Ухвала

від 19.10.2021 по справі 279/5275/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/5275/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , діючого в інтересах ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 вересня 2021 року,

в с т а н о в и в:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, а саме: на речі вилучені під час проведення огляду місця події від 27 вересня 2021 в період часу з 12 год. 32 хв. по 13 год. 37 хв. за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с.Горщик, 50.900550/28.366464, а саме: автомобіль марки «КАМАЗ» 4310, зеленого кольору, д н.з. НОМЕР_1 із маніпулятором, з наявними у кузові колодами породи «сосна» у кількості 21 шт., довжиною по 4 м., колоди породи «сосна» у кількості 74 шт., діаметром від 14 см. до 32 см., з забороною розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

Свої висновки слідчий суддя мотивував тим, що слідчим доведено необхідність арешту зазначеного вище майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

В апеляційнійскарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасуватиухвалу слідчогосудді в частині накладення арешту на автомобіль марки «КАМАЗ» із маніпулятором, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , як незаконну,та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні в частині клопотання про арешт майна відмовити і зобов`язати слідчого СВ Коростенського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_9 повернути вказане майно. При цьому, звертає увагу на те, що відповідно до протоколу огляду місця події від 27.09.2021 р., огляд було закінчено 27.09.2021 р. о 13 год. 37 хв. Відтак, клопотання про арешт майна мало б бути подане не пізніше 17 год. 28.09.2021 р. Однак, як вбачається з матеріалів справи (аркуш справи №1), клопотання слідчого про арешт майна було направлено слідчим ОСОБА_9 , 28.09.2021 року о 17.01 годині, тобто з порушенням встановлених строків, а зареєстроване судом лише 29.09.2021 року. З огляду на це, слідчий суддя був зобов`язаний перевірити точний час подання даного клопотання про арешт шляхом дослідження журналу реєстрації у журналі вхідної кореспонденції, і лише після цього приймати рішення про початок розгляду клопотання про арешт чи повернення його прокурору для усунення недоліків, однак цього зроблено не було, як і не було поновлено пропущений строк за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді. Звертає увагу і на те, що ОСОБА_8 прибувши на розгляд клопотання про накладення арешту на майно, що перебуває у його власності повідомив слідчу суддю, що бажає скористатися правовою допомогою, однак це клопотання судом не було задоволене. Зазначає, що в порушення ч.1 ст.172 КПК України власника майна не було запрошено офіційно повісткою на засідання щодо розгляду клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи адвоката ОСОБА_7 на підтримку апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу №1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004 року).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.94, ст.132, ст.173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п.7 ч.2 ст.131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно із п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 зазначеної статті, в цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України вбачається, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, підстави для накладення арешту з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч.2 ст.170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено перелік обставин, які підлягають врахуванню при вирішенні питання про арешт майна, в тому числі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, врахуванню підлягає: правова підстава для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Таким чином, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна і можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Крім того, згідно з нормами Глав 10 та 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Як встановлено судом апеляційної інстанції за результатами перевірки матеріалів провадження, ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею дотримано.

Так, як вбачається з матеріалів судового провадження №279/5275/21, в провадженні СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12021060490000638 від 28 вересня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.

У відповідності до клопотання слідчого (а.п.3-5), 27.09.2021 близько 10 години невстановлена особа, перебуваючи в 14 кварталі 30 виділі ДП «Коростенський лісгосп АПК», що неподалік с.Горщик, Коростенського району, здійснила незаконну порубку сироростущих дерев породи сосна у кількості 54 штук, що заподіяло істотну шкоду.

По даному факту 28 вересня 2021 року слідчим слідчого відділення Коростенського РУП ГУНП України в Житомирській області внесені відомості до ЄРДР під №12021060490000638 від 28 вересня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України.

Під час проведення огляду місця події від 27 вересня 2021 в період часу з 12 год. 32 хв. по 13 год. 37 хв. за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с.Горщик, 50,900550/28,366464 виявлено та вилучено: автомобіль марки «КАМАЗ», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 із маніпулятором, з наявними у кузові колодами породи «сосна» у кількості 21 шт. довжиною по 4 м.; колоди породи «сосна» у кількості 74 шт., діаметром від 14 см до 32 см.

Як встановлено в ході апеляційної перевірки матеріалів провадження, звертаючись до суду з вказаним клопотанням, слідчий просив накласти арешт на вилучений автомобіль марки КАМАЗ», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 із маніпулятором з наявною в кузові деревиною.

До клопотання слідчим додано: витяг з ЄРДР з якого убачається, що 28.09.2021 було зареєстровано кримінальне провадження №12021060490000638 з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими ч.1 ст.246 КК України (а.п.6); постанову від 28.09.2021 про визнання автомобіля марки «КАМАЗ», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 із маніпулятором, з наявними у кузові колодами породи «сосна» у кількості 21 шт. довжиною по 4 м. речовими доказами у зазначеному провадженні (а.п.7-8); постанову від 28.09.2021 про визнання колод породи «сосна» у кількості 74 шт., діаметром від 14 см до 32 см речовими доказами у зазначеному провадженні (а.п.9-10); протокол огляду місця події від 27.09.2021 в період часу з 12 год. 32 хв. по 13 год. 37 хв. за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с.Горщик, 50,900550/28,366464 (а.п.11-16); реєстраційну картку ТЗ (а.п.17).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком слідчого судді, що зазначене в клопотанні майно - автомобіль марки «КАМАЗ», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 із маніпулятором, підпадає під ознаки майна, передбаченого статтею 98 КПК України, відповідно до тієї фабули, яка зазначена у витягу з ЄРДР у вказаному кримінальному проваджені і ці обставини доведено слідчим доданими до клопотання доказами, а відтак існували реальні підстави для накладення арешту на це майно, яке вилучене 27.09.20211 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження такого і використання його як докази у кримінальному провадженні.

В свою чергу слідчий суддя, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, правильно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає вимогам ч.2 ст.170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.

Крім того, слідчим суддею ретельно перевірено майно - автомобіль марки «КАМАЗ», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 із маніпулятором, на яке слідчий просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, та зроблено правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на вказане майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати щодо наявності існування ризиків, передбачених ч.11 ст.170 КПК України.

З огляду на зазначене, як вважає апеляційний суд, висновки слідчого судді про арешт автомобіля марки «КАМАЗ», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 із маніпулятором, викладені в оскаржуваному рішенні, цілком доведені матеріалами кримінального провадження та долученими до клопотання про накладення арешту документами на підтвердження того, що обмеження прав власника - ОСОБА_8 , співвідносяться із обставинами кримінального провадження, а тому є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для арешту вище зазначеного автомобіля.

При цьому, суд апеляційної інстанції бере до уваги постанову слідчого від 28.09.2021 про визнання автомобіля марки «КАМАЗ», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 із маніпулятором, якою це майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав, відповідає вимогам КПК України. Обґрунтованих підстав вважати, що накладення арешту на автомобіль марки «КАМАЗ», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 із маніпулятором, є незаконним, на що посилається адвокат в своїй скарзі, судом апеляційної інстанції за результатами апеляційної перевірки матеріалів провадження та оскаржуваної ухвали слідчого суді, не встановлено.

Апеляційний суд звертає увагу, що у відповідності до вимог ч.5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У відповідності до норм ч.ч.1, 3 ст.115 КПК України, строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. При обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.

При цьому, у відповідності до матеріалів провадження №283/1623/20, слідчий звернувся до слідчого судді Коростенського міськрайонного суду 28.09.2021 про накладання арешту на майно вилучене під час проведення огляду місця події від 27 вересня 2021 в період часу з 12 год. 32 хв. по 13 год. 37 хв. за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с.Горщик, 50,900550/28,366464. (а.п.2-3), тобто, з дотриманням процесуальних строків, передбачених ч.5 ст.171, ч.ч.1, 3 ст.115 КПК України щодо звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна. Апеляційні посилання адвоката на необхідність звернення слідчого із зазначеним клопотанням до слідчого судді в погодинний строк, є безпідставними та не відповідними процесуальному Закону.

Окрім того, як зазначалось вище, слідчим подано клопотання до слідчого судді Коростенського міськрайонного суду 28.09.2021, судом першої інстанції отримано 29.09.2021 (а.п.1), в той же день протоколом передачі судової справи суду першої інстанції визначено відповідного слідчого суддю (а.п.18), суд розглянув клопотання з ухваленням оскаржуваного рішення 30.09.2021. Таким чином, в даному випадку, порушень слідчим суддею вимог ст.173 КПК України, при розгляді клопотання слідчого, апеляційним судом не встановлено, апеляційні посилання адвоката в цій частині є необґрунтованими.

Є безпідставними і апеляційні доводи захисника щодо проведення слідчим суддею судового розгляду з порушеннями вимог КПК України, зокрема, відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_8 скористатися правовою допомогою та відсутність офіційного повідомлення (повістка) останнього про призначений судовий розгляд клопотання про арешт майна.

Апеляційним судом було досліджено звукозапис судового засідання Коростенського міськрайонного суду 30.09.2021, за результатами чого, не встановлено жодного відповідного клопотання ОСОБА_8 щодо надання йому можливості звернення за правовою допомогою, останнім заявлялись клопотання лише про долучення письмових доказів (а.п.25-31). Крім того, вивченням матеріалів справи доведено і той факт, що судом першої інстанції у відповідності до вимог ч.1 ст.171 КПК України, належно повідомлено ОСОБА_8 про судовий розгляд провадження (а.п.21), та останній приймав безпосередню участь у судовому розгляді.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо істотних порушень слідчим суддею норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження.

Накладення арешту на автомобіль марки «КАМАЗ», зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , вилучений в ході проведення огляду місця події від 27 вересня 2021 жодним чином не порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції зважає й на те, що Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Одночасно, суд апеляційної інстанції враховує і те, що у відповідності до вимог ст.174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала є обґрунтована та законна. Підстави для її скасування відсутні, як і відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30 вересня 2021 року, якою накладено арешт на майно, а саме: на речі вилучені під час проведення огляду місця події від 27 вересня 2021 в період часу з 12 год. 32 хв. по 13 год. 37 хв. за адресою: Житомирська область, Коростенський район, с.Горщик, 50.900550/28.366464, - автомобіль марки «КАМАЗ» 4310, зеленого кольору, д н.з. НОМЕР_1 із маніпулятором, з наявними у кузові колодами породи «сосна» у кількості 21 шт. довжиною по 4 м., колоди породи «сосна» у кількості 74 шт., діаметром від 14 см. до 32 см., з забороною розпоряджатися та користуватися вказаним майном, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :