Рішення

від 17.09.2007 по справі 2/154

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/154

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

17.09.07 р.                                                                               Справа № 2/154                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачова А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Екотрейдінг - 2006” м. Київ

до відповідача: Приватного науково-виробничого підприємства “Галіс” м. Краматорськ

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергохолдінг” м. Київ

про: стягнення заборгованості в розмірі  2743,18 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача:         Білозеров І.М. за довір.

від відповідача:     Новожилов Є.О. за довір.

віл третьої особи:  Світлиць кий А.В. за довір.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Екотрейдінг-2006” м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного науково-виробничого підприємства “Галіс” м. Краматорськ про стягнення заборгованості в розмірі 2743,18грн, а саме боргу в розмірі – 1432,04грн., індексу інфляції – 31,19грн., пеню згідно п. 7.2.5. договору купівлі-продажу – 1279,95грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір відступлення права вимоги № 1402/11 від 12.02.2007р., договір № 108 від 01.10.2005р., акти-рахунки.  

Відповідач проти задоволення позову заперечує, надав відзив на позовну заяву від 26.0-6.2007р. № 02-41/25931, де вказує, що акти-рахунки належним чином не оформлені, посилається на те, що ціна за теплову енергію в акті в розмірі 209,45грн. не відповідає договірним зобов'язанням.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 26.06.2007р. залучив до участі у справі в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергохолдінг”.

Процесуальний строк вирішення спору продовжувався на підставі ухвали заступника голови суду від 19.07.2007р. на 1 місяць та за клопотанням сторін до 19.10.2007р.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

01.10.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Єнергохолдінг”  та Приватним науково-виробничим підприємством “Галіс” укладено договір № 108 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 1.1. договору встановлено, що Теплопостачальна організація (ТОВ “Єнергохолдінг”) зобов'язується продати вчасно та відповідної якості теплову енергію в гарячій воді, а Споживач (відповідач) зобов'язується прийняти та своєчасно оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Згідно п. 2.1. договору теплова енергія передається Споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення в період опалювального сезону; вентиляція в період опалювального сезону; підігрівання холодної води – протягом року.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.3. договору Споживач, що має прилади обліку, раз на місяць подає до Теплопостачальної організації письмовий звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни передбачені в додатку 1 до договору, який може бути проконтрольований Теплопостачальною організацією.

При відсутності приладів обліку або виходу його з ладу кількість теплової енергії, що відпущена Споживачу, визначається Теплопостачальною організацією розрахунковим методом з урахуванням фактичного часу споживання теплової енергії, фактичної температури зовнішнього та внутрішнього повітря, а також температури мережної води в подавальному трубопроводі (п. 5.5. договору).

Розділом 6 договору встановлено порядок розрахунків, а саме розрахунки за теплову енергію та мережну воду, що споживаються, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановленого тарифу: 102,24грн. за 1(одну) Гкал (включаючи ПДВ в розмірі 20%); 5,96грн. за 1 (одну) тону мережної води (включаючи ПДВ в розмірі 20%). Не грошова форма розрахунків потребує додаткового письмового узгодження (п. 6.1.). Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2.). Оплата виконується на підставі актів-рахунків (рахунків), які направляються належним чином Споживачеві Теплопостачальною організацією, в трьохденний календарний термін з моменту отримання акту-рахунку. Акти-рахунки є підтвердженням кількості відпущеної теплової енергії, та мають бути оформлені споживачем на протязі 3-х календарних днів з дня отримання їх від Теплопостачальної організації (п. 6.3.).

Відповідно до пояснення ТОВ “Краматорськтеплоенерго” від 01.08.2007р. № 02-41/30152 встановлено, що в приміщення відповідача, що розташоване в житловому будинку по вул. Марата, 12 в м. Краматорськ, поставка теплової енергії здійснюється через теплові мережі житлового будинку. Житловий будинок підключений до теплоносіїв 15 листопада 2006р.  

Первинними документами підтверджується постачання та отримання теплової енергії відповідачем:

-          за листопад 2006р. в сумі 571,87грн. акт-рахунок № ЄХ-0002685 від 30.11.2006р., податкова накладна № 3585/1 від 30.11.2006р.;

-          за грудень 2006р. в сумі 860,17грн. акт-рахунок № ЄХ-0003220 від 31.12.2006р., податкова накладна № 4256/1 від 31.12.2006р.

