Постанова

від 24.06.2020 по справі 910/13801/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2020 р. Справа№ 910/13801/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Денисюк І.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 24.06.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.02.2020 (повний текст складено 26.02.2020)

у справі № 910/13801/19 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім"

про стягнення 1 787 317, 28 грн.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"

про визнання правочину частково недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (далі - позивач (за первісним позовом) звернулось до Господраського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" (далі - відповідач (за первісним позовом), скаржник) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1 787 317, 28 грн. за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки від 26.07.2018 №ЦЗВ-07-05518-01, що включає в себе штраф в розмірі 1 345 081, 14 грн. та пеню в розмірі 442 236,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови Договору поставки № ЦЗВ-07-05518-01 від 26.07.2018.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" (далі - позивач (за зустрічним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (далі - відповідач (за зустрічним позовом) про визнання недійсним пункту 10.1. договору поставки від 26.07.2018 №ЦЗВ-07-05518-01, в частині умови, що за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 первісний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" штраф в розмірі 1 345 081, 14 грн., пеню в розмірі 442 236,14 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 26 809, 76 грн.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі № 910/13801/19: в частині задоволення первісного позову - задовольнити первісний позов частково, стягнути с ТОВ "Смарт Ексім" на користь АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" штраф в розмірі 100000,00 грн., пеню в розмірі 50 000,00 грн. та судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а в частині зустрічного позову - зустрічний позов задовольнити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскаржуване рішення є безпідставним, необґрунтованим та винесеним в наслідок неправильного установлення обставин, які мають значення для справи, а також неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. Зазначаючи при цьому, що позивач невірно обрав початок прострочення з виконання обов`язку поставки товару за кожною рознарядкою. Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції, повністю задовольняючи вимоги позивача про стягнення пені, опирався на докази (скріншоти електронних повідомлень без зазначення їх змісту та за відсутності ЕЦП відправника), які не є належними, допустимими та достовірними в розуміння статтей 76-78 ГПК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі № 910/13801/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксов В.В., судді Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.

На підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 та від 25.03.2020 № 239, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 24.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338-р, з урахуванням поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, висновків Всесвітньої організації охорони здоров`я щодо визнання розповсюдження COVID-19 у країнах світу пандемією, з метою ліквідації наслідків медико-біологічної надзвичайної ситуації природного характеру державного рівня, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення та відповідно до статті 14 та частини другої статті 78 Кодексу цивільного захисту України було встановлено на всій території України режим надзвичайної ситуації до 24 квітня 2020 року.

З огляду на вказані обставини, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі № 910/13801/19. Відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі № 910/13801/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі № 910/13801/19. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі №910/13801/19 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" про час та дату судового засідання учасників справи ухвалено повідомити додатково.

Постановою Кабінету Міністрів № 343 від 04.05.2020 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме продовжено період карантину до 22.05.2020.

Ухвалою Півнінчого апеляційного господарського суду від 18.05.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі № 910/13801/19 в судовому засіданні, яке відбудеться 24.06.2020.

04.05.2020 від позивача за первісним позовом через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Зазначаючи при цьому, що розділом 5 Договору сторони погодили можливість альтернативного способу направлення рознарядок, що обумовлює особливість визначення 30-ти денного строку постачання продукції, а саме: у разі направлення письмового примірника рознарядки засобами поштового зв`язку (Укрпошта) - з дня такого направлення, у разі направлення електронною поштою (E-mail) - з дня направлення електронного листа із рознарядкою на E-mail.

20.05.2020 від відповідача за зустрічним позовом через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 24.06.2020 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив змінити рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі № 910/13801/19: в частині задоволення первісного позову - задовольнити первісний позов частково, стягнути с ТОВ "Смарт Ексім" на користь АТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" штраф в розмірі 100000,00 грн., пеню в розмірі 50 000,00 грн. та судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а в частині зустрічного позову - зустрічний позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 24.06.2020 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі № 910/13801/19 залишити без змін.

В судовому засіданні 24.06.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, 26.07.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (правонаступником якого є АТ "Українська залізниця") в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (за договором - Замовник) та ТОВ "Смарт Ексім" (за договором - Постачальник) було укладено договір № ЦЗВ-07-05518-01 (надалі - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є Невід`ємною частиною Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Відповідно до пункту 5.2. Договору, поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до прийому Продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе Замовник.

