Рішення

від 14.12.2021 по справі 360/2751/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2751/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Кузнєцової Ганни Петрівни в інтересах ОСОБА_1 до Біловодського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Кузнєцової Ганни Петрівни в інтересах ОСОБА_1 до Біловодського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування уточненої позовної заяви позивачем зазначено, що ОСОБА_1 на протязі тривалого часу не отримує щомісячні страхові виплати, а саме з 01.05.2018. Позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Для з`ясування підстав невиплати щомісячних страхових виплат до відповідача було направлено адвокатський запит, на який було надано відповідь № 3182/02-17 від 17.12.2020. Фонд соціального страхування повідомив, що 14.02.2018 потерпілий звернувся із заявою про зміну адреси фактичного перебування. Біловодським відділенням прийнято рішення, оформлене відповідною постановою про відмову у соціальній виплаті ОСОБА_1 .

Позивач з діями відповідача не згоден і вважає їх протиправними.

Отже, на підставі викладеного позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову Біловодського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області від 07.05.2018 № 1222/9020/9020 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01.05.2018;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області поновити нарахування та виплату щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з виплатою усієї заборгованості за період її несплати, починаючи з 01.05.2018.03.12.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов (а. с. 92-94) в якому відповідач заперечував проти задоволення позову зазначивши, що в травні 2016 року ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа звернувся із заявою щодо продовження страхових виплат до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Станично - Луганському районі. Станично - Луганським відділенням управління проведено страхові виплати ОСОБА_1 за період з 01.12.2014 по 30.09.2017 включно та одночасно був проведений перерахунок щомісячної страхової виплати з 01.03.2014.

В зв`язку із зміною структури управління справу про страхові виплати ОСОБА_1 було передано до Біловодського відділення управління. Біловодським відділенням управління потерпілому ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати було подовжено з 01.10.2017 та виплачено раніше нараховану, але не виплачену щомісячну страхову виплату за період з 01.07.2014 по 30.11.2014.

14.02.2018 як внутрішньо переміщена особа ОСОБА_1 звернувся з заявою щодо зміни фактичного місця проживання (перебування) та надав нову довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до Біловодського відділення управління з новою адресою тимчасового перебування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 365) затверджені: Порядок призначення (відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.

Відповідно до п. 7 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 365 для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики (п. 8 Порядку № 365).

Біловодське відділення отримало рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат, яке оформлено витягом з протоколу засідання комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат, внутрішньо переміщеним особам від 04.05.2018 №107 про відмову в соціальній виплаті ОСОБА_1 .

На підставі вищезазначеного рішення та п. 3 ст. 46 Закону України № 1105, Біловодське відділення винесло постанову 1222/9020/9020 від 07.05.2018 про припинення щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 01.05.2018.

В подальшому із заявою про продовження щомісячних страхових виплат за місцем свого фактичного проживання (перебування) до відділень управління, які розташовані на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, ОСОБА_1 не звертався.

За таких обставин, нарахування щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 за період з 01.05.2018 по теперішній час управлінням та його відділеннями не здійснювалось.

Ухвалою суду від 17 червня 2021 року позовну заяву адвоката Кузнєцової Ганни Петрівни в інтересах ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі №360/2751/21 - задоволено. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі № 360/2751/21 - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 09 листопада 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 19.11.2021 після усунення недоліків відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а. с.80-81).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено наявними копіями документів, а саме: паспорта громадянина України (а. с.58-59), картки платника податків (а. с. 60), довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 62).

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потребі у додаткових видах допомоги серії 2-20СУ № 038016 позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково (а. с. 61).

ОСОБА_1 перебував на обліку як особа переміщена з тимчасово окупованої території України та отримував страхові виплати з 01.12.2014 по 30.09.2017 у відділенні виконавчої дирекції Фонду в Станично-Луганському районі (а. с. 98, 99, 100, 101, 102).

Постановою Станично-Луганського відділення управління виконавчої дирекції фонду у Луганській області від 06 жовтня 2017 року №1277/9020/9020/ Про припинення щомісячної страхової виплати , припинено потерпілому ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату в розмірі 1303,24 грн, причина припинення: передача справ згідно наказу від 05.10.2017 №379 (а. с. 103).

Постановою Біловодського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області від 18 жовтня 2017 року №1222/9020/9020/ Про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати , продовжено потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову суму в розмірі 1303,24 грн, виплати провадити з 01 жовтня 2017 року (а. с. 104, 105, 106).

14 лютого 2018 року ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа звернувся із заявою щодо зміни фактичного місця проживання та надав нову довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до Біловодського відділення управління з новою адресою тимчасового перебування (а. с. 110).

Біловодське відділення отримало рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат, яке оформлено витягом з протоколу засідання комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат, внутрішньо переміщеним особам від 04.05.2018 №107 про відмову в соціальній виплаті ОСОБА_1 (а. с. 112).

На підставі вищезазначеного рішення та п. 3 ст. 46 Закону України № 1105, Біловодське відділення винесло постанову 1222/9020/9020 від 07.05.2018 про припинення щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з 01.05.2018.

На підставі вищеописаних письмових доказів судом встановлено, що постановою Біловодського відділення від 07.05.2018 №1222/9020/9020 припинено потерпілому ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату з 01.05.2018.

Таким чином, на теперішній час позивач не отримує страхові виплати та заборгованість з 01.05.2018 по теперішній час позивачу не нарахована та не виплачена.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Відповідно до вимог статті 173 Кодексу законів про працю України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» , який з 01.01.2015 діє в редакції Закону України від 28.12.2014 та має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV).

На час призначення позивачу страхових виплат у 2002 році частиною першою статті 21, статтею 28 Закону № 1105-XIV передбачалось, що у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності, а також щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

За змістом частини першої статті 2 Закону № 1105-XIV законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 1105-XIV, робочі органи виконавчої дирекції Фонду (далі - управління) та їх відокремлені підрозділи в районах і містах (далі - відділення) зобов`язані провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 9 Закону № 1105-XIV основними завданнями Фонду та його робочих органів є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування та надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 16 Закону № 1105-XIV, застрахована особа, має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Статтею 36 Закону № 1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються в тому числі із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого.

Відповідно до пункту 3 Розділ VII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105-XIV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 3 Закону № 1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).

У статті 46 Закону № 1105-XIV зазначені підстави припинення страхових виплат і надання соціальних послуг. Так, у частині першій цієї статті визначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Частиною першою статті 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв`язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Відповідно до частини четвертої статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п`ята статті 47 Закону № 1105-XIV).

Згідно з частиною сьомою статті 47 Закону № 1105-XIV, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці» .

При цьому, інформація про право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки зазначаються в Рішенні Фонду оформленому постановою (статті 44 Закону № 1105-XIV), а припинення страхових виплат може відбуватися лише у передбачених частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV випадках.

Виходячи з аналізу положень Закону № 1105-XIV, припинення страхових виплат у розумінні позбавлення особи права на їх отримання навіть у майбутньому визначено лише у двох випадках: якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості (п. 3) і якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми (п.4), а в інших передбачених частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV випадках страхові виплати припиняються лише на певний чітко визначений законодавцем період: на весь час проживання потерпілого за кордоном… (п.1); на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови…(п.2); ухилення від медичної чи професійної реабілітації або не виконання правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушення правила поведінки та встановленого для нього режиму, що перешкоджає одужанню (п. 5), що цілком підтверджується змістом статті 48 Закону № 1105-XIV «Страхові виплати у разі перебування особи, яка їх одержує, в особливих умовах» та статті 47 Закону № 1105-XIV, якою проголошено, що: виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням (ч. 4); страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (п. 5); страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я (ч. 6); якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці" (ч.7); належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини (ч.10).

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 185/3733/17(2-а/185/7/18).

Відповідно до матеріалів справи позивачу припинено виплату страхових внесків з 01.05.2018, про що прийнято Біловодським відділенням управління виконавчої дирекції ФСС України в Луганській області постанову про припинення щомісячної страхової виплати (а. с. 113).

