Окрема думка

від 20.10.2021 по справі 663/1743/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

73000, м. Херсон, вул.295 Херсонської стрілецької дивізії, 1-а, тел.31-60-50

E-mail: inbox@ksa.court.gov.ua, web:http://court.gov.ua/sud4819/, код ЄДРПОУ 42261148

Єдиний унікальний номер справи: 663/1743/21 Головуючий в І інстанції: Клімченко М.І.

Номер провадження: №22-ц/819/1828/21 Доповідач: Радченко С.В.

ОКРЕМА ДУМКА

судді судової палати з розгляду цивільних справ

Херсонського апеляційного суду Орловської Н.В.

відповідно до ч. 3 ст. 35 ЦПК України

20 жовтня 2021 року місто Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Радченка С.В., суддів: Вейтас І.В., Орловської Н.В., частково задовольнив апеляційну скаргу, подану представником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Заповіт Ілліча" та ухвалив постанову, якою рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 липня 2021 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання припиненим договору оренди землі скасував і постановив нове рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.

Це ж рішення суду першої інстанції у частині зобов`язання СТОВ "Заповіт Ілліча" повернути ОСОБА_1 належні їй земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,01 га та площею 3,99 га залишено без змін.

Ухвалюючи рішення про задоволення вказаної частини позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того, що позивач неодноразово, починаючи із 06.10.2010р. зверталась до орендаря СТОВ Заповіт Ілліча із листами - повідомленнями про відсутність наміру продовжувати дію договорів оренди, строк яких завершується 08.04.2021р., що виключало продовження права оренди спірних земельних ділянок орендарем.

Крім того, суд визнав встановленим, що орендар відмовився від підписання акту про повернення орендованих земельних ділянок власнику у редакції, запропонованій позивачем, що унеможливлює виключення відомостей про право оренди СТОВ Заповіт Ілліча із Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Доводи щодо відсутності перешкод у користуванні земельними ділянками належними та допустимими доказами не доведені. За таких обставин суд вважав, що права позивача підлягають захисту у обраний нею спосіб .

В ході апеляційного розгляду справи колегія суддів погодилась із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не надав доказів факту повернення земельних ділянок позивачці, а тому вважає обґрунтованим висновок щодо задоволення позовних вимоги про зобов`язання СТОВ Заповіт Ілліча повернути позивачеві ОСОБА_1 належні їй земельні ділянки.

Проте, із таким висновком погодитись не можу із наступних підстав.

Кожна особа у відповідності до ст. 15 ЦК України має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Під захистом цивільних прав чи інтересу розуміється передбачений законом засіб, перелік яких встановлений ст. 16 ЦК України, за допомогою якого може бути досягнуто припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення, компенсація витрат, викликаних таким порушенням.

Обраний спосіб захисту права має найбільш ефективно припинити порушення права чи охоронюваного законом інтересу, а також гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливості отримання нею відповідного відшкодування.

Усталена практика ЕСПЛ щодо застосування принципу верховенства права у питанні тлумачення поняття ефективний засіб передбачає не лише запобігання порушенню чи припинення порушення, а також встановлення механізму відновлення порушеного права.

У рішенні ЕСПЛ від 31.07.2003р. у справі Дорани проти Ірландії зазначається, що обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Із врахуванням наведеного, а також неодноразово сформульованих правових висновків ВП ВС, викладених у постановах від 5.06.2018р. у справі № 338/17; 30.01.2019р. у справі № 569/17172/15-ц, слід вважати, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Право чи інтерес можуть бути захищені судом у максимально ефективний спосіб, тобто такий, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення та спричиненим цими діями наслідкам.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, порушення свого майнового права власник спірних земельних ділянок пов`язує із тим, що після завершення 08.04.2021р. дії договорів оренди сторони не досягли згоди у питанні подальшого використання орендарем земельних ділянок. Послідовно один за одним відмовились підписати акти прийому - передачі їх власнику на умовах, запропонованих кожним із сторін договору оренди, що стало підставою для звернення до правоохоронних органів.( а.с.42).

За результатом перевірки такого звернення представника СТОВ Заповіт Ілліча сторони повідомили, що відмовились від підписання узгодженого акту повернення власнику земельних ділянок, які були засіяні сояшником.

15 травня 2021р. трактористами ФГ Соценко здійснена культивація належних ОСОБА_1 земельних ділянок на підставі укладеного із нею договору. ( а.с.43).

У відповідності до приписів ч.3 ст. 152 ЗК України захист прав власності громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом визнання прав власності, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

В ході судового розгляду встановлено, що земельні ділянки фактично вибули із володіння орендаря, оскільки з наявних у справі письмових доказів вбачається, що роботи із культивації земель проведені у травні 2021р. Викладені обставини позивачем та її представником в суді не заперечені і не спростовані, тоді як матеріали справи не містять жодного доказу про те, що саме відповідач утримує спірні ділянки після завершення дії договору оренди та станом на час вирішення спору судом.