Акт-рахунок № ЄХ-0002685 від 30.11.2006р. було отримано директором 06.12.2006р., про що є відмітка на зазначеному акті-рахунку; акт-рахунок № ЄХ-0003220 від 31.12.2006р. було отримано секретарем Гострено 23.01.2007р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Всього за період з листопада 2006р. по грудень 2006р. відповідачем було отримано теплову енергію в об'ємі 6,837222 Гкал. за ціною 174,54грн.  на загальну суму 1432,04грн.  

Відповідач вимоги договору не виконав, за отриману теплову енергію з Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергохолдінг” не розрахувався в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

12.02.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотрейдінг-2006» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єнергохолдінг» укладено договір № 1402/11 про відступку права вимоги.

Пунктом 1.1., 1.2. договору встановлено, що Первісний кредитор (ТОВ «Єнергохолдін») уступає, а Новий кредитор (позивач)  приймає на себе право вимоги виконання грошового зобов'язання, яке витікає з Договору № 108 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2005р. укладений між Первісним кредитором  та Приватним науково-виробничім підприємством „Галіс”. Новий кредитор (позивач) по договору отримує право вимоги замість первинного кредитора вимоги від Боржника (відповідача) оплати грошових коштів в розмірі, визначеному п.2.1. договору.

Відповідно до п.2.1. договору відступка права вимоги, визначена  договором, від Первинного кредитору к Новому кредитору (позивачу) визначена сторонами як сума заборгованості Боржника (відповідача) перед Первинним кредитором по основному договору в розмірі 1432,04грн.

Відповідно до приписів ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на  умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.   

Таким чином на момент слухання справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 1432,04грн.

  Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння  відмова  від зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Умови договору, згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.   

Дослідивши надані позивачем документи у підтвердження об'ємів надання послуг відповідачу з постачання теплової енергії за листопад 2006р. – грудень 2006р., а саме  акти-рахунки від 30.11.2006р. та від 31.12.2006р., суд дійшов висновку, що такі документи за своїм змістом та формою є первинними обліковими документами, які фіксують факти здійснення господарської операції ТОВ “Енергохолдінг” на користь відповідача з постачання теплової енергії в об'ємі 6,837222 Гкал. на загальну суму 1432,04 грн.

Приписами ст. 516 ЦК України встановлено, що зміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредитору є належним виконанням.     

Відповідно до матеріалів справи 23.02.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергохолдінг” направило на адресу Приватного науково-виробничого підприємства “Галіс” повідомлення про відступку права вимоги, відповідно до якого повідомило, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергохолдінг”  (Первісний кредитор) уступило Товариству з обмеженою відповідальністю “Єкотрейдинг-2006” (Новий кредитор) право вимоги виконання грошового зобов'язання за Договором № 108 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.  

Проте, відповідачем заборгованість в сумі 1432,04 грн. не сплачена ні Первісному кредитору, ні Новому кредитору.

Також відповідачу були виписані податкові накладні № 4256/1 від 31.12.2006р., № 3585/1 від 30.11.2006р. екземпляри яких надані до матеріалів справи.

У п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” закріплено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається в продавця товарів (робіт, послуг). При цьому, податкова накладна виступає як звітний податковий документ і одночасно розрахунковий документ.

Щодо заперечення відповідача на неотримання зазначених податкових накладних, в підтвердження чого відповідачем надано реєстр отриманих та виданих податкових накладних, то суд зазначає наступне. Не прийняття до обліку відповідачем таких податкових накладних, та не включення відповідачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідних податкових періодів має значення для відповідача при обчисленні та зменшенні податкових зобов'язань. Проте, видані ТОВ “Енергохолдинг” податкові накладні є також, розрахунковими документами первинного обліку, які фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій, здійснених на користь відповідача.

Згідно п.п. 7.2.6. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова  накладна видається платником податку, який поставляє  товари  (послуги),  на  вимогу  їх  отримувача, та  є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова  накладна  складається  у  момент виникнення податкових  зобов'язань  продавця  у  двох  примірниках.  Оригінал податкової накладної надається покупцю,  копія  залишається  у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно вимог п.п. 7.2.8 ст. 7 вказаного закону, за наявності оригіналу податкової накладної невключення її до реєстру отриманих та виданих податкових накладних не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній,  до складу податкового  кредиту  такого  платника  податку.

