Рішення

від 03.08.2007 по справі 9/129

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/129

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.08.07 р.                                                                               Справа № 9/129                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні  матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландгут Україна”, м.Донецьк  

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Луч”, с.Рівне Шахтарського району  

про: стягнення 72 869грн.06коп.

У судове засідання з'явились представники сторін:

від позивача: Прощенко О.С. – юрисконсульт (за дов. №32 від 25.06.2007р.);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Ландгут Україна”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Луч”, с.Рівне Шахтарського району про стягнення заборгованості в сумі 72 869грн.06коп., яка складається із суми збитків в розмірі 50 912грн.20коп. та суми штрафних санкцій в розмірі 21 956грн.86коп.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №27/10/2 від 27.10.2005р., додаткову угоду до нього №1 від 05.06.2006р., платіжне доручення №2019 від 01.11.2005р., видаткові накладні, претензію, відповідь на претензію.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою господарського суду від 06.06.2007р., заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судове засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно довідки Головного управління статистики у Донецькій області Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Луч”, с.Рівне Шахтарського району станом на 14.06.2007р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України значиться як юридична особа.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

27.10.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ландгут Україна”, м.Донецьк та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю „Луч”, с.Рівне Шахтарського району був укладений договір постачання товару №27/10/2, згідно якого Постачальник (відповідач) взяв на себе зобов'язання передати у власність Покупця (позивача) сировину для виробництва комбікорму у кількості та асортименті згідно до оформлених Специфікацій, а Покупець (позивач) у свою чергу зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до п.3.1. договору, розрахунки здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах визначених у оформлених Специфікаціях.

У Специфікації від 27.10.2005р. до договору №27/10/2 від 27.10.2005р. сторони передбачили обов'язок відповідача поставити позивачу продукцію – кормові добавки для виробництва комбікорму у кількості 150 тон на загальну суму 62 250грн.00коп., а саме:

28.10.2005р. – 20 тон;

29.10.2005р. – 20 тон;

05.11.2005р. – 40 тон;

12.11.2005р. – 40 тон;

19.11.2005р. – 30 тон.

У вказаній Специфікації до договору передбачено обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландгут Україна”, м.Донецьк здійснити 100% передплату 28.10.2005р.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та перерахував на рахунок Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Луч”, с.Рівне Шахтарського району грошову суму в розмірі 62 250грн.00коп., що підтверджується платіжним дорученням №2019 від 01.11.2005р., копія якого наявна у матеріалах справи.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Відповідач покладені на нього зобов'язання за договором щодо поставки кормових добавок для виробництва комбікорму всупереч вимогам даного договору та положенням чинного законодавства виконав частково на суму 11 337грн.80коп., про що свідчать видаткові накладні №772/88 від 29.10.2005р. та №771/185 від 28.10.2005р. (копії додано до матеріалів справи), чим, за твердженням позивача, завдав йому збитків в розмірі 50 912грн.20коп.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Ландгут Україна”, м.Донецьк було направлено на адресу відповідача претензію №158 від 20.02.2007р. з вимогою про відшкодування завданих збитків.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Луч”, с.Рівне Шахтарського району направило на адресу позивача відповідь на претензію від 26.03.2007р., згідно якої заборгованість в сумі 50 912грн.20коп. визнало, однак до теперішнього часу вказаного боргу не погасило. Доказів зворотнього суду не представлено.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтями 611, 623 Цивільного кодексу України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: відшкодування збитків.

Відповідно до ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідне положення містить ст. 224 Господарського Кодексу України.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За вказаних обставин, оскільки позивачем доведено суду факт завдання останньому збитків в розмірі 50 912грн.20коп., суд робить висновок, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландгут Україна”, м.Донецьк  в цій частині є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

У додатковій угоді №1 від 05.06.2006р. до договору №27/10/2 від 27.10.2005р. сторони передбачили, що згідно до п.4.3. договору, за порушення термінів постачання товару Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 0,1% від вартості не поставленого або не заміненого товару за кожен день прострочки. Штрафні санкції передбачені чинним договором застосовуються за весь період порушення умов чинного договору. Зміни є невід'ємною частиною договору.

Позивачем на підставі даного пункту договору нараховано штраф в розмірі 15 731грн.86коп. за невиконання відповідачем договірних зобов"язань стосовно поставки товару за період з 05.06.2006р. по 10.04.2007р.

У відповіді на претензію від 26.03.2007р. СТОВ „Луч”, с.Рівне Шахтарського району зазначає, що претензія в частині сплати суми пені підлягає відхиленню, оскільки згідно ст.529 Господарського кодексу України пеня нараховується тільки за грошовими зобов'язаннями. Крім того, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань відповідно до ст.232 Господарського кодексу України припиняється через 6 місяців з дня, коли зобов'язання повинно бути виконано.

Господарський суд зазначає, що дійсно частиною 3 ст.549 Цивільного кодексу України визначено термін „пеня”, наразі пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а підставою для застосування пені є лише прострочення виконання грошового зобов'язання.

Також суд пояснює, що з положень п.6 ст.232 Господарського кодексу України вбачається, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, як зазначено вище, сторонами за договором передбачено сплату штрафних санкцій від вартості не поставленого товару за весь період порушення умов чинного договору. Договір №27/10/2 від 27.10.2005р. в цій частині сторонами підписано без заперечень, у судовому порядку недійсним не визнаний.

За вказаних обставин, розглянувши представлений розрахунок суми штрафних санкцій, з огляду на наявність доказів, які підтверджують невиконання відповідачем зобов'язань за договором №27/10/2 від 27.10.2005р., суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до додаткової угоди №1 від 05.06.2006р. до договору №27/10/2 від 27.10.2005р., у випадку не виконання Постачальником своїх зобов'язань за чинним договором до 31.08.2006р., Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості договору (п.4.5. договору). Зміни є невід'ємною частиною договору.

Позивачем на підставі даного пункту договору нараховано штраф в розмірі 6225грн.00коп. за невиконання відповідачем договірних зобов"язань стосовно поставки товару

Розглянувши представлений розрахунок суми штрафу, з огляду на наявність доказів, які підтверджують невиконання відповідачем зобов'язань за договором №27/10/2 від 27.10.2005р. до 31.08.2006р. та у зв'язку з тим, що договір в цій частині підписано сторонами без заперечень та у судовому порядку недійсним не визнаний, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення суми штрафу, передбаченого п.4.5 договору обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.22, 525-526, 610-611, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 224 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський  суд, -

                                                           ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландгут Україна”, м.Донецьк до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Луч”, с.Рівне Шахтарського району про стягнення заборгованості в сумі 72 869грн.06коп., яка складається із суми збитків в розмірі 50 912грн.20коп. та суми штрафних санкцій в розмірі 21 956грн.86коп. – задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Луч” (за адресою: вул.Жовтнева, 30, с.Рівне Шахтарського району Донецької області, 86200, р/р 260042775 у ДОД АППБ „Аваль” м.Донецьк, МФО 335076, ЄДРПОУ 30491335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ландгут Україна” (за адресою: вул.Челюскінців, 105, м.Донецьк, 83000, р/р 26009150669171 у ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЄДРПОУ 33221432) збитки в розмірі 50 912грн.20коп.,  штрафні санкції в розмірі 21 956грн.86коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 728грн.69коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 03.08.2007р. оголошено повний текст рішення.

Суддя                                                                         Марченко О.А.