Як вбачається зі змісту доводів і заперечень сторін, спірним є питання документального оформлення факту повернення предмету оренду шляхом підписання акту, умови якого є для сторін спірними.

Отже, порушення прав власник пов`язує не з фактом протиправного утримання орендарем, СТОВ Заповіт Ілліча , належних ОСОБА_1 земельних ділянок, а відсутністю правових підстав ймовірного настання для позивача негативних наслідків у вигляді штрафних санкції, у разі доведення відповідачем порушення його переважного права на продовження дії договору оренди.

Щодо визначеного способу захисту права шляхом зобов`язання відповідача повернути позивачці належні їй на праві власності земельні ділянки, то вважаю зазначити наступне.

Договір оренди землі прямо не передбачає обов`язкового складання акту прийому-передачі при поверненні предмету оренди, а тому відсутні перешкоди для власника укладання будь-якого іншого договору оренди після завершення дії попереднього договору, а також подальшого використання цих ділянок власником.

Відсутність акту прийому-передачі спірної земельної ділянки, за встановлених обставин, жодним чином не порушує прав позивачки на володіння та користування своєю вказаною земельною ділянкою. Це, зокрема, підтверджується й сталою судовою практикою у справах за позовами про захист прав орендаря шляхом визнання недійсними нових договорів оренди при дотриманні переважного права, в яких (тобто, справах) зазначені нові договори оренди були укладені та зареєстровані за відсутності актів прийому-передачі.

Частина 1 ст.15 ЦК України не передбачає такого способу захисту прав, як повернення земельної ділянки за актом прийому-передачі. Такий спосіб захисту порушеного права не є ефективним, до підпису акту не можна примусити. Вимога про зобов`язання підписати акт не може бути предметом позову, оскільки такий акт, за його наявності, є доказом підтвердження наявності чи відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення спору, однак не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача, на підставі якої суд приймає рішення.

До аналогічних висновків дійшли й Верховний Суд України та Верховний Суд, розглядаючи відповідні справи, в яких предметом позову були зобов`язання підписати акти приймання-передачі природного газу та акти приймання-передачі електричної енергії.

У своїй постанові від 02 червня 2009 року у справі № 3-1971к09 Верховний Суд України у складі Судової палати в господарських справах, скасовуючи судові рішення Вищого господарського суду та судів першої й апеляційної інстанцій та припиняючи провадження у справі, пославшись на ч.1 ст.15, ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України, зазначив, що "Вказані норми законів не передбачають такого способу захисту прав, як підписання акта приймання-передачі товару за договором транспортування. Заявлена вимога про зобов`язання підписати акт прийому-передачі природного газу за Договором не може бути предметом позову, оскільки такий акт є доказом підтвердження наявності чи відсутності юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача, на підставі якої суд приймає рішення. Відповідно до ст.12 ГПК зазначений спір не підлягає розгляду в господарських судах ".

Вказана постанова оприлюднена в ЄДРСР (реєстраційний номер судового рішення 4970773).

До такого ж висновку дійшла й Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16, зазначивши, що "…вимога надати акт приймання-передачі електроенергії за відповідним договором купівлі-продажу не може бути предметом позову, оскільки такий акт є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору (в цій справі - електроенергії). Тобто такий акт є лише доказом виконання сторонами обов`язків за договором, а підписання акту не може розглядатись як окремий обов`язок щодо виконання сторонами договірних зобов`язань. Заявлена позивачем у цій справі вимога про зобов`язання відповідача надати акт приймання-передачі електроенергії за договором купівлі-продажу не приводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення" .

Тобто, у цій справі за вказаною позовною вимогою вирішальне значення має те, хто на час ухвалення оскаржуваного рішення фактично володіє та використовує спірну земельну ділянку.

Таким чином, встановивши, що саме позивачка вжила активних заходів, фактично повернула земельні ділянки та здійснила їх культивацію і безперечно знала про те, що ще з 31.05.2021 року сама фактично володіє та використовує земельні ділянки, не може бути законним і обґрунтованим рішення суду про витребування вказаних земельних ділянок від відповідача, який цими ділянками не володіє та не користується. Отже, відсутні підстави для задоволення вказаної позовної вимоги.

Враховуючи викладене вважаю, що апеляційну скаргу СТОВ Заповіт Ілліча слід було задовольнити повністю, рішення суду першої інстанції скасувати у описаній частині та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідача повернути її власнику.

Суддя Н.В.Орловська