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669-VII (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Згідно з частиною третьою статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (частина друга статті 7 Закону № 1706-VII).

Статтею 14 Закону № 1706-VII передбачено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1706-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.

З матеріалів справи слідує, що за поновленням страхових виплат до відповідача позивач звернувся в січні 2020 року, але відповідач постановою відмовив у призначенні у страхових виплатах та наданні соціальних послуг у зв`язку з п. 12 Постанови КМУ від 08.06.2016 №365, протокол засідання комісії від 25.02.2020 №166.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб, яка набрала чинності з 08 жовтня 2014 року, затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, пунктами 1 та 2 якого (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено:

довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яка набрала чинності з 26 листопада 2014 року (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження. […] Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об`єднаними управліннями згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (Офіційний вісник України, 2016 р., № 47, ст. 1702).

Абзацами першим, другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яка набрала чинності з 26 листопада 2014 року (у редакції, чинній з 30 серпня 2019 року), визначено, що призначення та продовження виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312). Призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) (далі - пенсії) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження (далі - внутрішньо переміщені особи), здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати) та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства Державний ощадний банк України з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі […].

Відповідно до абзацу сімнадцятого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у редакції, чинній з 30 серпня 2019 року) припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (Офіційний вісник України, 2016 р., № 47, ст. 1702).

Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 (далі Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин)), визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення), територіальними органами Пенсійного фонду України, робочими органами Фонду соціального страхування, центрами зайнятості (далі - органи, що здійснюють соціальні виплати) за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 5 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред`являється оригінал такої довідки.

Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (пункт 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин)).

З 30 серпня 2019 року Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам визначає виключно механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, та не регулює питання призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання).

З вищенаведеного слідує, що постанова Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у редакції, чинній до 30 серпня 2019 року) та постанова Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, якими встановлений порядок виплати соціальних виплат за минулий час для внутрішньо переміщених осіб, суперечать положенням статті 46 Закону № 1105-XIV.

До спірних правовідносин суд вважає неможливим застосувати постанови Кабінету Міністрів України, якими встановлений порядок продовження та поновлення соціальних виплат, з огляду на таке.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.

У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом закон це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

У свою чергу, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Отже, право особи на отримання соціальних виплат (у тому числі і за минулий час) як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України не є законом, тому не можуть звужувати чи скасовувати права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили, і у сфері спірних правовідносин, врегульованих Законом № 1105-XIV, не можуть застосовуватись.

З вищевикладених підстав суд також вважає неможливим застосувати до спірних правовідносин положення Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (у редакції, чинній до 30 серпня 2019 року), якими регламентовано питання щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Підставу припинення ОСОБА_1 страхових виплат з 01.05.2018 у зв`язку не підтвердження місця проживання, суд критично оцінює з мотивів викладених в рішенні суду та зазначає, що відповідно до статті 2 Закону України " Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі Закон № 1382-ІV), в силу якої громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Крім того, суд звертає увагу, що право на страхові виплати та їх одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Вищенаведене свідчить, що постанова Біловодського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області від 07.05.2021 №1222/9020/9020 При припинення щомісячної страхової виплати , якою припинено ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату з 01.05.2018.

Відповідно, суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту прав позивача та визнати протиправною та скасувати постанову Біловодського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 07.05.2018 №№1222/9020/9020 При припинення щомісячної страхової виплати та зобов`язати Біловодське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області поновити нарахування та виплату щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з виплатою позивачу заборгованості з 01.05.2018.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при подачі позову був сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією №30419 від 15.06.2021 (а.с. 20).

Оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги адвоката Кузнєцової Ганни Петрівни в інтересах ОСОБА_1 до Біловодського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Біловодського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 07.05.2018 №1222/9020/9020 При припинення щомісячної страхової виплати .

Зобов`язати Біловодське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області поновити нарахування та виплату щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з виплатою позивачу заборгованості з 01.05.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Біловодського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (код ЄДРПОУ ВП 41457836, місцезнаходження: 92800, Луганська обл., Біловодський р-н, смт. Біловодськ, вул. Шевченко, будинок 16) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати страхових виплат за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова