Ухвала

від 20.10.2021 по справі 910/13801/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

за результатами розгляду скарги

м. Київ

20.10.2021Справа № 910/13801/19

За скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" на діїПриватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського Анатолія Миколайовича у справі№ 910/13801/19 За позовомАкціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" пропро стягнення 1 787 317, 28 грн За зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" доАкціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" провизнання правочину частково недійсним Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А. Представники сторін:

від позивача: Пегза К.К. - представник за довіреністю;

від відповідача (заявника): не з`явився;

від відділу ДВС: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі № 910/13801/19 первісний позов задоволено повністю, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

18.03.2020 на виконання вказаного вище рішення судом видано відповідний наказ.

04.05.2020 через загальний відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" надійшла скарга на дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського Анатолія Миколайовича згідно з якою заявник просить суд:

- визнати неправомірним рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського A.M. в частині накладення арешту на грошові кошти TOB "Смарт Ексім" (код ЄДРПОУ: 41104270), що обліковуються на рахунку № НОМЕР_1 в гривні, відкритому у AT "Банк Кредит Дніпро" (код банка (МФО) 305749), оформленого постановою про арешт коштів боржника від 13.04.2020 року у виконавчому провадженні № 61813708;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського A.M. зняти арешт з грошових коштів TOB "Смарт Ексім" (код ЄДРПОУ: 41104270), що обліковуються на рахунку № НОМЕР_1 в гривні, відкритому у AT "Банк Кредит Дніпро" (код банка (МФО) 305749);

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Телявського A.M. повідомити суд та TOB "Смарт Ексім" про виконання ухвали суду, постановленої за результатом розгляду цієї скарги, у триденний строк із дня її одержання.

Однак, як вбачається з даних, які містяться в базі "Діловодство спеціалізованого суду", 07.04.2020 матеріали справи № 910/13801/19 скеровані до Північного апеляційного господарського суду у зв`язку з надходженням апеляційної скарги від Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020.

Враховуючи направлення всіх матеріалів справи № 910/13801/19 до Північного апеляційного господарського суду, суд дійшов висновку про відкладення вирішення питання про розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" на дії приватного виконавця до повернення матеріалів справи № 910/13801/19 до Господарського суду міста Києва.

У зв`язку з поверненням матеріалів справи № 910/13801/19 до Господарського суду міста Києва, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" підлягає призначенню до розгляду у судовому засіданні в порядку ст. 342 Господарського процесуального кодексу України на 20.10.2021.

18.05.2020 до суду від відділу ДВС надійшли письмові пояснення щодо скарги, а 15.09.2020 було долучено джоки закінчення виконавчого провадження № 61813708.

У судове засідання 24.09.2021 представники відповідача та відділу ДВС не прибули, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 20.10.2021 надав усні пояснення та залишив вирішення скарги на розсуд суду.

Разом із тим, в силу ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва прийшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, interalia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Частинами 1 та 2 статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як вбачається з доводів, викладених у скарзі, 13.04.2020 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, а саме про накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Смарт Ексім", що містяться на рахунках, відкритих в різних банках (загалом на 8 рахунках), в тому числі і на рахунку № НОМЕР_1 в гривні, відкритому в АТ "Банк Кредит Дніпро".

Скаржник стверджує, що саме вказаний рахунок використовувався Товариством для виплати заробітної плати працівникам та оплата податків й обов`язкових платежів, а накладення арешту саме на цей рахунок унеможливлює виплату заробітної плати працівникам Товариства та виконання зобов`язань з оплати податків та обов`язкових платежів, чим створюється загроза законній господарській діяльності у вигляді накопичення податкового боргу та боргу із заробітної плати, а також тим самим покладається надмірний індивідуальний тягар на Товариство в розумінні статті 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Надалі, 21.04.2020 ТОВ "Смарт-Ексім" через свого представника звернулося із заявою про зняття арешту з грошових коштів боржника, що обліковують на банківському рахунку № НОМЕР_1 в гривні, відкритому в АТ "Банк Кредит Дніпро". Приватним виконавцем Телявським А.М. було відмовлено у задоволенні вказаної заяви з посиланням на відсутність належних повноважень у представника, хоча останні, як стверджує скаржник, були оформлені належним чином.

За результатами розгляду доводів скаржника та виконавця, суд дійшов наступних висновків..

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

У відповідності до ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Крім того, згідно з пунктом 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35 -1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15 -1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19 -1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26 -1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18 -1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 22.06.2012 № 758 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2012 року за № 1206/21518, рахунки із спеціальним режимом використання - рахунки, які відкриваються в Казначействі та його органах підприємствам, установам, організаціям для проведення розрахунків з надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, з погашення заборгованості перед державним бюджетом, з повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів (позик), у тому числі залучених державою (Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами, міськими радами) або під державні (місцеві) гарантії, з електронного адміністрування податків, для сплати заборгованості за електроенергію, для зарахування депозитних коштів та небюджетні рахунки розпорядників бюджетних коштів.

При цьому, Верховний Суд у постановах від 27.06.2019 у справі № 916/73/19 та від 10.10.2019 у справі №916/1572/19 дійшов висновку, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Так, відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Наведені норми Закону дають підстави для висновку, що виокремлення рахунків, на грошові кошти на яких заборонено накладати арешт, здійснюється виконавцем за наслідками взаємодії з банком, іншою фінансовою установою тощо, які, отримавши відповідну постанову виконавця про накладення арешту на грошові кошти на рахунку, зобов`язані проаналізувати цільове призначення такого рахунку та, у разі виявлення, що рахунок має спеціальний режим використання чи є спеціальним, - повідомити виконавця про це, повернувши постанову виконавця без виконання.

Вказаним вище Законом України "Про виконавче провадження" передбачено, що інформацію про рахунки приватний виконавець встановлює на підставі документів, які надходять з банку.

Згідно з п. 9.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004, виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

Банк приймає до виконання документ про арешт коштів, який доставлено до банку самостійно виконавцем (представником/повіреним, помічником приватного виконавця), слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган.

Нормами Інструкції регламентовані дії банку у разі накладення арешту коштів, а вищезгаданими положеннями Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок дій банку у разі отримання постанови виконавця про накладення арешту у разі, якщо такі кошти не підлягають арешту.

Суд зазначає, що у разі виникнення у боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю. Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення у боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру.

Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19.

Однак, з наявних у матеріалах справи фактичних даних вбачається, що скаржник просив лише про повне зняття арешту з рахунку, а не про зняття арешту з грошових коштів, які обліковуються на арештованому рахунку в конкретному розмірі, які необхідні для виплати заробітної плати чи для оплати податків й обов`язкових платежів.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оскільки приватний виконавець при винесенні постанови про накладення арешту на кошти боржника діяв відповідно до закону, то скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" не підлягає задоволенню.

Більше того, згідно з постановою від 10.09.2020 про закінчення виконавчого провадження № 61813708, з урахуванням п. 5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження закінчено, припинено чинність арешту майна та коштів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт-Ексім".

Керуючись ст.ст. 234, 239, 340, 341, 342 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" на дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського Анатолія Миколайовича відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.10.2021

Суддя Ю.О. Підченко