Постанова

від 25.10.2021 по справі 360/2751/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року справа №360/2751/21

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Гайдара А.В., Геращенка І.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі № 360/2751/21 (головуючий І інстанції О.В. Ірметова ) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії ,-

УСТАНОВИВ:

28 травня 2021 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

визнати протиправною та скасувати постанову Біловодського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 07.05.2018 № 1222/9020/9020 про припинення щомісячної страхової виплати позивачу з 01.05.2018;

зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області поновити нарахування та виплату щомісячної страхової виплати позивачу, з виплатою усієї заборгованості за період її несплати, починаючи з 01.05.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є внутрішньо переміщеною особою та отримувачем страхових виплат. Згідно відповіді на адвокатський запит №3182/02-17 від 17.12.2020 року Біловодським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області прийнято постанову про відмову у соціальній виплаті ОСОБА_1 з у зв`язку з поданням заяви про зміну адреси фактичного перебування. Вважає припинення стархових виплат протиправним та таким, що порушує конституційні права позивача.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання: уточненої позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України, та її копії для надіслання відповідачу; заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою; довідку з органу Доходів і зборів про доходи позивача за 2020 рік або документу про сплату судового збору в розмірі 908,00 грн

16 червня 2021 року від позивача на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява на усунення недоліків разом з уточненою позовною заявою, заявою про поновлення пропущеного строку звернення до суду та квитанцією про сплату судового збору.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що про підстави припинення щомісячних страхових виплат позивачу стало відомо з наданої Фондом відповіді №3/8202-17 від 17.12.2020 на адвокатський запит. Позивач вважає, що належні йому суми страхових виплат надходять до банківського рахунку, адже довідка МСЕК діє безстроково, гроші він заощаджує, жодного рішення про припинення щомісячних страхових виплат позивачу вручено не було. Просив суд врахувати, що позовні вимоги мають ознаки як ретроспективного характеру, так і направлені на майбутнє. Просив суд визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу без розгляду.

Повертаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що причини, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку не є об`єктивно непереборними обставинами та залежали лише від волі сторони, тобто мають суб`єктивний характер, тому не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Не погодишвись з ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Вимоги позивача мають ознаки як ретроспективного характеру, так і направлені на майбутнє.

Оскільки порушення прав позивача є триваючим у часі, відтак звернення до суду за поновленням щомісячних страхових виплат заявлено у будь-якому разі в межах встановленого строку звернення до адміністративного суду.

Якщо суд дійде висновку про те, що страхові виплати не були одержані з вини Фонду, в такому разі будуть підлягати до застосуванню положення ч. 7 ст. 47 Закону №1105-XIV, якщо буде встановлено вину потерпілого в неодержанні страхових виплат, в такому разі будуть підлягати застосуванню положення ч. 4 ст. 47 №1105-XIV, і мають бути обмежені трьома роками з дня звернення за їх одержанням.

Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Оцінка суду.

За приписами частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 169 КАС України).

За змістом ч. 8 ст. 171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Приписами ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2 ст. 123 КАС України).

Таким чином, у разі неподання позивачем заяви з обґрунтованими підставами поновлення строку або якщо зазначені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними, суд повертає заяву.

Частиною 3 ст. 169 КАС України встановлено: якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Частиною першою статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Наведеним вище положенням чинного законодавства, якими передбачено право звернення фізичної особи до адміністративного суду з позовом про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, кореспондує закріплений у пункті 9 частини п`ятої статті 160 КАС України обов`язок позивача обґрунтувати в позовній заяві у справі щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю його прав, свобод та інтересів.

За змістом частини першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 121 КАС України).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права.

Право особи як учасника правовідносин, що врегульовані законодавством у сфері соціального захисту, на звернення до адміністративного суду з метою встановлення статусу (визнання певного права) та, відповідно, отримання виплати певних сум, пов`язаних з цим статусом, як правило, не обмежено певним строком. Разом з тим, право на стягнення відповідних сум обмежено періодом звернення особи до суб`єкта владних повноважень, який уповноважений надавати такий статус та здійснювати відповідні виплати.

Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, ст. 46, а право на судовий захист, зокрема, ст. ст. 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи незадоволення таких вимог, а також періоду, протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції взагалі не звернув уваги і не надав належної оцінки тому, що позивач ставив питання про припинення йому виплат страхових виплат як внутрішньо переміщеній особі.

Стаття 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" має назву "Заборона дискримінації" і наступний зміст: "Внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами".

Суд повинен був врахувати приписи ч. 1 - 3 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", в яких закріплено:

" 1. Для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

2. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

3. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи".

У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на призначення пенсії за віком), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 7 лютого 2019 року у справі № 295/6531/17.

У разі порушення органом пенсійного фонду або іншим суб`єктом владних повноважень законодавства у сфері соціального захисту застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ст. 122 КАС України, має наслідком неможливість реалізації особою права на отримання належних їй сум виплат без обмеження будь-яким строком за минулий час з відповідною компенсацією, що гарантовано, зокрема, положеннями ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та ст. ст. 51, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб". У зв`язку з цим право особи ініціювати судовий контроль за правомірністю відмови в реалізації права на первинне призначення пенсії або правомірності призначення пенсії, за загальним правилом, не може безпосередньо ставитися в залежність від строку, який минув з моменту відмови уповноваженого суб`єкта владних повноважень у реалізації особою конституційного права на соціальний захист у формі забезпечення у старості або з моменту допущеної помилки.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі 646/6250/17.

Відносини щодо реалізації конституційного права на соціальний захист між позивачем та органом соціального страхування виникли з моменту отримання останнім заяви адвоката про з`ясування причин припинення позивачеві страхових виплат (довічних), виходячи із змісту конституційного права на соціальних захист зазначені відносини є триваючими, оскільки право на страхові виплати гарантується державою, є довічним і не може бути обмеженим неправомірними діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Зазначені висновки також узгоджуються з постановою Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 1840/3344/18.

З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. В рішенні у справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

У справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

На переконання суду, суд першої інстанції, повертаючи заяву позивача з зазначених підстав, виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права позивача на судовий захист.

В даному випадку предметом спору є припинення щомісячної страхової виплати позивачу, а відповідно до ч. 7 ст. 47 Закону України №1105 -XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

При цьому, є помилковим посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, оскільки обставини у справах не є тотожними.

Відповідно до частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зважаючи на приписи п.4 ч.1 ст.320 КАС України, в зв`язку з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушенням норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі № 360/2751/21 - задовольнити.

Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі № 360/2751/21 - скасувати.

Справу № 360/2751/21 (головуючий І інстанції О.В. Ірметова ) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії направити до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 25 жовтня 2021 року та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає касаційному оскарженню.

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2021 року.

Головуючий суддя: І.Д. Компанієць

Судді: А.В. Гайдар

І.В. Геращенко