Рішення

від 18.10.2021 по справі 920/362/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.2021м. СумиСправа № 920/362/20

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., при секретарі судового засідання Осокіній А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №920/362/20

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промекспорт» (40022, м. Суми, вул. Тополянська, 18, код 42136319)

до відповідача: « The U.S. Rubber company Inc» (47963, Indiana, 508 S Polk Street, Morocco)

про стягнення 823 243 грн. 00 коп., що еквівалентно 37 079,34 доларів США,

за участю представників сторін:

Від позивача: Твердий С.С. - директор;

Від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 27.04.2020 провадження у справі №920/362/20 відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Підготовче засідання у даній справі неодноразово відкладалося. Ухвалою господарського суду Сумської області від 17.12.2020 провадження у справі №920/362/20 було зупинено на час виконання судового доручення про вручення відповідачу документів та виклику до суду.

09.09.2021 до суду повернулося судове доручення без виконання.

Ухвалою суду від 10.09.2021 провадження у справі № 920/362/20 поновлено та призначено підготовче засідання на 28.09.2021.

Відповідно до ухвали суду від 28.09.2021 підготовче провадження у справі №920/362/20 було закрите та призначено розгляд справи по суті на 18.10.2021.

СУТЬ СПОРУ: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 30000,00 доларів США, що еквівалентно на 17.04.2020 сумі 816066 грн. 00 коп., 7177 грн. 00 коп. 3% річних, станом на 17.04.2020 еквівалентно сумі 263,84 долара США, а також просить стягнути з відповідача суму судового збору в розмірі 12348 грн. 65 коп., що станом на 17.04.2020 еквівалентно сумі 453,96 долара США.

Суд повідомляв відповідача про розгляд справи, однак 09.09.2021 до суду повернулося судове доручення без виконання.

Згідно статті 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,

b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Господарського суду Сумської області від 17.12.2020 у справі № 920/362/20, прохання про вручення за кордоном судових та позасудових документів для вручення направлено Департаменту юстиції США, центрального органу (U.S. Department of Justice Civil Division Office of International Judicial Assistance Benjamin Franklin Station).

09.09.2021 до суду повернулося судове доручення без виконання.

Таким чином, судом вжито всіх заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив суд їх задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

07 квітня 2019 року, між Позивачем та Відповідачем було укладено Контракт № 04/19-US (далі Контракт), відповідно до умов якого Позивач зобов`язується здійснити поставку Товарів, що визначаються в додатках, інвойсах (рахунках-фактурах) і товарно-транспортних документах, які є невід`ємною частиною даного Контракту, а Відповідач оплатити товар.

Відповідно до 2.1, 2.2. Контракту, загальна вартість контракту складає 30000,00 USD. Ціни за одиницю кожного товару встановлюються у USD (доларах США) і відображаються в інвойсах на кожну партію товару за цим Контрактом.

Покупець здійснює оплату на підставі рахунків - фактур продавця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.1Контракту).

Пунктом 3.2. Контракту встановлено, що датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Позивач відповідно до п. 4.1. Контракту повинен поставити Товар на умовах CFR (incoterms-2010) до Порту Нью-Йорк.

Відповідно до умов CFR (incoterms-2010) обов`язок Продавця вважається виконаним з моменту фрахтування та оплати морського перевезення Товару до місця призначення.

Згідно з 5.2. Контракту, Відповідач здійснює транспортування і доставку, товарів із порту призначення до місця призначення, в тому числі розгрузку товарів в порту призначення, очистки їх через митницю і зберігання їх у відповідних умовах, що також відповідає умовам поставки CFR (incoterms-2010).

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс в редакції 2010) термін CFR означає, що продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. За умовами терміна CFR на продавця покладається обов`язок по митному оформленню товару для експорту. Вказаний термін використовується лише при перевезенні морським транспортом.

Згідно статті 133 Кодексу торговельного мореплавства України за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов`язується перевезти доручений йому відправником вантаж із порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу, є: 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень; 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в пункті 1 цієї статті; 3) інші письмові докази (частина перша статті 134 Кодексу торговельного мореплавства України).

За приписами статті 137 Кодексу торговельного мореплавства України після приймання вантажу до перевезення перевізник вантажу, капітан або агент перевізника зобов`язані видати відправнику коносамент, який є доказом приймання перевізником вантажу, зазначеного в коносаменті. Перевізник може видати інший, ніж коносамент, документ на підтвердження отримання вантажу для перевезення. Такий документ є першорядним доказом укладання договору морського перевезення і приймання перевізником вантажу, як його описано в цьому документі.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 квітня 2019 року Позивач виставив Відповідачу Інвойс № 7-1 (рахунок на оплату товару - модуль шредера в зборі з рамою включно у кількості двох одиниць та рама в зборі у кількості одна одиниця) (надалі - Товар) на загальну суму 30000,00 грн доларів США, який необхідно було сплатити у строк до 31.12.2019.

