Постанова

від 19.10.2021 по справі 172/193/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5072/21 Справа № 172/193/20 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, третя особа державний нотаріус Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, третя особа державний нотаріус Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що рішенням Миколаївської сільської ради народних депутатів Васильківського району Дніпропетровської області від 02 жовтня 1992 року № 12 ОСОБА_2 надано в постійне користування земельну ділянку площею 40,0 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства та видано 12 березня 1993 року Державний акт на право постійного користування землею серії ДП, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею. На момент виникнення права користування земельною ділянкою діяли норми ЗК України від 18.12.1990 року № 561-XII. Правовий статус землі в постійному користуванні полягав у тому, що земельна ділянка надавалася для створення фермерського господарства та без обмеження. Враховуючи, що земельна ділянка була надана для ведення селянського (фермерського) господарства, ОСОБА_2 на виконання рішення Миколаївської сільської ради народних депутатів Васильківського району Дніпропетровської області від 25 березня 1993 року №157/I XII/XXI та відповідно до ст 8 ЗУ "Про фермерське господарство" створив Фермерське господарство Берегиня та зареєстрував його у встановленому порядку. Вказана земельна ділянка була та залишається необхідною матеріальною основою для створення та функціонування фермерського господарства Берегиня , яке й до теперішнього часу здійснює свою статутну діяльність та використовує земельну ділянку за призначенням.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Позивачка є дружиною померлого ОСОБА_2 та єдиним спадкоємцем першої черги, яка прийняла спадщину у вигляді права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1220786600:01:006:0103 площею 40,0 га., що розташована на території Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області для ведення селянського (фермерського) господарства, шляхом постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

17 лютого 2020 року вона звернулася із заявою до державного нотаріуса Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області для видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку, однак нотаріус відмовила у видачі свідоцтва мотивуючи тим, що наданий Державний акт на право постійного користування землею не підтверджує право приватної власності на земельну ділянку.

Враховуючи викладене, позивачка просила визнати на нею право постійного користування земельною ділянкою площею 40,0 га кадастровий номер 1220786600:01:006:0103, розташовану на території Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, цільове призначення - ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ДП від 12 березня 1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року позовні вимоги задоволено, та визнано за ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою площею 40,0 га кадастровий номер 1220786600:01:006:0103, що розташована на території Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, цільове призначення - ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ДП від 12 березня 1993 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

В апеляційній скарзі Синельниківська окружна прокуратура Дніпропетровської області посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачка не могла набути в порядку спадкування право постійного користування землею, набуте спадкодавцем на підставі державного акту, оскільки відповідно до норм чинного законодавства таке право взагалі не може успадковуватися.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ДП від 12 березня 1993 року ОСОБА_2 на підставі рішення Миколаївської сільської ради народних депутатів Васильківського району Дніпропетровської області від 02 жовтня 1992 року № 12 надано в постійне користування земельну ділянку площею 40,0 га, що розташована на території Миколаївської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

25 березня 1996 року створено та зареєстровано Фермерське господарство Берегиня .

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Позивачка є дружиною померлого ОСОБА_2 ..

Постановою державного нотаріуса Васильківської державної нотаріальної контори від 17 лютого 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке належало померлому ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю відомостей щодо перебування у приватній власності спадкодавця земельної ділянки розміром 40,0 га, призначеної для ведення селянського (фермерського) господарства

Згідно ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з п. а ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Стаття 23 ЗУ Про фермерське господарство передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 407 ЦК України та ч. 2 ст. 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України (стаття 19 Закону України Про селянське (фермерське) господарство ).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

За змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 ЗУ Про селянське (фермерське) господарство , статей 1, 5, 7, 8 і 12 ЗУ Про фермерське господарство , статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 31, 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Натомість право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, за змістом приписів статті 6 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року у редакції, чинній до 16 травня 1992 року, могло належати лише фізичній особі та згідно з частиною першою статті 55 цього кодексу у тій же редакції було об`єктом спадкування у випадку смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство.

Тому таке право зі створенням селянського (фермерського) господарства до останнього не переходило.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України.

За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати.

А тому, таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Проте, право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство.

Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (ч. 1 ст. 20 ЗУ Про фермерське господарство ).

Фермерське господарство, як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (ч. 1 ст. 22 цього Закону).

Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (ч. 1 ст. 23 того ж Закону).

У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена).

За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Керуючись вказаними нормами закону, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачкою права постійного користування спірною земельною ділянкою, що розташована на території Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, цільове призначення - ведення селянського (фермерського) господарства, так як з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Оскаржуване рішення як таке, що суперечить нормам матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1261,20 грн..

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської області - задовольнити.

Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, третя особа державний нотаріус Васильківської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 1261,20 грн..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

Т.Р. Куценко