної законодавчої процедури. У даному випадку позивачем оскаржуються записи про право власності у Державному реєстрі речових прав щодо нерухомого майна Відповідача-1 та Відповідача-2, однак правові підстави набуття Відповідачами права власності ( в тому числі, рішення загальних зборів, акт приймання-передачі ) не є нівельованими, що взагалі унеможливлює задоволення позову у цій частині.

Товариство також вказує на те, що з 16.01.2020 р., дати набрання чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, тому доводи Позивача про належність застосування саме такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права Позивача є неналежними.

Крім того, Відповідач наголошує, що вимоги Позивача про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності фактично є вимогами про позбавлення Відповідача-1 та Відповідача-2 права власності на нерухоме майно, що є порушенням права на мирне володіння своїм майном гарантованого ст. І Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відповідно до якої: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-Холдінг" та Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" підтримали доводи викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Уніком" у відзиві на апеляційну скаргу.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - ОСОБА_1, Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 03.08.2021 р..

У судовому засіданні 03.08.2021 р. по справі оголошено перерву до 19.08.2021 р.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 у відставку відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2021 р. визначено для розгляду справи № 904/6845/20 колегію суддів у складі: головуючий суддя Кощеєв І. М. ( доповідач ), судді: Чус О.В., Іванов О.Г..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2021 р., колегією суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І. М. (доповідач), суддів: Чус О.В., Іванова О.Г., справу № 904/6845/20 прийнято до свого провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.08.2021 р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 21.10.2021 р..

Розпорядженням керівника апарату суду від 21.10.2021 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Іванова О.Г., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Орєшкіної Е.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2021 р., колегією суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І. М. (доповідач), суддів: Чус О.В., Орєшкіної Е.В., справу № 904/6845/20 прийнято до свого провадження.

Під час розгляду апеляційної скарги, Скаржником двічи заявлялися клопотання про призначення у даній справі № 904/6845/20 судової будівельно-технічну експертизу, які двічи протокольно були відхилені судом апеляційної скарги як безпідставні.

У судовому засіданні 21.10.2021 р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019 р. по справі № 904/2471/19 відмовлено у позові Приватного підприємства "Вогник" до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кам`янської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" про визнання неправомірною та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта № ДП 141171950740 від 14.07.2017 р..

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2020 р.по справі № 904/2471/19 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вогник" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019 р. у справі № 904/2471/19 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2019р. у справі № 904/2471/19 залишено без змін.

Суди по справі № 904/2471/19 дійшли висновків, що "…з моменту реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, з якою пов`язується закінчення будівництва об`єкта містобудування, вона вичерпала свою дію….". "…Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення…". "…Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, що об`єкт, про готовність якого оскаржується декларація, є самовільним та розташований на фундаменті об`єкта нерухомості, який належить позивачу. Так, матеріалами справи підтверджується реєстрація права власності у Єдиному державному реєстрі речових прав на торговий павільйон, який придбано Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НЗ-Інвест" та щодо якого проводилась реконструкція, за наслідками якої зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта № ДП 141171950740 від 14.07.2017 р.. Оскільки після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення, доводи апелянта щодо самочинності об`єкта відхиляються апеляційним господарським судом…"

Крім того, питання наявності порушень прав Позивача об`єктами нерухомості за адресами: м. Кам`янське, пр. Свободи, 32Г та 32В були предметом судового розгляду у справі № 904/2061/18.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2018 р. у справі № 904/2061/18 відмовлено в позові Приватного підприємства "Вогник" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніком", Приватного підприємства "Універсал-Холдинг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Кам`янська міська рада про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні Приватному підприємству "Вогник" земельною ділянкою і в користуванні та розпорядженні нерухомим майном, а саме будинком побуту "Лада", розташованим по просп. Свободи, 32 у м. Кам`янському, шляхом демонтування (знесення) приміщення магазину продовольчих товарів за адресою: пр. Свободи, будинок 32Г і службового приміщення за адресою: пр. Свободи, будинок 32В у м.Кам`янському.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2019 р. № 904/2061/18 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019 р. № 904/2061/18 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2018 р. і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2019 р. залишено без змін.

За висновком господарського суду, з якими погодилися суд апеляційної інстанції та Верховний Суд, відсутні підстави для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і у користуванні та розпорядженні нерухомим майном, оскільки позивач ( Приватне підприємство "Вогник" ) не підтвердив належними доказами його прав на спірну земельну ділянку, а також не довів наявності перешкод для користування та розпорядження належним йому на праві власності об`єктом нерухомості.