08.04.2019 року Товар за узгодженим Сторонами пакувальним листом було відправлено для оформлення митними органами України.

16.04.2019 року Товар визначений Інвойсом № 7-1, пакувальним листом від 08.04.2019 року, та вказаний у міжнародній товаро-транспортній накладній CMR 374759 від 16.04.2020 , року був переданий перевізнику для його доставки у порт м.Гамбурга для його морського перевезення до порту м. Нью-Йорк (США), що підтверджується вказаними документами.

16.04.2020 року Позивачем також була оформлена митна експортна декларація (МД-2) № UA 805200/2019/002818 на експорт Товару та доставку його за умовами Контракту.

04.05.2019 року Товар у повному обсязі був завантажений на корабель у морському порту м. Гамбург, який здійснив його доставку у морський порт м. Нью-Йорку, що підтверджується Конасаментом на морське перевезення BL № НАМ/NYC/ 10948 на контейнері TCNU 149935-3, що відповідно до умов поставки CFR Нью-Йорк (incoterms-2010) підтверджує виконання Позивачем своїх зобов`язань по Контракту у повному обсязі та належним чином.

З огляду на умови укладеного сторонами правочину щодо поставки товару, суд дійшов висновку, що продавцем було належним чином виконано свій обов`язок з поставки відповідачу товару на суму 30000,00 доларів США, що еквівалентно 816066,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною шостою статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що строк оплати за поставлений товар по контракту № 04/19-US є таким, що настав.

Доказів оплати відповідачем вказаної позивачем суми заборгованості за отриманий товар суду не надано.

Позивач направляв Відповідачу вимогу про сплату, однак у відповідь отримав електронний лист Відповідача від 14.04.2020 року, в якому вказано, що він визнає заборгованість у повному обсязі, однак не має можливості її погасити до закінчення пандемії СОVID-19 у США.

В порушення умов контракту, відповідач оплату отриманого товару не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 30 000,00 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 17.04.2020 року сумі у розмірі 816066,00 грн. Факт наявності заборгованості у вказаному розмірі визнано відповідачем.

Відповідно до п.8.1 Контракту, у випадку порушення умов контракту Сторона несе відповідальність передбачену контрактом, а також діючим законодавством.

Відповідно до п. 8.5. Контракту усі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути в процесі виконання зобов`язань за цим Контрактом або у зв`язку з ним і які неможливо врегулювати дружнім шляхом, розглядаються в арбітражному порядку відповідно до чинного законодавства України у Сумському господарському суді.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі статтею 625 ЦК України, відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних від суми заборгованості.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума 3% річних становить 7177,00 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок 3% річних здійснено позивачем арифметично вірно та у відповідності до вимог законодавства.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 7177,00 грн.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами в розуміння статей 76-78 ГПК України і підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

У відповідності до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Позивачем було надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: 5000,00 грн - адвокатського гонорару, 12348,65 грн судового збору. Витрати, що очікує понести позивач: 2500,00 грн вартість відправлення позовної заяви та додатків відповідачу, 950,00 грн вартість одного приїзду представника позивача.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Зі змісту ч.3 ст. 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Практична реалізація принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в три етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України):

- подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Розмір судових витрат, що сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, в тому числі й витрати на професійну правничу допомогу, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Якщо сторона не подала відповідні докази протягом встановленого частиною восьмої статті 129 ГПК України строку, суд залишає таку заяву без розгляду.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість, 3% річних та 12348,65 грн витрат по сплаті судового збору.

Позивач до закінчення судових дебатів не звернувся до суду із заявою про відшкодування судових витрат в порядку, визначеному абзацом другим частини восьмої статті 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не було заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 12348,65 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промекспорт» (40022, м. Суми, вул. Тополянська, 18, код 42136319) - задовольнити.

2. Стягнути з « The U.S. Rubber company Inc» (47963, Indiana, 508 S Polk Street, Morocco) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промекспорт» (40022, м. Суми, вул. Тополянська, 18, код 42136319) 30000,00 доларів США, що еквівалентно 816 066,00 грн (вісімсот шістнадцять тисяч шістдесят шість гривень 00 копійок) - основного боргу, 263,84 доларів США, що еквівалентно 7177,00 грн (сім тисяч сто сімдесят сім гривень 00 копійок) - 3% річних, 12348,65 грн (дванадцять тисяч триста сорок вісім гривень 65 копійок) - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 26.10.2021.

Суддя О.Ю. Соп`яненко