Рознарядка надається Постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв`язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (E-mail).

Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою Постачальником з дня її відправлення замовником засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та/або електронною поштою (E-mail).

Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Матеріальні витрати, що виникли при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена покладаються на Постачальника.

Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повне обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування Замовника.

За необхідності рознарядка може бути відкоригована Замовником, про що обов`язково повідомляється Постачальнику.

При цьому пунктом 5.3. Договору визначено, що датою поставки Продукції вважається дата приймання цієї Продукції Замовника у відділ матеріальних ресурсів М. Фастів філії "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця", Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною, довіреністю або Актом прийому-передачі.

Пунктом 10.1. Договору сторонни передбачили, що за порушення термінів постачання Постачальник оплачує Замовнику пеню в розмірі 0.1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах передбачених п.5.2. данного договору, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції. При цьому Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити Продукцію, якщо про інше його не попередив письмово Замовник.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № ЦЗВ-07-05518-01 від 26.07.2018, на підставі п. 10.1. Договору, АТ "Укрзалізниця" просить суд стягнути з ТОВ "Смарт Ексім" штрафні санкцій в загальному розмірі 1 787 317,28 грн., що включають в себе 1 345 081,14 грн. пені та 442 236, 14 грн. штрафу, нарахованих у зв`язку із порушенням з боку ТОВ "Смарт Ексім" взятих на себе зобов`язань зі своєчасної поставки на користь АТ "Укрзалізниця" товару, згідно з наданими останнім рознарядок, а саме:

- 214 225,79 грн. пені за рознарядкою від 04.09.2018 № ЦЗВ-20/3301 (за загальний період з 05.10.2018 по 10.02.2019 з урахуванням періодичних поставок у зазначеному вище порядку);

- 488 759,04 грн. штрафу за рознарядкою від 04.09.2018 № ЦЗВ-30/3301;

- 201 338,26 грн. пені за рознарядкою від 30.10.2018 № ЦЗВ-20/3917 (за загальний період з 30.11.2018 по 10.02.2019 з урахуванням періодичних поставок у зазначеному вище порядку);

- 733 204,80 грн. штрафу за рознарядкою від 30.10.2018№ ЦЗВ-20/3917;

- 13 360,06 грн. пені за рознарядкою від 12.11.2018 № ЦЗВ-20/4120 (за загальний період з 13.12.2018 по 15.01.2019 з урахуванням періодичних поставок у зазначеному вище порядку);

- 49 161,60 грн. штрафу за рознарядкою від 12.11.2018 № ЦЗВ-20/4120;

- 13 312,03 грн. пені за рознарядкою від 16.11.2018 № ЦЗВ-20/4260 (за загальний період з 20.12.2018 по 15.01.2019 з урахуванням періодичних поставок у зазначеному вище порядку);

- 73 955,70 грн. штрафу за рознарядкою від 16.11.2018 № ЦЗВ-20/4260.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що виходячи з умов п. 5.2. договору поставки від 26.07.2018 № ЦЗВ-07-05518-01, зобов`язання щодо поставки товару розпочинається після отримання виконавцем відповідної письмової рознарядки, а відтак розрахунок неустойки заявленої до стягнення за первісним позовом є необґрунтованим. Також ТОВ "Смарт Ексім", з посиланням на умови публічної закупівлі, на підставі якої було укладено договір поставки від 26.07.2018 № ЦЗВ-07-05518-01 по справі № 910/13801/19, вказує на необґрунтованість наданої позивачем рознарядки від 30.10.2018 з огляду на перевищення вартості товару у рознарядці від 30.10.2018 № ЦЗВ-20/3917 умовам тендерної документації. Поряд із тим ТОВ "Смарт Ексім", з посиланням на приписи ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України зазначено про неспівмірність розміру заявленої за первісним позовом неустойки та при цьому обґрунтованим розміром неустойки є 150 000, 00 грн., тобто відповідач фактично обґрунтував необхідність зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що поданий позивачем розрахунок пені та штрафу є обґрунтованим, а тому вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 1 345 081,14 грн. пені та 442 236,14 грн. штрафу, нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем (за первісним позовом) зобов`язань зі своєчасної поставки товару, є обґрунтованими, відповідно до за розрахунку позивача (за первісним позовом), який відповідає вимогам Закону та умовам Договору, у зв`язку із чим суд першої інстанціх дійшов висновку про задоволення первісного позову в повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що ТОВ "Смарт Ексім" не доведено з урахуванням умов Договору та із посиланням на приписи законодавства дисбаланс прав сторін в частині виду та розміру штрафних санкцій за порушення зустрічних зобов`язань, при тому, що дана підстава не може бути застосована при визнанні недійсним спірного пункту 10.1. Договору, оскільки даний пункт договору не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ТОВ "Смарт Ексім" за зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 10.1. договору поставки від 26.07.2018 № ЦЗВ-07-05518-01, в частині умови, що за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції є безпідставними.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім", колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно ч. 1 до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.

Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України та є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, в матеріалах справи містяться копії наступних рознарядок (дозволів) на відвантаження продукції разом із доказами їх направлення ТОВ "Смарт Ексім" з боку АТ "Українська залізниця";

- рознарядка від 04.09.2018 № ЦЗВ-20/3301 на суму 3 258 393,60 грн. (направлена електронною поштою 04.09.2018 та засобами поштового зв`язку 21.09.2018);

- рознарядка від 30.10.2018 № ЦЗВ-20/3917 на суму 5 166 816,00 грн. (направлена електронною поштою 30.10.2018 та засобами поштового зв`язку 30.10.2018);

- рознарядка від 12.11.2018 № ЦЗВ-20/4120 на 1 041 702,00 грн. (направлена засобами поштового зв`язку 13.11.2018);

- рознарядка від 16.11.2018 № ЦЗВ-20/4260 на суму 976 076,40 грн. (направлена засобами поштового зв`язку 19.11.2018).

Судова колегія зазначає, що додані до позовної заяви копії скріншотів не можуть бути належними та допустимими доказами направлення рознарядки від 04.09.2018 № ЦЗВ-20/3301 та рознарядки від 30.10.2018 № ЦЗВ-20/3917 на електронну адресу відповідача, оскільки, як вбачається із матеріалів справи офіційною електронною адресою позивача, яка вказана в Договорі є - office@czv.com.ua, в той час як вищевказані рознарядки було відправлено з електронної адреси - lesia.stepaniuk@uzp.kiev.ua, яка, в свою чергу, не зазначена в договорі як така, з якої можливе направлення рознарядок за договором. Також позивачем не додано доказів на підтвердження повноважень особи, яка направляла дані рознарядки на електронну адресу відповідача.

Щодо тверджень скаржника, що рознарядки, надіслані на електронну адресу не скріплені електронним підписом позивача, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

За положенням ч.ч. 1 та 3 ст. 7 цього Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

Проаналізувавши вищевикладене, судова колегія дійшла до переконання, що в цьому випадку скаржник помилково ототожнює поняття електронного документа та надсилання електронної копії письмового документа засобами електронного зв`язку.

Дана правова козиція узгоджується із правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №920/1031/18.

Водночас, судова колегія звертає увагу, що як вбачається із доданих до позовної заяви копій описів вкладення до цінних листів, накладних та фіскальних чеків щодо направлення Укрпоштою рознарядок за договором поставки, дата їх направлення не збігається із датою їх підписання, а саме:

- рознарядку від 04.09.2018 № ЦЗВ-20/3301 направлено 21.09.2018 (закінчення 30-ти денного строку поставки припадає на 21.10.2018 включно);

- рознарядку від 30.10.2018 № ЦЗВ-20/3917 направлено 30.10.2018 (закінчення 30-ти денного строку поставки припадає на 29.11.2018 включно);

- рознарядку від 12.11.2018№ ЦЗВ-20/4120 направлено 13.12.2018 (закінчення 30-ти денного строку поставки припадає на 13.12.2018 включно);

- рознарядку від 16.11.2018 ЦЗВ-20/4260 направлено 19.11.2018 (закінчення 30-ти денного строку поставки припадає на 19.12.2018 включно).

