Ухвала

від 25.10.2021 по справі 333/5887/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

25 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 333/5887/17

провадження № 61-16791ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_4 , правонаступниками якого є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, Запорізької міської ради, Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання незаконним та скасування рішень виконавчого комітету Комунарської районної ради народних депутатів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на частину житлового будинку, визнання належності на праві власності частин житлового будинку ,

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2021 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом, оскільки заявниками не надано доказів сплати судового збору, або документів, які б свідчили про наявність пільг щодо сплати судового збору відповідно до Закону України Про судовий збір .

У касаційній скарзі заявники посилаються на те, що вони звільнені від сплати судового збору згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , в підтвердження чого надають копію виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії АВ № 0675819 про встановлення ОСОБА_4 першої групи інвалідності безстроково, виданої 17 серпня 2016 року Шевченківським МСЕК м. Запоріжжя.

За змістом пункту 9 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14 лютого 2020 року, виданого Комунарським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), позивач - ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10 березня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Вартанової О. С. із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2020 року, залучено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у якості правонаступників позивача ОСОБА_4 з підстав, передбачених частиною першою статті 55 ЦПК України.

Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є правонаступниками позивача ОСОБА_4 , звільнені від сплати судового збору згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , як особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Таким чином, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки заявниками не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік встановлено, що з 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1 600,00 грн.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 6 Закону України Про судовий збір передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до підпункту сьомого пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Закону України Про судовий збір судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявниками оскаржуються судові рішення, якими відмовлено у задоволенні чотирьох вимог немайнового характеру (визнання незаконним та скасування рішень виконавчого комітету Комунарської районної ради народних депутатів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на частину житлового будинку, визнання належності на праві власності частин житлового будинку за позивачами і відповідачем - ОСОБА_5 ).

Таким чином, розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 5 120,00 грн (1 600,00 грн ? 0,4 ? 4 ? 200 %).

Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У поданій касаційній скарзі заявники посилаються на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особи, які подали касаційну скаргу, не указують щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Формальне посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Верховний Суд роз`яснює заявникам положення статті 400 ЦПК України, відповідно до якої переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що коректне зазначення заявниками підстав касаційного оскарження та їх належне обґрунтування є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яке необхідне для вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для подальшого розгляду касаційної скарги.

Враховуючи наведене, заявникам необхідно уточнити зміст касаційної скарги в частині посилання на підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а також надіслати суду копії уточненої редакції касаційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникам строку для усунення недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 26 листопада 2021 року , але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає .

Суддя О. В. Ступак