Відповідно до інформаційних довідок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, сформованих станом на 08.12.2020 р.: за ТОВ "Уніком" зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомості - приміщення магазину продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: просп. Свободи, 32Г площею 57,6 м 2 ; як підставу виникнення права власності державний реєстратор зазначив, зокрема, протокол загальних зборів учасників ТОВ "Уніком" від 13.10.2017 р., протокол загальних зборів учасників ТОВ II "НЗ-Інвест" від 13.10.2017 р.; акт приймання-передачі нерухомого майна від 17.10.2017 р., складений ТОВ II "НЗ-Інвест" і ТОВ "Уніком"; за ПП "Універсал-Холдинг" зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомості, яким є службове приміщення, за адресою: просп. Свободи, 32В, площею 9,8 м 2 ; як підставу виникнення права власності державний реєстратор зазначив, зокрема, протокол загальних зборів учасників ПП "Універсал-Холдінг" від 13.10.2010 р., протокол загальних зборів учасників ТОВ II "НЗ-Інвест" від 17.10.2017 р..

Позивач по цій справі стверджує, що реєстрація нерухомого майна відповідачів порушує право ПП "Вогник" на одержання ним у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, закріплене у ст. 123 Земельного кодексу України. Разом з тим, обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права обґрунтовано неможливістю відведення земельної ділянки для обслуговування належної ПП "Вогник" на праві власності будівлі, у зв`язку з тим, що, за його твердженням, самочинне будівництво торгового павільйону було здійснено на земельній ділянці, яка була передана для проходів, під`їздів, площадок, тобто на земельній ділянці, яка необхідна для обслуговування нерухомого майна -будівлі будинку побуту "Лада". Позивач зазначає, що цей спір стосується не стільки правомірності дій суб`єкта владних повноважень щодо реєстрації права власності відповідачів на нерухоме майно, скільки правомірності здійснення третьою особою реконструкції нерухомого майна, на яке скасовані правовстановлюючі документи рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28.02.2013 р. по справі № 208/1293/13-ц та декларація про готовність об`єкта до експлуатації №ДП 142131020730 від 12.04.2013 р..

За вказаних обставин, Позивач вважає, що обрав ефективний спосіб захисту свого порушеного права, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності відповідачів на зазначене нерухоме майно дозволить Позивачу одержати у користування земельну ділянку для обслуговування належної йому будівлі будинку побуту "Лада" із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частинами першою, другою ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин першої, другої ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Оцінюючи належність обраного Позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 р. у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 р. у справі № 904/1221/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 р. у справі № 469/1044/17 ).

За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Якщо суд дійде висновку, що обраний Позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права Позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний Позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У справі, яка розглядається, Позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді скасування Запис про право власності власності відповідачів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Під час розгляду вказаної справи судом першої інстанції враховано, що згідно із Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , який набрав чинності з 16.01.2020 р., статтю 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ( у редакції, чинній із 16.01.2020 р. ) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України ( у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої ст. 37 цього Закону ) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у вказаній справі), на відміну від положень частини другої статті 26 цього Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Викладене свідчить, що з 16.01.2020 р., тобто на час ухвалення судового рішення судом першої інстанцій у вказаній справі ( 08.06.2021 р. ), такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального закону.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм ст. 26 Закону про державну реєстрацію, яка з 16.01.2020 р. почала діяти у новій редакції, в аспекті ефективного способу захисту у реєстраційних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 13.10.2021 р. у справі № 161/15629/19, від 09.06.2021 р. у справі № 905/633/19, від 23.06.2020 р. у справі № 922/2589/19, від 03.09.2020 р. у справі № 914/1201/19, від 16.09.2020 р. у справі № 352/1021/19, від 04.11.2020 р. у справі № 910/7648/19, від 18.11.2020 р. у справі № 154/883/19.

Згідно з частиною 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

За приписами частин 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, посилання в позовній заяві та апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 20.11.2019 р. у справі № 802/1340/18-а є необґрунтованими, оскільки вона сформована щодо застосування положень ст.і 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, яка діяла до 16.01.2020 р., на відміну від цієї справи.

Таким чином, як вірно зазначив господарський суд, що з 16.01.2020 р., тобто на час звернення Позивача із даним позовом до суду, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак Позивачем обрано спосіб захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що у зв`язку із викладенням ст. 26 Закону України № 1952 у новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020 р., наразі чинне законодавство взагалі не передбачає скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають скасуванню або вилученню, що свідчить про неефективність обраного Позивачем способу захисту та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, колегією суддів апеляційного суду відхиляються аргументи, викладені в апеляційній скарзі, щодо обрання Позивачем належного способу захисту, який, як вважає Скаржник, призводить до реального захисту порушеного права, у зв`язку з чим висновок господарського суду попередньої інстанції узгоджується з правовими позиціями викладеними у вищенаведеній постанові Верховного Суду.

Ураховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду попередньої інстанції про відмову Позивачу в позові з підстави обрання ним неналежного способу захисту своїх прав.

Обрання Позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому апеляційний суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам апеляційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вогник" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2021 р. у справі № 904/6845/20 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 25.10.2021 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Чус