Разом із тим, як вбачається із видаткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, ТОВ "Смарт Ексім" було поставлено на користь АТ "Укрзалізниця" товар на виконання зазначених вище рознарядок в наступному порядку:

- згідно рознарядки від 04.09.2018 № ЦЗВ-20/3301 (строк дії рознарядки - з 21.09.2018 по 21.10.2018 включно) з порушенням термінів поставки відвантажено продукцію на суму 3 258 393,60 грн., а саме 03.12.2018 - на суму 2 193 681,60 грн., 17.12.2018 - на суму 571 512,00 грн., 26.12.2018 - на суму 418 200,00 грн., 16.01.2019 - на суму 34 200,00 грн., 11.02.2019 - на суму 40 800,00 грн.;

- згідно рознарядки від 30.10.2018 № ЦЗВ-20/3917 ( строк дії рознарядки - з 30.10.2018 по 29.11.2018 включно) з порушенням термінів поставки відвантажено продукцію на суму 5 166 816,00 грн., а саме 03.12.2018 - на суму 278 784,00 грн., 17.12.2018 - на суму 950 400,00 грн., 26.12.2018 - на суму 76 800,00 грн., 16.01.2019 - на суму 3 826 632,00 грн., 11.02.2019 - на суму 34 200,00 грн.:

- згідно рознарядки від 12.11.2018 № ЦЗВ-20/4120 (строк дії рознарядки - з 13.11.2018 по 13.12.2018 включно) відвантажено товар на суму 159 768,00 грн. (03.12.2018) та поряд із тим з порушенням термінів поставки відвантажено продукцію 17.12.2018 - на суму 554 190,00 грн. та 16.01.2019 - на суму 327 744,00 грн.;

- згідно рознарядки від 16.11.2018 № ЦЗВ-20/4260 (строк дії рознарядки - з 19.11.2018 по 19.12.2018 включно) відвантажено продукцію на суму 483 038,40 грн., та поряд із тим, 16.01.2019 з порушенням термінів поставки відвантажено продукцію на суму 493 038,00 грн.

При цьому судовою колегією не приймаються доводи скаржника щодо того, що рознарядка від 30.10.2018 № ЦЗВ-20/3917 не має юридичної сили, з огляду на те, що її сума (5 166 816,00 грн.) становить більше ніж 30 % від суми Договору, що у свою чергу, суперечить умовам цінової пропозиції по тендеру, за результатами якого укладений Договір, оскільки умовами Договору не передбачено жодних обмежень щодо обсягів постачання продукції, що вказуються в рознарядках. Окрім цього, скаржником не надано суду апеляційної інстнації не надано доказів на підтвердження того факту, що ТОВ "Смарт Ексім" повідомило АТ "Укрзалізниця" про відмову від прийняття вказаної рознарядки через те, що вона, на думку ТОВ "Смарт Ексім" не мала юридичної сили, навпаки - дана заявка була виконана з боку ТОВ "Смарт Ексім" та товар був поставлений, що свідчить про прийняття ТОВ "Смарт Ексім" умов даної рознарядки.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначенням ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

При цьому за визначенням п. 3. ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як зазначалось вище, згідно з п. 10.1 Договору за порушення термінів постачання стягується пеня у розмірі 0,1 % від суми непоставленої в строк продукції (згідно з пунктом 5.2 Договору) за кожен день прострочення. За прострочення понад 15 календарних днів - додатково стягується штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої в строк продукції. Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити продукцію, якщо замовник про інше його письмово не попередив.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, на переконання судової колегії, суд першої інстанції дійшов до передчасних висновків, щодо задоволення первісного позову в повному обсязі, оскільки, як встановлено судовою колегією вище, позивач невірно визначив початок нарахування штрафних санкцій за прострочення з виконання обов`язку поставки за рознарядками. За перерахунком суду апеляційної інстанції належною сумою для стягнення з відповідача є 385 961,51 грн. пені та 1 345 081,14 грн. штрафу, нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем (за первісним позовом) зобов`язань зі своєчасної поставки товару.

