Постанова

від 25.09.2007 по справі 49/193-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

49/193-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

25 вересня 2007 р.                                                                                   № 49/193-06  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоКривди Д.С.Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачаЯрош З.В. - дов. від 28.04.2007 року

відповідачаЛевченко Р.В. –дов. від 01.03.2007 року

третьої особиЯрош З.В. –дов. від 09.11.2006 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Мерефянська скляна компанія”

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 року

у справі№    49/193-06 господарського суду Харківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “БЦ Логістік-УА”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Мерефянська скляна компанія”

третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю “ЧФТ Україна Лтд”

простягнення 79 557, 60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 20.09.2007 року, у зв'язку з відпусткою судді Полянського А.Г. для перегляду в касаційному порядку справи № 49/193-06, призначеної до розгляду на 25.09.2007 року, створено колегію суддів у складі: головуючого –судді Муравйова О.В., суддів –Кривди Д.С., Фролової Г.М.

У грудні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “БЦ Логістік-УА” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мерефянська скляна компанія” про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за наднормований простій автомобілів в розмірі 24 200, 00 грн., пені за несвоєчасне проведення розрахунків в розмірі 55 357, 70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином були виконані зобов'язання, які він взяв на себе у відповідності з умовами договору доручення № 02-06/TR від 15.06.2006 року. Зокрема, відповідачем несвоєчасно проводилися розрахунки за надані послуги, під час існування договірних відносин з вини відповідача несвоєчасно надавались попередні повідомлення, що необхідні для надання транспортно-експедиційних послуг, внаслідок чого відбувався неодноразовий простій вантажних автомобілів, які були залучені для перевезення тощо.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.03.2007 року (суддя Прохоров С.А.) у справі № 49/193-06 господарського суду Харківської області в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи судове рішення господарський суд з посиланням на статтю 14 Закону України “Про транспортно-експедиційну діяльність”, статтю 920 Цивільного кодексу України, статтю 316 Господарського кодексу України, зазначає, що ні позивачем, ні третьою особою не надано суду належних доказів (рахунку, податкової накладної, акта виконаних робіт, заявки на перевезення, оформлених відповідно до умов договору) здійснення перевезення вантажу СМR № 11322-15, № 11322-16, № 11322-3, № 11322-2, № 11322-13, № 11322-14, № 11322-18, № 11322-18 саме на виконання умов договору доручення № 02-06/TR від 15.06.2006 року. З таких підстав суд дійшов висновку про недоведеність позивачем права на вимогу стягнення пені та штрафу за неналежне виконання відповідачем умов договору доручення № 02-06/TR від 15.06.2006 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 року (судді: Пушай В.І. –головуючий, Плужник О.В., Барбашова С.В.) рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2007 року у справі № 49/193-06 скасовано. Позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мерефянська скляна компанія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БЦ Логістік-УА” 24 200, 00 грн. штрафу за наднормований простій автомобілів, 55 357, 70 грн. пені, 795, 58 грн. державного мита за подання позову, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 397, 79 грн. мита за подання апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи постанову, суд з посиланням на статті 549, 551, 627 Цивільного кодексу України, зазначає про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючиcь з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Мерефянська скляна компанія” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 року у справі № 49/193-06 господарського суду Харківської області, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2007 року у справі № 49/193-06 господарського суду Харківської області залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального права, а саме статей 193, 218, 231 Господарського кодексу України, статті 9 Закону України “Про транспортно-експедиційну діяльність”. Зокрема, заявник зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Мерефянська скляна компанія” не допустило таких порушень своїх господарських зобов'язань, внаслідок яких стався простій автомобілів.

Відзиви на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції 15.06.2006 року  між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЧФТ Україна Лтд” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мерефянська скляна компанія” був укладений договір-доручення № 02-06/ТR про надання транспортного-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю “ЧФТ Україна Лтд” зобов'язалося надати Товариству з обмеженою відповідальністю “Мерефянська скляна компанія” послуги з організації перевезення вантажу найманим монтажним транспортом, в свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю “Мерефянська скляна компанія” взяло на себе зобов'язання  прийняти та оплатити їх вартість, та забезпечити своєчасне навантаження (вивантаження) транспортного засобу, його митну обробку та митне оформлення всіх необхідних документів.

02.10.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЧФТ Україна Лтд” та Товариством з обмеженою відповідальністю “БЦ Логістик-УА” було укладено договір про відступлення права вимоги.

У грудні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “БЦ Логістік-УА” звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мерефянська скляна компанія” про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за наднормований простій автомобілів в розмірі 24 200, 00 грн., пені за несвоєчасне проведення розрахунків в розмірі 55 357, 70 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із статтею 32 зазначеного вище кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.   

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані докази, які на його думку підтверджують наднормовані простої автомобілів з вини відповідача, а саме: СМR № 11322-15, № 11322-16, № 11322-3, № 11322-2, № 11322-13, № 11322-14, № 11322-18, № 11322-17, копії карт простою автомобілів, копії карнету, відповідні заявки на автомобілі, повідомлення на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю “Мерефянська скляна компанія” в яких, зокрема, зазначено, що автомобілі простоюють  у зв'язку з тим, що вантаж не розмитнено із-за відсутності (по інформації брокерів) коштів та у зв'язку з несвоєчасним оформленням попередніх повідомлень, тощо.

Однак, судами не з'ясовано, чи були відповідачу надіслані повідомлення щодо простою автомобілів і чи отримані ці повідомлення відповідачем.

Відсутні в матеріалах справи докази того, що саме спричинило простій автомобілів, та докази відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю “Мерефянська скляна компанія” коштів на оплату розмитнення вантажу, а також не з'ясовано коли, та, відповідно, по яких заявках, відповідач перерахував кошти за розмитнення вантажу.

Не з'ясовано судами і те, коли Товариством з обмеженою відповідальністю “Мерефянська скляна компанія” були оформлені та надані попередні повідомлення.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України, якщо надані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що дані документи в матеріалах справи відсутні, сторонами не надані, судами не витребувані.

Також судами не звернуто уваги на положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", які не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарськими судами  порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова суду підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду  Харківської області.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

                                         ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мерефянська скляна компанія” задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2007 року у справі № 49/193-06 господарського суду Харківської області та рішення господарського суду Харківської області від 14.03.2007 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          Д.Кривда

                                                                                         Г. Фролова