          З огляду на вказані вимоги законодавства та наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, оригінали яких були передані позивачем відповідачу для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, суд вважає доведеними факти здійснення господарських операцій ТОВ “Енергохолдінг” з виконання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді та відповідачем з одержання цих послуг, оскільки вони у повному обсязі відображені позивачем у податковому обліку у відповідних податкових періодах.

Щодо заперечення відповідача відносно не отримання актів-рахунків, то суд критично ставиться до такого заперечення, оскільки матеріали справи містять докази належного виконання зі сторони ТОВ “Енергохолднг” своїх обов'язків за договором, щодо направлення актів-рахунків Споживачу.    

Відносно заперечення відповідача стосовно не повідомлення його, щодо зміни тарифів, то суд виходить з наступного.

Пунктом 4.2.4. договору встановлено, що Теплопостачальна організація зобов'язана повідомити Споживача письмово про зміну тарифів.

Відповідно до п. 4.1.6. договору Теплопостачальна організація має право вносити за погодженням з Споживачем зміни у Договір, що впливають на розмір плати за отриману теплову енергію. У випадках зміни цих тарифів та цін уповноваженими на це органами, вони застосовуються без додаткового узгодження сторін.

Приписами ст. 25 Закону України “Про теплопостачання” встановлено, що  теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації зобов'язані при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

В виконання зазначених норм позивачем надано до матеріалів справи докази письмового повідомлення Споживачів через засоби масової інформації про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води з 06.10.2006р. -  Газета “Краматорська правда” від 14 вересня 2006р. № 37.  

Щодо вимог позивача про стягнення пені на підставі п.7.2.5 договору в розмірі 1279,95грн. за період з 11.12.2006р. по 12.04.2007р., то суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 7.2.5. договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 108 від 01.10.2005р. встановлено, що за ухилення від виконання зобов'язання по актам-рахункам за теплову енергію, а також за їх несвоєчасне оформлення відповідно до п. 6.3. договору Споживач сплачує Теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% належної до сплати суми за кожний день прострочення у відповідності з Законом України „Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій”, № 686 – ХІY від 20.05.1999року.

   Крім того п. 3.5. договору про відступку права вимоги визначено, що до Нового кредитора (позивача) також переходять права, забезпечення виконання зобов'язань, в т.ч. штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань по основному договору.

Приписами ст. 551 ЦК України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме та нерухоме майно. Якщо предмет неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.     

Оскільки, розмір пені 1%, передбачений сторонами в договорі не суперечить вимогам цивільного законодавства, нарахування пені на заборгованість повинно проводитися виходячи з розміру 1% за кожний день прострочення платежу, що складає 1432,04грн. за період з  11.12.2006р. по 12.04.2007р. Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним, а вимоги позивача таким, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в сумі 31,19грн. за період з листопаду 2006р. по квітень 2007р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.     

Перевіривши розрахунок індексу інфляції, суд вважає його арифметично вірним, а вимоги, щодо стягнення такими ,що підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем   до теперішнього часу, не виконав зобов'язання, а ні за договором купівлі-продажу № 108 від 01.10.2005р., а ні за договором про відступку права вимоги № 1402/11 від 12.02.2007р., отриману теплову енергію в сумі 1432,04грн. не оплатив, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та підлягаючими задоволенню повністю.     

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

17.09.2007. у судому засіданні  в відповідності до приписів ст. 85 ГПК України за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України ст. ст. 22, 33, 43, 49, 59, 82-85 Господарським процесуальним кодексом України суд,  

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Екотрейдінг-2006” м. Київ до Приватного науково-виробничого підприємства „Галіс” м. Краматорськ про стягнення заборгованості в розмірі 2743грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного науково-виробничого підприємства „Галіс” (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Марата, 1, п/р 26002190276001 в КБ “Приватбанк” м. Краматорськ, МФО 335548, ЄДРПОУ 06291666 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Екотрейдінг -2006” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 12-А, 31, п/р 2600930125617 в ВАТ “Універсальний банк розвитку і партнерства” м. Київ, МФО 320995, ЄДРПОУ 33939413) заборгованість в розмірі – 1432,04грн., індекс інфляції - 31,19грн., пеню - 1279,95грн., 102 грн. витрати по сплаті державного мита, 118грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 21.09.2007р.

Суддя                                                                         Мартюхіна Н.О.