Поряд із тим, з приводу твердження скаржника щодо того, що співмірним та справедливим з урахуванням обставин справи є сума неустойки в розмірі 150 000,00 грн. та прохання про зменшення розміру неустойки з посиланням на приписи ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, судова колегія зазначає наступне.

В обґрунтування неспівмірності заявленої до стягнення за первісним позовом неустойки ТОВ "Смарт Ексім" вказує на те, що штрафні санкції є занадто надмірними порівняно із збитками, завданими АТ "Укрзалізниця", при тому що останнім не надано доказів понесения збитків за договором поставки в результаті дій/бездіяльності ТОВ "Смарт Ексім".

Окрім того, ТОВ "Смарт Ексім" зазначає, що обов`язки з поставки товару за договором виконанні відповідачем в повному обсязі та водночас причини несвоєчасного виконання обов`язків з поставки товару також були обумовлені специфікою товару, "жорсткими" для постачальника умовами поставки та значним обсягом/розміром партії товару, тобто в тому числі і поведінкою самого позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника (зокрема, понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної поставки), на переконання колегії суддів застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем не може відповідати критеріям розумності та справедливості.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини керуючись положеннями ст.ст. 3, 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, судова колегія вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу та пені), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 400 000,00 грн. штрафу та 50 000, 00 грн пені.

Судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Щодо зустрічних позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, предметом зустрічного позову є вимоги ТОВ "Смарт Ексім" про визнання недійсним пункту 10.1. договору поставки від 26.07.2018 № ЦЗВ-07-05518-01, в частині умови, що за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції, з огляду на дисбаланс прав сторін в частині виду та розміру штрафних санкцій за порушення зустрічних зобов`язань (поставка товару - його оплата), тобто на думку ТОВ "Смарт Ексім" має місце порушення вимог принципу справедливості, добросовісності і розумності і не відповідає вимогам розумності та справедливості договору, передбаченим в ст. 627 ЦК України.

В силу ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

При цьому, статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначалося вище, згідно з пунктом 10.1 Договору за порушення термінів постачання стягується пеня у розмірі 0,1 % від суми непоставленої в строк продукції (згідно з пунктом 5.2 Договору) за кожен день прострочення. За прострочення понад 15 календарних днів - додатково стягується штраф у розмірі 15 % від суми непоставленої в строк продукції. Постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити продукцію, якщо замовник про інше його письмово не попередив.

Так, однією з ключових правових норм для обґрунтування можливості застосування пені, як змінної величини, що обчислюється у відсотках від вартісного вираження неналежного виконаного зобов`язання за кожен день прострочення, є ч. 4 ст. 231 ГК України, яка передбачає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Між тим, як зазначалося вище, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку потрібно сплатити у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду у справі № 911/2813/17 від 09.02.1018, у справі №911/1351/17 від 22.03.2018 та у справі № 922/1720/17 від 25.05.2018.

На переконання судової колегії, скаржником у своїй апеляційній скарзі не доведено з урахуванням умов Договору та із посиланням на приписи законодавства дисбаланс прав сторін в частині виду та розміру штрафних санкцій за порушення зустрічних зобов`язань, при тому, що дана підстава не може бути застосована при визнанні недійсним спірного пункту 10.1. Договору, оскільки даний пункт договору не суперечить вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до переконання, що вимоги ТОВ "Смарт Ексім" за зустрічним позовом про визнання недійсним пункту 10.1. договору поставки від 26.07.2018 № ЦЗВ-07-05518-01, в частині умови, що за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції є безпідставними, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог.

Судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 у справі №910/13801/19 - скасувати, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Первісний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 3-А, м. Київ, офіс 63; код ЄДРПОУ 41104270) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15; код ЄДРПОУ 40081347) штраф в розмірі 400 000 (чотириста тисяч гривен) 00 коп., пеню в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч гривень) 00 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 26 809 (двадцять шість тисяч вісімсот дев`ять гривень) 76 коп.

У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15; код ЄДРПОУ 40081347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Ексім" (04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 3-А, м. Київ, офіс 63; код ЄДРПОУ 41104270) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 30 089 (тридцять тисяч вісімдесят дев`ять гривень) 65 коп.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/13801/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 26.06.2020.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв