Постанова

від 21.10.2021 по справі 681/654/15-ц

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 681/654/15-ц

Провадження № 22-ц/4820/1467/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Шевчук Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 27 липня 2021 року (суддя Горгулько Н.А.) за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Полонського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) та зобов`язання вчинити дії, боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю Вілія-Н ,

в с т а н о в и в:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на бездіяльність посадових осіб Полонського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) в якій просив:

- визнати бездіяльність начальника Полонського районного відділу ДВС Яремової А.В. та державного виконавця якому доручено виконання рішення суду неправомірною.

- зобов`язати зазначених посадових осіб закрити виконавче провадження за виконавчим листом №681/654/15 у зв`язку з відсутністю будь-якого майна (грошових коштів, рухомого та нерухомого майна) боржника ТОВ Вілія-Н та повернути йому виконавчий лист з письмовою відміткою про відсутність такого майна у боржника.

Скаргу мотивував тим, що з травня 2016 року на виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року, згідно якого з боржника ТОВ Вілія-Н на його користь підлягають до стягнення грошові кошти у розмірі 27653,29 грн.

Ухвалою Полонського районного суду від 17.07.2019 р., яку було змінено постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 06.11.2019 р. визнано протиправною бездіяльність начальника та заступника начальника Полонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області в періоди з 17 травня по 20 травня 2016 року та в період зупинення виконання рішення апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, що в подальшому привело до його невиконання. В задоволенні скарги про бездіяльність у період з 27 квітня по 10 травня 2016 року відмовлено.

Рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року перебуває на примусовому виконанні державною виконавчою службою вже більше п`яти років, що перейшло в безкінечне невиконання його і причиною цьому стала протиправна бездіяльність посадових осіб Полонського районного відділу державної виконавчої служби у Хмельницькій області.

Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 27 липня 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Полонського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що державний виконавець вчиняв всі передбачені законом заходи для реального виконання рішення суду. Скаржником не доведено порушення його прав та інтересів як діями державного виконавця так і діями начальника відділу державної виконавчої служби.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким його скаргу задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції мав повноваження визнати бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби неправомірною, оскільки рішення суду не виконується вже більше п`яти років та таке невиконання вже перейшло в безкінечну форму.

Посилаючись на положення пункту 18 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах , вказував що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

У відзиві на апеляційну скаргу Полонський відділ державної виконавчої служби вважає рішення суду першої інстанції правильним та обґрунтованим. Зазначивши, що ОСОБА_1 у своїй скарзі не доведено порушення його прав та свобод як діями державного виконавця так і начальником Полонського відділу державної виконавчої служби.

Апелянт Безпалько І.В. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

Представник Полонського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі ЦЗМУМЮ (М.Хмельницький) у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.

ТОВ Вілія-Н в судове засідання не з`явилося, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року стягнуто з ТОВ Вілія-Н на користь ОСОБА_1 27153,29 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 грн. моральної шкоди. На виконання вказаного рішення Полонським районним судом Хмельницької області видано виконавчий лист від 26 квітня 2016 року.

10 травня 2016 року державним виконавцем відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ТОВ Вілія-Н на користь позивача 27653,29 грн.

14 листопада 2018 року вказаний виконавчий лист повернуто стягувачу без виконання за відсутності майна, на яке можна звернути стягнення.

В грудні 2018 ОСОБА_1 звертався зі скаргою на бездіяльність посадових осіб органу державної виконавчої служби за вищезазначений період.

Ухвалою Полонського районного суду від 17 липня 2019 р., яку було змінено постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 06 листопада 2019 р. визнано протиправною бездіяльність начальника та заступника начальника Полонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області в періоди з 17 травня по 20 травня 2016 року та в період зупинення виконання рішення апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, що в подальшому привело до його невиконання. В задоволенні скарги про бездіяльність у період з 27 квітня по 10 травня 2016 року відмовлено.

29 листопада 2018 року ОСОБА_1 повторно пред`явив до примусового виконання виконавчий лист, у зв`язку з чим державним виконавцем Полонського районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 29 листопада 2018 року відкрито виконавче провадження № 57817241, щодо виконання виконавчого листа №681/654/15 від 26 квітня 2016 р. про стягнення з ТОВ Вілія-Н на користь ОСОБА_1 27653,29 грн. боргу.

25 березня 2019 р. державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів майна боржника.

10 липня 2019 року було направлено на адресу керівника ТОВ Вілія-Н виклик державного виконавця щодо надання пояснень та документів.

17 липня 2019 року було направлено до АТ Райффайзен Банк Аваль платіжну вимогу №52277296 на погашення боргу.

29.04.2020 р., 02.06.2020 р., 31.07.2020 р., 23.12.2020 р., 15.01.2021 р., 10.03.2021 р., 01.04.2021 р., 06.05.2021 р. державним виконавцем в черговий раз перевірено майновий стан боржника та його джерела доходу шляхом отримання відповідної інформації з Державної фіскальної служби України (відповідь №78807062 від 29.04.2020 року, №80925253 від 02.06.2020 року, № 84117512 від 31.07.2020 р., №94273900 від 15.01.2021 р., №98383985 від 10.03.2021 р., №100134200 від 01.01.2021 р., №102340603 від 06.05.2021 р.), Міністерства внутрішніх справ України (відповідь №78807060 від 29.04.2020 р., №80925238 від 02.06.2020 р., №84117510 від 31.07.2020 р., №93049745 від 23.12.2020 р., №94273894 від 15.01.2021 р., №98383957 від 10.03.2021 р., №100134186 від 01.04.2021 р., №102340594 від 06.05.2021 р.).

28 квітня 2021 р. в ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем здійснено запити: - міському голові Полонської об`єднаної територіальної громади про існуючі рішення про виділення земельних ділянок для виробничої необхідності ТОВ "Вілія-Н", договори оренди земельних ділянок та інформацію про надання дозволів про початок робіт;

- до головного управління держпродспоживслужби в Хмельницькій області про наявність будь-якого майна, що зареєстровано за ТОВ "Вілія-Н";

- відділ Дежгеокадастру у Полонському районі Хмельницької області щодо існуючих рішень про виділення земельних ділянок для виробничої діяльності ТОВ "Вілія-Н", договори оренди земельних ділянок та про надання дозволів на початок робіт;

- в Державну авіаційну службу України, Державну службу інтелектуальної власності України, Державну фіскальну службу України, Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг, Державну інспекцію України на морському та річковому транспорті щодо наявності майна зареєстрованого за ТОВ "Вілія-Н";

- БТІ у Полонському районі щодо реєстрації на паперових носіях права власності на об`єкти нерухомості;

- Шепетівське ГУ ДПС у Хмельницькій області щодо сплати податків ТОВ "Вілія-Н";

- Головне управління статистики у Хмельницькій області про звіт, проведення фінансово-господарської діяльності за 2016-2020 роки.

13 травня 2021 р. та 17 травня 2021 р. з Головного управління ДПС У Хмельницькій області отримано відповідь про те, що платник податків за основним місцем обліку знаходиться в ГУ ДПС у Рівненській області.

14 травня 2021 р. було направлено до АТ "Райффайзен Банк Аваль" платіжні вимоги №57817241 на погашення боргу

14 травня 2021 р. було направлено на адресу керівника ТОВ "Вілія-Н" виклик державного виконавця щодо надання пояснень та документів.

17 травня 2021 р. направлено до Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) постанову від 17 травня 2021 р. про доручення вчинення виконавчих дій.

17 травня 2021 року головний державний виконавець Полонського районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) виніс постанову про доручення вчинення виконавчих дій, якою постановив перевірити майновий стан ТОВ Вілія-Н , здійснити опис та арешт майна належного ТОВ Вілія-Н .

Статтями 129, 129-1 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказані конституційні положення знайшли своє продовження у ЦПК України, а також у Законі України Про судоустрій і статус суддів . Так, частинами першою, другою статті 18 ЦПК України та частинами другою, четвертою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів регламентовано, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відтак, забезпечення виконання судових рішень покладається, у тому числі, на суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України , заява № 60750/00; пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України , заява № 6318/03; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia , заява № 30779/04; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України , заява № 40450/04).

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Положеннями статті 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами першою, другою статті 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктами 14,18,19 частини 3 статті 18 цього Закону державний виконавець має право: викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

Вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Згідно з частиною восьмою статті 48 Закону України Про виконавче провадження виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону України Про виконавче провадження у разі відсутності відомостей про місцезнаходження боржника, розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №619/562/18 вказано, що належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України .

Судом не встановлено та у матеріалах справи відсутні докази здійснення державним виконавцем перевірок майнового стану боржника щодо виявлення рахунків із періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України Про виконавче провадження починаючи з 28.11.2018 року, встановивши що посадова особа без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець не звернувся до суду щодо застосування до нього приводу; не виконувалися державним виконавцем і заходи передбачені п.19 ч.3 ст.18 вищезазначеного Закону.

Судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що державний виконавець звертався щодо розшуку юридичної особи боржника.

Як вбачається із матеріалів справи активні дії щодо виконання рішення суду почали проводитись головним державним виконавцем тільки з травня 2021 року, після звернення ОСОБА_1 з скаргою до відділу ДВС щодо належного виконання зазначеного рішення суду.

Таким чином, державний виконавець не вжив усіх передбачених заходів щодо ефективного виконання рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 15 квітня 2016 року, яке перебуває на примусовому виконанні більше п`яти років, а повторне звернення заявники щодо його виконання мало місце 29.11.2018 року.

Такі дії (бездіяльність) головного державного виконавця порушують право ОСОБА_1 на справедливий судовий захист, невід`ємною складовою якого є право на виконання судового рішення, та призводить до безпідставного невиконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим, протягом тривалого часу.

Із урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця та зобов`язання його за період з листопада 2018 року усунути порушення права шляхом вчинення виконавчих дій по виконанню рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 15.04.2016 року за виконавчим листом №681/654/15-ц відповідно до Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення.

Щодо іншої частини вимог скарги це зобов`язання посадових осіб державної виконавчої служби закрити виконавче провадження за виконавчим листом у зв`язку з відсутністю будь-якого майна (грошових коштів, рухомого та нерухомого майна боржника ТОВ Вілія-Н та повернути стягувачу виконавчий лист з письмовою відміткою про відсутність такого майна у боржника, то такі вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно виконавчого документу не відбулося.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження з відміткою у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, може тільки повертатися стягувачу, що не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Зважаючи на зазначене, підстав для задоволення скарги в цій частині колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 27 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати бездіяльність головного державного виконавця Полонського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №681/654/15-ц виданого 26.04.2016 року Полонським районним судом Хмельницької області неправомірною.

Зобов`язати головного державного виконавця Полонського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) за період з листопада 2018 року усунути порушення права шляхом вчинення виконавчих дій по виконанню рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 15.04.2016 року за виконавчим листом №681/654/15-ц відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2021 року.

Судді Т.О. Янчук

А.В. Купельський

О.І. Ярмолюк